Рішення

від 20.11.2024 по справі 766/9745/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/9745/24 н/п 2/766/10709/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.

за участю секретаря Савицького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Херсонській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на той факт, що відповідач перебуває у трудових відносинах з ГУНП в Херсонській області на посаді водія автотранспортних засобів відділення забезпечення автотранспортом центру обслуговування підрозділів.

15.11.2018 року на трасі Херсон-Миколаїв сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Skoda Octavia", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки "Ravon R2", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля "Skoda Octavia", д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.12.2018 у справі №766/22931/18. Внаслідок ДТП транспортному засобу марки "Ravon R2", д/н НОМЕР_2 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.08.2023 у справі №923/1454/21 стягнуто з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" борг у розмірі 48 913 грн 58 коп. (різниця між фактичним розміром шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням його страховиком), судовий збір у сумі 2 270 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 грн.

ГУНП в Херсонській області зазначене вище рішення суду виконано в повному обсязі. Сплачено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал» борг на загальну суму 54683,58 грн., а саме: платіжним дорученням № 1461 від 26.04.2024 сплачено 23178,76 грн., платіжним дорученням № 1715 від 17.05.2024 сплачено 2245,16 грн. та платіжним дорученням № 1719 від 17.05.2024 сплачено 29259,66 грн. У зв`язку із чим просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Херсонській області у відшкодування шкоди 54683,58 грн. та судові витрати.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2024 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково, просить стягнути з нього відшкодування шкоди у розмірі середнього місячного заробітку відповідача в сумі 15391,70грн. та надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За приписами статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 250 о/с від 23.11.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду водія автотранспортних засобів відділення забезпечення автотранспортом центру обслуговування підрозділів Головного управління Національної поліції в Херсонської області.

15.11.2018 року на трасі Херсон-Миколаїв сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Skoda Octavia", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки "Ravon R2", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля "Skoda Octavia", д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 13.12.2018 у справі №766/22931/18, ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладеного адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок ДТП транспортному засобу марки "Ravon R2", д/н НОМЕР_2 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток.

Відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Херсонській області від 27.05.2024 року ОСОБА_1 станом на 15.11.2018 року перебував у трудових відносинах з ГУНП в Херсонській області на посаді водія автотранспортних засобів відділення забезпечення автотранспортом центру обслуговування підрозділів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.08.2023 у справі №923/1454/21 стягнуто з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" борг у розмірі 48 913 грн 58 коп. (різниця між фактичним розміром шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням його страховиком), судовий збір у сумі 2 270 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 грн., яке постановою південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 року №923/1454/21 залишено без змін.

Відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Херсонській області від 18.06.2024 ОСОБА_1 продовжує перебувати у трудових відносинах з ГУНП в Херсонській області на посаді водія автотранспортних засобів відділення центру забезпечення ГУНП в Херсонській області.

ГУНП в Херсонській області зазначене вище рішення суду виконано в повному обсязі. Сплачено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал» борг на загальну суму 54683,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1461 від 26.04.2024 сплачено 23178,76 грн., платіжним дорученням № 1715 від 17.05.2024 сплачено 2245,16 грн. та платіжним дорученням № 1719 від 17.05.2024 сплачено 29259,66 грн.

Відповідно до ст.1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 2ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 2ст. 1187 ЦК Українивстановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

При цьому частинами 1 та 2 ст.130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що під час заподіяння шкоди працівниками самовільним використанням у корисливих цілях технічних засобів підприємства (автомобілів, автокранів тощо) відповідальність має наставати за нормами не трудового, а цивільного права. У такому разі шкода відшкодовується в повному обсязі, включаючи й не отримані підприємством прибутки від використання зазначених технічних засобів.

Відповідно до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Статтею 130 Кодексу законів про працю України визначено загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Відповідно достатті 132КЗпП України,за шкоду,заподіяну підприємству,установі,організації привиконанні трудовихобов`язків,працівники,крім працівників,що єпосадовими особами,з винияких заподіяношкоду,несуть матеріальнувідповідальність урозмірі прямоїдійсної шкоди,але небільше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1. між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2. майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3. шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4. шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5. шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6. відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7. шкоди завдано не при виконанні трудових обов 'язків;

8. службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9. керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Так, позивачем не доведено наявності жодного з випадків, передбачених статтею 134 КЗпП, які тягнуть за собою настання повної матеріальної відповідальності, та про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальних збитків у розмірі, що не перевищує його середньомісячного заробітку, виходячи з вимог статті 132 КЗпП, а саме в розмірі 54683,58 грн.

Крім того, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження завдання відповідачем шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу внаслідок умисних протиправних дій.

Судом встановлено, що між відповідачем та ГУНП в Херсонській області не укладався письмовий договір про взяття на себе працівником (поліцейським) повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, та інших підстав, встановлених для законом для настання повної матеріальної відповідальності, тому, вважаю, що відсутні підстави для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за пошкодження автомобіля та стягнення коштів в розмірі 54683,58 грн.

Відповідно до пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", суд вправі вийти за межі позовних вимог, коли неправильно визначена сума шкоди, позов заявлено про відшкодування шкоди у повному розмірі, а на працівника може бути покладена лише обмежена відповідальність; якщо працівник повинен бути притягнений до повної матеріальної відповідальності, а позов заявлено про стягнення шкоди в межах обмеженої матеріальної відповідальності.

У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме: виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Враховуючи відсутність підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності, підлягає застосуванню норма статті 132 КЗпП України, яка визначає стягнення на користь позивача шкоди у розмірі середнього місячного заробітку відповідача, з урахуванням довідки про доходи ОСОБА_1 №423 від 03.10.2024 року, згідно якої розмір середнього місячного заробітку відповідача становить 15 391,70 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають 28,1%, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 850,87 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.3, 12, 15, 76, 78, 81, 82, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 130, 132, 134, 135, КЗпП України, ст.ст.3,4,10,13,76-82, 89,19,81,133, 141,259,263-265,354ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов Головного управління Національної поліції в Херсонській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 4, код 40108782) у відшкодування шкоди 15391,70грн. (п`ятнадцять триста дев`яносто одна гривні сімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 4, код 40108782) витрати по сплаті судового збору у розмірі 850,87 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень вісімдесят сім копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 РозділуХІІІПерехідних положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. І. Кузьміна