Рішення

від 20.11.2024 по справі 260/3980/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2024 рокум. Ужгород№ 260/3980/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 з 29.04.2024 року пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% заробітку померлого чоловіка ОСОБА_2 , який зазначений у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №108/2021 від 25.10.2021 року, довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.10.2021 №109/2021, видані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

2) скасувати рішення №071750011110 від 07.05.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 29.04.2024 року пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% заробітку померлого чоловіка, ОСОБА_2 , який зазначений у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №108/2021 від 25.10.2021 року, довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.10.2021 №109/2021, видані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову вказано, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернулася до відповідача 1 із заявою про переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до положень ст.37 Закону України «Про державну службу», при цьому відповідачем 2 було відмовлено у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до положень ст.37 Закону України «Про державну службу», оскільки такий вид пенсії вказаним законом не передбачено. Позивач вважає відмову відповідача 2 у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІ від 16.12.1993 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач має право на отримання пенсії по втраті годувальника за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу». З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

08 липня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що Законом України «Про державну службу» не передбачено призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Вказує, що з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення (перерахунок) пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову. Крім того, вказує, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позивач просить зобов`язати Головне управління призначити ОСОБА_1 з 29.04.2024 року пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% заробітку померлого чоловіка ОСОБА_2 , який зазначений у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №108/2021 від 25.10.2021 року, довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.10.2021 №109/2021, при цьому, саме переведення на пенсію державного службовця по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» Головним управлінням не здійснено, тому така вимога є передчасною. З огляду на вказане, відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15 липня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано відзив на позовну заяву. Вказує, що спеціальним законом, який регулює особливості призначення та перерахунку пенсії державним службовцям, є Закон України «Про державну службу» №889-VІII від 10 грудня 2015 року, а загальним законом, що регулює пенсійне забезпечення осіб є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» №889-VІІ від 10 грудня 2015 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктом 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Отже, пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» призначається саме особам, які відповідають вимогам, переліченим в пунктах 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ. Право на призначення пенсії по втраті годувальника Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №889-VІІІ не передбачено. Наголошує, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

29.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій просила здійснити переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

У відповідності до Порядку № 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача поданої відповідно до Порядку 22-1 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

07 травня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняло рішення №071750011110 про відмову у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника, яке обгрунтоване тим, що відповідно пункту 2 розділу IX Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» 889-VIII, 10.12.2015р., визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, Постанову Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 491), Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 26, ст. 273; 2014 р., № 1, ст. 2, № 12, ст. 178, № 22, ст. 798; 2015 р., № 4, ст. 17). Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статі 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернулася із заявою № 611 від 29.04.2024 року, щодо переходу на пенсію в разі втрати годувальника з урахуванням складових пенсії померлого годувальника. Померлий годувальник ОСОБА_2 на момент смерті отримував пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, оскільки пенсію в разі втрати годувальника не передбачено Законом України «Про державну службу».

Позивач вважає дії відповідачів протиправними, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулює Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі статтею 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

Отже, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважається дружина, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то позивач має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Отже, спірним у справі є правомірність дій відповідача 2 щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 статті 37 Закону № 3723-XII передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 70 % суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім`ї 90 % відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Закон №3723-XII втратив чинність на підставі Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" за винятком статті 37 Закону № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону №889 -VIII.

Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону №889-VIII державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Суд зазначає, що пункт 13 розділу 11 Закону №889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону №3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідачем не заперечується, що чоловік позивача на час смерті одержував пенсію державного службовця відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII.

Відповідно до частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Позивач, на момент звернення із заявою до пенсійного органу була членом сім`ї померлого годувальника та відповідала вимогам вищезазначених статтею 37 Закону № 3723-XII.

Суд вважає, що норми статті 37 Закону № 3723-XII розповсюджуються не тільки на осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII, а й на позивача, з огляду на наступне.

Однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.

Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону N 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.

За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а та від 31.05.2021 у справі №569/10026/16-а, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню при розгляді цієї справи.

Відтак позивач має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідач 2 не довів правомірності своїх дій щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі недотримані, відповідач 2 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Отже, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №071750011110 від 07.05.2024 року у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІ від 16.12.1993 року.

Для відновлення порушених прав позивача необхідно задовольнити і похідну позовну вимогу про зобов`язання перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 29.04.2024 року (дати звернення позивача за переведенням на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у відповідності до вимог частини першої статті 45 Закону №1058-ІV).

Щодо територіального органу ПФУ, якого належить зобов`язати відновити порушене право позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1,

Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі заяву позивача від 29.04.2024 за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ в Полтавській області, яке за наслідками її розгляду прийняло оскаржуване рішення №071750011110 від 07.05.2024 року.

Отже, оскільки право позивача на призначення пенсії порушило ГУ ПФУ в Полтавській області, саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності належить зобов`язати відновити порушене право позивача.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

При цьому не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з огляду на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а тому не порушувало жодних прав позивача.

Щодо вимог позивача про зобов`язання призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 70% заробітку померлого чоловіка ОСОБА_2 , який зазначений у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №108/2021 від 25.10.2021 року, довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.10.2021 №109/2021, видані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум, суд вказує наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи, що права позивача в частині відсоткового розміру суми заробітної плати померлого годувальника та врахування довідок про складові заробітної плати померлого годувальника на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки переведення на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ «Про державну службу» здійснено не було, то суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню з відповідача 2 в сумі 605,60 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №071750011110 від 07.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІ від 16.12.1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 29.04.2024 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович