Рішення

від 19.11.2024 по справі 127/22362/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/22362/24

Провадження № 2/127/3177/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.03.2020 між ТОВ «Сучасний Факторинг» та було укладено кредитний договір № 10200744711, згідно якого відповідачці було надано кредит в сумі 23585,00 гривень. Всупереч умовам кредитного договору відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконує. Заборгованість відповідачки по кредитному договору станом на 20.06.2024 року становить 28270,44 гривень, з яких: 13750,92 гривень заборгованість по тілу кредиту; 14519,52 гривень заборгованість за відсотками.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Сучасний Факторинг» заборгованості за кредитним договором № 10200744711 від 14.03.2020 в сумі 28270,44 гривень. Також, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2024 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом встановлено, що 14.03.2020 відповідач ОСОБА_1 підписала заяву, згідно якої письмово підтвердила, що до моменту укладення кредитного договору ознайомлена кредитодавцем та залученими ним уповноваженими представниками про зміст, характер та умови надання кредиту, ознайомлений з умовами паспорту споживчого кредиту, та отримав детальну інформацію, яка зазначена в частині другій та третій ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції на дату ознайомлення. Враховуючи усю отриману інформацію, розумію умови кредитного договору, з усіма його перевагами та недоліками, та вважаю їх прийнятними і вигідними для себе, у чому і розписуюсь.

14.03. 2020 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту за кредитним договором №10200744711, у якому вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: тип кредиту споживчий кредит, сума/ліміт кредиту 30085 грн, строк кредитування 24, мета отримання кредиту на споживчі цілі, спосіб та строк надання кредиту безготівковий, мінімальний розмір власного платежу 6500 грн. Загальні витрати за кредитом 25473,15 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 49058,15 грн, реальна річна процентна ставка, відсотків річних, - 53,93%.

Між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №10200744711, підписаний 14.03.2020, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 23585 грн., терміном на 24 календарних місяців та платності 4,5% щомісячної комісії за управління кредитом та 0,01% за користування кредитом, реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 53,93% річних від загальної суми кредиту, розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування кредитом становить 2044,13 грн., з моменту укладення кредитного договору до 03.14.2022 включно. Щомісячний платіж повинен сплачуватись до 14 числа кожного місяця, сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх супутніх послуг, а також сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором складає 49058,15 грн. Кредит надається на придбання товарів/послуг, що зазначаються клієнтом в Заяві на отримання кредиту.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит покупцю, а покупець зобов`язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається покупцю на споживчі цілі.

Згідно з п. 2.7 кредитного договору підписанням даного договору для отримання кредиту покупець стверджує, що: його волевиявлення є вільним і відповідає його внутрішній волі; він не перебуває лід впливом тяжкої для нього обставини, що змушує його укласти цей Договір; він чітко усвідомлює всі умови Договору та не перебуває під впливом помилки чи обману; він вважає умови Договору вигідними для себе; він діє за згодою другого з подружжя або особи, з якою проживає однією сім`єю (фактичні сімейні відносини) на укладання та виконання Договору.

Пункт 3.5 кредитного договору передбачає, що перелік товарів та послуг які придбаваються за рахунок кредитних коштів визначено покупцем в заяві на отримання споживчого кредиту. Факт отримання товару(ів) та послуг(и) підтверджується особистим підписом покупця у листі-зобов`язанні та/або відповідному правочині на отримання послуг(и).

Сторонами погоджено графік платежів та основні умови кредитування, який містить інформацію про дату платежу, річні відсотки за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом, реальну процентну ставку та штраф при простроченні сплати чергового платежу, комісію РКО. Графік платежів також містить визначення сукупної вартості кредиту.

14.03.2020 відповідач ОСОБА_1 підписала заяву на отримання споживчого кредиту, в якій зазначені його особисті відомості/персональні дані як клієнта, інформацію про товар/товари, який клієнт має на меті придбати за рахунок кредитних коштів, інформація про трудову діяльність клієнта, відомості про фінансовий стан клієнта/витрати клієнта та дружини/чоловіка, контактна інформація, використання аналога підпису та печатки ТОВ «Сучасний Факторинг».

14.03.2020 ТОВ «Сучасний Факторинг» повідомило ТОВ «ДІЄСА» про прийняте рішення щодо надання споживчого кредиту ОСОБА_1 і зобов`язалось забезпечити надходження на поточний рахунок ТОВ «ДІЄСА» вартості товару в сумі 23585,00 гривень.

Із виписки по особовому рахунку за кредитним договором №10200744711 від 14.03.2020 ОСОБА_1 вбачається, що станом на 20.06.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором №10200744711 від 14.03.2020 становить 28270,44 грн., з яких: 13750,92 грн. заборгованість по тілу кредиту; 14519,52 грн. заборгованість за відсотками. Отримано оплат 20105,00 грн. (а.с. 15 на звороті а.с. 16).

Крім того, матеріали справи містять товарний чек №000040007170029 від 14 березня 2020 р., видаткову накладну №40007170029 від 14 березня 2020 р. на суму 30085,00 грн, фіскальний чек від 14.03.2020 ПН 384834726503 ТОВ «ДІЄСА» на суму 30085,00 грн, кредит - 23585,00 грн, гроші 6500,00 грн. (а.с. 20, 21).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-телекомунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом.Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку.Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо вінпідписаний йогостороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом спору).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів за кредитним договором № 10200744711.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи вищевикладене з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №10200744711 у розмірі 28270,44 грн., з яких: 13750,92 грн. заборгованість по тілу кредиту; 14519,52 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідачки заборгованості за кредитним договором №10200744711 у розмірі 28270,44 грн., з яких: 13750,92 грн. заборгованість по тілу кредиту; 14519,52 грн. заборгованість за відсотками.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що відповідно до ст. 131 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч.3 ст.141 ЦПК України.

Позивачем заявлено про врахування понесених судових витрат (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами. На підтвердження цих обставин суду надано договір про надання правничої допомоги № 22/03/24-СФ від 22 березня 2024 року, акт №12 прийому-передачі наданих послуг на суму 5000,00 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження видів правничої допомоги та договірної ціни.

При розподілі цього виду судових витрат, суд враховує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Надаючи оцінку наданим доказам та зважаючи на відсутність заперечень зі сторони відповідача, суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах цієї цивільної справи, заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням обставин справи. За наведеного суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами та стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 1054, 639, 629, 628, 526, 527, 530, 207 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за кредитним договором №10200744711 в сумі 28270,44 грн, з яких: 13750,92 грн заборгованість по тілу кредиту; 14519,52 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору, а також 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», код ЄДРПОУ 35310044, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 39-А, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна