Ухвала
від 21.11.2024 по справі 200/8054/24
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 листопада 2024 року Справа №200/8054/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2018 року по 16.11.2024 року включно;

-стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2018 року по 18.07.2022 року у сумі 112 640,10 (сто дванадцять тисяч шістсот сорок) грн. 10 коп. та за період з 19.07.2022 року по 16.11.2024 року у сумі 110 748,40 (сто десять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 40 коп., відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 20.03.2017 року по 16.11.2024 року включно у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, встановленим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року по справі № 200/1518/24.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України з огляду на наступне.

Так, частиною 3 статті 161 КАС України закріплено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати згідно з ч. 2 ст. 132 КАС Українивстановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Частиною 4 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, позивач в позовній заяві просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2018 року по 18.07.2022 року у сумі 112 640,10 грн. та за період з 19.07.2022 року по 16.11.2024 року у сумі 110 748,40 грн., а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Позивач в позовній заяві вказує, що згідно пункту 1 частини 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. З огляду на суть даної справи та заявлені позовні вимоги позивач безперечно підлягає звільненню від сплати судового збору за подання даного позову.

Щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору пункту 1 частини 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд зазначає наступне.

З приводу вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХII зі змінами).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ).

З наведеного слідує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Верховний Суд у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а зауважував, що на належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013.

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону № 108/95-ВР такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства та врахувавши позицію Конституційного Суду, Верховний Суд у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а констатував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Предметом спору у цій справі, серед іншого, є нарахування та виплата позивачу як військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби.

Отже, очевидним є те, що такий спір стосується заробітної плати військовослужбовця, а відтак позивач в цій справі звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в частині позовних вимог щодо компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2024 року у справі № 560/11405/23.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, висновки якого, в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом із цим позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є вимогою майнового характеру, оскільки стягненню підлягає чітко визначена на підставі певних розрахунків сума грошових коштів.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2018 року по 18.07.2022 року у сумі 112 640,10 грн. та за період з 19.07.2022 року по 16.11.2024 року у сумі 110 748,40 грн., що в загальній сумі складає 223388,50 грн. Тобто ціна позову складає 223388,50 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з меж позовних вимог, 1 відсоток ціни позову в даному випадку складає 2233,89 грн. (223388,50 / 100).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 3028,00 грн. Отже, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1211,20 грн. (3028,00 грн. х 0,4).

З огляду на викладене, за подання до суду даного позову судовий збір становить 2233,89 грн.

Разом з цим суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи те, що позовна заява подана позивачем в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору за подання цього позову становить 1787,11 грн. (2233,89 грн. х 0,8).

Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати до суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 1787,11 грн.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до положень пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається: ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Разом із цим позивач зазначив, що позов не містить вимог майнового характеру, та відповідно не визначив ціну позову. Отже, при поданні позову позивачем не дотримані вимоги п. 3 ч. 5 статті 160 КАС України.

Суд наголошує, що стягненню підлягає чітко визначена на підставі певних розрахунків сума грошових коштів. Та оскільки позовною вимогою позивача є саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то відповідно до положень пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві повинна бути зазначена ціна позову.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись, статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

2.Встановити позивачу строк 10 днів з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, шляхом зазначення в позовній заяві ціни позову та надання до суду документу про сплату судового збору в сумі 1787,11 грн.

3.Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду.

4.У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

5.Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

6.Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання.

7.Ухвала постановлена та підписана 21 листопада 2024 року.

Суддя С.В. Смагар

СудДонецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення21.11.2024
Оприлюднено25.11.2024
Номер документу123204971
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них

Судовий реєстр по справі —200/8054/24

Ухвала від 27.11.2024

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Смагар С.В.

Ухвала від 21.11.2024

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Смагар С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні