Рішення

від 20.11.2024 по справі 240/10537/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/10537/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Національна Гвардія України) у вигляді не застосування при обрахуванні їй належного грошового забезпечення за період проходження військової служби з 24.07.2020 по 28.02.2024 включно, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Національна Гвардія України) здійснити їй за період з 24.07.2020 по 19.05.2023 перерахунок та виплату усього належного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) розмірів посадового окладу, та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2022, Законом України від 19.11.2021 №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2023, Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на відповідні тарифні коефіцієнти із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за посадою, яку позивачка займала на час звільнення із служби, в тому числі:

матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки;

одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки;

грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільнення з військової служби зо (тридцять) днів за 2023 рік, 03 (три) дні за 2024 рік;

грошової компенсації за невикористані 56 (п`ятдесят шість) днів додаткової відпустки, відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" та ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2021, 2022, 2023, 2024 роки;

- одноразової грошової допомоги при звільнені за кожний повний календарний рік служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 роки 07 місяців 04 днів згідно статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Національна Гвардія України) щодо невиплати його грошової компенсації за не отримане речове майно при звільнені;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Національна Гвардія України) здійснити нарахування та виплату їй грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна при звільненні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала, що у період з 24.07.2020 по 28.02.2024 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (Національна Гвардія України) та не погоджуючись із розрахунком свого посадового окладу, окладу за військовим званням та як наслідок з розміром грошового забезпечення та усіх виплат обрахованих з такого грошового забезпечення, які обчислені із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за вказаний період проходження військової служби. Вважає, що здійснений Військовою частиною НОМЕР_1 (Національна Гвардія України) розрахунок грошового забезпечення призвів до отриманих виплат у неналежному розмірі, а тому звернулася до відповідача із відповідною заявою щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення, у відповідь на яку отримала лист про відмову у здійсненні доплат.

Таку бездіяльність відповідача позивачка вважає протиправною, а тому звернулася до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 прийнято до провадження позовну заяву та відкрите провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

25.06.2024 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо заявлених позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) передбачено розрахункову величину для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вказує наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.07.2020 по 28.02.2024 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (Національна Гвардія України).

Позивачка вважає, що під час проходження військової служби в період з 24.07.2020 по 28.02.2024 їй неправильно встановлено розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати його грошового забезпечення та виплат при звільненні в значно меншому розмірі.

Не погоджуючись із розміром отриманого грошового забезпечення та виплат при звільненні, представник позивачки звернувся із адвокатським запитом до відповідача, щодо здійснення перерахунку та доплати належного з 24.07.2020 по 28.02.2024 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та отриманих виплат при звільненні.

На запит адвоката, вказаний перерахунок відповідачем не здійснено.

Позивачка, не погоджується із встановленими розмірами посадового окладу та окладу за військове звання у період з 24.07.2020 по 19.05.2024, та вважаючи такі меншими ніж розміри, встановлені законодавством, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, пов`язані, зокрема, із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Постановою №704, яка набирала чинності з 01 березня 2018 року, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку п.4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103).

Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин (станом на 01.01.2019) пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".

У той же час, судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704.

Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п.4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, із 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Отже, саме з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача при обчисленні та виплаті позивачці з 24.07.2020 по 19.05.2023 у заниженому розмірі грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-ІХ від 02.12.2021 станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022 станом на 01.01.2023 є протиправною.

Крім того, при вирішенні спірних питань суд враховує, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки; одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільнення з військової служби зо (тридцять) днів за 2023 рік, 03 (три) дні за 2024 рік; грошової компенсації за невикористані 56 (п`ятдесят шість) днів додаткової відпустки, відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" та ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2021, 2022, 2023, 2024 роки; - одноразової грошової допомоги при звільнені за кожний повний календарний рік служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 роки 07 місяців 04 днів згідно статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" залежить безпосередньо від розміру грошового забезпечення в цілому, а тому підлягають перерахунку.

З огляду на що, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачці у заниженому розмірі з 24.07.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення та усіх виплат обчислених з такого грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-ІХ від 02.12.2021 станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX 03.11.2022 станом на 01.01.2023 є протиправними.

Щодо позовних вимог стосовно невиплати їй грошової компенсації за неотримане речове майно при звільнені, суд зважає на наступне.

10.10.2024 на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. За змістом долученого до матеріалів справи копії наказу зобов`язано начальника фінансового відділення (головного бухгалтеру) кошти, отримані для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно перерахувати на розрахунковий рахунок позивачки у розмірі 25 406,78 грн.

З огляду на викладене, відповідачем у добровільному порядку здійснено нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, тобто на момент прийняття рішення у даній справі порушені права позивачки, щодо здійснення нарахування та виплати їй грошової компенсації вартості неотриманого речового майна при звільненні, виправлені відповідачем самостійно, а тому не підлягають судовому захисту шляхом зобов`язання вчинити певні дії. Однак такі спірні правовідносини існували під час звернення позивачки до суду із даним позовом (оспорювана компенсації під час звільнення з військової служби позивачці не нарахована та не виплачена), а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Національна Гвардія України) стосовно невиплати їй грошової компенсації за не отримане речове майно при звільнені підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа Руїз Торіха проти Іспанії) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст.90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів при розгляді вказаних спірних правовідносин, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Питання про розподіл судових витрат, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закон України "Про судовий збір" №3674-VI від 08 липня 2011 року, судом не вирішуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 в період з 24.07.2020 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 24.07.2020 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільнення з військової служби 30 (тридцять) днів за 2023 рік, 03 (три) дні за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані 56 (п`ятдесят шість) днів додаткової відпустки, відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" та ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільнені за кожний повний календарний рік служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 роки 07 місяців 04 днів згідно статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 20 листопада 2024 р.

20.11.24