Рішення

від 21.11.2024 по справі 320/18983/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року № 320/18983/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в межах адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є ДЕСНА» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є ДЕСНА»" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №2566/0709 від 13.02.2023 про нарахування пені в розмірі 753081,33 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

До суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій просить суд відшкодувати на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 81600,00 грн.

Відповідач подав до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Дана заява обґрунтована тим, що на думку відповідача, заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, проте, на думку відповідача, вказаного позивачем доведено не було.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №320/18983/23 про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 3 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу надано до суду наступні копії документів: договору про надання правової допомоги №05-LS/20 від 06.02.2020; додатку №3 від 25.05.2023 до договору про надання правової допомоги №05-LS/20 від 06.02.2020; рахунку на оплату №1 від 25.05.2023; платіжної інструкції від 26.05.2023 №120 на суму 48960,00 грн.; акта про надання правової допомоги від 06.10.2023; рахунку на оплату №2 від 06.10.2023.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги №05-LS/20 від 06.02.2020 (далі Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» (Клієнт) та адвокатським об`єднанням «ЕС ЕЛ ЕЙ» (Адвокатське об`єднання), Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення.

Пунктом 4.2. Договору розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом, визначається в Додатку №1 до Договору.

Надалі, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є Десна» та адвокатським об`єднанням «ЕС ЕЛ ЕЙ» укладено Додатк №3 від 25.05.2023 до договору.

Так, у п.1 та п.2 Додатку №3 від 25.05.2023 до договору вказано, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, яка включає в себе наступне: судовий супровід у суді першої інстанції оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.02.2023 №2566/0709, що було винесене податковим органом за результатами податкової перевірки Клієнта. Загальна вартість правової допомоги (гонорар) Адвокатського об`єднання, передбаченої цим Додатком, складає 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ. Клієнт сплачує 60% від розміру правової допомоги, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп, без ПДВ протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання даного Додатку. Решта 40% від розміру правової допомоги, що становить 27200 (двадцять сім тисяч двісті) грн 00 коп, без ПДВ, Клієнт сплачує після винесення судового рішення щодо оскаржуваного податкового повідомлення- рішення.

Згідно відомостей підписаного сторонами акта надання правової допомоги від 06.10.2023 Адвокатським об`єднанням відповідно до умов Договору була надана правнича допомога загальною вартістю 81600,00 грн.

Так, представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення надає детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу, а саме:

- ознайомлення та аналіз документів, наданих Клієнтом, а саме: документів, які надавалися для перевірки, акту перевірки ВІД 22.12.2022 №16041/Ю-36-07-09/32782265, скарги від 07.03.2023 № 54, рішення про результати розгляду скарги від 03.05.2023 та податкового повідомлення-рішення від 13.02.2023 №2566/0709 витрачений час на виконання 4 години;

- складання, підписання, виготовлення додатків та подання в інтересах Клієнта адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2023 №2566/0709 до Київського окружного адміністративного суду витрачений час на виконання 8 години;

- складання, підписання, виготовлення додатків та подання в інтересах Клієнта заяви про приєднання документів на виконання ухвали суду від 07.06.2023 у справі №320/18983/23 до Київського окружного адміністративного суду витрачений час на виконання 2 години;

- складання, підписання та надсилання в інтересах Клієнта відповіді на відзив у справі № 320/18983/23 до Київського окружного адміністративного суду та відповідачу витрачений час на виконання 2 години;

- складання, підписання та надсилання в інтересах Клієнта заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі №320/18983/23 до Київського окружного адміністративного суду та відповідачу витрачений час на виконання 2 години.

Відповідач у своїх запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначив про те, що вказана позивачем кількість витраченого часу його адвокатом на надання правничої допомоги є завищеною та належним чином не обґрунтованою.

Так, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з детальним описом виконаних послуг (робіт), суд вважає, що такі види послуг Адвокатського об`єднання, як: ознайомлення та аналіз документів, наданих Клієнтом, а саме: документів, які надавалися для перевірки, акту перевірки ВІД 22.12.2022 №16041/Ю-36-07-09/32782265, скарги від 07.03.2023 №54, рішення про результати розгляду скарги від 03.05.2023 та податкового повідомлення-рішення від 13.02.2023 №2566/0709; складання, підписання, виготовлення додатків до позовної заяви - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви).

Також, суд звертає увагу на те, що підготовка відповіді на відзив на позовну заяву є правом, а не обов`язком позивача, та здійснюється ним на власний розсуд.

Суд вважає, що такі дії представників не відповідають ознакам неминучості їх понесення (в розумінні наведеної вище практики ЄСПЛ), оскільки основна позиція позивача по справі безпосередньо викладена у позовній заяві.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд враховує правовий висновок, що викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 107706741), в якій також зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані адвокатом, не відповідають критерію «неминучості», охоплені за свою суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.

Суд також враховує, що предметом розгляду у цій справі є одне податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №2566/0709 від 13.02.2023 про нарахування пені в розмірі 753081,33 грн., прийняте за результатом проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки. Акт перевірки не є дуже об`ємним, складається з 8 аркушів, а спірний епізод по суті зводяться до оцінки правовідносин позивача з одним контрагентом.

Таким чином, проаналізувавши розрахунок та надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення заявленої суми судових витрат на правову допомогу та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20000,00 грн., що є співмірним з обсягом наданої правничої допомоги під час розгляду справи в суді.

Керуючись статтями 132, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є ДЕСНА» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі №320/18983/23 задовольнити частково.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ С Є ДЕСНА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Щавінський В.Р.