Рішення

від 19.11.2024 по справі 283/1249/24

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/1249/24

провадження №2/283/517/2024

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(з а о ч н е)

19 листопада 2024 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судових засідань Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області,

про позбавлення батьківських прав та зміну розміру стягуваних аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін

15.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою в обґрунтування якої зазначила, що 29 червня 2013 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 24.11.2024, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн щомісячно, починаючи з 15.10.2024 та до досягнення нею повноліття.

Вказаним рішенням встановлено, що станом на 24 листопада 2014 року ОСОБА_2 разом з позивачкою не проживає, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, її життям не цікавиться. Відповідач, проживаючи окремо та будучи працездатним, ухиляється від виконання обов`язку по утриманню дитини, яка проживає разом з матір`ю та повністю знаходиться на її утримання, чим ставить позивача в скрутне матеріальне становище, оскільки вона ніде не працює у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною. В період спільного проживання в шлюбі, відповідач неодноразово повертався додому в стані алкогольного сп`яніння та застосовував, до позивачки фізичну силу в присутності малолітньої доньки, а також погрожував фізичною розправою. Донькою майже не цікавився і участі в її вихованні не приймав.

10 липня 2014 року після останнього побиття ОСОБА_1 зібрала речі дитини та наступного дня переїхала з дитиною до батьків. Рішенням суду від 21 січня 2015 року за шлюб було розірвано. Дочку ОСОБА_3 залишено на вихованні позивачки.

З 2014 року по червень 2016 року відповідач не бачив та не цікавився життям дочки взагалі. В червні 2016 року дитину бачив три рази, після чого до сьогоднішнього дня відповідач взагалі не бачив дитини, не цікавиться її життям та не надає жодного виду матеріальної допомоги. З дня винесення судового рішення про стягнення аліментів і по даний час дитина жодного разу не отримала від батька аліментів. Станом на квітень 2024 року сукупний розмір заборгованості по аліментах становить 152 023,80 грн.

17 червня 2017 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , і змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

На даний час дочка проживає зі позивачкою та повністю перебуває на її утриманні. Дочка навчається у 5-Б класі Малинського ліцею № 4. Батько дитини не цікавиться її шкільним життям та інтересами, не відвідує класні збори, не бере участі у її вихованні. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки. За таких умов доцільно позбавити відповідача батьківських прав.

Окрім цього, з дня винесення рішенням від 24.11.2024 по стягненню аліментів, заборгованість відповідача станом на квітень 2024 року становить 152 023,80 грн. Враховуючи, що розмір стягуваних аліментів 600,00 грн на даний час не відповідає інтересам дитини, наявні підставі для зміни розмір аліментів. Відповідач має постійне місце роботи та отримує заробітну плату.

Вимогами позову ОСОБА_1 просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 ; змінити розмір аліментів, що стягуються з відповідача відповідно до рішення Малинського районного суду від 24 листопада 2014 року на утримання дитини з 600,00 гривень щомісячно на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Явка сторін по справі:

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Додатково до обставин, викладених в позові зазначила, що протягом одинадцяти років відповідач проживає окремо та не спілкується з дитиною. Дочку виховує другий чоловік позивачки, якого вона називає батьком. За весь час зі сторони ОСОБА_2 жодних дій по вихованню, утриманню чи спілкуванню з дитиною не було. Тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов з доказами на підтвердження обставин на яких він ґрунтується до суду не подав.

Представник заінтересованої особи начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради в судове засідання жодного разу не зв`явився, про причини неявки суд не повідомив. 15.10.2024 до суду надано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та акт обстеження умов проживання в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд за одночасним існуванням зазначених обставин ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечила позивачка.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.14).

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2014 року по справі № 283/2968/14-ц, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн щомісячно, починаючи з 15.10.2014 та до досягнення нею повноліття (а.с.16-17).

На підставі вказаного рішення суду 05.12.2014 видано виконавчий лист №2/283/840/2014 (а.с.18).

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 січня 2015 року по справі № 283/2969/14-ц, шлюб, зареєстрований 29.06.2013 між сторонами, розірвано; дочку ОСОБА_3 залишено на вихованні ОСОБА_1 (а.с.19-20).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.06.2017, у зв`язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.21).

Згідно з довідкою № 43 від 28.03.2024, ОСОБА_3 навчається в 5-му класі Малинського ліцею №4, батько ОСОБА_2 шкільним життям дитини не цікавиться, не бере участі у її вихованні (а.с.22).

Позивачка з донькою проживають в АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом №2296 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13.04.2024 (а.с.23).

Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київські області № 30772/3.2-24вх.П-7046-24 від 10.06.2024, у Вишневому відділі ДВС у Бучанського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 04.05.20217 перебуває виконавче провадження № 53606179 з примусового виконання виконавчого листа Малинського районного суду Житомирської області № 2/283/840/2014 про стягнення з ОСОБА_2 на утримання дитини аліментів в розмірі 600,00 грн щомісячно, починаючи з 15.10.2014 та до досягнення дитиною повноліття. Станом на 31.05.2024 розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить 154 045,20 грн (а.с.42-44).

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради, № 508 від 09.10.2024, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав батька ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 64-65).

В основу висновку покладено інформацію з довідки про наявність заборгованість по сплаті аліментів, з довідки про навчання та акту обстеження умов проживання від 07.08.2024.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 07.08.2024, працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради обстежено умови проживання дитини ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_1 . Умови проживання задовільні, помешкання укомплектовано необхідними меблями та технікою, в будинку чисто. Для дитини наявне окреме спальне місце, наявні одяг та взуття відповідно віку та сезону. З бесіди з дитиною та матір`ю з`ясовано, що ОСОБА_2 не бере участі у житті та вихованні дитини з 2014 року, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає (а.с.66).

За клопотанням позивача в судовому засіданні допитано свідків.

Так, свідок ОСОБА_9 зазначила, що позивачка є дуже відповідальної мамою. Тата дівчинки вона ніколи не бачила, хоча знає її ще з ясельної групи.

Свідок ОСОБА_10 в суді зазначила, що позивачка проживає з дитиною, яку самостійно виховує та утримує. Протягом одинадцяти років бачила відповідача лише один раз, коли він буянив, у зв`язку з чим викликали поліцію.

Мотиви та застосовані норми права.

Між сторонами виник спір щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону).

Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини (…)

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини чітко виписано в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 в пункті 16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Пленум Верховного суду України в п.п.15,16 Постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Саме такого висновку дійшов ВС у справі №753/2025/19 від 06.05.2020. Крім того, в зазначеній постанові ВС вказав, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Та, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком (матір`ю) обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 , як на одну з підстав позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, посилалась на ухилення останнім від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки, а саме: невідвідування батьком дитини та відсутність спілкування. Разом з тим, та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається саме позивач, суд визнає такою, що не свідчить про те, що відповідач умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Невідвідування навчального закладу відповідачем не може свідчити повною мірою про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові №465/3694/14-ц від 16 січня 2019 року.

Щодо твердження позивача щодо неналежного виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати аліментів суд зазначає, що вказана обставина сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, про що вказано Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2022 року у справі № 308/9081/21 (провадження № 61-8290св22).

Окрему увагу суд звертає на висновок органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Малинської міської ради, який оцінює критично, оскільки він не містить фактичних даних щодо наявних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Орган опіки та піклування зазначає, що факт ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків підтверджується:

довідкою-розрахунком заборгованості по сплаті аліментів;

довідкою, виданою Малинським ліцеєм №4 про те, що ОСОБА_2 не цікавиться навчанням дочки, шкільним життям дитини та не відвідує батьківські збори;

актом обстеження умов за місцем проживання ОСОБА_1 .

Тобто з наявних у матеріалах справи документів органом опіки та піклування зроблений висновок про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дочки. При цьому суд повторно звертає увагу на те, що довідка з навчального закладу та довідка про наявність заборгованості по сплаті аліментів не є єдиними і достатніми доказами свідомого та умисного ухилення батька від виконання своїх обов`язків.

Таким чином, суду не надано належних, допустимих і безсумнівних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, свідоме нехтування ним своїми обов`язками. Також, позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами факт систематичного, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та вплив, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про таке попередження відповідача.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини, а в матеріалах справи відсутні такі докази.

Вищий спеціалізований суд України у справі № 211/559/16-ц від 01 листопада 2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. При позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини. Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати неможливо, оскільки не було доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим слід відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Також, при ухваленні рішення, суд враховує факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, не приділення останнім достатньої уваги по догляду та вихованню дитини, але у зв`язку з тим, що ніхто не застережений від неправильних вчинків, однак кожен при цьому має право на їх виправлення, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї доньки, виконуючи в подальшому обов`язки щодо виховання та утримання дитини, передбачені сімейним законодавством в повному обсязі. Контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_2 слід покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області.

Щодо позовної вимоги про зміну розміру аліментів.

Частиною 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміну розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно положень статей 141,180-182 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду і пов`язує таку заміну із способом їх присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на наявність імперативного дозволу змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.ст.183,192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Як встановлено судом, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дочки на користь позивача визначено судом у твердій грошовій сумі у розмірі 600,00 грн, тобто з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини у меншому за мінімальний розмір, встановлений статтею 182 СК України, що призводить до порушення прав дитини на належне матеріальне забезпечення.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність зміни способу стягнення аліментів, що стягуються з відповідача у твердій грошовій сумі та, враховуючи положення законодавства щодо права того з батьків, з яким проживає дитина, вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, суд вважає за необхідне стягувати в подальшому з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину і до досягнення нею повноліття.

Встановивши вказані обставини та врахувавши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам у їх сукупності та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про зміну розміру шляхом зміни способу стягнення аліментів підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд, зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, покладає їх на позивача.

Керуючись ст. 164 п.2 ч.1, 182, 183, 192 СК України, ст. ст. 12, 23, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 280, 284, 289 ЦПК України-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав та зміну розміру стягуваних аліментів задовольнити частково.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання та утримання ОСОБА_3 , поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2014 року.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ,

аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

В решті вимог позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 21 листопада 2024 року.

Суддя