Рішення

від 19.11.2024 по справі 160/11647/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуСправа №160/11647/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.11.2023 №UA110130/2023/000204/1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» з метою митного оформлення товарів подано ЕМД № 23UA110130022987U3, імпортованого за контрактом №09/05-2023 від 09.05.2023, укладеного з компанією ZEYDEN TURІZM DIS TICARET VE SANAYI LTD SIRKETI (Туреччина). Митна вартість товару визначена за ціною контракту. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.11.2023 №UA110130/2023/000204/1, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000848. Позивач не погоджується із рішенням про коригування та зазначає про те, що митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, було визначено відповідно до вимог статті 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11647/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.

Цією ж ухвалою витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» усі документи, що були подані разом з митною декларацією до митного органу під час оформлення оцінюваного товару.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано засвідчені копії наступних документів: сертифікату, інвойсу, СМR, митної декларації країни відправлення, супровідного листа, фітосанітарного сертифікату, сертифікату про походження, договору про надання послуг митного брокера, перепустки, а також докази їх направлення відповідачу.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивачем до митного оформлення товарів подано МД, імпортованого на підставі зовнішньоекономічного договору від 09.05.2023 № 09/05-2023, укладеного з компанією ZEYDEN TURIZM DIS TICARET VE SANAYI LTD SIRKETI (Туреччина). За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. В наданому до митного контролю інвойсі від 02.11.2023 №ZYD2023000000099 зазначено умови оплати - передплата. Платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару та дають можливість митниці здійснити обчислення числового значення митної вартості до митного контролю не надано всупереч умовам, що містяться у документах, оскільки контрактом від 09.05.2023 № 09/05-2023 в частині 4 передбачено, що умови оплати встановлюються рахунком. Також, декларантом до митного оформлення надано митну декларацію країни відправлення від 02.11.2023 №23070800ЕХ00001661, в якій фігурує інший номер рахунку, відмінний від заявленого. Даний документ містить QR-код, який не піддається обробці та зчитуванню, таким чином у митниці відсутня можливість перевірки зазначених у документі даних. Переклад документу не надано. Крім цього, встановлено, що за попередньою поставкою ідентичних товарів ТОВ «ФРУТАЛІЯ», за ЕМД від 23.10.2023 №23UA110130021654U7 (а саме товар №1 «томати свіжі») в межах того ж контракту, за тим же асортиментом було заявлено умови поставки FCA Antalya. За поточною митної декларацією визначено умови поставки CPT Dnipro, при цьому на інвойсному рівні ціна за одиницю товару залишається незмінною. Відповідач зауважує, що при умовах поставки FCA Antalya митна вартість включає фактурну вартість, а витрати по транспортуванню зі складу продавця до кордону України покладаються на покупця і мають бути включені окремо як складові митної вартості. В свою чергу, при умовах CPT Dnipro, як заявляє декларант, у фактурну вартість товару включені витрати по транспортуванню до міста Дніпро, які несе продавець. Однак, з огляду на заявлену вартість товару, вона залишилась незмінною, що, на переконання відповідача, ставить під сумнів про умови поставки CPT Dnipro. Вартість товару має збільшитись, бо витрати по транспортуванню в неї вже включені. Жодним документом зміни до контракту стосовно умов поставки не внесені. У зв`язку з викладеним, декларанта зобов`язано надати додаткові документи. 08.11.2023 декларантом повідомлено про відмову від надання додаткових документів. За таких обставин, заявлену митну неможливо було застосувати, тому було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. До товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Визначена митна вартість ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами. За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством, та є цілком обґрунтованим, про що свідчать дані графі 33 оскаржуваного рішення. За викладених обставин, оспорюване рішення є правомірним, посадові особи митниці при прийнятті оспорюваного рішення діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначає, що відзив на позовну заяву не спростовує доводів та аргументів по суті позову. У відзиві відповідач не надає ані пояснень, ані належних підстав щодо обґрунтованості прийнятого ним рішення, ані доказів. Відзив повністю повторює твердження та висновки, що вказані у рішенні про коригування митної вартості, які нічим не підтверджуються. Відповідачем не доведено, що висновку про наявність в поданих до митного оформлення товарів документах містяться розбіжностей, наявні ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якому просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» документально підтверджені судові витрати на професійну допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Дніпровська митниця заперечила проти клопотання позивача у поданих на вказане клопотання запереченнях.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» зареєстроване 30.08.2018, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи за ідентифікаційним кодом 42424288; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька (колишня назва Байкальська), буд. 6я; основний вид діяльності за КВЕД: 46.31Оптова торгівля фруктами й овочами.

09.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ», Україна (покупець) та компанією ZEYDEN TURIZM DIS TICARET VE SANAYI LTD.STI. (Туреччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №09/05-2023, згідно з яким (п.1.1. контракту) продавець продає, а покупець купує товар у кількості та ціною і на умовах, зазначених у виставлених продавцем (або відправника) інвойсах.

Базові умови поставок розуміються згідно Інкотермс 2010 (п.1.2.).

Відповідно до пп.2.1-2.4 Контракту загальна суму/контракту становить 1000000 (один мільйон) доларів США. Ціни на товар і умови поставок визначаються в інвойсах. Валюта договору - USD. Всі витрати, митні збори, податки і збори, такі як митний збір, податок на додану вартість і пов`язані з виконанням даного контракту на території покупця, оплачуються покупцем, а податки, мита, витрати і збори на території продавця, оплачуються продавцем.

Згідно з п.3.1., п.3.2. Контракту перехід права власності на товар виникає в момент передачі товару покупцеві або його представнику (перевізнику) та відповідає даті складання, зазначеної у графі 4 міжнародної транспортної накладної (CMR), якщо умова поставки - FCA. Перехід права власності на товар виникає на дату отримання товару на складі покупця це дата зазначена у графі 24 міжнародної транспортної накладної (CMR), якщо умова поставки CІF, DDP та СРТ.

Покупець робить оплату продавцеві за товар на умовах, які прописані в інвойсі (п.4.1 Контракту).

Відповідно до п.7.1 Контракту після відвантаження товару продавець (за його дорученням відправника) зобов`язаний направити покупцю наступні документи: повний комплект вантожосупровідних документів, рахунок продавця, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, фітосанітарний сертифікат, експортна декларація.

Відповідно до інвойсу № ZYD2023000000099 від 02.11.2023 до Контракту сторони визначили до постачання на суму 16000,00дол.США наступного товару: «Томати» вага брутто 21500кг., вага нетто 20000кг, ціною 0,80дол. США за 1кг, на суму 16000,00дол.США.».

Сторонами контракту в інвойсі № ZYD2023000000099 від 02.11.2023 погоджено умови поставки СРТ, Дніпро; умови оплати в обмін на товар.

08.11.2023 з метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» подано митну декларацію №23UA110130022987U3.

У МД №23UA110130022987U3 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 16000,00дол.США (гр.22); умови поставки СРТ, Дніпро (гр.20).

За митною декларацією ІМ 40 ДЕ №23UA110130022987U3 від 08.11.2023 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» від відправника/експортера компанії ZEYDEN TURIZM DIS TICARET VE SANAYI LTD SIRKETI (Туреччина) на підставі наступних товаросупровідних документів: сертифікат якості б/н від 02.11.2023; інвойс ZYD2023000000099 від 02.11.2023; автотранспортна накладна б/н від 02.11.2023; супровідний документ Т1 23ТR07080000010161 від 02.11.2023; фітосанітарний сертифікат ЕС/ТR А5312973 від 02.11.2023; сертифікат про походження товару Z0995967 від 02.11.2023; зовнішньоекономічний контракт №09/05-2023 від 09.05.2023; договір про надання послуг митного брокера № 030919-349 від 03.09.2019; заява б/н від 02.11.2023; інформація № 10697003 від 07.11.2023; перепустка № 8634 від 08.11.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23070800ЕХ00001661 від 02.11.2023.

Митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, за результатами якого встановлено наступне:

1.В наданому до митного контролю інвойсі від 02.11.2023 № ZYD2023000000099 зазначено умови оплати - передплата. Крім того, інвойс не містить посилань на контракт. Платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару та дають можливість митниці здійснити обчислення числового значення митної вартості, до митного контролю не надано всупереч умовам, що містяться в документах, оскільки контрактом від 09.05.2023 № 09/05-2023 в частині 4 передбачено, що умови оплати встановлюються рахунком.

2.Декларантом до митного оформлення надано митну декларацію країни відправлення від 02.11.2023 № 23070800ЕХ00001661. В даному документі фігурує інший номер рахунку, відмінний від заявленого. Даний документ містить QR-код, який не піддається обробці та зчитуванню, таким чином у митниці відсутня можливість перевірки зазначених у документі даних. Переклад документу не надано.

3.За попередньою поставкою ідентичних товарів ТОВ «Фруталія», за ЕМД від 23.10.2023 №23UA110130021654U7 (а саме товар №1 «томати свіжі») в межах того ж контракту, за тим же асортиментом було заявлено умови поставки FCA Antalya. За поточною митної декларацією, якою заявлено оцінювану партію товару визначено умови поставки CPT Dnipro, при цьому на інвойсному рівні ціна за одиницю товару залишається незмінною. Таким чином, враховуючи принципово різні умови поставки, за якими в даному випадку транспортні складові виділені з ціни, а в іншому включені до ціни, вартість товару на інвойсному рівні не може бути тотожною. Крім того, частина 3 контракту містить базові умови поставки: FCA. Зазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст.58 МКУ, в повному обсязі та невірності розрахунку митної вартості.

Враховуючи викладене та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості, в рамках проведення консультації з метою з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) транспортні документи, договір на перевезення товару.

У відповідь на повідомлення митниці декларантом повідомлено про неможливість надати додаткові документи протягом 10 календарних днів.

Враховуючи виявлені у ході перевірки розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, а також не надання перелічених у повідомленні документів на підтвердження заявленої митної вартості, митним органом зроблено висновок, що використані декларантом відомості не підтверджено документально, тому основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати.

08.11.2023 Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000204/1 та визначено ціну товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г (резервний метод), в якому зазначено, що визначена ціна ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості: для товару №1 - за ЕМД від 19.10.2023 №23UA408020063596U1 (UA408620/2023/63596) на рівні 1,10 дол.США/кг, за основу взято товар: «Помідори свіжі, в ящиках не розфасовані для роздрібної торгівлі».

У зв`язку із коригуванням митної вартості товарів за МД 23UA110130022987U3 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA110130/2023/000848 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідачем 08.11.2023 прийнято рішення №UA110130/2023/000204/1 про коригування митної вартості товарів за МД №23UA110130022987U3 від 08.11.2023, заявленої позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зауваження митного органу про не підтвердження здійснення 100% переплати за товар згідно з інвойсом ZYD2023000000099 від 02.11.2023, безпідставні та не свідчать про виявлені розбіжності у поданих на підтвердження заявленої митної вартості документах з наступного.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Отже, декларант має обов`язок підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась.

За умовами контракту №09/05-2023 від 09.05.2023 (п.4.1) покупець робить оплату продавцеві за товар на умовах, які прописані в інвойсі.

Суд звертає увагу, відповідно до інвойсу № ZYD2023000000099 від 02.11.2023 сторонами погоджено умови поставки СРТ, Дніпро; умови оплати в обмін на товар. При цьому, умовами контракту №09/05-2023 від 09.05.2023 чітко визначено, що перехід права власності на товар виникає на дату отримання товару на складі покупця це дата зазначена у графі 24 міжнародної транспортної накладної (CMR), якщо умова поставки CІF, DDP та СРТ (п.3.2).

Згідно із відомостями в гр.24 CMR від 02.11.2024 (інвойс № ZYD2023000000099) місце, дата, підпис та штамп одержувача відсутні.

Отже, станом на дату митного оформлення факт передачі товару на склад покупця не відбувся, момент оплати товару за погодженими сторонами умовами в контракті та інвойсі не настав, а отже у позивача, як декларанта, не було обов`язку підтверджувати оплату товару, що декларується, оскільки строк оплати не настав.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Безпідставними, на переконання суду, є і зауваження митного органу щодо відсутності в наданому інвойсі посилань на контракт.

Суд звертає увагу, що в інвойсі № ZYD2023000000099 від 02.11.2023 у верхньому лівому куті інвойсу міститься посилання на контракт: «Contract №09/05-2023».

Щодо доводів митного органу про непідтвердження транспортної складової, суд зазначає наступне.

Відповідно до Контракту базові умови поставок розуміються згідно з правил Інкотермс в редакції 2010 року (п.1.2.). Ціни за товар і умови поставок визначаються в інвойсах (п.2.2.).

Як зазначалось, в інвойсі № ZYD2023000000099 від 02.11.2023 сторонами погоджено умови поставки СРТ , Дніпро.

Відповідно до Інкотермс-2010 СРТ («Фрахт/перевезення оплачене до») означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Термін СРТ зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Покупець зобов`язаний прийняти поставку товару та одержати товар від перевізника в названому місці.

Таким чином, поставка товару на умовах СРТ зобов`язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, погоджуючи умови поставки СРТ, сторони передбачили, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт (транспортні витрати).

Наведені обставини спростовують висновки відповідача щодо можливих додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, оскільки місцем призначення за умовами поставки СРТ є Дніпро, Україна, а отже позивач не поніс жодних додаткових витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

З огляду на викладене, відповідач безпідставно дійшов висновку про невключення до складу митної вартості товарів транспортних витрат.

Посилання митного органу на те, що у митній декларації країни відправлення фігурує інший номер рахунку, відмінний від заявленого, не приймаються судом, оскільки такі зауваження не свідчать про наявність розбіжностей у поданих на підтвердження заявленої митної вартості документах.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Подання митної декларації країни відправлення передбачено частиною третьою статті 53 МК України як додатковий документ, який може витребовуватись виключно, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За викладених обставин, у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Тож, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, у ньому містяться лише посилання на раніше оформлену митну деклараціб та не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішення про коригування не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише дата раніше оформленої МД, її реєстраційний номер, назва товару та його ціна, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, умови поставки, не наведені характеристики товару, що мають значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, та умов поставки, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару неможлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарі від 08.11.2023 №UA110130/2023/000204/1прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі у сумі 3028,00 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує таке.

Позивачем заявлено щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду ордер серії АЕ №2167597 від 25.04.2024, договір №16/01-06/23 про надання правничої допомоги від 16.06.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4349, а також з клопотанням від 29.07.2024 платіжний документ від 17.07.2024 про сплату 20000,00грн., акт приймання-передачі від 26.07.2024, рахунок на оплату №78 від 17.07.2024, додаток №8 від 01.05.2024 до договору №16/01-06/23 від 16.06.2023 .

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Так, за умовами договору про надання професійної правничої допомоги №16/01-06/23 від 16.06.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Адвіс» в особі керівника Весніна Сергія Олександровича та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (клієнт), клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання щодо надання щодо надання правової допомоги клієнту.

Відповідно до пункту 3.2 Договору розмір, порядок, обчислення (фіксований, погодинний тощо) та порядок сплати гонорару адвокату на виконання доручення клієнта узгоджується сторонами та визначається у Додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Остаточний розмір гонорару Адвоката встановлюється в Акті приймання передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

01.05.2024 між сторонами договору укладено Додаток №8, в якому погодили, що Адвокатське об`єднання в рамках домовленостей, викладених в даному Додатку до договору, зобов`язується надавати правову допомогу клієнту в адміністративній справі про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості від 08.11.2023 №UA110130/2023/000204/1, орієнтовний перелік послуг такий:

1.підготовка позовної заяви 5 год.; 2. підготовка відповіді на відзив 3 год., усього 8год. роботи; вартість 1 години роботи адвоката визначається 1250,00грн.; клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню 10000,00грн. протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі послуг.

17.07.2024 Адвокатським об`єднанням «Адвіс» виставлено позивачу рахунок на оплату послуг відповідно до Додатків №8 та №9 на суму 20000,00грн., згідно із платіжним документом від 17.07.2024 позивачем сплачено 20000,00грн. відповідно до рахунку №78 та 26.07.2024 між сторонами підписано акт приймання-передачі.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, відповідно до вимог пункту 10 частини 6 статті12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною.

У судових засіданнях адвокат участі не брав.

Із погоджених сторонами умовами Договору про надання правничої допомоги № 16/01-06/23 від 16.06.2023 та Додатку №8 від 01.05.2024 до нього слідує, що істотною умовою для проведення розрахунків між сторонами є підписання акту приймання передачі та визначено, що порядок сплати гонорару визначається та погоджується сторонами у Додатках до договору.

Згідно із Додатком №8 від 01.05.2024 клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню 10000,00грн. протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі послуг.

Акт приймання-передачі підписано 26.07.2024, водночас доказів оплати послуг в порядку та у спосіб, визначений в Додатку №9, який є невід`ємною частиною договору, не надано.

Платіжний документ від 17.07.2024 не може свідчить про оплату послуг відповідно Додатку №8 в силу того, що станом на час оплати сторонами договору не погоджено остаточну суму гонорару, акт приймання-передачі не підписано.

Рахунок на оплату №78 від 17.07.2024 виставлено на суму 20000,00грн. не підтверджує фактичних витрат на послуг адвоката у даній справі за актом приймання-передачі від 26.07.2024 на суму 10000,00грн.

Крім того, Додаток №8 від 01.05.2024 містить орієнтовний перелік та обсяг послуг, що надаються за цим Додатком, зокрема, до нього окремим пунктом включено підготовку відповіді на відзив, та вказано, що час на її оформлення - 3 години, що є досить сумнівним, зважаючи, що станом на дату укладання Додатку відомостей про те, що ця адміністративна справа відкрита та її призначено до розгляду не було.

У свою чергу, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який повинен відображати не лише вартість години за певний вид послуги, а також витрачений час.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути, тому у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (код ЄДРПОУ 42424288, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, буд. 6я) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про коригування митної вартості товарів від 08.11.2023 №UA110130/2023/000204/1.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (код ЄДРПОУ 42424288, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, буд. 6я) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова