Рішення

від 19.11.2024 по справі 444/2555/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/2555/24

Провадження № 2/444/1033/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доДобросинсько-Магерівськоїсільської радиЛьвівського районуЛьвівської області,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Рава-Руська державнанотаріальна контораЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів)про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Добросинсько-Магерівськоїсільської радиЛьвівського районуЛьвівської області,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Рава-Руська державнанотаріальна контораЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів)про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу. Просить суд:

1) встановити юридичний факт належності правовстановлюючого документа, а саме: Державний акт на право приватної власності на землю серія ЛВ № 0038 від 10.10.1997р. котрий виданий на ім.'я ОСОБА_2 належить ОСОБА_2 ;

2) встановити юридичний факт належності правовстановлюючого документа, а саме: Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ № 069634 від 10.09.1997р. котрий виданий на ім.'я ОСОБА_2 належить ОСОБА_2 .

Вважає, що його право підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок, просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначив, що при вирішенні справи покладається на думку суду.

Представник третьоїособи,якане заявляєсамостійних вимогна предметспору:Рава-Руської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином.

А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача та представника третьої особи, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані позивачем та представником відповідача заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз`яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (пункти 1 і 3).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Оскільки встановлення юридичного факту, пов`язане із спадкуванням та можливим подальшим вирішенням спору про право, встановлення факту, що має юридичне значення може вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб (спадкоємців), а тому суд розглядає питання встановлення юридичного факту в порядку позовного провадження.

Згідно з ч. 2ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 7).

Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, в тому числі на земельні ділянки згідно Державних актів на право приватної власності на землю, що видно з їх копії (а.с.8-9).

Позивач звернувся в Рава - Руську державну нотаріальну контору Львівської області для отримання свідоцтва про права на спадщину.

Державний нотаріус Рава - Руської державної нотаріальної контори Львівської області завів спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.7). Проте, усно відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька - ОСОБА_2 , оскільки не встановлений факт, що має юридичне значення, а саме: у Державному Акті на право приватної власності на землю серія ЛВ № 0038 та в Державному акті на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ № 069634 по батькові спадкодавця вказано як « ОСОБА_3 ».

Як зазначає позивач, йому не відомо з яких причин службовими особами сільської ради була допущена помилка у вищевказаних державних актах або у свідоцтві про смерть, але дані державні акти видані його батькові.

Позивач додатково зазначає, що земельними ділянками згідно вищевказаних державних актів вони користуються з 1997 року.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз`яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (п.п. 1 і 3).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Так, згідно з правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження, місце проживання не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст.315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно дост. 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи, тому, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Відповідно до ч. 1ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Суд враховує, що позивач як спадкоємець звернувся у Рава-Руську державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька. Однак, як стверджує у позовній заяві позивач, нотаріус звернула увагу йому на розбіжності щодо по батькові у документах його батька.

Аналізуючи представлені документи, надаючи оцінку всі доказам в сукупності, враховуючи, що відповідач не заперечує щодо задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність та обґрунтованість підстав для встановлення юридичних фактів приналежності правовстановлюючих документів.

Зібрані в справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.

Керуючись статтею 23, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Встановити юридичнийфакт належності правовстановлюючого документа, а саме, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 0038 від 10.10.1997 р. котрий виданий на ім`я ОСОБА_2 належить ОСОБА_2 .

Встановити юридичний факт належності правовстановлюючого документа, а саме, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 069634 від 10.09.1997 року котрий виданий на ім`я ОСОБА_2 належить ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 19 листопада 2024 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.