Рішення

від 21.11.2024 по справі 139/752/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/752/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року с-ще Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Боржемської І.М.,

розглянувши в підготовчому засіданні в с-щі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Солоненка Б.М. звернулася до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області із позовною заявою до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, в тому числі, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вона являється спадкоємицею за законом після смерті матері. Іншими спадкоємцями за законом є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які спадщини не прийняли. Спадщину вона прийняла у встановленому законом порядку та частину оформила. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в нотаріальній конторі не в змозі, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому змушена звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23.10.2024 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою витребувано від державного нотаріуса Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області належним чином завірену копію спадкової справи №133/2015, заведену щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

21.11.2024 позивач в підготовче засідання не з`явилася, її представник адвокат Солоненко Б.М. подав суду заяву в якій просив справу розглянути у його відсутності та відсутності позивача (а.с.75-76).

Відповідач копію ухвали від 23.10.2024 та доданих до неї матеріалів отримав 23.10.2024, однак відзиву до суду не направив. Його представник в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с.82).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Жван Мурованокуриловецького району Вінницької області померла ОСОБА_2 (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого входить в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість даного будинку становить 63930 гривень (а.с.66).

Факт належності будинку садибного типу спадкодавцю, його вартість та належний технічний стан підтверджується виписками від 22.03.2024 із погосподарських книг за 1991-1995, 1996-2000, 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015 роки (а.с.62), технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (а.с.52-56), витягом із реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації № 179 від 28.02.2024 (а.с.59), довідкою про проведення інвентаризації житлового будинку від 07.03.2024 № 81 (а.с.60), висновком про вартість об`єкта оцінки (а.с.66) та рішенням № 275 34 сесії 6 скликання від 15.10.2015 «Про перейменування вулиць в населених пунктах Жванської сільської ради» (а.с.63).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб-спадкоємців.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №76544957 від 09.04.2024 вбачається, що заповіту ОСОБА_2 за життя не вчиняла (а.с.24-61).

Свідоцтвом про народження позивача (а.с.15-16), її свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.17), довідкою Жванської сільської ради № 411 від 15.06.2015 (а.с.14) стверджується, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 . Іншими спадкоємцями за законом є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України (в редакції чинній на час відкриття спадщини 20.01.2015), спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

З оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 133/2015, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 слідує, що 16.06.2015 позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Спадкоємці за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовились, подавши 29.03.2018 нотаріусу відповідні заяви. ОСОБА_1 29.03.2018 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належну ОСОБА_2 земельну ділянку.

Отже, суд вважає доведеним, що позивач єдиний спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину в порядку передбаченому ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Однак,09квітня 2024року державним нотаріусом ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий будинок, у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів (а.с.19).

Верховний Суд України у своєму рішенні № 6-137цс13 від 18.12.2013 висловив правову позицію, згідно з якої право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Як вбачаєтьсяз характеристикиоб`єкта нерухомого майна (узагальнена інформація)(а.с.57)будинок садибноготипу,господарські будівліта споруди,які єпредметом розглядуу данійсправі,були побудованіз 1917по 1989рік.

Згідно відмітки про проведене технічне обстеження від 28.02.2024 та витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №179 від 28.02.2024 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 можливо надійно та безпечно експлуатувати (а.с.58,59).

Таким чином, факт будівництва житлового будинку у той час був підставою виникнення права власності на нього.

Крім того, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

З положень постанови Ради міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженого Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З виписки із погосподарських книг за 1991-1995, 1996-2000, 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015 роки (а.с.62) виданої старостою Жванського старостинського округу від 22.03.2024 слідує, що головою двору за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької районної ради народних депутатів № 108 від 16.06.1988 року «Про оформлення права особистої власності на будинки, що належать окремим громадянам в селах Мурованокуриловецького району» вирішено оформити право особистої власності на житлові будинки, що розташовані, в тому числі, в с.Жван Жванської сільської ради, а виконкому сільської ради видати громадянам свідоцтва згідно цього рішення (а.с. 64). Однак, згідно довідки КП Могилів-Подільське МБТІ №81 від 27.03.2024 право власності на даний житловий будинок станом на 31.12.2012 не зареєстровано (а.с.60). Також, вказане слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.61).

Земельна ділянка під вказаним житловим будинком перебувала у власності ОСОБА_2 , що підтверджується архівним витягом з рішення виконавчого комітету Жванської сільської ради №6 від 21.04.1994 року «Про заяви громадян про передачу у приватну власність земельних ділянок, що раніше були надані їм для користування» (а.с.65).

Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за законом право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, після смерті ОСОБА_2 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого нею судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (літ. «А» - житловий будинок, який складається з 2-х житлових кімнат, житловою площею 33,2 кв.м.; веранди літ. «а», загальною площею 56,5 кв.м.; сарая літ. «Б», сарая літ. «В», літньої кухні літ. «Г», погріба літ. «Д», воріт №1, огорож №2), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974, місцезнаходження: Вінницька область, с-ще Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45.

Рішення складено 21.11.2024.

Суддя: