Ухвала

від 20.11.2024 по справі 464/7856/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/7856/24

пр № 2/464/2291/24

У Х В А Л А

20 листопада 2024 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Шашуріна Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської пади, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 24» про визнання права власності на кооперативну квартиру,

у с т а н о в и л а:

Адвокат Онищенко А.О., від імені та в інтересах позивача, звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2024 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшла наступного висновку.

Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ст.ст.175,177 ЦПК Українивизначено вимоги до форми та змісту позовної заяви, усупереч яких позовна заява не містить: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; наявність чи відсутність електронного кабінету учасників справи.

За правилами ч.ч.6, 7, 8 ст.14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно доЗакону України"Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Із врахуваннямнаведеного представникпозивача адвокат ОнищенкоА.О.повинен виконативищезазначені імперативніприписи цивільногопроцесуального законодавства.Оскільки адвокатомне вказаноРНОКПП,суддя позбавленаможливості перевіритичи такийзареєстрований вЄСІТС або її окремій підсистемі.

Водночас, згідно з ч.4ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За вимогами ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлено ставку судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з доданого до позовної заяви звіту про оцінку майна ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 становить 849786,00 гривень.

Таким чином, за вимогу майнового характеру, позивач повинен сплатити судовий збір у сумі 8497,86 грн.

Натомість позивачем сплачено лише 3000,00 грн.

Таким чином,позивачу сліддоплатити судовийзбір усумі 5497,86грн за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ГУК Львiв/Сихівський р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA158999980313151206000013956

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;

---

(РНОКПП позивача; Судовий збір, за позовом

---

), Сихівський районний суд м. Львова.

Розглядаючи клопотання позивача про зменшення судового збору, суддя дійшла наступного.

Так, відповідно до ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч.3).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2023 року по справі №906/308/20 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини виснувала, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансового положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави в цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.

Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.

Згідно з ч.1ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення по справі, за таких умов: 1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Як убачається із положень ст.8 Закону «Про судовий збір», звільнення, відстрочення або розстрочення, зменшення сплати судового збору на певний строк на підставах, визначених ч. 1 ст. 8 Закону є правом, а не обов`язком суду. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17, яка у силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України при застосуванні норм права.

Особа, якою заявлено клопотання, зокрема про зменшення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Безпідставне зменшення від сплати судового збору є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом (позиція Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 686/11087/20).

Звертаючись із клопотанням про зменшення судового збору, позивачем не надано підтверджуючих документів, які містили б повну інформацію про її реальний дохід, що відповідно достатті 8 Закону України «Про судовий збір»може бути підставою для вирішення питання про зменшення від сплати судового збору,

Надана позивачем довідка про доходи (пенсії) від 14 листопада 2024 року не містить інформацію про всі її доходи.

Тобто, позивачем не надано доказів про її майновий стан в цілому (наприклад, відомостей: про отримання чи неотримання інших видів доходів, з яких не утримуються суми податки, про відсутність нерухомого та рухомого майна, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів тощо).

З огляду на викладене вище у своїй сукупності відсутні правові підстави для задоволення клопотання про зменшення від сплати судового збору.

За вимогами ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу,протягом п`ятиднів здня надходженнядо судупозовної заявипостановляє ухвалупро залишенняпозовної заявибез руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно дочастини шостоїстатті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Для виконання згаданих вимог, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу/представнику позивача на підставі ст.185 ЦПК Українистрок для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст.175-177,185, 258-261, п.13 ч.1 ст.353 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а:

Відмовити в задоволенні клопотання про зменшення сплати судового збору .

Позовну заяву залишити без руху, надавши позивачеві строк, який не може перевищувати десять днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку, в частині визначення судових витрат, протягом 15 днів відповідно до вимог ст.ст.351-356 ЦПК України.

Повне судове рішення складено та підписано 20 листопада 2024 року.

Суддя Галина ШАШУРІНА