Ухвала

від 19.11.2024 по справі 459/3290/23

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/3290/23

Провадження № 1-в/459/116/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицькому подання фахівця Стрийського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області про приведення вироку у відповідність згідно з діючим законодавством

У С Т А Н О В И В:

07.11.2024 фахівцем Стрийського районного сектору №2 ОСОБА_4 за погодженням з начальником Стрийського РС №2 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_5 подано до суду подання про приведення вироку у відповідність згідно з діючим законодавством, в якому представник просить розглянути питання щодо приведення вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 21.02.2024, ухваленого відносно ОСОБА_6 у відповідність до вимог Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

В обґрунтування подання представник зазначила, що 9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України«Про внесеннязмін доКодексу Українипро адміністративніправопорушення тадеяких іншихзаконів Українищодо посиленнявідповідальності задрібне викраденнячужого майната врегулюваннядеяких іншихпитань діяльностіправоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ. Цим законом внесені зміни до ст. 51 КУпАП, згідно з якою викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 21.02.2024 сума заподіяних збитків, завданих ОСОБА_6 по першому епізоду становить 651,84 грн / 1416,50 грн = 0,46 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; по другому епізоду становить 981,24 грн / 1416,50грн = 0,69 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; по третьому епізоду становить 762,96 грн / 1416,50грн = 0,54 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; по четвертому епізоду становить 492,00 грн / 1416,50грн = 0,35 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відтак, у зв`язку із вищевикладеним представник просить привести даний вирок у відповідність із діючим законодавством.

Прокурор у судовому засіданні, яке відбулося 19.11.2024 щодо задоволення подання представника органу пробації заперечив, оскільки відповідно до ст. 539 КПК України дане подання повинен розглядати місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, бо вирішується питання про звільнення від покарання та пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України (п. 13 ч.1 ст. 537 КПК України).

Представник уповноваженого органу з питань пробації в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Засуджений у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд подання без його участі.

У відповідності до вимог ч. 5ст. 539 КПК Українинеприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Відтак, зважаючи на те, що розгляд даного подання покращує становище засудженого, суд вирішив розглянути таке, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду подання.

Дослідивши матеріали подання та особову справу засудженого, суд встановив наступне.

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 21.02.2024 ОСОБА_6 визнано виннимувчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.28- ч.2 ст.194 КК Українита призначено покаранняза ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі, зач. 2 ст. 28- ч. 2 ст. 194 КК Україниіз застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 6 (шести ) місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі та на підставі ст.75, 104 КК України звільнено його від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, на підставі статті 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов`язки.

Вказаний вирок набрав законної сили 23.03.2024.

Відповідно до ст. ст. 537, 539 КПК України під час виконання вироків питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 ст. 74 КК України, вирішуються судом в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання (ч. 2 ст. 74 КК України).

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності, тому питання щодо дотримання правил підсудності підлягає першочерговому з`ясуванню.

Звертаючись до суду із вказаним поданням, фахівець Стрийського районного сектору №2 філії ДУ «Центр пробації» в Львівській області посилається на положення п.13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України та просить вирішити питання про приведення зазначеного вироку у відповідність до вимог Закону.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).

Так, положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, встановлений у статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

За п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Отже, ключовим питанням для правильного визначення підсудності розгляду заявленого клопотання (подання) органу пробації є вірне визначення «меж територіальної юрисдикції виконання вироку», яким особі призначено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Діюче законодавство України не містить прямого визначення терміну «межі територіальної юрисдикції виконання вироку», яким особі встановлено іспитовий строк (випробувальний термін).

Для цього суд вдається до системного аналізу відповідного законодавства України, яке регламентує діяльність органів пробації, застосування інституту звільнення відбування покарання з випробуванням, поняття «випробування», порядку виконання засудженою особою випробувального терміну та його правову суть в цілому, як заходу впливу та контролю за засудженою особою.

Так, статтями 75, 76 КК України передбачено можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням із покладенням на засудженого певних обов`язків. При цьому нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, що прямо визначено в ч.4 ст.76 КК України та реалізація органом пробації за місцем проживання особи системи наглядових і соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених.

Аналогічні положення закріплені в Кримінально-виконавчому кодексу України, де в ст.163 визначено, що нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого.

З поданого до суду подання вбачається, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально належить до Стрийського району Львівської області, у зв`язку із цим останній був поставлений на облік саме до Стрийського районного відділу філії ДУ «Центр пробації», повноваження та місце діяльності якого поширюються на відповідний район Львівської області.

Відтак, Червоноградський міський суд Львівської області жодним чином не можна вважати, визначеним у п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подання непідсудне Червоноградському міському суду Львівської області відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, оскільки місце проживання засудженого та територіальна юрисдикція виконання вироку не відноситься до Шептицького (раніше Червоноградського) району і, відповідно, до підсудності Червоноградського міського суду Львівської області, а тому воно підлягає поверненню ініціатору для направлення до належного суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 163 КВК України, ст. ст. 7, 9, 369-372, 537, 539 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання фахівця Стрийського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області про приведення вироку у відповідність згідно з діючим законодавством повернути для направлення до належного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1