Рішення

від 20.11.2024 по справі 160/23826/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуСправа №160/23826/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ВЕЛТА» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ВЕЛТА» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0006040402 від 19.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач за результатами проведеної камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2024 року, оформленої актом перевірки від 17.05.2024 р. №528/32-00-04-04-02-06-30912731, дійшов хибних висновків про порушення позивачем п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 3, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.2015 №. 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», оскільки останнім за березень 2024 року не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в ЄРПН податкові накладні за операціями з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою згідно оформлених митних декларацій за березень 2024 року на суму 31 783 730,30 гривень. Так позивачем зауважується, що без підтвердження вивезення товару за межі митної території України з урахуванням статті 195 ПК України, платник податку не мас права на застосування нульової ставки за експортною операцією, а за умови відсутності підтвердження правильності застосування ставки податку за певною господарською операцією не можливо визначити податкові зобов`язання та скласти податкову накладну із заповненням усіх передбачених реквізитів, в тому числі щодо ставки податку за відповідною господарською операцією. Так, з метою визначення дати виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідно до статті 187 ПК України, у разі експорту товарів датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом належного складання (оформлення) митної декларації посадовою особою митного органу з відповідним підтвердженням (повідомленням) про вивезення (переміщення) товарів за межі митної території України, тобто, фактичного завершення (виконання) всіх митних формальностей. На переконання позивача, експортний товар вважається таким, що вивезений (експорторваний) за межі митної території України з моменту перегину державного кордону України, а не з моменту оформлення вантажної митної декларації. Крім того, позивач вказує на неузгодженість приписів податкового законодавства (Податкового та Митного кодексів). На погляд позивача така неузгодженість пов`язана з тим, що Податковим кодексом (стаття 187) передбачено визначення податкових зобов`язань за датою оформлення митної декларації відповідно до вимог митного законодавства (засвідчує факт перетинання митного кордону України), в свою чергу, положення Митного кодексу визначають комплекс митних процедур і формальностей, з якими пов`язується підтвердження здійснення експортної операції (фактичне вивезення (переміщення) товарів за межі митної території України), до який віднесено в тому числі і складання митної декларації з усіма невід`ємними додатками, зокрема і повідомлення про вивезення (переміщення) товарів за межі митної території України (фактичне здійснення експортної операції). В свою чергу, ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» визначення дати виникнення податкових зобов`язань з ПДВ та відповідно підстав для складання податкових накладних здійснюється за фактом отримання відповідного повідомлення про дату переміщення (вивезення) товарів через митний кордон України. Також ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» листом № 19-В від 17.01.2019 зверталось для отримання індивідуальної податкової консультації з цих питань та листом № 1465/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 05.04.2019 підприємству було надано відповідну індивідуальну податкову консультацію, яка підтверджує правомірність його дій з визначення податкових зобов`язань з ПДВ та складання податкових накладних датою фактичного завершення відповідних митних формальностей, які полягають у складанні (належному оформленні) митної декларації з підтвердженням переміщення товарів за межі митної території України. Крім того, позивач наголошує на необґрунтованості та безпідставності висновків відповідача про відсутність факту реєстрації податкових накладних на загальну суму 31 783 730,30 грн., оскільки ТОВ ВКФ «ВЕЛТА», з урахуванням вимог чинного законодавства здійснено складання та реєстрацію в ЄРПН податкових накладних з урахуванням фактичної дати виникнення податкових зобов`язань за такими операціями, з огляду на дату завершення митних формальностей, пов`язаних із складанням (належним оформленням) митних декларації та підтвердженням (повідомленням) про переміщення (вивезення) товарів за межі митної території України. Таким чином позивач не припускав протиправних дій у даному випадку, тому не підлягає притягненню до відповідальності. Крім того, позивачем також зауважено, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової перевірки продавця, проте, відповідачем висновки про порушення вимог чинного законодавства зроблено на підставі камеральної перевірки, без дослідження даних бухгалтерського обліку та первинних документів. Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року прийнято позовну заяву ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23826/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 07.10.2024 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

23.09.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем було проведено камеральну перевірку ТОВ ВКФ «Велта» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2024 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 22.04.2024 №9100843642 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 14.05.2024 №9128017894), за результатами якої складено акт від 17.05.2024 №528/32-00-04-04-02-06-30912734. У ході перевірки встановлені і порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» за березень 2024 року не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в ЄРПН податкові накладні по операціям з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою згідно оформлених митних декларацій за березень 2024 року на суму 31 783 730,30 грн. Перевіркою відображеного у рядку 2.1 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» з урахуванням уточнюючих розрахунків, встановлені випадки формування ТОВ «ВКФ «Велта» податкових зобов`язань з ПДВ (при здійсненні вивезення товарів у митному режимі експорту) не датою оформлення митної декларації (як це передбачено вимогами МКУ та Положення № 450), а датою отримання повідомлення про фактичне вивезення товарів за кордон. У зв`язку з тим, що 18.06.2024 року в ІС «Податковий блок» була відсутня технічна можливість формування ППР за формою «Н» (аварійне відключення світла та відсутність інтернет-зв`язку), відповідно до пункту 1201.2 статті 1201 Податкового Кодексу України було прийнято та надіслано платнику податків податкове повідомлення - рішення (форма ПН) від 19.06.2024 №0006040402 разом із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій. Так відповідачем наголошується, що виходячи із аналізу норм ПКУ, МКУ і відповідних нормативно-правових актів датою виникнення податкових зобов`язань з ПДВ при здійсненні платником ПДВ операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту є дата оформлення митної декларації, оформленої відповідно до вимог МКУ та Положення № 450. Таким чином, згідно із п. 187.1 ст. 187 ПКУ дати виникнення податкового зобов`язання з ПДВ у разі експорту товарів, датою оформлення митної декларації вважається дата дозволу на вивезення товарів за межі митної території України у режимі експорту, яка засвідчує завершення процедури митного оформлення експортної операції та проставляється після засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації після перетворення її у візуальну форму. Крім того, на порушення на порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в ЄРПН податкові накладні на суму 31 783 730,0 грн, по даті оформлення митної декларації звітного (податкового) періоду: березень 2024 року. Посилання позивача на отримання індивідуальної податкової консультації від 05.04.2019 року №1465/6/99-99-15-03-02-15/ІПК вважаємо недоречним, оскільки зміст цієї податкової консультації не вказує, що контролюючий орган роз`яснює позивачу, що датою виникнення податкових зобов`язань за експортними операціями є дата фактичного перетину товаром митного кордону. Крім того, не виявлення відповідного порушення під час проведення попередніх податкових перевірок не є підставою для звільнення платника податків від відповідальності за порушення вимог чинного законодавства. Також відповідач зазначає, що при проведенні перевірки, була використана інформація з АС «Податковий блок» - «Картка платника» - «Вантажно-митні декларації (експорт). Дата оформлення декларації визначалась по полю «Дата дозволу», зазначеної даній інформаційній системі, тобто, контролюючий орган під час перевірки не вийшов за межі камеральної перевірки.

Крім того, у власному відзиві, відповідачем було висловлено прохання здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження за участю представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

В обгрунтування вищевказаного клопотання відповідачем було зазначено, що скасування податкових повідомлень-рішень може призвести до втрат державного бюджету, а отже, враховуючи характер справи №160/23826/24, склад учасників та той факт, що предметом спору по справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення на суму 51000,00 гривень , то відповідач вважає за необхідне розглядати справу №160/23826/24 за правилами загального позовного провадження.

Суд не знаходить підстав для заявленого клопотання виходячи з наступного.

Положеннями ст.12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При цьому п. 4 ч.4 ст.257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, приписами КАС України визначено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому всі інші справи можуть розглядатися судом як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального, у разі, якщо через складність або інші обставини таких справ недоцільно здійснювати їх розгляд у спрощеному позовному провадженні.

Зважаючи на вищенаведене, підстави стверджувати, що розгляд цієї справи повинен здійснюватись за правилами загального позовного провадження відсутні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС України по роботі з великими платниками податків відповідно до п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України у порядку, встановленому ст.76 глави 8 розділу II Кодексу проведено камеральну перевірку ТОВ ВКФ «Велта» (код за ЄДРПОУ 30912734) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2024 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 22.04.2024 №9100843642 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 14.05.2024 №9128017894).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.05.2024 р. №528/32-00-04-04-02-06-30912731, відповідно до висновків якого, камеральною перевіркою не встановлено арифметичних та методологічних порушень ТОВ ВКФ «Велта» в частині нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2024 року. Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 року, встановлено порушення ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.3, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» за березень 2024 року не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податкові накладні по операціям з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою згідно оформлених митних декларацій за березень 2024 року на суму 31 783 730,30 гривень.

Висновки вказаного акту обґрунтовані тим, що обсяги постачання операцій з вивезення товарів за межі митної території України формуються у березні 2024 року з порушенням встановлених норм передбачених абз. «б» п. 187.1 ст. 187 розділу V ПКУ. Митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» здійснює з використанням електронних митних декларації. ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» формує податкове зобов`язання на дату повідомлення про фактичне вивезення товарів до митної декларації. Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Пунктом 30 Положення № 450 визначено, що вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими: безмитної торгівлі чи вільної митної зони - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією; реекспорту згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 розділу V МКУ чи експорту - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України. Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації. Таким чином, повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України не є самостійним документом. Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, МКУ і вказаних вище нормативно-правових актів датою виникнення податкових зобов`язань з ПДВ при здійсненні платником ПДВ операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог МКУ та Положення № 450. Таким чином, згідно із п. 187.1 ст. 187 ПКУ дати виникнення податкового зобов`язань з ПДВ у разі експорту товарів, датою оформлення митної декларації вважається, дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, а в разі електронного декларування - за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації після перетворення її у візуальну форму. З урахуванням вищенаведеного, ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» порушено абз. б) п. 187.1 ст.187, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, що не призвело до заниження або завищення обсягів постачання по рядку 2.1 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за березень 2024 року, у зв`язку з невірним визначенням дати виникнення податкового зобов`язання, що включено до податкової Декларації з ПДВ за березень 2024 року. Також на порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в ЄРПН податкові накладні на суму 31783730,30 грн. по даті оформлення митної декларації звітного (податкового) періоду: березень 2024 року.

На підставі вищевказаного акта камеральної перевірки, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №0006040402 від 19.06.2024 року, яким до ТОВ ВКФ «ВЕЛТА», згідно абз. 4 п. 1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України, застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у сумі 51000,00 грн.

Позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням форми «ПН» №0006040402 від 19.06.2024 року, звернувся до ДПС України зі скаргою вих. №188В від 01.07.2024, проте рішенням про результати розгляду скарги № 23468/6/99-00-06-01-04-06 від 01.08.2024 ДПС України залишило без змін ППР Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.06.2024 року №0006040402, а скаргу без задоволення.

Незгода позивача з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.06.2024 року №0006040402 стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За змістом абзацу г) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Місцем постачання товарів у розумінні пункту 186.1 статті 186 ПК України є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно доЗакону України" про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Тобто виникнення податкових зобов`язань по операціям з постачання товарів не пов`язується з переходом права власності, натомість за імперативним приписом абзацу б) пункту 187.1 статті 187 ПК України у разі експорту товарів подією, з якою пов`язується виникнення податкових зобов`язань, є саме дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, а не фактична дата перетинання митного кордону України.

За положеннями абзацу а) підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Останнім абзацом підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України передбачено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/ 28267, (далі Порядок № 1307) передбачено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 №1307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267) передбачено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1307 у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у графі «Отримувач (покупець)» зазначаються найменування (П.І.Б.) нерезидента та через кому країна, в якій зареєстрований покупець (нерезидент), а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «300000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Оскільки у розумінні ПК України операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, хоча й за нульовою ставкою, платник податків на час виникнення податкових зобов`язань має скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, при цьому датою виникнення податкових зобов`язань у разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Фактично спірним в контексті правовідносин, що розглядаються, є питання, чи є дата оформлення митної декларації датою перетинання товаром митного кордону України для цілей питання дати виникнення податкових зобов`язань, оскільки в цій справі дата оформлення митної декларації відрізняється від дати фактичного перетину митного кордону.

Суд не може погодитися з доводами позивача, що дата виникнення податкових зобов`язань має визначатися із врахуванням положень останнього абзацу підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України, яким передбачено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України, тобто датою виникнення податкових зобов`язань є дата фактичного перетину митного кордону.

По-перше, суд зазначає, що виникнення податкових зобов`язань по операціям з постачання товарів не пов`язується з переходом права власності, натомість за імперативним приписом абзацу б) пункту 187.1 статті 187 ПК України у разі експорту товарів подією, з якою пов`язується виникнення податкових зобов`язань, є саме дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, а не фактична дата перетинання митного кордону України.

При цьому, ну думку суду, положення підпункту 195.1.1 пункту 195.1 пункту 195 ПК України стосовно того, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України, застосовуються виключно для цілей підтвердження права платника податку на застосування нульової ставки податку на додану вартість та жодним чином не стосуються питання дати виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

По-друге, суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 червня 2021 року у справі №01.06.2021, від 19 лютого 2020 року у справі № 480/660/19, від 22 квітня 2021 року у справі 640/19498/19, від 13 грудня 2022 року у справі № 380/9380/21, за якою подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов`язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Доводи позивача, що позивачем здійснюється декларування податкових зобов`язань та реєстрація в ЄРПН податкових накладних за фактом постачання товару на експорт із врахуванням індивідуальної податкової консультації ДФС України, яка надана ТОВ ВКФ «Велта», від 05 квітня 2019 року № 1465/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, суд відхиляє, оскільки зміст цієї податкової консультації не вказує, що контролюючий орган роз`яснює позивачу, що датою виникнення податкових зобов`язань за експортними операціями є дата фактичного перетину товаром митного кордону.

Крім того. Судом зауважується, що роз`яснення, викладених в Індивідуальній податковій консультації № 1465/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 05.04.2019, ґрунтувалися на нормах законодавства, чинними на час її прийняття, тоді як норми податкового та митного законодавства на час виникнення спірних правовідносин набули певних змін.

При цьому твердження позивача про не виявлення відповідного порушення під час проведення попередніх податкових перевірок не є підставою для звільнення платника податків від відповідальності за порушення вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд визнає помилковим висновок позивача про те, що датою виникнення податкових зобов`язань в контексті спірних правовідносин є дата фактичного ввезення товару.

Разом з тим, контролюючим органом штрафні санкції застосовані податковим повідомленням-рішенням №0006040402 від 19.06.2024 року на підставі абзацу 4 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Тобто, цією нормою ПК України встановлена фінансова відповідальність платника податку у вигляді штрафу за відсутність факту реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою тощо.

В межах розгляду вказаної справи, судом встановлено, що позивачем зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, складені на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, що підтверджується відповідними квитанціями №1, копії яких наявні в матеріалах справи, проте із порушенням граничного строку, встановленого статтею 201 ПК України, тому до позивача не може бути застосована фінансова відповідальність на підставі абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

Відповідно, податкове повідомлення-рішення №0006040402 від 19.06.2024 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 51000,00 грн є протиправним та має бути скасоване, у зв`язку з відсутністю підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі саме абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006040402 від 19.06.2024 року не прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мали значення, а тому не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 3028,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ВЕЛТА» (місцезнаходження: вул. Глінки, буд. 7, поверх 6, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ: 30912734) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: пр. Олександра Поля, 57, м.Дніпро, 49031; код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «ПН» №0006040402 від 19.06.2024 року.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031; код ЄДРПОУ: 43968079) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ВЕЛТА» (місцезнаходження: вул. Глінки, буд. 7, поверх 6, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ: 30912734) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева