Рішення

від 21.11.2024 по справі 545/2136/24

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39, факс (05341) 9 17 39, 9 15 37,

e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №545/2136/24

Провадження №2/547/274/24

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання О.О.Харченко,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у залі судових засідань № 2, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представник позивача ТОВ "ФК "Ріальто" адвокат К.В.Руденко,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач ТОВ "ФК "Ріальто" звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором № 230702-62955-1 від 02.07.2023, яка станом на 14.06.2024 складає 31250,00 грн і включає 5000,00 грн заборгованості за кредитом, 26250,00 грн заборгованості за процентами.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач отримав кредит у ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" (торгова марка "MONETKA") у сумі 5000,00 грн на строк 150 днів шляхом перерахування кредитних коштів на картку у АТ "ОТП Банк" зі сплатою відсотків за користування кредитом 3,5 % суми кредиту за кожен день користування кредитом. Договір укладено шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором на вебсайті https://monetka.com.ua. Одноразовий ідентифікатор 771915 надсилався відповідачеві 02.07.2023 о 11:13:33 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який вказано відповідачем під час реєстрації на вебсайті. Повідомлення надсилалося за допомогою сервісу ТОВ "Мобізон". Кредитні кошти 02.07.2023 перераховано на карту відповідача, яку емітував АТ "ОТП "Банк" і реквізити якої вказав відповідач. Кошти відповідач не повертав.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2422,400 грн витрат зі сплати судового збору і 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Первинно позовна заява сформована і подана 17.05.2024 до Полтавського районного суду Полтавської області позивачем через систему "Електронний суд" .

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20.05.2024 цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Семенівського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 29.09.2024 відкрито провадження у справі після її залишення без руху. Визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; запропоновано відповідачеві, зокрема, подати відзив на позов. Повідомлено відповідачеві, що суд розглядає позовну заву з додатками у справі, яка цінним листом АТ "Укрпошта" від 01.07.2024, надіслана позивачем ТОВ"ФК "Ріальто" надіслав на адресу відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

21.11.2024 у судове засідання представник позивача не з`явився, клопотанням від 11.11.2024 просить розглянути справу за його відсутності і задоволити позов, просить ухвалити заочне рішення.

11.09.2024 відповідач копію ухвали суду від 29.09.2024, судових повісток на 09.10.2024 і 21.11.2024 не отримав за своїм зареєстрованим місцем проживання, де не проживає, що є належним врученням відповідачеві судової повістки і повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Станом на 21.11.2024 суд не отримував відзив на позов чи будь-яких заяв, клопотань тощо від відповідача.

Ураховуючи зазначені обставини суд, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 279, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), 21.11.2024 ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності представника позивача і відповідача.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи, надані судові докази, суд встановив таке.

02.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" (торгова марка "MONETKA") та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 230702-62955-1 про надання відповідачеві 5000,00 грн у кредит на споживчі цілі на строк 150 днів; ставка 3,5 % за кожен день користування кредитом. Періодичність сплати процентів кожні 15 днів. Переказ коштів визначено здійснити на карту 516881хххххх2309, яка належить відповідачеві.

Договір і додаток до нього з графіком платежів укладено шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором на вебсайті https://monetka.com.ua. Одноразовий ідентифікатор 771915 надсилався відповідачеві 02.07.2023 о 11:13:33 год. та о 11:13:54 шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який вказано відповідачем під час реєстрації на вебсайті.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинностіправочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Так,зміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам.Волевиявлення учасникаправочину маєбути вільнимі відповідатийого внутрішнійволі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного уписьмовій формі. Кожний примірник електронногодокумента з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Проелектронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає,що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.Договір,укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінаціяцифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак суд робитьвисновок проналежне укладення кредитного договору № 230702-62955-1 від 02.07.2023 за яким відповідач отримав у позивача у кредит 5000,00 грн.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч.2 ст.10561 ЦК).

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язаннямає виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Квитанцією від 02.07.2023 № 605291497, система "ТАС Рау", підтверджено перерахування 5000,00 грн за договором № 230702-62955-1 від 02.07.2023 на умовах фінансового кредиту карта MasterCard НОМЕР_2 .

Вказана карта була вказана відповідачем в анкеті-заяві на кредит № 1301385 від 02.07.2023.

Отже кредитодавець ТОВ ФК "Ріальто" надало у кредит вказані кошти відповідачеві.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 14.06.2024 складає 31250,00 грн і включає 5000,00 грн заборгованості за кредитом, 26250,00 грн заборгованості за процентами.

Судові не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку.

Також судові не надано доказів повернення коштів відповідачем позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, суд робить висновок що відповідачем порушено права позивача у частині неналежного виконання зобов`язань кредитним договором і позов підлягає повному задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати 2422,40 грн, що є сплаченим позивачем судовим збором під час звернення з позовом до суду.

Щодо витрат на правничу допомогу

Згідно договору про надання правничої допомоги № 02/06/2022 від 02.06.2022, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю К.В.Руденка, акту виконаних робті від 12.01.2024, витягу з реєстру боржників, довіреності від 12.02.2024 адвокат К.В.Руденко надав правничу допомогу позивачеві ТОВ "Санфорд Капітал" у цій справі на суму 9000,00грн.

Відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2)у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа №755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їхрозміру, з урахуванням складностісправи та фінансового стану учасників справи.

За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положенняст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 9000,00 грн з ціною позову 31250,00 грн, суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача із 9000,00 грн до 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209,211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 281-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" заборгованість за кредитним договором № 230702-62955-1 від 02.07.2023 у сумі 31250,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" 2422,40 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" 3000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, відмовивши у їх більшому стягненні у сумі 9000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4; ідентифікаційний код 43492595).

Відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

Повне рішення складене 22.11.2024.

Суддя В.Ф.Харченко