Рішення

від 11.11.2024 по справі 712/5316/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

ЄУ№ 712/5316/24

Провадження №2/712/2028/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дубини В.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить: скасувати наказ ТОВ «Делікат Ритейл» № 125-кр від 12.02.2024 про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді двірника ТОВ «Делікат Ритейл» з 12.02.2024; стягнути з ТОВ «Делікат Ритейл» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.02.2024 по день ухвалення рішення суду; стягнути з ТОВ «Делікат Ритейл» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 10000,00 грн.

У обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства.

Наказом від 31.12.2021 № 94-12 позивача прийнято на роботу на посаду двірника з 04.01.2022 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл».

У період з 28.11.2023 по 27.12.2023 позивач перебував у щорічній відпустці на підставі наказу від 14.11.2023 № 1613-В.

20.12.2023 позивач направив відповідачу заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати у період з 28.12.2023 по 28.01.2024, указана заява була направлена за допомогою доставки «Нова пошта» номер відправлення 59001073785888, отримано відповідачем 21 грудня 2023 року, що підтверджується інформацією про вручення вказаного відправлення.

27.12.2023 позивачу зателефонувала посадова особа відділу кадрів ТОВ «Делікат Ритейл» та повідомила про те, що вказану вище заяву від 20.12.2023 необхідно переписати, оскільки у заяві зазначені причини, які, на її думку, не потрібно зазначати, що також вказує на те, що відповідачем заява позивача від 20.12.2023 отримана.

23.01.2024 позивач знову направив заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 27.01.2024 тривалістю 30 діб, указана заява була направлена за допомогою доставки «Нова пошта» номер відправлення 59001091590818, отримано відповідачем 24 січня 2024 року, що підтверджується інформацією про вручення вказаного відправлення.

28.01.2024 позивач також направив заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 01.02.2024 на 90 (дев`яносто) діб у зв`язку з військовим станом на підставі ч. 3 ст.12 Закону № 2136, вказана заява була направлена за допомогою доставки «Нова пошта», відповідач відправлення не отримав та воно було повернуте позивачу 21.02.2024.

Позивач 11.02.2024 звернувся до Державної служби з питань праці Центрального міжрегіонального управління Держпраці з приводу порушень відповідачем трудового законодавства.

На підставі наказу відповідача від 12.02.2024 № 125-кр позивача звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно відповіді від 07.03.2024 № Ц/3/678-ЗВ-24 позивач перебував у щорічній основній відпустці з 28.11.2023 по 27.12.2023. Відповідно до відомості розподілу виплат ТОВ «Делікат Ритейл» заробітна плата за весь час відпустки виплачена після початку щорічної відпустки, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки».

Також у відповіді зазначено, що директору товариства від керуючої магазином подано доповідну записку від 28.12.2023 про те, що будь-які заяви від позивача не надходили. Протягом робочого дня позивач на роботу не з`явився. У табелі обліку робочого часу за грудень 2023 року зафіксовано відсутність позивача із нез`ясованих причин 28, 29, 30 грудня 2023 року. У табелі обліку робочого часу за січень 2024 року зафіксовано відсутність із нез`ясованих причин протягом місяця. Адміністрацією ТОВ «Делікат Ритейл» складено акти про відсутність позивача на роботі та направлено листи щодо надання пояснень або доказів про поважність причин відсутності на роботі.

За результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами Центрального міжрегіонального управління складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 41 КУпАП, та направлено для розгляду та прийняття рішення до суду.

Позивача було ознайомлено із наказом про звільнення лише 26 березня 2024 року під підпис, копію наказу позивачу не надано.

Позивач вважає наказ про звільнення від 12.02.2024 № 125-кр незаконним, у зв`язку з чим звертається до суду з даним позовом.

Позивача було звільнено без дотримання вимог трудового законодавства, зокрема ч. 1 ст. 149 КЗпП України, тобто жодних письмових пояснень не витребувано, а Позивач не мав можливості надати відповідачу будь-які письмові пояснення щодо порушення трудової дисципліни, адже взагалі не знав про те, що Відповідач має намір звільнити його з посади за прогул, оскільки позивачем були направлені заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, які відповідачем були отримані.

Жодних листів від відповідача, в яких було вказано на необхідність повідомити поважність причин відсутності на роботі, позивач не отримував.

Законодавством не визначений конкретний перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання звільнення працівника відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідно виходити із конкретних обставин та доказів, наявних і справі.

Таким чином, встановлення самого лише факту відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин впродовж робочого дня без дослідження поважності причин такої відсутності є недостатнім для звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Заперечення відповідача на відзив

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 28.12.2023 керуючою магазином ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» Хоптяр Ю.С. була подана доповідна записка № 28/1 на ім`я директора ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ», в якій ОСОБА_3 повідомляє, що ОСОБА_1 , двірник, 28.12.2023 відсутній на роботі, про причини ймовірної відсутності на роботі ОСОБА_1 не попереджав.

Наказом № 48/1-ОД від 28.12.2023 директор ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» створив комісію, якій доручив провести службове розслідування за фактом відсутності на роботі двірника ОСОБА_1 , також відповідно до наказу, начальнику відділу кадрів протягом двох тижнів від дати наказу доповісти про вжиті заходи та результати службового розслідування.

На виконання наказу № 48/1-ОД від 28.12.2023 начальник відділу кадрів ТОВ «ДЕЛІКАТ РІТЕЙЛ» ОСОБА_4 неодноразово телефонувала Позивачу з метою з`ясування причин відсутності на роботі Позивача, починаючи із 28.12.2023, однак Позивач на телефонні дзвінки не відповідав.

З метою з`ясування причин відсутності на роботі Позивача, Відповідачем були направлені цінні листи (з описом вкладення) із використанням послуг AT «УКРПОШТА» про необхідність надання пояснень про причини відсутності на роботі, а саме лист № 65 від 28.12.2023 (накладна № 1803003278335); лист № 01 від 02.01.2024 (накладна № 1800400884986); лист № 02 від 08.01.2024 (накладна № 1800400885680); лист №03 від 10.01.2024 (накладна 1800400885940) та лист № 06 від 25.01.2024 (накладна № 1800400938121), однак зазначені листи Позивач так і не отримав.

10.01.2024 представники ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» відвідали вдома ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , щоб з`ясувати причини відсутності на роботі, починаючи із 28 грудня 2023 року, але поспілкуватися з позивачем не вдалося, оскільки двері не відчинили, за наслідками відвідування позивача складений Акт про відвідування за місцем проживання відсутнього працівника ОСОБА_1 № 2/В від 10.01.2024.

Виконуючи вимоги наказу № 48/1-ОД від 28.12.2023, начальником відділу кадрів ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» ОСОБА_4 на ім`я директора ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» була подана доповідна записка № 12/1 від 12.01.2024, із змісту якої слідує, що всі спроби з`ясувати причини відсутності на роботі ОСОБА_1 не отримали позитивного результату. Крім того, у доповідній записці № 12/1 від 12.01.2024 начальник відділу кадрів ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» ОСОБА_4 вбачає, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі в період з 28.12.2023 по 12.01.2024 без поважних причин, що є грубим порушенням трудової дисципліни.

Факт відсутності на роботі позивача у період із 28.12.2023 по 10.02.2024 підтверджується Актами про відсутність на роботі працівника ОСОБА_1 , а саме: Акт № 1 від 28.12.2023; Акт № 2 від 29.12.2023; Акт № 3 від 30.12.2023; Акт № 1 від 05.01.2024; Акт № 2 від 06.01.2024; Акт № 3 від 12.01.2024; Акт № 4 від 13.01.2024; Акт № 5 від 19.01.2024; Акт № 6 від 20.01.2024; Акт № 7 від 26.01.2024; Акт № 8 від 27.01.2024; Акт №9 від 02.02.2024; Акт № 10 від 03.02.2024; Акт № 11 від 09.02.2024; Акт № 12 від 10.02.2024.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у т.ч. з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Зважаючи на відсутність ОСОБА_1 на роботі у період із 28.12.2023 по 10.02.2024, Відповідач, як роботодавець, вживав заходів, направлених на отримання від Позивача пояснень про причини відсутності на роботі, зокрема, шляхом направлення листів на адресу Позивача, відвідування Позивача за місцем проживання та неодноразові телефонні дзвінки до Позивача.

Наказом № 125к/тр від 12.02.2024 двірника ОСОБА_1 звільнено з 12.02.2024 за прогул без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, з проведенням остаточного розрахунку, а на адресу Позивача був направлений цінний лист (з описом вкладення) із використанням послуг AT «УКРПОШТА» № 12 від 12.02.2024 (накладна № 1800400940819) із повідомленням про необхідність з`явитися у відділ персоналу для отримання трудової книжки та ознайомлення із наказом про звільнення.

27.03.2024 в присутності посадових осіб ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» ОСОБА_1 ознайомлено із наказом про звільнення, копію якого надано ОСОБА_1 разом із трудовою книжкою. Позивач відмовився від ознайомлення із Актами про відсутність на роботі працівника ОСОБА_1 , а саме: Акт № 1 від 28.12.2023; Акт № 2 від 29.12.2023; Акт № 3 від 30.12.2023; Акт № 1 від 05.01.2024; Акт № 2 від 06.01.2024; Акт № 3 від 12.01.2024; Акт № 4 від 13.01.2024; Акт № 5 від 19.01.2024; Акт № 6 від 20.01.2024; Акт № 7 від 26.01.2024; Акт № 8 від 27.01.2024; Акт № 9 від 02.02.2024; Акт № 10 від 03.02.2024; Акт № 11 від 09.02.2024; Акт № 12 від 10.02.2024.

27.03.2024 при ознайомленні із наказом № 125к/тр від 12.02.2024 ОСОБА_1 , в присутності посадових осіб ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ», повідомив, що йому було відомо про надходження на його ім`я листів від ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» із використанням послуг AT «УКРПОШТА», однак він вирішив не отримувати такі листи.

З приводу наведених Позивачем в позовній заяві обставин відсутності на роботі в період з 28.12.2023 по 10.02.2024, Відповідач зазначає:

1) щодо направлення 20.12.2023 на адресу ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» заяви про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати в період з 28.12.2023 по 28.01.2024, яка була направлена за допомогою доставки «Нова пошта» номер відправлення 59001073785888.

Уповноваженими представниками ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» відправлення 59001073785888 від Позивача не було отримано.

Разом із позовною заявою Позивачем не було надано доказів, які б свідчили про отримання 21.12.2023 уповноваженими представниками ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» направлення 59001073785888, оскільки надані Позивачем додатки до позовної заяви не містять інформації з приводу дати отримання відправлення 59001073785888 уповноваженими представниками ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ», а також інформацію про особу, яка таке відправлення отримала.

Позивач разом із позовною заявою не надає копію заяви про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати в період з 28.12.2023 по 28.01.2024 для ознайомлення та з`ясування підстав наявності у Позивача права на таку відпустку без згоди роботодавця (ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ»);

2)щодо направлення23.01.2024на адресуТОВ «ДЕЛІКАТРИТЕЙЛ» заявипро надання ОСОБА_1 відпустки беззбереження заробітноїплати з27.01.2024тривалістю 30діб, яка була направлена за допомогою доставки «Нова пошта» номер відправлення 59001091590818.

Уповноваженими представниками ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» відправлення 59001091590818 від Позивача не було отримано.

Разом із позовною заявою Позивачем не було надано доказів, які б свідчили про отримання саме 24.01.2024 уповноваженим представником ТОВ «ДЕЛІКАТ РІТЕЙЛ» відправлення 59001091590818, оскільки надані Позивачем додатки до позовної заяви не містять інформації з приводу дати отримання відправлення 59001073785888 уповноваженим представником ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ», а також інформацію про особу, яка таке відправлення отримала.

Крім того, надана Позивачем копія заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати строком на 30 (тридцять) календарних днів з 27.01.2024 від 24.01.2024 не містить відомостей щодо фізичної та/або юридичної особи, до якої з такою заявою звертаються; фізичної особи, яка з такою заявою звертається;

3)щодо направлення28.01.2024на адресу«ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ»заяви пронадання ОСОБА_1 відпустки беззбереження заробітноїплати з01.02.2024на 90(дев`яносто)діб узв`язку звійськовим станомна підставіч.3cт.12Закону №2136, яка була направлена за допомогою доставки «Нова пошта», яку зі слів Позивача, Відповідач не отримав.

Позовна заява не містить відомостей про номер відправлення, яким 28.01.2024 було направлено заяву за допомогою доставки «Нова пошта».

Разом із позовною заявою Позивачем не було надано доказів, які б свідчили про направлення на адресу ТОВ «ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» заяви про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати з 01.02.2024 на 90 (дев`яносто) діб у зв`язку з військовим станом на підставі ч. 3 ст. 12 Закону № 2136.

Позивач разом із позовною заявою не надає копію заяви про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати з 01.02.2024 на 90 (дев`яносто) діб у зв`язку з військовим станом на підставі ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 для ознайомлення.

Відповідач зазначає, що ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не містить положення, яке б зобов`язувало роботодавця в обов`язковому порядку надавати працівникові таку відпустку.

Відповідь позивачана відзиввідповідача

У відповіді на відзив позивач зазначає, що у період з 28.11.2023 по 27.12.2023 останній перебував у щорічній відпустці на підставі наказу від 14.11.2023 № 1613-В. Указані обставини відповідачем не заперечуються.

20.12.2023 позивач направив відповідачу заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати у період з 28.12.2023 по 28.01.2024, вказана заява була направлена за допомогою доставки «Нова пошта» номер відправлення 59001073785888, отримано відповідачем 21 грудня 2023 року, що підтверджується інформацією про вручення вказаного відправлення.

Тобто відповідальні особи ТОВ «Делікат Ритейл» були обізнані про те, що позивачем подана заява про надання йому відпустки, проте у відзиві відповідач нічого не вказує про наявність вказаної заяви та зазначає, що позивач не повідомив причин неявки на роботу, що не відповідає дійсності.

У відзиві відповідач вказує, що ними було направлено цінні листи позивачу, в яких було зазначено про необхідність надання пояснень про причини відсутності на роботі, проте жоден із листів позивачем не було отримано.

Тобто відповідачем не надано до суду жодного доказу про те, що позивач був обізнаний про необхідність надати відповідачу якісь пояснення.

Крім того, відповідач у відзиві не повідомляє причини, у зв`язку з наявністю яких ним не розглянуто заяви позивача про надання відпустки без збереження заробітної плати, не надано доказів, що позивачу було відмовлено у наданні відпустки без збереження заробітної плати.

Всі надані відповідачем докази, а саме копії актів про відсутність на роботі працівника ОСОБА_1 , є тими документами, які залежать виключно від волевиявлення однієї сторони - відповідача.

Крім того, відповідач вказує, що позивач був звільнений через прогул без поважних причин, при цьому сам же відповідач вказує, що пояснення від позивача не отримував, отже незрозуміло у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про відсутність поважних причин, якщо такі обставини ним встановлені не були.

Саме відповідач, як роботодавець, мав забезпечити позивача, як працівника, робочим місцем та всіма необхідними засобами для виконання його посадових обов`язків.

Позивач проінформував про відсутність організованого робочого місця в скарзі від 28.12.2023, надав докази у вигляді фотографій про те, що відсутнє місце, де він, як працівник, тим паче особа з інвалідністю, матиме можливість сховатись від погодних умов, проте відповідачем скарга не розглянута, відповіді не надано.

Замість цього, вказуючи недостовірну інформацію, ігноруючи заяви позивача, посадові особи відповідача проводили службове розслідування та складали акти про відсутність працівника на роботі без поважних причин.

23 січня 2024 року позивач знову направив заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 27.01.2024 тривалістю 30 діб, вказана заява була направлена за допомогою доставки «Нова пошта» номер відправлення 59001091590818, отримано відповідачем 24 січня 2024 року, що підтверджується інформацією про вручення вказаного відправлення.

28 січня 2024 року позивач також направив заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 01.02.2024 на 90 (дев`яносто) діб у зв`язку з військовим станом на підставі ч. 3 ст.12 Закону № 2136, вказана заява була направлена за допомогою доставки «Нова пошта», відповідач відправлення не отримав та воно було повернуте позивачу 21.02.2024.

Позивач 11.02.2024 звернувся до Державної служби з питань праці Центрального міжрегіонального управління Держпраці з приводу порушень відповідачем трудового законодавства.

На підставі наказу відповідача від 12.02.2024 № 125к/тр позивача звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно відповіді Державної служби з питань праці Центрального міжрегіонального управління Держпраці від 07.03.2024 № Ц/3/678-ЗВ-24 позивач перебував у щорічній основній відпустці з 28.11.2023 по 27.12.2023. Відповідно до відомості розподілу виплат ТОВ «Делікат Ритейл» заробітна плата за весь час відпустки виплачена після початку щорічної відпустки, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки».

Також у відповіді зазначено, що директору товариства від керуючої магазином подано доповідну записку від 28.12.2023 про те, що будь-які заяви від позивача не надходили. Протягом робочого дня позивач на роботу не з`явився. У табелі обліку робочого часу за грудень 2023 року зафіксовано відсутність позивача із нез`ясованих причин 28,29,30 грудня 2023 року. У табелі обліку робочого часу за січень 2024 року зафіксовано відсутність із нез`ясованих причин протягом місяця. Адміністрацією ТОВ «Делікат Ритейл» складено акти про відсутність позивача на роботі та направлено листи щодо надання пояснень або доказів про поважність причин відсутності на роботі.

У зв`язку із зазначеними вище обставинами позивач вважає наказ про звільнення від 12.02.2024 № 125к/тр незаконним.

Відповідачем не надано разом з відзивом жодного доказу на спростування обставин, вказаних у позові, зокрема, і про отримання ним заяв позивача, в яких він просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати, та скарги, де позивач просив привести у відповідність його робоче місце.

Докази отримання відповідачем заяв та скарги позивача надані одночасно з позовну заявою, у відзиві відповідач вказаних обставин не заперечує.

Позивача було звільнено без дотримання вимог трудового законодавства, зокрема ч. 1 ст. 149 КЗпП України, тобто жодних письмових пояснень не витребувано, а Позивач не мав можливості надати Відповідачу будь-які письмові пояснення щодо порушення трудової дисципліни, адже взагалі не знав про те, що Відповідач має намір звільнити його з посади за прогул, адже позивачем були направлені заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, які відповідачем були отримані.

Жодних листів від відповідача, в яких було вказано на необхідність повідомити поважність причин відсутності на роботі, позивач не отримував, що підтверджує і відповідач у відзиві.

Таким чином, встановлення самого лише факту відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин впродовж робочого дня без дослідження поважних причин такої відсутності є недостатнім для звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у ТОВ «Делікат Ритейл» довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 , копії Акту та припису Державної служби з питань праці ЦМУ від 04.03.2024.

Ухвалою суду від 11.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті, викликано свідків у судове засідання.

Фактичні обставини, встановлені судом

04.01.2022 позивач прийнятий на посаду двірника у ТОВ «Делікат Ритейл» відповідно до наказу № 94-12 від 31.12.2021.

12.02.2024 звільнений з роботи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 125к/тр від 12.02.2024.

Матеріали справи містять скріншоти з додатку «Нова пошта», з яких вбачається, що відправлення № 5900107378588 від 20.12.2023 отримано ТОВ «Делікат Ритейл» 21.12.2023, відправлення № 59001079169582 від 28.12.2023 отримано ТОВ «Делікат Ритейл», відправлення № 59001091590818 від 23.01.2024 отримано 24.01.2024. Відправник ОСОБА_1 .

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 23.01.2024, яка не має адресата, у якій останній просить надати йому відпустку без збереження заробітної плати строком на 30 днів з 27.01.2024.

У матеріалах справи наявна заява продавця-консультанта ОСОБА_5 від 28.01.2024 про надання їй відпустки без збереження заробітної плати строком на 90 діб у зв`язку з військовим станом з 01.02.2024.

Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 07.03.2024, ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці з 28.11.2023 по 27.12.2023. Директору товариства від керуючої магазином подано доповідну записку від 28.12.2023 про те, що будь-якої заяви від ОСОБА_1 не надходило. Протягом робочого дня на роботу не з`явився. У табелю обліку робочого часу за грудень 2023 року зафіксовано відсутність позивача із нез`ясованих причин 28, 29, 30 грудня 2023 року. У табелю обліку робочого часу за січень 2024 року зафіксовано відсутність позивача із нез`ясованих причин. Адміністрацією підприємства складено акти про відсутність позивача на роботі та направлено листи щодо надання пояснень або доказів про поважність причин відсутності на роботі.

28.12.2023 керуючою магазином складено доповідну записку про відсутність на роботі ОСОБА_1 про те, що останній не з`явився на роботу 28.12.2023, про причини відсутності не попереджав, на телефонні дзвінки не відповідав.

Відповідно до наказу № 48/1-ОД від 28.12.2023 наказано провести службове розслідування по факту відсутності на роботі двірника ОСОБА_1 , створено комісію для проведення службового розслідування, начальнику відділу кадрів протягом двох тижнів від дати наказу доповісти про вжиті заходи та результати службового розслідування.

Відповідно до актів про відсутність на роботі працівника № 1 від 28.12.2023, № 2 від 29.12.2023, № 3 від 30.12.2023, № 1 від 05.01.2024, № 2 від 06.01.2024, № 3 від 12.01.2024, № 4 від 13.01.2024, № 5 від 19.01.2024, № 6 від 20.01.2024, № 7 від 26.01.2024, № 8 від 27.01.2024, № 9 від 02.02.2024, № 10 від 03.02.2024, № 11 від 09.02.2024, № 12 від 10.02.2024 зафіксовано відсутність на роботі ОСОБА_1 без поважних причин 28-30 грудня 2023 року, з 02.01.2024 по 05.01.2024, 06.01.2024, з 09.01.2024 по 12.01.2024, 13.01.2024, з 16.01.2024 по 19.01.2024, 20.01.2024, з 23.01.2024 по 26.01.2024, 27.01.2024, з 30.01.2024 по 02.02.2024, 03.02.2024, з 06.02.2024 по 09.02.2024, 10.02.2024 відповідно.

Листами № 65 від 28.12.2023, № 01 від 02.01.2024, № 02 від 08.01.2024, № 3 від 10.01.2024, № 06 від 25.01.2024, надісланих на адресу позивача, відповідач просив надати письмові пояснення або докази поважності причин відсутності на роботі.

Відповідно до акту № 2/В від 10.01.2024 про відвідування за місцем проживання працівника ОСОБА_1 встановлено, що за місцем проживання останнього поспілкуватися з ОСОБА_1 не вдалося, оскільки не відчинили двері, на телефонний дзвінок позивач не відповів.

12.02.2024 відповідно до наказу 125к/тр ОСОБА_1 , двірника, звільнено за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

12.02.2024 на адресу позивача надіслано лист № 12 про необхідність з`явитися на підприємство у відділ персоналу для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення.

Як вбачається з доповідної записки № 12/1 від 12.01.2024 про проведення службового розслідування щодо відсутності на роботі ОСОБА_1 , останній був відсутній на роботі у період з 28.12.2023 по 12.01.2024 без поважних причин, що є грубим порушенням трудової дисципліни.

Відповідно до довідки № ДР000000044 від 30.04.2024 дохід ОСОБА_1 за період з березня 2023 року по лютий 2024 року склав 54608,90 грн., виплачено 42055,66 грн.

Відповідно до акту № 2 від 04.01.2022 про відмову підписання листа-ознайомлення локальних документів ТОВ «Делікат Ритейл», у присутності комісії ОСОБА_1 ознайомлено з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Положенням «Про систему та умови оплати праці працівників» Посадовою інструкцією двірника, а також іншими локальними документами, але працівник не підписав про те, що ознайомлений з вищевказаними документами.

Як вбачається з акту Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці № Ц/ЧК/4259/171 від 04.03.2024, встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки», а саме ОСОБА_1 заробітна плата за весь час відпустки виплачена після початку щорічної відпустки.

Відповідно 04.03.2024 винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № Ц/ЧК/4259/171/П від 04.03.2024.

Відповідно до довідки про середньоденну заробітну плату від 02.08.2024 № 0208-1, середньоденна заробітна плата позивача складає 347,70 грн.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює начальником відділу кадрів з 2022 року. Була записка від керівника, що позивач з кінця грудня 2023 року відсутній на роботі. Позивач не повідомляв про причини відсутності на роботі, відділ кадрів не отримував від нього документи. Намагалися з`ясувати причини його відсутності на роботі, намагалися знайти його вдома. Свідок зазначила, що працівники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підприємстві не працюють. Позивача було звільнено за прогул.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що з вересня 2020 року працює на посаді керуючої магазином. Зазначила, що працівники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підприємстві не працюють. Свідку невідомо, за яких причин був відсутній на роботі ОСОБА_1 , його звільнено за прогул. Коли він не з`явився на роботі, йому почали телефонувати, але ніхто не відповів, тому складалися акти про відсутність на робочому місці. Ніяких заяв від нього не отримували.

Норми права, застосовані судом. Обґрунтована оцінка фактичним обставинам справи, надана судом

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

У статтях 43-46 Конституції України передбачено основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

У статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (див. постанову Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17), постанову Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (див. постанови Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18), від 11 квітня 2024 року у справі № 127/29246/22 (провадження № 61-13250св23)).

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) вказано, що "прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц)".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що: "при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: "прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (провадження № 61-21194св21) вказано, що: "при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, зважаючи на конституційні положення, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Характерними рисами зловживання правом працівником як суб`єктом трудових правовідносин є: 1) така поведінка завжди є несумлінною; 2) працівник діє навмисно, бажаючи одержати певну вигоду (наприклад, отримати середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу); 3) його поведінка здатна завдати шкоди роботодавцю або заподіює її.

Як встановлено у судовому засіданні і не заперечувалось жодною стороною у справі позивач перебував у щорічній відпустці з 28.11.2023 по 27.12.2023.

У матеріалах справи відсутня заява позивача про надання йому відпустки збереження заробітної плати у період з 28.12.2023 по 28.01.2024, на яку він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Наданий позивачем скріншот про отримання відправлення від 21.12.2023 не доводить той факт, що позивач направив відповідачу саме заяву про надання йому відпустки.

Крім того, суд зазначає, що позивач мав переконатися про існування наказу про надання йому відпустки без збереження заробітної плати.

Так само, позивач мав пересвідчитися, що йому надали відпустку з 27.01.2024 за його заявою від 23.01.2024.

Що стосується посилання позивача на його заяву від 28.01.2024, то це не відповідає дійсності.

Так, матеріали справи містять заяву від 28.01.2024, написану продавцем-консультантом ОСОБА_8 про надання їй відпустки без збереження заробітної плати строком на 90 днів з 01.02.2024, тобто заяву іншої особи.

Позивач не надав доказів того, що він звернувся до відповідача з відповідною заявою від 28.01.2024, на яку він посилається у позові.

Отже, позивачем у дотримання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не доведено, що він звертався до роботодавця з заявами про надання відпусток без збереження заробітної плати від 20.12.2023, 28.01.2024, на які він посилається у позові.

Суд зазначає, що у роботодавця відсутній абсолютний обов`язок надавати працівнику відпустку без збереження заробітної плати відповідно до Закону України «Про відпустки». Позивач, зі свого боку, мав пересвідчитися, що такі відпустки йому надані, однак останній легковажно розраховував на їх наявність.

Відсутність позивача на роботі з 28.12.2023 по 11.02.2024 підтверджується матеріалами справи і не заперечується самим позивачем. Про його відсутність позивача на роботі складалися відповідні акти.

Доводи позивача про те, що у нього не відбирали пояснення щодо його відсутності на роботі, спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідачем надані численні листи, направлені позивачу на зареєстровану адресу проживання, в яких відповідач просив позивача пояснити причину відсутності на роботі. Також представники відповідача виходили за адресою проживання позивача.

Отже, відповідачем вживались заходи щодо з`ясування причин відсутності позивача на роботі.

Крім того, власноручна заява позивача від 23.01.2024 містить посилання на те, шо йому відомо про те, що роботодавець просить з`явитися на роботі і пояснити причини його відсутності.

Суд зазначає, що невихід на роботу в зв`язку з самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, вихід на пенсію без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника. Указаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 686/21222/16-ц.

Отже, відповідач зафіксував відсутність позивача на роботі, намагався з`ясувати причини його відсутності, наявність поважних причин відсутності на роботі позивача не встановлена, тому роботодавець мав право звільнити позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул.

Оскільки судом встановлено, що у відповідача були підстави для звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40КЗпП України і відповідач довів законність звільнення позивача належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та відповідно для поновлення позивача на роботі.

Ураховуючи, що відповідач діяв у спосіб, визначений чинним трудовим законодавством, то дії відповідача не можна кваліфікувати як неправомірні, що виключає порушення права позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, а тому вимоги позову задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2024.

Суддя: О.С. Стеценко