Справа № 301/2974/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" листопада 2024 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:
Головуючої судді: Даруди І.А.,
секретаря судових засідань: Сатін Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Іршавського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Зарічанської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом стверджуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть, яке видане виконкомом Вільхівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, актовий запис № 21.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 0,40 га, що розташована на території Вільхівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення 10 сесії 23 скликання Вільхівської сільської ради від 12.05.2000 року № 77 сертифікат ЗК 0106845, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії 11-ЗК № 008681, який видано 14.11.2002 року , акт зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 534.
Спадкодавець ОСОБА_2 при житті залишила заповіт ,яким все своє майно заповіла позивачці ОСОБА_1 .Заповіт складено 13.09.2006 року, посвідчено секретарем виконкому Вільхівської сільської ради Симканич М.В., зареєстровано в реєстрі за № 49.
Спадщину за ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 прийняла, так як на день її смерті проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору довічного утримання, який був укладений між ОСОБА_1 та спадкодавцею ОСОБА_2 05.05.2006 року. Як стверджує позивач, саме вона доглядала та утримувала ОСОБА_2 , вищенаведене стверджується також рішенням Іршавського районного суду від 05.06.2007 року. На даний час, відповідно до договору довічного утримання від 05.05.2006 року, за позивачем зареєстровано право власності 1\2 частину житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Чоловік спадкодавці- ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , інші спадкоємці майна ОСОБА_4 , які б прийняли спадщину - відсутні.
При зверненні до нотаріуса щодо оформлення спадщини на право на земельну ділянку, у видачі свідоцтва позивачу було відмовлено, в зв`язку з тим, що на даний відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, натомість подала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала, а справу просила розглянути без її участі.
Представник відповідача Зарічанської сільської ради Хустського району в судове засідання не з`явилася, про час та місце проведення судового засідання була повідомлена своєчасно і належним чином. Натомість, подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутності.
Суд, всебічно та в повному обсязі дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.
Судом в судовому засіданні було встановлено, що спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 0,40 га, що розташована на території Вільхівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення 10 сесії 23 скликання Вільхівської сільської ради від 12.05.2000 року № 77 сертифікат ЗК 0106845, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії 11-ЗК № 008681, який видано 14.11.2002 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 534 належала спадкодавцю ОСОБА_5 .(а.с. 10)
Згідно свідоцтва про смерть яке виданевиконкомом Вільхівськоїсільської радиІршавського районуЗакарпатської області,актовий запис№ 21- ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_2 померла, (а.с. 5)
Згідно заповіту складеного 13.09.2006 року, який посвідчено секретарем виконкому Вільхівської сільської ради Симканич М.В. та зареєстровано в реєстрі за № 49, спадкодавець ОСОБА_5 , все своємайно заповілапозивачці ОСОБА_1 1968 року народження.(а.с. 8)
Згідно довідки Зарічанської сільської ради від 15.08.2024 за № 10.1-23 встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .(а.с. 9)
Судом встановлено, що спадщину за ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 прийняла, так як на день її смерті проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором довічного утримання, який був укладений між ОСОБА_1 та спадкодавцею ОСОБА_2 05.05.2006 року(а.с. 11), вищенаведене стверджується також рішенням Іршавського районного суду від 05.06.2007 року. На даний час, відповідно до договору довічного утримання від 05.05.2006 року, за позивачем зареєстровано право власності 1\2 частину житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Чоловік спадкодавці- ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , інші спадкоємці майна ОСОБА_4 , які б прийняли спадщину - відсутні.
Згідно позовної заяви, судом також встановлено, що при зверненнідо нотаріусащодо оформленняспадщини направо наземельну ділянку,у видачісвідоцтва позивачубуло відмовлено,в зв`язкуз тим,що наданий відсутнійоригінал правовстановлюючогодокументу наспадкове майно.Позивач зі спадкодавцем проживала на час відкриття спадщини, однак не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину з незалежних від неї підстав.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).
Згідност. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правиламист. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідност. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно д ост. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1223 Цивільного Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Таким чином, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.4, 12, 19, 83, 175, 177, 184, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.16, 392, 1216, 1220, 1223, 1268 ЦК України, суд, -
Р І Ш И В:
Позовну заяву задовольнити .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 0,40 га , що розташована на території Вільхівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення 10 сесії 23 скликання Вільхівської сільської ради від 12.05.2000 року № 77 сертифікат ЗК 0106845, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 008681, який видано 14.11.2002 року , акт зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 534.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 20.11.2024 року.
Суддя: І. А. Даруда
Суд | Іршавський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 11.11.2024 |
Оприлюднено | 25.11.2024 |
Номер документу | 123199404 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом |
Цивільне
Іршавський районний суд Закарпатської області
Даруда І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні