Рішення
від 20.11.2024 по справі 160/12415/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуСправа №160/12415/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658), третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування вимоги,

установив:

14 травня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2146-55 У від 03.02.2023, видану ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856 про сплату ЄСВ у розмірі 35014,56 грн., яка включає заборгованість за вимогами від 09.08.2019 на суму 23785,08 грн., від 14.11.2019 року на 2754,08 грн., від 13.02.2020 на 2754,08 грн., від 18.11.2021 на суму 6295,30 грн., від 15.02.2021 на 11249,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було нараховано позивачу заборгованість з єдиного внеску. Проте, позивач здійснював трудову діяльність як найманий працівник. Страхові внески у цей період були сплачені роботодавцем. Отже, позивач у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, тому стягнення ЄСВ спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 р. суд вирішив: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду в адміністративній справі №160/12415/24. Прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/12415/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування вимоги.

31 травня 2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало відзив на позовну заяву по справі № 160/12415/24, в якому відповідач зазначив, що за даними інформаційно-комунікаційних систем органу ДПС України позивач перебував на податковому обліку в ГУ ДПС як фізична особа - підприємець та є платником єдиного внеску. В ІКП нараховано зобов`язання за 2017 - 2020 р.р. Загальна сума нарахувань в ІКП платника за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) становить 37788,74 грн. У зв`язку з наявною заборгованістю обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що вчинено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.04.2000 р. та 18.03.2024 р. припинено підприємницьку діяльність.

За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску за 2017-2020 р. на загальну суму 37788,74 грн., а саме:

- по строку сплати 09.02.2018 р. нараховано за 2017 рік у сумі 8448,00 грн.;

- по строку сплати 19.04.2018 р. нараховано за перший квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

- по строку сплати 19.07.2018 р. нараховано за другий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

- по строку сплати 19.10.2018 р. нараховано за третій квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

- по строку сплати 21.01.2019 р. нараховано за четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

- по строку сплати 19.04.2019 р. нараховано за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;

- по строку сплати 19.07.2019 р. нараховано за другий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;

- по строку сплати 21.10.2019 р. нараховано за третій квартал 2019 року у сумі 27540,18 грн.;

- по строку сплати 20.01.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;

- по строку сплати 21.04.2020 р. нараховано за перший квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн.;

- по строку сплати 20.07.2020 р. нараховано за другий квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн.;

- по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за третій квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн.;

- по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2146-55 У від 03.02.2023 про сплату ЄСВ у розмірі 35014,56 грн.

В матеріалах справи міститься довідка форми ОК-5, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 та довідка форми ОК-7, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 .

Незгода позивачки із оскаржуваною вимогою стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19.

Як встановлено, що заборгованість зі сплати ЄСВ виникла за період з 2017 р. по 2020р., за якою сформовано вимогу №Ф-2146-55 У від 03.02.2023 у розмірі 37788,74 грн., а саме: