Вирок

від 18.11.2024 по справі 522/18389/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/18389/24

Провадження №1-кп/522/3358/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні №12024162510000872 від 16.06.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Делень Арцизького району Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , телефон НОМЕР_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні , передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3

інші учасники кримінального провадження:

потерпілий ОСОБА_5 ,

УСТАНОВИВ:

02.05.2024 року о 10:55 год., у світлий час доби, без опадів, при природньому освітленні та достатній видимості, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Європейської (Катериненська) у Приморському районі м.Одеси, з боку вул.Успенської в напрямку вул.Єврейської, на якій організовано двосторонній рух та має дві смуги для руху у кожному напрямку, які поділені дорожньою розміткою 1.3 згідно Правил дорожнього руху України.

Під`їжджаючи до регульованого світлофорними об`єктами перехрестя, вул. Європейської (Катеринівська), та вул.Троїцької, водій автомобіля «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , допустив виїзд на забороняючий сигнал світлофора.

В цей час, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «Audi A5», р.н. НОМЕР_3 , здійснював рух по лівій смузі свого напрямку руху проїзної частини по вул.Троїцька, зі сторони вул. Преображенської в напрямку вул.Рішельєвська, на якій організовано двосторонній рух та має дві смуги для руху по напрямку водія ОСОБА_5 , та одну у зустрічному напрямку.

Під час руху водій автомобіля «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 проявив злочинну недбалість, був не уважним, за дорожньою обстановкою не слідкував, що позбавило його можливості безпечно керувати транспортним засобом, контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну дорожньої обстановки. Продовжуючи прямолінійний рух здійснив виїзд на забороняючий сигнал світлофорного об`єкту (червоний), в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового перелому основи середньої фаланги 3-го пальця лівої кісті з його помірною контрактурою в 1-му міжфаланговому суглобі, садна правої скронево-тім`яної ділянки правого передпліччя та лівої кисті.

Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів та могли бути отримані в умовах ДТП. Враховуючи дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 02.05.2024 в результаті дії тупих твердих предметів, якими могли бути елементи салону автомобіля в умовах ДТП та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також під час досудового розслідування встановлено, що у даній дорожній ситуації ???дії водія автомобіля «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , регламентувалися вимогами пункту 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, згідно з яким червоний сигнал світлофору, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали світлофору забороняють рух.

У даній дорожній ситуації виконанням вимог пункту 8.7.3 «е» ПДР, водій автомобіля «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , здійснивши повну зупинку перед перехрестям мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів. У даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , які не відповідали вимогам пункту 8.7.3 «е» ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв?язку з ДТП.

Таким чином, водій ОСОБА_3 своїми необережними діями у формі злочинної недбалості, допустила порушення вимог п. п. 2.3 (б); 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:п.2.3ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.8.7.3«е» ПДР «червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.»;

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитанийв судовомузасіданні,обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у скоєнні вказаного злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що дійсно за вказаних обставин внаслідок неуважності здійснив виїзд на забороняючий сигнал світлофорного об`єкту (червоний), в результаті чого відбулось зіткнення з транспортним засобом БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 . Крім того, обвинувачений просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм автотранспорту у ТОВ «Швидкі автобусні маршрути» та не має інших джерел доходу.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд призначити обвинуваченому покарання згідно з Законом, суворо не карати та підтримав заявлений цивільний позов. При цьому, зазначив, що має до обвинуваченого лише претензії майнового характеру.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вважає їх доведеними та кваліфікує дії ОСОБА_3 в межах пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання.

Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, є нетяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який характеризується необережною формою вини.

ОСОБА_3 є громадянином України, має середню спеціальну освіту, офіційно працевлаштований водієм автотранспорту у ТОВ «Швидкі автобусні маршрути», зареєстрований в Одеській області та мешкає у м. Чорноморськ, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину з необережності.

Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому злочині, просить його суворо не карати. Заподіяну потерпілому майнову шкоду не відшкодував у зв`язку із відсутністю грошових коштів та низьким рівнем доходів, утім демонструє намір компенсувати шкоду потерпілому в майбутньому та фактично примирився із потерпілим.

Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.

Обставинами,які пом`якшуютьпокарання ОСОБА_3 , є щире каяття, вчинення злочину вперше та з необережності), відсутність тяжких наслідків, примирення із потерпілим.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 - не встановлені.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, зазначені пом`якшуючі обставини (щире каяття та вчинення злочину в перше), відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, його поведінку та майновий стан, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за вчинений ним злочин покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, оскільки на думку суду його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч.2 ст. 69 КК України, на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_3 правопорушення, з урахуванням позиції прокурора та думки потерпілого, та з урахуванням положень ч.2 ст.69 ККУ керуючись принципами гуманності та справедливості судового рішення, приймаючи до уваги такі пом`якшуючі покарання обставини як відсутність тяжких наслідків примирення із потерпілим), суд вважає з можливе не призначати обвинуваченому ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи, що він офіційно працевлаштований водієм автотранспорту у ТОВ «Швидкі автобусні маршрути» та не має інших джерел доходу. Також суд враховує, що обвинувачений беззаперечно визнав свою вину та демонструє бажання відшкодувати потерпілому у повному обсязі завдану майнову шкоду. Крім того, професія водія з перевезення пасажирів є соціально-значущою та відіграє важливу роль в умовах воєнного стану.

На думку суду, саме такий вид покарання за даних обставин буде достатнім та необхідним для виправлення й перевиховання обвинуваченого та забезпечить запобігання вчинення ним нових злочинів.

Щодо цивільного позову.

Потерпілим ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди у розмірі 864487 гривень та моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень, завданої злочином.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на наступне. Так, виходячи із матеріалів кримінального провадження, встановлено, що громадянин ОСОБА_3 , здійснюючи функції водія маршрутного таксі на маршруті АДРЕСА_3 та керуючи автомобілем «БАЗ А079.14» держномер НОМЕР_2 , який зареєстрований за громадянкою ОСОБА_6 й використовувався МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути» код ЄДРПОУ 20985371, що є джерелом підвищеної небезпеки, здійснив виїзд на перехрестя на забороняючий сигнал світлофору, в результаті чого позивач та потерпілий - ОСОБА_5 - отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді чисельних забоїв та перелому фаланги пальця, а також пошкоджено транспортний засіб, яким керував потерпілий - автомобіль AUDI А5, 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_3 - на загальну суму 1 264 487,00 грн., що підтвердженовисновком судовогоексперта №66\24-Евід 23.10.2024року, вартістьпроведеного судовоготранспортно-товарознавчогодослідження автомобілясклала 5500 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №0.0.3940219712.1 від 12.10.2024 року (копію додаю).

Окрім зазначеного, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та в результаті перенесеного стресу, що стався внаслідок подій кримінального характеру, висвітлених в обвинувальному акті щодо обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками ч.1. ст. 286 КК України, потерпілий ОСОБА_5 змушений був проходити лікування та обстеження в різних медичних установах, зокрема у реабілітаційному закладі «Yes Fitness» та ФОП ОСОБА_7 , де вартість окремих лікувальних процедур склала суму 22900 грн.

Крім того, потерпілому було заподіяно психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру його немайнових втрат склали 400 000 гривень, які потерпілий просив відшкодувати з обвинуваченого в якості моральної шкоди у повному обсязі.

2.1) Судом встановлено наступне.

Завдання майнової та моральної шкоди потерпілому знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_3 , вказаними у вироку.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦКУ шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ( ч.5 ст. 1187 ЦКУ).

Згідно висновку судового експерта №66\24-Е від 23.10.2024 року, вартість майнової шкоди завданої власнику автомобіля AUDI A5 держномер НОМЕР_3 , пошкодженого в результаті ДТП, що сталось 02.05.2024 року склала 864487 гривень.

Суд вважає доведеним спричинення майнової шкоди потерпілому у розмірі 864487 гривень, крім того, суд вважає доведеним наявність спричиненої потерпілому моральної шкоди, а тому є всі підстави для її відшкодування.

2.2) За приписами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Частинами 4-5 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, що стосується розміру моральної шкоди, суд враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд бере до уваги, висновок висвітлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020, справа №752/17832/14-ц, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Стаття 1168 ЦК України встановлює, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, а саме пункту 3 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі по тексту - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 5 даної Постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить. Як убачається з пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Судом враховано характер отриманих ушкоджень здоров`я потерпілим, тимчасову відірваність від активного соціального життя, емоційну напругу, почуття образи, обурення, що супроводжувалося постійним больовим відчуттям, що обумовило необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Тому суд вважає, співмірним заподіяній моральній шкоді стягнення на користь потерпілого з обвинуваченого грошових коштів у сумі 150 000 гривень.

Обвинувачений не заперечував проти задоволення позову.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суд не установив.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-379 КПК України, ст.ст.1-90 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України - без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем його проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_5 , завдану вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, майнову шкоду в розмірі 864487 (вісімсот шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень та моральну шкоду в розмірі ( п`ятдесят тисяч) 150000 гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2024 автомобіля марки «Audi A5», р.н. НОМЕР_3 та автомобіля «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 .

Процесуальні витрати у справі на залучення експерта у сумі 37106,72 ( тридцять сім тисяч сто шість гривень) 72 копійки стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Речові доказипо справі:

-автомобіль марки «Audi A5», р.н. НОМЕР_3 - повернути потерпілому ОСОБА_5

-автомобіль «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 - повернути за належністю власнику ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка тримається під вартою у той же строк з дня копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя:

18.11.2024