Постанова

від 21.11.2024 по справі 194/168/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9148/24 Справа № 194/168/24 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,треті особи:Державний нотаріусТернівської державноїнотаріальної конториНадтока ЗінаїдаВасилівна,про визнанняправа власностіна спадковемайно (суддя першої інстанції ОСОБА_5 , повний текст рішення складено 22 липня 2024 року),

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Надтока Зінаїда Василівна, про визнання права власності на спадкове майно, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування право забудовника на об`єкт незавершеного будівництва та право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1213500000:039:0058, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Надтока Зінаїда Василівна, про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась позивачка, та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи.

В обґрунтування скарги ОСОБА_7 , вказує на те, що у суді першої інстанції не заявлялось клопотання про витребування доказів по справі щодо встановлення факту смерті ОСОБА_8 , в зв`язку з тим що мій дідусь проживав з 1994 року у Російській Федерації, дані в реєстрах України відсутні.

Також наголошує на тому, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 не може бути спадкоємцем та не міг прийняти спадщину свого сина ОСОБА_6 якій помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначила, що визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача.

ОСОБА_1 , просила рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи про час та місце розгляду справи було повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явились про причину неявки суду не повідомили.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 06 липня 2021 року Тернівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 10 липня 1980 року ЗАГС м. Тернівка Дніпропетровської області, батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 30 квітня 2002 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 30 квітня 2002 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 08 червня 2023 року, власником земельної ділянки за кадастровим номером 1213500000:039:0058 є ОСОБА_6 .

Відповідно до договору про поділ майна подружжя від 10 червня 2009 року, посвідчений державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Надтокою З.В., ОСОБА_6 та ОСОБА_10 мають право спільної сумісної власності подружжя на: квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку 811 м-2 кадастровий номер 1213500000:01:039:0010, розташовану за адресою по АДРЕСА_1 . Право спільної сумісної власності подружжя на вищезазначене нерухоме майно припиняється. ОСОБА_10 набуває право власності на квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 . ОСОБА_6 набуває право власності на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку 811 м-2 кадастровий номер 1213500000:01:039:0010, розташовану за адресою по АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №678/309-23 від 22 червня 23 року кадастровий номер 1213500000:01:039:0010 земельної ділянки загальною площею 0,0811 га, яка розташована АДРЕСА_1 цільове призначення 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та перебувала у приватній власності ОСОБА_6 на підставі договору про поділ майна подружжя від 10 червня 2009 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №579618 від 04 липня 2008 року переприсвоєно на кадастровий номер 1213500000:039:0058, оскільки згідно відомостей Державного земельного кадастру кадастровий номер 1213500000:01:039:0010 заархівовано.

Державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтокою З.В. 28 вересня 2023 року винесена постанова про відмову ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на об`єкт незавершеного будівництва, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0811 га, та на земельну ділянку площею 0,0811 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 1213500000:01:039:0010 згідно правоустановчого документу, кадастровий номер 1213500000:039:0058 згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, які належали спадкодавцю ОСОБА_6 .

На виконання ухвали суду від 06 травня 2024 року державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтокою З.В. надана копія спадкової справи до майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 25 жовтня 2021 року подала до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 . Інші особи не подавали заяви про прийняття спадщини. Заповіти не посвідчувалися. З довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб від 12 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та разом з ним на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Позивач 27 червня 2024 року надала суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що її батько ОСОБА_6 з 1996 року проживав за адресою АДРЕСА_1 (будинок не введений в експлуатацію), а зареєстрований був за адресою АДРЕСА_4 , власником якого є його брат ОСОБА_13 . На дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_4 були зареєстровані: ОСОБА_8 батько ОСОБА_6 , свідоцтво про його смерть відсутнє; ОСОБА_13 брат ОСОБА_6 , свідоцтво про його народження відсутнє; ОСОБА_6 свідоцтво про його народження відсутнє; ОСОБА_12 син ОСОБА_13 , свідоцтво про його народження їй не надали. В зв`язку з військовою агресією РФ не можливо отримати підтверджуючи документи, а саме свідоцтво про смерть ОСОБА_8 , свідоцтво про народження ОСОБА_6 , свідоцтво про народження ОСОБА_13 . Зазначила, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не є спадкоємцями першої черги та заяв про прийняття спадщини не подавали. При оформленні свідоцтва про народження ОСОБА_6 була зроблена помилка в свідоцтві про народження та по батькові записано ОСОБА_14 замість вірного ОСОБА_15 , ця помилка не була виправлена, позов про встановлення факту родинних відносин не подавався.

Стороною позивача у судовому засіданні визнано факт, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак позивачем не надано, доказів що ОСОБА_8 помер. Також, позивачем не заявлялось клопотання про витребування доказів по справі щодо цієї обставини, факт смерті останнього судом не встановлювався. Окрім того, з місця реєстрації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку зі смертю не був знятий

Крім того, позивач в судовому засіданні наполягала на розгляді справи на підставі доказів, які маються в матеріалах справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено суду, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер та не може бути спадкоємцем з урахуванням ч.3 ст. 1268 ЦК України, після смерті ОСОБА_6 та вказав, що належним відповідачем у даній справі є територіальна громада Тернівської міської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції частково.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є час смерті особи.

Згідно ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1225 ЦК Українидо спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Частиною першою статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з пунктом 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17), та від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19.

З роз`яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у пункті 8 своєїпостанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", вбачається, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавцязамінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності. Таким чином спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 4 від 24.06.1993 року, судам слід мати на увазі, що відповідно до гл. 7 Закону України від 2 вересня 1993 р. Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право спадщини вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою до апеляційної скарги було додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.115), тобто у даному випадку, позивачкою підтверджено факт смерті свого діда, який є батьком ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4

Також як було встановлено матеріалами справи із заявою про отримання спадщини після смерті батька, зверталась лише одна позивачка, тобто, у даному випадку з урахуванням наявних у справі доказів, єдиною спадкоємицею померлого є його донька ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Устатті 175 ЦПК Українивказано вимоги до форми та змісту позовної заяви, зокрема, вона повинна містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина другастатті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третястатті 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження № 61-655св21), вказано, що «згідно з пунктом 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності. Таким чином,спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17), на який позивач покликається у касаційній скарзі. Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18)».

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець(спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див., зокрема постанови Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18), від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19), від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21), від 01 березня 2023 року у справі № 604/1312/20 (провадження № 61-12430св22)).

ОСОБА_1 звертаючисьдо судуз позовом,зазначила,що вонає єдинимспадкоємцем зазаконом першоїчерги післясмерті свогобатька ОСОБА_6 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 тавідповідачами вказала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , також даний факт, що позивачка є єдиним спадкоємцем підтверджується копією спадкової справи № 187/2021 (а.с.60-73)

У розглядуваній справі, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що позивачка просить визнати право власності на спірне майно, незавершене будівництво та земельну ділянку, проте не ставить питання щодо залучення у справі в якості відповідача територіальну громаду Тернівської міської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, оскільки позивачка є єдиним спадкоємцем після батька.

Апеляційний суд, перевіряючи питання належності відповідачів, з урахуванням інформаційних довідок зі спадкового реєстру, відповідно до яких після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини або відмови від спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, заповіт від імені не посвідчувався, дійшов правильного висновку, що належним відповідачем у справі є відповідна територіальна громада.

Також слід наголосити на тому, що надання позивачкою до апеляційної скарги доказів на підтвердження смерті свого діда ОСОБА_8 не впливає на правильність висновків суду, щодо звернення до неналежного відповідача, оскільки встановлено, що позивачка у даному випадку є єдиним спадкоємцем, а тому належним відповідачем є територіальна громада Тернівської міської ради Павлоградського району Дніпропетровської області

Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостоїстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

Керуючись ст. 374,375,381 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського міського судуДніпропетровської областівід 19липня 2024рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2024 року.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта