Рішення

від 21.11.2024 по справі 149/2771/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/2771/24

Провадження №2/149/864/24

Номер рядка звіту 69

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.11.2024 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого (ї) судді Войнаревич М. Г.,

при секретарі Паламарчук Л. В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , законного представника неповнолітньої особи ОСОБА_2 , представника - адвоката Липня С. В.,

представника третьої особи: Сивак Л. А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Уланівської сільської ради, про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Уланівської сільської ради про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що відповідач є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 2017 року проживає із своїм батьком ОСОБА_2 та знаходиться на його утриманні.

Батьки позивачки до 04.12.2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 04 грудня 2013 року розірвано. За увесь час роздільного проживання Відповідачка жодного разу не навідалась до дочки, не цікавилася її життям, моральним та матеріальним станом. За таких обставин просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання та позбавити її батьківських прав.

Ухвалою суду від 02.09.2024 у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву, однак відзиву відповідач до суду не подала.

Цією ж ухвалою суду до участі у справі як законного представника неповнолітньої особи, залучено ОСОБА_2

09.10.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити. Позивач надала суду пояснення, що з 2017 року вона проживає біля свого батька ОСОБА_2 , який повністю її утримує та виховує. Мати ОСОБА_4 проживає в Донецькій області, нею не цікавиться, коштів на її утримання не надає.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Уланівської сільської ради в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення справи по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (копія на а.с. 4) підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , батьком зазначений ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 є учиницею 9 класу Сальницького ліцею Уланівської сільської ради, характеризується за місцем навчання виключно позитивно, батько приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньки, так як мати участі у вихованні дитини не приймає, що підтверджується характеристикою від 30 07.2024 (а.с. 5).

Згідно довідки Уланівської сільської ради № 253 від 25.03.2024 (копія на а.с.8) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає у родині ОСОБА_2 разом з братами та та дружиною батька ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку Уланівської сільської ради від 19.09.2024 (а.с. 46-47), орган опіки та піклування Уланівської сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вирішуючи даний спір суд керується наступними нормами законодавства.

Відповідно Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789 ХІІ) (далі - Конвенція) дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

В абзаці 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей (ч.ч. 1, 4 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Приймаючи до уваги встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження, оскільки судом встановлено, що вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Відповідач тривалий час не спілкується з дитиною, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини та свідомого нехтування нею своїми обов`язками.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини справи, а також висновок Уланівської сільської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає що наявні підстави для задоволення позову та позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_1 , як виключної міри, спричиненої тривалим нехтуванням відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

З довідки виконкому Уланівської сільської ради № 253 від 25.03.20243 та акту обстеження умов проживання вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом з батьком ОСОБА_2 та знаходиться на його утриманні (копія на а.с. 8,9).

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).

Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ч. 1 ст. 180, 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частинами 1, 2 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її ОСОБА_6 належним чином не виконує свій обов`язок по утриманню дитини, а також те, що вимога про позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав підлягає задоволенню, суд вважає, що стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 буде відповідати інтересам дитини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто у даній справі з 05.04.2023.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, зокрема те, що відповідач є матір"ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з батьком та перебуває на його утриманні, відповідач є особою працездатного віку, має обов`язок щодо утримання дитини, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментних платежів за один місяць.

При цьому суд роз`яснює відповідачу зміст ч. 1 ст. 169 СК України, якою визначено, що мати, позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі ст.ст. 121, 141, 150, 151, 155, 164, 166 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Докучаєвським МВ ГУМВС України в Донецькій області 22 серпня 2008 року, жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 серпня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Докучаєвським МВ ГУМВС України в Донецькій області 22 серпня 2008 року,жительки АДРЕСА_1 в дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Войнаревич М. Г.