Рішення

від 15.11.2024 по справі 569/807/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/807/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування рішення Рівненської міської ради від 16 серпня 2018 року №4704 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Рівненської міської ради про скасування рішення Рівненської міської ради від 16 серпня 2018 року №4704 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку звернувся ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2023 року залучено ОСОБА_5 , власника квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 , власника квартири АДРЕСА_2 в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідачів по цивільній справі №569/807/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Рівненської міської ради про скасування рішення Рівненської міської ради від 16 серпня 2018 року №4704 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні під час судового розгляду справи представники позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять суд її задоволити та скасувати Рішення 24 сесії 7 скликання Рівненської міської ради від 16 серпня 2018 року №4704 та Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0392 (га) кадастровий номер 5610100000:01:020:0656 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_3 та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі. В подальшому представники позивача підтримали позовні вимоги лише в частині скасування рішення Рівненської міської ради від 16 серпня 2018 року №4704 в частині передачі у спільну сумісну власність відповідачів земельної ділянки площею 392 кв.м.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат Курганська О.В. заявлені позовні вимоги позивача не визнали та просять суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов, який підписаний усіма трьома відповідачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду до суду не подавала.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду до суду не подавав.

В судовому засіданні представник відповідача Рівненської міської ради заявлені позовні вимоги позивача не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_5 повторно не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду до суду не подавав.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_6 повторно не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду до суду не подавав.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу по справі на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 .

У будинковолодінні за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано чотири квартири і відповідно до даних державного земельного кадастру: земельна ділянка площею 0,0162 га на АДРЕСА_5 з кадастровим номером 5610100000:01:020:0351 перебуває у приватній власності ОСОБА_7 ; земельна ділянка площею 0,0157 га на АДРЕСА_5 з кадастровим номером 5610100000:01:020:0350 перебуває у користуванні ОСОБА_7 ; земельна ділянка площею 0,0314 га на АДРЕСА_6 з кадастровим номером 5610100000:01:020:0035 перебуває у приватній власності ОСОБА_6 ; земельна ділянка площею 0,0392 га на АДРЕСА_7 з кадастровим номером 5610100000:01:020:0656 перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Тобто, вказані земельні ділянки належним чином оформлені під трьома квартирами чотирьохквартирного житлового будинку.

Під час розгляду справи по суті, відповідач ОСОБА_2 пояснив, що між власниками квартир у житловому будинку за адресою АДРЕСА_3 був встановлений порядок користування земельною ділянкою і власниками квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_8 також приватизовані земельні ділянки, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:020:0035 площею 0,0314 га власник ОСОБА_6 та земельні ділянки з кадастровими номерами 5610100000:01:020:0232 площею 0,0416 га та 5610100000:01:020:0233 площею 0,0035 га власник ОСОБА_8 . На вказаних земельних ділянках відповідно розташовані і їх квартири АДРЕСА_9 .

З дослідженого в судовому засіданні Викопіювання з топоплану м.Рівного вбачається, що як об`єкт цивільних прав вказана прибудинкова територія будинку не була сформована.

Тобто, на час розгляду справи земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:020:0656 не існує, а квартира АДРЕСА_7 розміщена на земельних ділянках з наступними кадастровими номерами: 5610100000:01:020:0820, 5610100000:01:020:0821, 5610100000:01:020:0822, 5610100000:01:020:0823.

У зв`язку з встановленими обставинами, під час розгляду справи в суді, представниками позивача було підтримано позовну вимогу в частині скасування рішення Рівненської міської ради від 16 серпня 2018 року №4704 в частині передачі у спільну сумісну власність відповідачів земельної ділянки площею 392 кв.м.

З дослідженої в судовому засіданні довідки від 24 березня 2022 року №539/831 виданої за підписом начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне підполковника ОСОБА_9 вбачається, що згідно архівних даних 20 грудня 1979 року працівник ЗС ОСОБА_4 отримав квартиру АДРЕСА_10 , яка складається з двох кімнат житловою площею 21,0 кв.м. на склад сім`ї 3 особи.

З дослідженого в судовому засіданні рішення Рівненської міської ради від 16 серпня 2018 року №4704 «Про затвердження проекту землеустрою і передачу безоплатно у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_10 ), на якій знаходиться нерухоме майно» вбачається, що було вирішено: 1.Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 (квартира АДРЕСА_3 ) громадянам ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_3 ) безоплатно у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) [для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)]. 2. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 грудня 2000 року, виданого згідно з наказом Управління житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11 грудня 2000 року №377, передати громадянам ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_3 ) безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 392 м.кв. на АДРЕСА_10 ) з кадастровим номером 5610100000:01:020:0656 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) [для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)]. Земельну ділянку передати за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади місті Рівного. 3. Землевласниками виготовити та отримати документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку (стаття 125 Земельного кодексу України). 4. Зобов`язати землевласників виконувати свої обов`язки відповідно до вимог статті 91 Земельного кодексу України. 5. Зобов`язати землевласників забезпечувати безперешкодний та безоплатний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації наявних інженерних мереж і спору, що знаходяться в межах закріплюваної за ними території, та утримувати її і прилеглу територію, дотримуючись санітарних норм.

Однак, в подальшому, вказане рішення вичерпало свою дію виконанням, оскільки за відповідачами було зареєстровано право власності на земельні ділянки.

В судовому засіданні під час виїзного судового засідання було встановлено, що квартира АДРЕСА_11 , яка належить позивачу, знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, є огородженою та використовується лише ним. Тобто, між власниками квартир встановлено порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 зокрема, пояснив, що порядок користування земельною ділянкою між власниками квартир був встановлений до набуття позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору міни від 05 травня 2006 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 лютого 2015 року, і ніким із власників квартир не оспорювався, та на думку відповідача є обов`язковим для позивача.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_10 , який виконував висновок експерта №231027/1ЮШ судової земельної технічної експертизи від 01 листопада 2023 року суду пояснив, що при проведені вищезазначеної експертизи ним було встановлено, що прибудинкова територія будинку не була сформована, документи на господарську будівлю відсутні. Згідно даних опитування, об`єкт будівлі та споруди, огляд яких ним проводився, мають історично сформованих користувачів, що вважають їх особистою приватною власністю та мають всі права та обов`язки по користуванню, володінню, тощо, цими об`єктами.

Суд вважає, що твердження представників позивача в тій частині, що внаслідок набуття останнім права власності на квартиру, він автоматично набув і право на користування земельною ділянкою є необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті92ЗК Україниправо постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема - співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Частинами1-3статті42ЗК Українипередбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками

Згідно з четвертим та шостим пунктами частини1статті1Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Як вбачається з висновку постанови Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №569/16666/16-ц «Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.

Зазначене у статті1Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" поняття "права на земельну ділянку" варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими.

За статтями125,126ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті391ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини1статті16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини2статті152ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За наведеного, до суду із позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні нею може звертатись особа, яка у встановленому законом порядку набула право власності або право користування такою земельною ділянкою.».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт1статті6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України"(Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи по суті судом було встановлено, що власники інших квартир у будинку АДРЕСА_3 буд-яких претензій до позивача з приводу порушення їхніх прав на земельну ділянку не заявляли. Натомість представниками позивача не подано суду належних та допустимих доказів того, що спірна ділянка, яка передана відповідачам у власність перебуває у користуванні позивача.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (Інтересу) позивача є самостійною підставною для відмови в позові (постанова верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 провадження №61-20968сво21).

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, оскаржуване позивачем рішення Рівненської міської ради вичерпало свою дію у зв`язку з його виконанням, а саме реєстрацією за відповідачами права власності на земельну ділянку, на якій розміщена належна їм квартира.

Як зазначено у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 «…Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.».

Як зазначено у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп «…На підставі зазначеного пункту перехідних положень Конституції України правомірним є поширення юрисдикції Конституційного Суду України з питань про відповідність Конституції України правових актів, прийнятих до набуття чинності Конституцією України, тільки на нормативні правові акти,

враховуючи, що за своєю природою ненормативні правові акти, на

відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила

поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи

юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації

вичерпують свою дію.».

Неодноразово у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (п.63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 провадження №12-204гс19, пункті 6.13 постанови від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 провадження №12-80гс20).

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельноїділянки абоземлекористувач можевимагати усуненнябудь-якихпорушень йогоправ наземлю,навіть якщоці порушенняне пов`язаніз позбавленнямправа володінняземельною ділянкою,і відшкодуваннязавданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

За установленою практикою Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 01 лютого 2020 року у справі №922/614/19, від 23 листопада 2011 року у справі №359/3373/16-ц). Вимога ж про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (постанова від 05 липня 2023 року у справі №912/2797/21, від 28 вересня 2022 року у справі 3483/448/20, від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20, від 05 липня 2023 року у справі №912/2797/21).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, досліджені письмові докази надані представниками сторін, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16,377,391,393 ЦК України, ст.ст.13,81,89,95,133,141,258,259,263-265,273,352,354,355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,Рівненської міськоїради,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог настороні відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проскасування рішення Рівненської міськоїради від16серпня 2018року №4704та державну реєстрацію прававласності наземельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_4

Відповідач-1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_3

Відповідач-2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач-3: ОСОБА_4 , АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач-4: Рівненська міська рада, м.Рівне, вул.Соборна, 12а, код ЄДРПОУ 34847334

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , АДРЕСА_13

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів:

ОСОБА_6 , АДРЕСА_14

Суддя Рівненського

міського суду І.М. Ковальов