Рішення

від 20.11.2024 по справі 140/7032/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/7032/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дирекція по будівництву об`єктів» (далі ДП «Дирекція по будівництву об`єктів», підприємство) звернулося з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 28 червня 2024 року №13017-14/1615-2024.

Позов обґрунтований тим, що в акті від 14 червня 2024 року №17-22/01 за результатами проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області перевірки закупівель у ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» виявлено порушення в частині закупівлі електричної енергії (інформацію опубліковано в електронній системі закупівель за номером ID: UА-2021-08-14-000077-b) за період з 01 серпня 2021 року по 26 січня 2022 року. На підставі акта перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки прийнято спірну вимогу, за змістом якої при укладенні додаткових угод №1, №2, №3, №4 до договору закупівлі електричної енергії від 21 жовтня 2021 року №51 підприємством порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25 грудня 2015 року №922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі Закон №922-VIII) та безпідставно збільшено ціну за 1 кіловат-годину на 0,38 грн з ПДВ, у зв`язку з чим зобов`язано забезпечити відображення дебіторської заборгованості по розрахунках із постачальником - ТзОВ «Енсол Україна» у сумі 404660,48 грн та відшкодування (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи) матеріальної шкоди (збитків) у вказаному розмірі (з подальшим перерахуванням до державного бюджету).

Позивач вважає таку вимогу, яка є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, необґрунтованою. Так акт перевірки та оскаржувана вимога складені та підписані фахівцями офісу Держаудитслужби, які не брали участі у здійсненні господарських операцій товариства, тому вимога не відповідає критеріям первинних документів і не може бути підставою виникнення грошових зобов`язань у підконтрольної установи.

Позивач не згідний з висновком відповідача про те, що у зв`язку із врахуванням в очікуваній вартості закупівлі збільшення ціни в опалювальний сезон на 10% підприємством при укладанні додаткових угод до договору від 21 жовтня 2021 року №51 безпідставно збільшено ціну за 1 кіловат-годину на 0,38 грн з ПДВ.

З цього приводу позивач зазначив, що тендерним комітетом для виведення очікуваної вартості закупівлі у складі стартової ціни за одиницю електричної енергії був застосований підвищуючий коефіцієнт ризику зростання ціни на період постачання в опалювальний сезон для того, щоб знівелювати розрив у часі між початком процедури та її ймовірним закінченням та підготуватись до зростання цін на ринку на момент укладання договору (процедура закупівлі розпочата в середині серпня 2021 року, а укладення договору прогнозувалось на жовтень 2021 року). Тому підвищення цін впродовж дії договору ніяк не відноситься до прогнозованого рівня зростання цін, що припадає на відрізок часу між моментом оголошення торгів і ймовірним початком постачання електричної енергії, та є окремим фактом, що підтверджується коливанням цін на ринку. У проекті договору, який є додатком до тендерної документації закупівлі UA-2021-08-14-000077-b, умовами оплати (додаток 3 до договору - Комерційна пропозиція) передбачено, що замовник може відтермінувати платіж за спожиту електроенергію до 30 діб після виставлення рахунку, що за замовчуванням погіршує фінансове становище учасника закупівлі, адже в такому випадку останній змушений закуповувати електроенергію за рахунок кредитних коштів. Ця обставина також враховувалась тендерним комітетом як підстава для застосування підвищуючого коефіцієнта.

Позивач також зауважив, що Примірна методика визначення очікуваної вартості, затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 18 лютого 2020 року №275 (далі - Методика), носить рекомендаційний характер. Поряд з тим під час розрахунку очікуваної вартості закупівлі електричної енергії за інформацією, яка містилась у комерційних пропозиціях постачальників ТзОВ «Енсол Україна», ТзОВ «Мексвен» та ТзОВ «Енерго Партнерс», тендерний комітет не мав змоги діяти за алгоритмом Методики, бо вихідні дані щодо структури ціни (формули) цінових пропозицій постачальників були неспівставними. Оскільки ТзОВ «Енерго Партнерс» комерційної пропозиції як такої не надало і ця обставина унеможливлювала виведення середньої ціни за Методикою для застосування у розрахунках очікуваної вартості, то тендерний комітет самостійно розрахував пропозицію, взявши за основу лист ТзОВ «Енерго Партнерс» від 10 серпня 2021 року №82, але виключивши окремі складові, в результаті чого комерційна пропозиція ТзОВ «Енерго Партнерс» склала 3,018 грн за кіловат-годину, що значно менше ніж була б з урахуванням всіх складових їхньої формули у грошовому еквіваленті. На думку позивача, пропозиція ТзОВ «Мексвен» не повинна була вилучатися із розрахунку, так як вона не була суттєво більшою за пропозицію ТзОВ «Енерго Партнерс».

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; одночасно залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТзОВ «Енсол Україна»; судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.72-81). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №631 (далі - Порядок №631) проведено перевірку закупівель ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» щодо проведення закупівлі електричної енергії (інформацію опубліковано в електронній системі закупівель за номером ID: UА-2021-08-14-000077-b) за період з 01 серпня 2021 року по 26 січня 2022 року. Перевіркою встановлено, що до підприємства надійшли три пропозиції щодо можливих цін на постачання електричної енергії, а саме: ТзОВ «Енсол Україна», ТзОВ «Мексвен», ТзОВ «Енерго Партнерс» та комісія позивача вивела усереднену ціну як стартову для проведення аукціону на закупівлю - 4,23 грн з ПДВ за 1 кіловат-годину із врахуванням коефіцієнта ризику зростання ціни на період постачання в опалювальний сезон (розрахунково 10% до кінця 2021 року). Відповідач стверджує, що розрахунок очікуваної вартості електричної енергії на 2021 рік ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» проведено без дотримання вимог розділу ІІІ Методики в частині застосування способу, що рекомендується для отримання інформації про ціну електричної енергії, оскільки пропозиція ТзОВ «Мексвен» (4,53 грн за 1 кіловат-годину) підлягала вилученню із розрахунку, бо є суттєво більшою (на 33,4%) від пропозиції ТзОВ «Енерго Партнерс» (3,018 грн за 1 кіловат-годину), в пропозиції ТзОВ «Енсол Україна» відсутні будь-які розрахунки щодо ціни електричної енергії за 1 кіловат-годину, а розрахунок третьої комерційної пропозиції ТзОВ «Енерго Партнерс» здійснено із врахуванням інформації про ціну товару, що міститься в мережі Інтернет у відкритому доступі (веб-сайт ДП «Оператор ринку»).

В ході перевірки відповідно до офіційних даних веб-сайту ДП «Оператор ринку», підпункту 1 пункту 1 розділу III Методики здійснено визначення очікуваної вартості електричної енергії станом на 11 серпня 2021 року та розрахована очікувана вартість електричної енергії із врахуванням усіх ризиків до завершення 2021 року становить 3,51454 грн за 1 кіловат-годину, тобто на 2021 рік в сумі 6197891,29 грн (1763500 кіловат-годин х 3,51454). Таким чином встановлено, що підприємством завищено очікувану вартість електричної енергії (7459633,00 грн) на 1261741,71 грн, чим не дотримано вимог пункту 2 частини першої статті 5 Закону №922-VIII в частині максимальної економії. Надані підприємством до Управління заперечення від 25 червня 2024 року №1.4/611 не спростували вказаного порушення.

Уклавши із ТзОВ «Енсол Україна» договір від 21 жовтня 2021 року №51 на суму 7399375,20 грн з ПДВ на постачання електричної енергії в кількості 1763500 кіловат-годин за ціною 4,20 грн за кіловат-годину, сторонами впродовж дії договору вносилися зміни до істотних умов цього договору, зокрема в частині збільшення ціни за одиницю товару. Внаслідок цього ціна за одиницю товару загалом зросла на понад 35% (із 4,20 грн до 5,70 грн за кіловат-годину згідно з додатковою угодою від 30 листопада 2021 року №4). Поряд з тим підприємством усереднену ціну як стартову для проведення аукціону на закупівлю (4,23 грн з ПДВ за 1 кіловат-годину) вже було розраховано із врахуванням коефіцієнта ризику зростання ціни на період постачання в опалювальний сезон (10% до кінця 2021 року), що ставить 0,38 грн з ПДВ, а отже при укладенні додаткових угод до договору від 21 жовтня 2021 року №51 було безпідставно збільшено ціну на 0,38 грн з ПДВ за 1 кіловат-годину, чим порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, а це призвело до зайвої оплати протягом листопада - грудня 2021 року електричної енергії за ціною 5,70 грн за 1 кіловат-годину з ПДВ на загальну суму 404660,48 грн.

Відповідач вважає, що його вимога як органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної установи та приведення її у відповідність із вимогами законодавства; у вимозі чітко та конкретно з посилання на норми законодавства зазначено, які дії має вчинити ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» на усунення виявлених перевіркою порушень, а позивачем не надано жодних посилань на норми чинного законодавства, які було порушено Управлінням при проведенні перевірки закупівель та направленні вимоги про усунення порушень.

Також відповідач повідомив, що рішенням Господарського суду Волинської області від 02 липня 2024 року визнано недійсними додаткові угоди від 15 листопада 2021 року №1, від 29 листопада 2021 року №2, від 30 листопада 2021 року №3 , від 30 листопада 2021 року №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21 жовтня 2021 року №51 (конкурентна процедура закупівлі №UА-2021-08-14-000077-b), укладеного між ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» та ТзОВ «Енсол Україна», та з останнього стягнуто в дохід Державного бюджету України кошти у сумі 1597344,00 грн.

Третя особа, отримавши ухвалу про відкриття провадження 22 серпня 2024 року (а.с.71), пояснення щодо позову не подала.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили, як і клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Суд, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

На підставі наказу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 04 червня 2024 року №30-З, направлень на проведення перевірки закупівель від 05 червня 2024 року №154 та №155 (а.с.34-35) проведено перевірку закупівель ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» щодо проведення закупівлі «Електрична енергія» (інформацію опубліковано в електронній системі закупівель за номером ID: UA-2021-08-14-000077-b) за період з 01 серпня 2021 року по 26 січня 2022 року. Перевірку проведено відповідно до питань програми перевірки закупівель (а.с.36) з відома в.о. директора підприємства та в присутності головного бухгалтера.

18 червня 2024 року за результатами перевірки публічних закупівель ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» щодо проведення закупівлі «Електрична енергія» (ID: UA-2021-08-14-000077-b) складено акт перевірки №17-22/01 (а.с.38-44).

За змістом акта перевірки від 14 червня 2024 року №17-22/01 підприємством розрахунок очікуваної вартості електричної енергії на 2021 рік проведено з недотриманням Методики в частині застосування способу, який рекомендується для отримання інформації про ціни електричної енергії, оскільки одна із трьох комерційних пропозицій підлягала вилученню із розрахунку, а саме пропозиція ТзОВ «Мексвен» з ціною 4,53 грн за кіловат-годину електроенергії, яка є суттєво більшою (на 33,4%) від комерційної пропозиції ТзОВ «Енерго Партнерс» (3,018 грн за кіловат-годину). В комерційній пропозиції ТзОВ «Енсол Україна» (4,00 грн з ПДВ за кіловат-годину) відсутні будь-які розрахунки ціни електричної енергії, а розрахунок комерційної пропозиції ТзОВ «Енерго Партнерс» проведено із врахуванням інформації про ціну товару, що міститься в мережі Інтернет у відкритому доступі, у тому числі на сайтах спеціалізованих торгівельних майданчиків (веб-сайт ДП «Оператор ринку»), то підприємству необхідно було застосувати методику визначення очікуваної вартості предмета закупівлі відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ІІІ Методики. В ході перевірки проведено розрахунок очікуваної вартості станом на 11 серпня 2021 року (відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ІІІ Методики, згідно з даними веб-сайту ДП «Оператор ринку»), яка із врахуванням усіх ризиків до завершення 2021 року становить 3,51454 грн за кіловат-годину (включено середньозважену ціну за 1 кіловат-годину електричної енергії на ринку «на день наперед» - 2,12655 грн без ПДВ, послугу оператора системи передачі електричної енергії ПрАТ «НЕК «Укренерго» - 0,29393 грн без ПДВ; 1,1 коефіцієнт ризику зростання ціни постачання в опалювальний сезон (10% до кінця 2021 року); коефіцієнт 1,1 - орієнтовна торгівельна надбавка/ знижка електропостачальника (10%). Таким чином, проведеним розрахунком встановлено очікувану вартість закупівлі на 2021 рік у сумі 61967891,29 грн (1763500 кіловат-годин х 3,51454), а підприємством завищено очікувану вартість електричної енергії на суму 1261741,71 грн (7459633,00 грн 61967891,29 грн), чим не дотримано вимог статті 5 Закону в частині максимальної економії, а також ефективності та пропорційності (розділ 2 акта перевірки).

Крім того, у розділі 3 акта перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області встановлено, що ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» укладено із ТзОВ «Енсол Україна» договір від 21 жовтня 2021 року №51 на суму 7399375,20 грн з ПДВ на постачання електричної енергії в кількості 1763500 кіловат-годин за ціною 4,20 грн за кіловат-годину. Сторонами упродовж дії договору вносилися зміни до істотних умов договору, зокрема в частині збільшення ціни за одиницю товару. Зважаючи на внесені зміни, ціна одиниці товару загалом зросла на понад 35% (із 4,20 грн за 1 кіловат-годину електроенергії згідно з умовами договору від 21 жовтня 2021 року №51 до 5,70 грн відповідно до додаткової угоди від 30 листопада 2021 року №4). Так додатковою угодою від 15 листопада 2021 року №1 ціна електроенергії збільшена до 4,58 грн за 1 кіловат-годину (або на 9% від ціни за договором №51); підстава - лист ТзОВ «Енсол Україна» від 10 листопада 2021 року з додатками. Додатковою угодою від 29 листопада 2021 року №2 ціну збільшено до 5,00 грн за 1 кіловат-годину (або на 9,17% від ціни за угодою №1); підстава - лист від ТзОВ «Енсол Україна» від 22 листопада 2021 року №22/11-7 з додатками. Внаслідок укладення додаткової угоди від 30 листопада 2021 року №3 ціна електроенергії зросла до 5,46 грн за 1 кіловат-годину (або на 9,2% від ціни за угодою №2); підстава - лист від ТзОВ «Енсол Україна» від 23 листопада 2021 року №23/11-1 з додатками. А згідно з додатковою угодою від 30 листопада 2021 року №4 ціна електроенергії зросла до 5,70 грн за 1 кіловат- годину (або на 4,39% від ціни за угодою №3); підстава - лист від ТзОВ «Енсол Україна» від 23 листопада 2021 року №23/11-2 з додатками. Також сторонами укладено додаткову угоду від 17 грудня 2021 року №5, якою зменшено загальну суму договору від 21 жовтня 2021 року №51 з 7406700,00 грн до 7399375,20 грн.

Відповідно до наданих до перевірки довідок Торгово-промислової палати України від 05 листопада 2021 року №2808/21, від 18 листопада 2021 року №2940/21, від 18 листопада 2021 року №2940-1/21, від 16 листопада 2021 року №2906/21 середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за офіційними даними веб-сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oreexom.ua) з 01 вересня 2021 року по 10 листопада 2021 року зросла з 2,23078 грн до 3,37495 грн за кіловат-годину або на 51,29%.

Актом перевірки зафіксовано, що ТзОВ «Енсол Україна» на умовах договору від 21 жовтня 2021 року №51 у його первинній редакції поставило: 316540 кіловат-годин електроенергії по 4,20 грн за 1 кіловат-годину електроенергії на суму 1329468,00 грн (акт приймання-передачі електричної енергії від 31 жовтня 2021 року), 335832 кіловат-годин електроенергії за ціною 5,70 грн за 1 кіловат-годину електроенергії на суму 1914242,40 грн (акт приймання-передачі електричної енергії від 30 листопада 2021 року), 729064 кіловат-годин електроенергії по 5,70 грн за 1 кіловат-годину електроенергії на суму 4155664,80 грн (акт приймання-передачі електричної енергії від 16 грудня 2021 року). Всього протягом жовтня - грудня 2021 року підприємству поставлено 1381436 кіловат-годин електроенергії на загальну суму 7399375,20 грн. Оплату за отриману електроенергію здійснено платіжними дорученнями від 03 листопада 2021 року №525 у сумі 1329468 грн, від 06 листопада 2021 року №615 у сумі 1914242,4 грн, від 17 грудня 2021 року №672 у сумі 4155664,80 грн.

Проведеною перевіркою також встановлено, що підприємством відповідно до акта моніторингу розраховано усереднену ціну як стартову для проведення аукціону на закупівлю за 1 кіловат-годину - 4,23 грн з ПДВ із врахуванням коефіцієнта ризику зростання ціни на період постачання в опалювальний сезон (розрахунково 10% до кінця 2021 року). Коефіцієнт ризику зростання ціни на період постачання в опалювальний сезон становив 10% або 0,38 грн з ПДВ: 4,23 грн - (7988655+7054000+5322243)/3/1763500). Оскільки при розрахунку очікуваної вартості закупівлі електричної енергії вже було враховано збільшення ціни в опалювальний сезон на 10% (коливання ціни на ринку) при укладенні додаткових угод №1, №2, №3, №4 до договору від 21 жовтня 2021 року №51 підприємством безпідставно збільшено ціну за 1 кіловат-годину на 0,38 грн з ПДВ, чим порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII. За висновкам акта перевірки протягом листопада - грудня 2021 року підприємством здійснено зайву оплату електроенергії по ціні 5,70 грн за 1 кіловат-годину з ПДВ із врахуванням збільшення ціни згідно додатковими угодами №1, №2, №3, №4 до договору №51 на 10% (або на 0,38 грн з ПДВ за 1 кіловат-годину) на загальну суму 404660,48 грн (335832 +729064 (кількість отриманої електричної енергії за листопад та грудень 2021 року) х 0,38 грн). Вказане порушення призвело до втрати активів та завдання матеріальної шкоди (збитків) підприємству на загальну суму 404660,48 грн з ПДВ.

Не погоджуючись із актом перевірки, ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» надало Управлінню Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області зауваження листом від 25 червня 2024 року №1.4/611 (а.с.45).

27 червня 2024 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області прийнято висновок, згідно з яким вказані заперечення не були прийняті (а.с.47-52).

У зв`язку з тим, що під час проведення перевірки виявлені порушення не усунуті у спосіб, що не суперечить законодавству, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надіслало позивачу вимогу від 28 червня 2024 року №130317-14/1615-2024 «Щодо усунення виявлених перевіркою закупівель порушень законодавства» (а.с.53-54), якою зобов`язано згідно зі статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» забезпечити відображення дебіторської заборгованості по розрахунках із ТзОВ «Енсол Україна» на суму 404660,48 грн; забезпечити відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України відшкодування (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із ТзОВ «Енсол Україна») на користь підприємства матеріальної шкоди (збитків) в сумі 404660,48 грн, заподіяної внаслідок закупівлі електричної енергії по завищеній ціні, з наступним перерахуванням до державного бюджету. Інформацію про вжиті заходи з підтверджуючими документами слід надати до 31 липня 2024 року.

Вимога від 28 червня 2024 року №130317-14/1615-2024 є предметом оскарження у цьому спорі.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26 січня 1993 року №2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон №2939-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 Закону №2939-XII установлено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (зі змінами і доповненнями, далі Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення №43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Згідно з підпунктами 16, 23 пункту 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону №2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Частиною другою статті 15 Закону №2939-XII установлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення №43).

Пунктом 1 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02 червня 2016 року №23 (зі змінами), Західний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях (далі - управління). Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Порядок проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №631 (Порядок №631).

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №631 результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки. Складення акта перевірки закупівель, його підписання та реалізація результатів перевірки здійснюються за процедурами, передбаченими пунктами 35, 38-47, абзацами першим і другим пункту 48, пунктами 49-52 Порядку проведення інспектування, з урахуванням норм, установлених цим Порядком.

Пунктами 42, 43 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550), передбачено, що у разі підписання акта ревізії із запереченнями керівник об`єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому підписані заперечення. Якщо протягом цього строку заперечення щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю вживає заходів для реалізації результатів ревізії. Орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях, і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень дає на них висновок, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.

За приписами пунктів 45, 46 Порядку №550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної установи та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а тому наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Верховний Суд України у постанові від 23 лютого 2016 року у справі №818/1857/14, виснував, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Також у постанові від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правовому акту, обґрунтованість якого відповідно до статті 2 КАС України є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах №822/2087/17 та №826/3350/17 вказав, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону №2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку №550, жодним чином не відміняє та не спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур (такі висновки містять постанови Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі №826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі №420/6808/19).

У справі, що розглядається, зміст спірної вимоги породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована. Збитки (їх обчислення та розмір) є кінцевим результатом, а тому першочергово слід надати оцінку обставинам справи щодо проведення перевірки та доведеності наявності порушень.

Позов не містить доводів позивача щодо порушення порядку організації та проведення перевірки закупівель, оформлення її результатів, розгляду заперечень на акт перевірки. Не встановлено процедурних порушень за наданими сторонами доказами і судом.

Окремо необхідно зазначити, що вимога від 28 червня 2024 року №130317-14/1615-2024 в зобов`язальній її частині спрямована на забезпечення відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у зв`язку із закупівлею позивачем електроенергії за завищеною ціною та не має наслідків для відповідальності і вжиття заходів в частині виявленого актом перевірки порушення, яке стосується недотримання вимог розділу ІІІ Методики, що за висновком органу державного фінансового контролю призвело до завищення очікуваної вартості закупівлі електроенергії на 1261741,71 грн. Отже, відсутні підстави вважати, що вимога у цій частині може впливати на права та інтереси позивача і мати для нього наслідки, адже за своєю суттю констатує обставини, але не покладає на позивача якихось обов`язків. Наведене виключає можливість визнання вимоги у цій частині протиправною.

В решті суть вимоги зводиться до встановлення порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII та зобов`язання позивача забезпечити відшкодування бюджетних коштів у встановленій органом державного фінансового контролю сумі 440660,48 грн. Ця сума визначена як матеріальна шкода (збитки), яких завдано у зв`язку із закупівлею ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» електроенергії у ТзОВ «Енсол Україна» в кількості 1064896 кіловат-годин за завищеною ціною внаслідок укладення додаткових угод №1, №2, №3, №4 до договору від 21 жовтня 2021 року №51, якими безпідставно збільшено ціну на 0,38 грн з ПДВ за кіловат-годину, при тому що в очікуваній вартості закупівлі вже було враховано збільшення ціни в опалювальний період на 10% до кінця 2021 року.

Так не є спірною та обставина, що позивач уклав із ТзОВ «Енсол Україна» договір від 21 жовтня 2021 року №51 (а.с.7-16, далі - договір) на суму 7406700,00 грн з ПДВ на постачання електричної енергії в кількості 1763500 кіловат-годин за ціною 4,20 грн за кіловат-годину; у ціну не включається вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем самостійно оператору системи розподілу (пункти 2.3, 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору установлено, що його умови не можуть змінюватися після підписання до виконання сторонами у повному обсязі зобов`язань, крім випадків, передбачених статтею 41 Закону №922-VIII.

Частиною першою статті 41 Закону №922-VIII установлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/ пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/ пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII).

Наведена норма закону знайшла своє відтворення у підпункті 5.3.2 пункту 5.3 договору.

Не викликають спору встановлені в акті перевірки обставини про те, що ціна після укладення договору зросла до 5,70 грн за кіловат-годину. Так додатковою угодою від 15 листопада 2021 року №1 ціну збільшено до 4,58 грн за 1 кіловат-годину; додатковою угодою від 29 листопада 2021 року №2 ціну електроенергії змінено на 5,00 грн за 1 кіловат-годину; згідно з додатковою угодою від 30 листопада 2021 року №3 ціна електроенергії зросла до 5,46 грн за 1 кіловат-годину; додатковою угодою від 30 листопада 2021 року №4 ціну електроенергії закріплено на рівні 5,70 грн за 1 кіловат-годину (а.с.17-32). Пунктом 3 додаткових угод надано чинності таким додатковим угодам у кожному разі з 01 листопада 2021 року. Додатковою угодою від 17 грудня 2021 року №5 сторони зменшили загальну суму договору від 21 жовтня 2021 року №51 до 7399375,20 грн з ПДВ (а.с.33).

З цінових довідок Торгово-промислової палати України від 05 листопада 2021 року №2808/21, від 18 листопада 2021 року №2940/21 та №2940-1/21, від 16 листопада 2021 року №2906/21 слідує, що середньозважена ціна на РДН в ОЕС України електричної енергії за офіційними даними веб-сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) з 01 вересня 2021 року по 10 листопада 2021 року зросла від 2,23078 грн за кіловат-годину до 3,37495 грн за кіловат-годину (а.с.20, 24, 28, 32).

Отже, враховуючи ту обставину, що згідно з договором від 21 жовтня 2021 року №51 у ціні електроенергії - 4,20 грн за кіловат-годину вже було враховане прогнозоване підвищення ціни на 10% до кінця 2021 року, то закупівля електроенергії за ціною 5,70 грн призвела додаткових витрат позивача (за розрахунками відповідача 0,38 грн за кіловат-годину, а всього 404660,48 грн з ПДВ).

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №1340/5972/18 вказав, що в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Вимогою передбачено усунути виявлені порушення у спосіб: відобразити в бухгалтерському обліку підприємства суму дебіторської заборгованості (переплати) по розрахунках з ТзОВ «Енсол Україна» - 404660,48 грн та забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у сумі 404660,48 грн, заподіяної внаслідок закупівлі у ТзОВ «Енсол Україна» електричної енергії за завищеною ціною (зокрема, шляхом проведення претензійно-позовної роботи) з наступним перерахуванням до державного бюджету. При цьому перша вимога (про відображення в бухгалтерському обліку підприємства суми дебіторської заборгованості (переплати)) по суті є передумовою для виконання другої вимоги про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) та повернення суми переплати в дохід державного бюджету.

У постановах від 02 квітня 2020 року у справі №820/3534/16, від 28 квітня 2020 року у справі №826/8741/16, від 02 липня 2020 року у справі №826/1508/17 Верховний Суд зазначив, що коли йдеться про вжиття заходів щодо відшкодування збитків, то чинним законодавством передбачено чіткий алгоритм заходів, які може вживати зацікавлена особа для стягнення збитків.

Правомірність вимоги у частині законності і правильності обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їхнє стягнення. Такий порядок оскарження слід застосовувати, якщо підконтрольною установою не було попередньо оскаржено таку вимогу по суті встановлених порушень під час проведення відповідної перевірки і таким порушенням судом не було надано оцінку (відсутня будь-яка реакція з боку підконтрольної установи після отримання вимоги), або дотримання процедури проведення перевірки (ревізії, моніторингу, тощо) та факт порушення з боку підконтрольної установи під час здійснення господарської діяльності встановлено у судовому рішенні.

Між тим судом установлено, що за результатами вирішення спору за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України та Західного офісу Держаудитслужби до Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів», ТзОВ «Енсол Україна» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів рішенням Господарського суду Волинської області від 02 липня 2024 року у справі №903/433/24 визнано недійсними додаткові угоди від 15 листопада 2021 року №1, від 29 листопада 2021 року №2, від 30 листопада 2021 року №3, від 30 листопада 2021 року №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21 жовтня 2021 року №51 (конкурентна процедура закупівлі №UA-2021-08-14-000077-b); стягнуто із ТзОВ «Енсол Україна» на користь Міністерства енергетики України в дохід Державного бюджету України кошти у сумі 1597344,00 грн. Рішення суду від 02 липня 2024 року у справі №903/433/24 набрало законної сили (залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2024 року). За змістом висновків суду першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, у зв`язку із непідтвердженням коливання ціни електроенергії в сторону збільшення за додатковою угодою від 15 листопада 2021 року №1; перевищення обмеження 10% як максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) та непідтвердження коливання ціни електроенергії за додатковими угодами від 29 листопада 2021 року №2, від 30 листопада 2021 року №3, від 30 листопада 2021 року №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21 жовтня 2021 року №51, у зв`язку із збільшенням ціни на товар та зменшення обсягів постачання, що суперечать вимогам статті 41 Закону №922-VIII та положенням статті 203, 215 Цивільного кодексу України, спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними. Оскільки оспорювані угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо визначення ціни електричної енергії, поставленої за договором про постачання електричної енергії від 21 жовтня 2021 року №51, мали здійснюватися відповідно до умов укладеного договору, а саме за ціною 4,20 грн за 1 кіловат-годину електроенергії; ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» сплатило на користь ТзОВ «Енсол Україна» кошти за спожиту електричну енергію у сумі 7399375,00 грн, грошові кошти в сумі 1597344,00 грн є такими, що були безпідставно одержані останнім, які той повинен повернути відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Оскаржувана у цій справі вимога про усунення виявлених перевіркою закупівель порушень законодавства від 28 червня 2024 року №13017-14/1615-2024 також містить висновки про недотримання вимог законодавства при проведенні позивачем закупівлі електричної енергії (статті 41 Закону №922-VIII) і стосується того ж договору закупівлі від 21 жовтня 2021 року №51 та додаткових угод до нього, що були предметом перевірки у справі №903/433/24. Тож відсутні підстави вважати вимогу відповідача протиправною (такою, що прийнята за відсутності порушень при проведенні закупівлі з боку ДП «Дирекція по будівництву об`єктів»). При цьому сама лише різниця в розрахунку відповідачем суми надміру сплачених позивачем коштів за рахунок Державного бюджету в акті перевірки закупівель та у спірній вимозі у зв`язку із закупівлею електричної енергії у ТзОВ «Енсол Україна» за додатковою угодою від 30 листопада 2021 року №4 за ціною 5,70 грн за 1 кіловат-годину та у рішенні суду у справі №903/433/24 у зв`язку із визнанням недійсними додаткових угод як таких, що суперечать вимогам статті 41 Закону №922-VIII, положенням статті 203, 215 Цивільного кодексу України (справа №903/433/24), не може бути підставою для визнання такої вимоги протиправною.

Поряд з тим суд вважає, що наявність вимоги від 28 червня 2024 року №13017-14/1615-2024, яка, як зазначено вище, має обов`язковий характер для позивача як підконтрольного суб`єкта, без її скасування фактично породжує умови відповідальності останнього за невиконання такої вимоги, у якій встановлено строк для вжиття заходів, визначених відповідачем (до 31 липня 2024 року), тоді як за позовом прокурора в інтересах держави додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21 жовтня 2021 року №51 визнані недійсними (рішення суду набрало законної сили 17 вересня 2024 року) та із ТзОВ «Енсол Україна» стягнуто кошти (у сумі більшій, ніж визначено у вимозі).

На переконання суду, за обставин, які склалися, щоб не допустити правової невизначеності у відносинах між сторонами у питанні відповідальності за невиконання вимоги від 28 червня 2024 року №13017-14/1615-2024, таку вимогу належить скасувати, тобто задовольнити позов частково.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» (45311, Волинська область, село Поромів, вулиця Центральна, будинок 67, ідентифікаційний код юридичної особи 00179737) до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, 3А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 40913671), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» (02222, місто Київ, вулиця Закревського Миколи, будинок 29А, ідентифікаційний код юридичної особи 40692920) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Скасувати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про усунення виявлених перевіркою закупівель порушень законодавства від 28 червня 2024 року №13017-14/1615-2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк