Рішення

від 21.11.2024 по справі 285/2912/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2912/24

провадження у справі № 2/0285/1122/24

21 листопада 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді….……….………Літвин О. О.,

секретаря………………….………..Клечковської М. М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до комунального підприємства «Аптека №217» Звягельської міської ради Житомирської області

про скасування наказупро звільнення, поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним і скасувати наказ комунального підприємства «Аптека №217» Звягельської міської ради Житомирської області (далі по тексту Аптека №217) №12 від 26.02.2024 про її звільнення з посади асистента фармацевта в зв`язку із скороченням штату, поновивши її на роботі; стягнути на свою користь вихідну допомогу в розмірі 24000 грн та втрачений заробіток за період вимушеного прогулу в розмірі 17874,78 грн.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначає,що звересня 2009року працювалав Аптеці№217 асистентом фармацевта. В період з 04.01.2022 по 26.02.2024 перебувала у декретній відпустці. 26.02.2024 її було звільнено з посади в зв`язку зі скороченням штату на п. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, в зв`язку з тим, що мала право перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з виплатою допомоги відповідно до законодавства. Окрім того, при звільнені їй не була виплачена вихідна допомога, як того вимагає законодавство.

В заяві до суду від 12.11.2024 позивач просила слухати справу без її участі, підтримала позовні вимоги, окрім виплати їй коштів в сумі 10711,28 грн.

Представник відповідача, голова ліквідаційної комісії з припинення Аптеки №217, у письмових поясненнях від 02.10.2024 просила відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішенням 46 сесії 8 скликання Звягельської міської ради від 22.02.2024 року за №1196 «Про припинення Аптеки №217 шляхом її ліквідації» вказане комунальне підприємство ліквідовано. Згідно наказу від 22.09.2023 ОСОБА_1 була попереджена про скорочення з посади асистента фармацевта, зважаючи на фінансовий стан підприємства та з метою оптимізації його структури, зміною істотних умов праці 26.02.2024 її було звільнено з посади асистента фармацевта в зв`язку з скороченням штату на п.1 ст.40 КЗпП України, а тому її звільнення вважають правомірним. Окрім того, при звільнені ОСОБА_1 було нараховано та 23.08.2024 в повному обсязі виплачено вихідну допомогу та заробітну плату за дні відпустки, що підтверджується відомістю про нарахування коштів.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить наступного висновку.

Встановлено, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 06.09.2011, обіймаючи посаду асистента фармацевта.

Згідно наказу №2 від 05.01.2022 ОСОБА_1 знаходилась в декретній відпустці з 04.01.2022 по 09.05.2022, наказом №22 від 31.03.2022 декрет був продовжений до 23.05.2022.

Згідно наказу №33 від 24.05.2022 ОСОБА_1 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до трьох років з 24.05.2022 по 26.02.2024.

22.09.2023 позивач ознайомилась із наказом відповідача №59 від 22.09.2023 про зміни в організації виробництва і праці, зокрема про скорочення посади, яку вона обіймала, та про наступне звільнення, а також 23.02.2024 вона ознайомилась із наказом №11 про ліквідацію Аптеки №217.

Рішенням №1167 46 сесії 8 скликання Звягельської міської ради від 22.02.2024 «Про припинення Аптеки №217 шляхом її ліквідації» останнє ліквідовано та створено ліквідаційну комісію.

Наказом №12 від 26.02.2024 у зв`язку з рішенням міської ради про припинення Аптеки №217 шляхом її ліквідації припинено відпустку по догляду за дитиною до трьох років асистенту фармацевта ОСОБА_1 та у зв`язку зі скороченням штату її звільнено 26.02.2024 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідний запис також мститься у трудовій книжці позивача, копію якого вона долучила до позову.

Про нараховані суми, належні позивачу у зв`язку з її звільненням, роботодавець її письмово повідомив, про що свідчить наданий відповідачем розрахунковий лист, та виплатив ОСОБА_1 10711,28 грн, що підтверджується відомістю нарахування коштів №25 банку від 23.08.2024.

Кожен має право на працю, належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.51 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору (ч.2 ст.2 КЗпП України), яким відповідно до ст.21 КЗпП України є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 ч.1 ст.40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у воєнний час, а тому аналіз об`єктивно необхідних дій відповідача слід розглядати з урахуванням законодавства щодо врегулювання трудових правовідносин в умовах воєнного стану, а самезакону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі по тексту Закон №2136-ІХ), який діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України«Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень Закону України № 2136-ІХ).

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст.ст.43,44 Конституції України (ст.1 Закону №2136-ІХ).

Так, у період дії воєнного стану (ч.1 ст.5 Закону №2136-ІХ) допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Згiдно з ч.3 ст.40 КЗпП не допускається звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi (крiм звiльнення за п.5 цiєї статтi), а також у перiод перебування працiвника у вiдпустцi (будь-якої з вiдпусток, як вони класифiкуються ст.4 Закону). Це правило не поширюється на випадок повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї.

Пiд час звiльнення працiвникiв за п.1 ст.40 КЗпП має бути дотримано певного порядку вивiльнення та враховано переважне право на залишення на роботi, порядок якого передбачений ст.42 КЗпП. Крiм того, в разi звiльнення за цiєю пiдставою дiють обмеження щодо звiльнення окремих працiвникiв, установленi ст.184 КЗпП. Вiдповiдно до ч.3 ст.184 КЗпП звiльнення жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (до шести років ч.6 ст.179 КЗпП) з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу не допускається. Зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування.

Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

У даній справі суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, право визначати чисельність і штат яких належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Прийняття рішення про скорочення чисельності штату працівників є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (статті 12 ЦПК України), який забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Тобто, обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на порушення її прав, передбачених ч.3 ст.179 КЗпП, якою регулюється порядок надання відпустки жінці у зв`язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною. Однак суд вважає такі твердження позивача хибними, оскільки оспорюваний у даній справі наказ видано саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, що пов`язане із повною ліквідацією Аптеки №217, і обов`язок відповідача надати зазначену відпустку, або працевлаштувати позивача відсутній, так як правонаступник у ліквідованій Аптеці №217 відсутній.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить висновку, що при звільненні позивача були дотримані вимоги чинного законодавства України, а тому в задоволенні позову їй слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки судом не встановлено порушення трудових прав позивача з боку відповідача (роботодавця), тому і відсутні підстави для задоволення решти її позовних (похідних) вимог, зокрема про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до комунального підприємства «Аптека №217» Звягельської міської ради Житомирської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо їїне булоподано;у разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяапеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуюча суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин