Рішення

від 20.11.2024 по справі 280/7047/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2024 року Справа № 280/7047/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), у якому позивач просить суд:

-визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення з 19.08.2017 року по дату здійснення виплати (10.06.2024);

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2023 №120/8356/23 та індексації грошового забезпечення на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2023 №120/8355/23 за період з 19.08.2017 по дату здійснення виплати (10.06.2024).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі. 10 червня 2024 року відповідачем на виконання рішень суду від виплачено позивачу грошове забезпечення та індексацію. Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.

Ухвалою судді від 05.08.2024 адмінінститивний позов залишено без руху.

Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді 26.08.2024 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги вважає безпідставними і незаконними такими, що задоволенню не підлягають з наступних причин. В переліку нормативно-правових актів на момент нарахування індексації був відсутній механізм нарахування зазначеної компенсації на суми індексації. Вимога позивача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення є цілком не обґрунтованою та безпідставною. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.02.2021 №29 ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 та він вибув для подальшого проходження служби до Служби безпеки України м.Київ.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/8355/23, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.08.2017 по 01.03.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та з 01.03.2018 по 12.02.2021 з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/8356/23, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 12.02.2021, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

10.05.2024 позивачу на виконання рішення суду у справі №120/8356/23, ввиплачено грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 31.12.2020 у розмірі 33 763,67 грн.

10.06.2024 позивачу на виконання рішення суду у справі №120/8355/23 виплачено індексацію грошового забезпечення за періоди з 19.08.2017 по 01.03.2018 та з 01.03.2018 по 12.02.2021 у розмірі 115 586,39 грн.

Позивач звернувшись з цим позовом до суду просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення виплаченої 10.05.2024 та 10.06.2024 на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/8355/23 та №120/8356/23 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України (у редакції на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ) внесено зміни, зокрема до статті 116, 117 КЗпП України.

Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19 липня 2022 року.

У новій редакції строки розрахунку при звільненні та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні врегульовані наступним чином.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14 травня 2020 року у справі №816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі №280/676/19, від 13 вересня 2021 року у справі №639/3140/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 та від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.

Згідно з частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошового забезпечення провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Фактична виплата індексації грошового забезпечення за періоди з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, яка зазначена у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №280/8303/23, відбулась лише 10 червня 2024 року.

Таким чином, суд вважає, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 31.12.2020, починаючи з 01.02.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення , а саме 10.05.2024 та індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2017 по 01.03.2018 та з 01.03.208 по 12.02.2021, починаючи з 19.08.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а саме 10.06.2024.

Суд не приймає, доводи відповідача про відсутність у переліку доходів відповідно до Закону №2050-ІІІ індексації як обґрунтовані, оскільки нарахування та виплата індексації здійснена відповідачем 10.06.2024.

Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Суд зазначає, що оскільки Закон № 2050-ІІІ та Порядок № 159 передбачають чіткий безальтернативний обов`язок відповідача виплатити відповідну компенсацію, а в даних обставинах справи відповідач вчинив бездіяльність щодо не виплати такої компенсації, тому позивачем обраний належний та допустимий спосіб захисту щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 31.12.2020, починаючи з 01.02.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме 10.05.2024 та індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2017 по 01.03.2018 та з 01.03.2018 по 12.02.2021, починаючи з 19.08.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а саме 10.06.2024.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат в частині судового збору не проводиться.

Керуючись статтями 139, 241-246, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 31.12.2020, починаючи з 01.02.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме 10.05.2024 та індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2017 по 01.03.2018 та з 01.03.2018 по 12.02.2021, починаючи з 19.08.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а саме 10.06.2024.

Зобов`язати військову частину Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 31.12.2020, починаючи з 01.02.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме 10.05.2024 та індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2017 по 01.03.2018 та з 01.03.2018 по 12.02.2021, починаючи з 19.08.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а саме 10.06.2024.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова