Рішення

від 21.11.2024 по справі 303/7159/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/7159/24

2/303/1433/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Курах Л.В.

секретар судового засідання Гейруш Л.М.,

за участю

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 до Мукачівської міської ради, виконавчого комітету Мукачівської міської ради про зобов`язання надати дозвіл на приватизацію,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся досуду зпозовом доМукачівської міськоїради,виконавчого комітетуМукачівської міськоїради прозобов`язання надатидозвіл наприватизацію.Позовні вимогиобґрунтовує тим,що напідставі рішеннявиконавчого комітетуМукачівської міськоїради народнихдепутатів Закарпатськоїобласті від22.03.1991№57він разомз сім`єюу складітрьох осібвселився вквартиру АДРЕСА_1 ,що складаласяз однієїжитлової кімнатиплощею 17,4кв.м.і якане булаоблаштована длятимчасового проживання. У даний час вони продовжують проживати у квартирі. За такий тривалий час проживання він здійснив реконструкцію квартири і її належне облаштування. Квартира заходиться у власності Мукачівської міської ради. Маючи на меті приватизувати квартиру, звернувся до ТОВ «УК «Навібуд» з відповідною заявою. Вказане Товариство, у свою чергу, звернулося до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради з проханням про надання дозволу на укладення договору найму жилого приміщення (Квартири) з ним. Проте рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09.04.2024 №108, у наданні такого дозволу відмовлено. Рішення мотивоване тим, що квартира надавалась для тимчасового проживання, ордер на це житло не видавався, договір найму не укладався. У подальшому ОСОБА_2 звернувся до органу приватизації Мукачівської міської ради з заявою від 29.06.2024 про приватизацію квартири. Однак, листом від 02.08.2024 виконавчий комітет Мукачівської міської ради відмовив у задоволенні такої заяви, вважаючи, що для цього відсутні правові підстави, так як житло надавалось для тимчасового проживання, ордер на вселення відсутній, а договір найму не укладався.

У зв`язку з цим, просить зобов`язати Мукачівську міську раду та виконавчий комітет Мукачівської міської ради надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 й провести всі інші дії, необхідні для приватизації цього житла.

19.09.2024 року від представника виконавчого комітету Мукачівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві зазначає про те, що листом виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 02.08.2024 позивача повідомлено, що відсутні підстави для розгляду питання щодо передачі вказаної квартири позивачу у приватну власність. Таким чином, заява про приватизацію квартири не розглядалась по суті та рішень з даного питання ними не приймалось. Щодо рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09.04.2024 №108 в частині відмови в наданні дозволу на укладення договору найму житлового приміщення ТОВ «УК Навібуд» з ОСОБА_2 зазначають, що дане рішення є чинним. Крім того, Мукачівська міська рада є неналежним відповідачем, оскільки надання дозволу на приватизацію не входить до її повноважень. Також позивачем не конкретизовано позовну вимогу в частині «провести всі інші дії, необхідні для приватизацію», а відтак в цій частині позовна вимога не підлягає до задоволення.

30.09.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому зазначає, що квартира суттєво збільшилася, що свідчить про проведення її реконструкції, а перебування квартири у власності Міської ради підтверджує наявність спору на цю квартиру між позивачем та Міською радою. Отже, внаслідок проведення приватизації квартира вибуде з приватної власності Міської ради, а тому вона є належним відповідачем у цій справі. Крім того відсутність ордеру про надання жилої площі, або договору найму жилої площі/приміщення, або рішення Виконкому про надання дозволу на укладення (перекладення) договору житлового найму, або рішення суду на вселення не впливають на його право приватизувати житло. А ненадання позивачеві ордеру на квартиру, чи не укладення з ним договору найму не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла. Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції. Заявлені вимоги в частині зобов`язання провести всі інші дії, необхідні для приватизації житла є чіткими і зрозумілими, оскільки в даному випадку мова йде про конкретне житло, відповідають способам захисту цивільних прав. Крім того, навіть якщо, виконком не приймав рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про приватизацію квартири, це все рівно свідчить про неправомірність поведінки виконкому і порушення прав й інтересів позивача, оскільки в такому випадку виконком порушив вимоги ЗУ «Про звернення громадян», не розглянувши по суті вищевказану заяву.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та на 01.10.2024 року призначено підготовче засідання у справі, яке в подальшому відкладено на 29.10.2024 року.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 22.03.1991 №57 надано ОСОБА_2 разом з сім`єю у складі трьох осіб дозвіл на заселення у квартиру АДРЕСА_1 , яка не була облаштована, для тимчасового проживання (а.с.8).

Згідно довідки №03244 від 21.02.2024 року, виданої ТОВ «УК «Навібуд» ОСОБА_2 проживає і зареєстрований в АДРЕСА_2 та має склад сім`ї: донька ОСОБА_4 та онука ОСОБА_5 (а.с.9).

Згідно довідки №181 від 07.03.2024 року вбачається, що згідно даних інвентарної справи №1913-к квартира за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у власності Мукачівської міської ради (а.с.10).

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №108 від 09.04.2024 року відмовлено в наданні дозволу на укладення договору найму житлового приміщення ТОВ «УК «Навібуд» з ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю підстав, оскільки ордер на вказане житло не видавався, договір найму жилого приміщення не укладався (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 29.09.2024 року звернувся до Мукачівської міської ради із заявою щодо приватизації квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та ним був наданий певний пакет документів для реалізації його права, у тому числі копія рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області № 57 від 22.03.1991 року (а.с.12).

Листом виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 02.08.2024 року за № 3319/0/83-24 позивачу ОСОБА_2 відмовлено у праві на приватизацію у зв`язку з відсутністю договору найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , зазначенням факту, що дана квартира надана для тимчасового проживання. Окрім того, рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради №108 від 09.04.2024 року ОСОБА_2 було відмовлено в наданні дозволу на укладення договору найму житлового приміщення на вказане житло (а.с.13).

Згідно технічного паспорту № НОМЕР_1 вбачається, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 складає 33,5 кв.м. (а.с.14-18).

В даному випадку лист-відповідь від 02.08.2024 року суд розцінює як відмову позивачу ОСОБА_2 у праві на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Звертаючись із позовом, ОСОБА_2 зазначив, що Мукачівською міською радою та її виконавчим комітетом свідомо створені незаконні умови, за яких він не може реалізувати свої права, оскільки в спірній квартирі він проживає на законних підставах з 1991 року, іншого власного житла не має.

Так, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами статті 345 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадяни України мають право на приватизацію державного житлового фонду.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» (далі-Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за № 109/17404.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду, ордер на вселення не видавався та договір найму не укладався зазначеного приміщення з ОСОБА_2 .

Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що у спірну квартиру ОСОБА_2 вселився разом із сім`єю на законних підставах - з дозволу виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області від 22.03.1991 №57 і з того часу постійно в ній проживає, він несе витрати з її утримання.

Законність проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі відповідачами не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні зазначеним житлом відповідачами протягом усього часу проживання позивача не заявляли.

Іншого житла позивач не має, що свідчить про те, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

Ненадання заявником ордеру на квартиру та не укладання договору найму не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла.

Схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 та від 26 лютого 2024 року у справі №344/12427/21.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на органи приватизації покладено обов`язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (частина перша статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (далі - Положення), яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положенням, в тому числі й рішенням органу приватизації.

Відмова виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 02.08.2024 року за № 3319/0/83-24 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_2 в порядку приватизації квартири АДРЕСА_1 є незаконною та такою, що порушує права позивача на набуття права власності на житло у встановленому законом порядку. Оскільки орган приватизації зволікає з прийняттям рішення щодо права ОСОБА_2 на безоплатну приватизацію жилого приміщення, зокрема квартири АДРЕСА_1 , суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов`язання виконавчого комітету Мукачівської міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_2 приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, враховуючи, що надання дозволу на приватизацію не входить до повноважень Мукачівської міської ради, згідно рішення 39 сесії Мукачівської міської ради 7-го скликання від 26.04.2018 №1009 «Про затвердження Положення про порядок передачі виконавчим комітетом Мукачівської міської ради квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Мукачево, у власність громадян», а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно ст. 141 ЦПК України з виконавчого комітету Мукачівської міської ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.345 ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 до Мукачівської міської ради, виконавчого комітету Мукачівської міської ради про зобов`язання надати дозвіл на приватизацію задовольнити частково.

Зобов`язати виконавчий комітет Мукачівської міської ради надати дозвіл на приватизацію житлового приміщення за адресою: квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Зобов`язати виконавчий комітет Мукачівської міської ради провести дії по приватизації квартири, за адресою: квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 у відповідності до чинного законодавства.

Стягнути з виконавчого комітету Мукачівської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Представник позивача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідачі: Мукачівська міська рада (89600, пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 38625180);

Виконавчий комітет Мукачівської міської ради (89600, пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 04053743).

Головуюча Л.В.Курах