Рішення

від 21.11.2024 по справі 320/45171/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року справа №320/45171/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач, Департамент), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.08.2024 року № 798, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:0947-1013-9827-1036;

- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 на об`єкт будівництва Нове будівництво житлового будинку, згідно із заявою ОСОБА_1 від 02.08.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у видачі йому містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки, оскільки позивачем разом із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва надано відповідачу усі необхідні документи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Департамент не зазначив, яка частина з належної позивачу земельної ділянки належить до території зелених насаджень загального користування, не вказав, які існуючі об`єкти нерухомого майна розташовані саме на цій частині земельної ділянки, не підтвердив, що намірами забудови передбачається будівництво саме на цій частині земельної ділянки. Позивач зазначив, що на належних йому земельних ділянках відсутні будь-які будівлі чи капітальні споруди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Департаментом прийнято рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень з підстав, визначених у п.1, п.3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та у примітці вказаного рішення заявнику було повідомлено про причини відмови, які, на думку відповідача, є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому, зазначив, що в заяві позивача не було зазначено, який саме житловий будинок він має намір побудувати - багатоквартирний, зблокований чи індивідуальний та вказав на Невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Представник відповідача вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою від 02.08.2024 про видачу містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:193:0006 та кадастровий номер 8000000000:79:193:0007 на об`єкт будівництва «Нове будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».

Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.08.2024 прийнято рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:0947-1013-9827-1036, затверджене наказом Департаменту від 14.08.2024 №798, з підстав, передбачених п.1, п.3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В примітці вказаного рішення Департаментом зазначено підстави відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, а саме:

- незазначення намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, з урахуванням існуючого нерухомого майна на земельній ділянці, вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», щодо визначення типу житлового будинку;

- невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування, відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, яким порушено його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема:

розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів;

участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Відповідно до статті 17 цього Закону містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.

Більш докладне регулювання правовідносин у сфері містобудівної діяльності передбачено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

За змістом частини першої статті 26 Закону Закон №3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У частині п`ятій цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

У відповідності до визначень, зазначених у статті 1 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Частиною другою статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Згідно з частиною третьою вказаної статті містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

У той же час, відповідно до частини четвертої статті 29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Тобто, однією з підстав відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а також неподання визначених частиною третьою зазначеної статті необхідних документів.

Відповідно до частини шостої статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Отже, Законом №3038-VI чітко визначено форму документу, яким має бути оформлено рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, а саме - наказ про затвердження рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень.

Таким чином наказ уповноваженого органу містобудування та архітектури, яким затверджується рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, повинен містити і підстави для такої відмови, тобто мати відповідне обґрунтування для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем видано наказ від 14.08.2024 №798 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень», яким затверджено відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 » без обґрунтування підстав, натомість у такому наказі зазначено, що обґрунтування підстав міститься у листі, що додається до наказу.

У наказі від 05.01.2021 №26 підстави відмови у наданні містобудівних умов та обмежень не зазначено.

Натомість, окремим документом у вигляді листа відповідача позивача повідомлено про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку п.1, п.3 ч. 4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та визначено підстави такої відмови.

Відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень відповідач виходив, зокрема, з невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, так як згідно Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2023 позивач придбав у ОСОБА_2 земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:79:193:0006 та АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:79:193:0007 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованих в Реєстрі за №327 та за №329.

Факт реєстрації права власності на вказані земельні ділянки за позивачем також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав.

Разом із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва позивач подав наступні документи:

викопіювання з топографо- геодезичного плану М1:2000 з позначенням червоних ліній від 08.06.2021;

нотаріально завірену копію договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:193:0006 від 10.03.2023, зареєстрованого в Реєстрі за №327;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №325421154 від 10.03.2023;

нотаріально завірену копію договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:193:0007 від 10.03.2023, зареєстрованого в Реєстрі за №329;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 325425105 від 10.03.2023.

Згідно з частинами другою та третьою статті 8 Закону №3038-VI встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

За змістом частини першої статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад (частина друга статті 16 Закону №3038-VI).

За приписами статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частиною другою статті 24 Закону № 3038-VI визначено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У силу вимог статті 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

-земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

-земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Таким чином, режим забудови територій визначається в Генеральних планах населених пунктів, зокрема, у планах зонування та детальних планах територій, які є основними видами містобудівної документації на місцевому рівні. На підставі вказаних містобудівних документів визначається цільове призначення земельної ділянки в межах якого може здійснюватися забудова земельної ділянки.

При цьому, згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Частиною першою статті 193 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Отже, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки, відповідно до приписів вищевказаних правових норм, відображуються у Державному земельному кадастрі та є первинними по відношенню до містобудівної документації на місцевому рівні.

Більше того, відповідно до абзацу другого частини першої статті 16, статті 24 Закону №3038-VI містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Отже, наведене підтверджує, що дані Державного земельного кадастру є первинними офіційними даними для цілей формування як містобудівної документації, так і для формування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

З наявних у матеріалах справи витягів з Державного земельного кадастру вбачається, що у відомостях про земельні ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер - 8000000000:79:193:0006 та ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер - 8000000000:79:193:0007 за адресою: вул. Гориста, 6, 8 у Голосіївському районі м. Києва, вказано їх цільове призначення: «для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва».

Отже, відомості, зазначені в Державному земельному кадастрі та які є первинними по відношенню до містобудівної документації на місцевому рівні, узгоджуються з намірами забудови, заявленими позивачем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, попереднім власником вказаних земельних ділянок кадастровий номер 8000000000:79:193:0006 та кадастровий номер 8000000000:79:193:0007 було укладено договір №165/КП-21 від 08.09.2021 з Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва», згідно умов якого остання зобов`язувалась виконати роботи з перевірки функціонального призначення території та підтвердження можливості будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: вул. Гориста, 6, 8 у Голосіївському районі м. Києва відповідно до положень Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, проекту Генерального плану м. Києва та врахування в проекті Генерального плану м. Києва.

Листом Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва» від 04.11.2021 №312-2748 повідомлено, що попередній аналіз містобудівної ситуації та розгляд вихідних даних підтвердив можливість обґрунтування функціонального призначення земельних ділянок як зони існуючої житлової садибної забудови з присадибними ділянками. Зазначене буде враховано при доопрацюванні проєкту Генерального плану міста за результатами проведення громадських слухань.

Також, на запит попереднього власника земельних ділянок від 25.11.2021 Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва» складено висновок, відповідно до якого:

-враховуючи надані на розгляд документи, які зазначено в пункті 2, наміри замовника вхідний КО «Київгенплан» № 312/2610 від 08.09.2021, КО «Київгенплан» здійснено роботи з розгляду можливості врахування в матеріалах проекту Генерального плану міста Києва будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельних ділянках (кадастрові номери: 8000000000:79:193:0006; 8000000000:79:193:0007) за адресою: вул. Гориста, 6, 8 у Голосіївському районі м. Києва та передбачено в матеріалах проекту Генерального плану міста Києва функціональне призначення вказаних земельних ділянок як сельбищні території, а саме зона існуючої житлової забудови садибної з присадибними ділянками;

-будівництво, експлуатація та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на вказаних земельних ділянках повинно відповідати містобудівним, екологічним, протипожежним та санітарним нормам та можливе за умов: врахування планувальних обмежень: червоні лінії, протизсувні заходи, нормативні відстані від будівель і споруд на прилеглих ділянках, та інші обмеження; передбачення нормативних параметрів об`єкту: відсоток забудови, розрахункова площа, поверховість (висотність), відповідно до чинних державних будівельних норм.

Вказане підтверджує право позивача на планування та забудову отриманих ним у власність земельних ділянок в межах їх цільового призначення, визначеного у Державному земельному кадастрі.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що Департаментом не зазначено, яка частина з належних позивачу земельних ділянок належить до території зелених насаджень загального користування, не підтвердив, що намірами забудови передбачається будівництво саме на цій частині земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, на переконання суду, є необґрунтованими висновки відповідача стосовно невідповідності намірів забудови функціональному призначенню земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень відповідач посилається на незазначення намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, з урахуванням існуючого нерухомого майна на земельній ділянці, вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», щодо визначення типу житлового будинку.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:193:0006 від 10.03.2023, а саме п.1.4 Продавець стверджує та гарантує, що на земельній ділянці відсутні будь-які будівлі та споруди. В свою чергу, Покупець (позивач) у пункті 1.5 цього Договору підтвердив, що візуально земельна ділянка, яка продається, оглянута ним до підписання договору.

Аналогічні умови прописані у договорі купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:193:0007 від 10.03.2023.

Водночас, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами розташування на земельних ділянках, кадастрові номера яких 8000000000:79:193:0006 та 8000000000:79:193:0007, будь-яких будівель чи капітальних споруд.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що при зверненні із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва позивачем не надано необхідних документів та не зазначено намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, з урахуванням існуючого нерухомого майна.

Як зазначив відповідач, з інформаційної довідки №389820038 від 06.08.2024 вбачається, що в Реєстрі обліковується житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 35032989), 1/4 якого є приватною власністю громадянки ОСОБА_3 та 1/4 - громадянину ОСОБА_4 .

Однак, суд критично ставиться до таких доводів відповідача, оскільки зі змісту п.2 ч.3 ст.29 Закону №3038-VI слідує, що надання копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці є необхідним лише у випадку якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щодо доводів відповідача про невизначення типу житлового будинку, то суд зазначає, що Законом № 199-IX від 17.10.2019 доповнено Закон №3038-VI статтею 22-2 про Реєстр будівельної діяльності.

Згідно з частиною 1 цієї статті Реєстр будівельної діяльності є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік такої інформації, зокрема: містобудівних умов та обмежень.

Частиною 2 статті 22-2 Закону №3038-VI визначено, що з використанням Реєстру будівельної діяльності створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю) та здійснюються такі дії, зокрема, містобудівні умови та обмеження, зміни до них, відмова у їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження містять назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта.

Як вбачається з матеріалів справи, в електронній системі позивачем подано заяву та в полі «найменування об`єкта будівництва» вказано «Нове будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 », в полі «вид будівництва» вказано «Нове будівництво», в полі «намір будівництва» вказано «нове будівництво житлового будинку» та далі вказано «для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва», тобто позивачем вказано вид будівництва та з яким цільовим призначенням, що відповідає пункту 1 частини п`ятої статті 29 Закону №3038-VI.

Виходячи із викладеного, містобудівні умови та обмеження містять вірну назву та інформацію про місце розташування об`єкта будівництва.

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, вказані підстави для відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень є необґрунтованими, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:0947-1013-9827-1036, затвердженого наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.08.2024 № 798.

Стосовно вимоги щодо зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як зазначено у пункті 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд враховує позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій, рішень чи бездіяльності. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, передбаченими, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України, якою визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання містобудівних умов і обмежень чи надання мотивованої відмови у його їх наданні регламентовано положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Підстави, за яких орган відмовляє у наданні містобудівних умов та обмежень, визначені законом. Якщо такі підстави відсутні, орган повинен надати містобудівні умови та обмеження. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати містобудівні умови та обмеження або не надати (відмовити). Згідно із законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Разом з тим, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання містобудівних умов та обмежень.

Оскільки підстави для відмови відповідачем у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень, у даному випадку, відсутні, тому зобов`язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження не є втручанням у дискреційні повноваження та відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

Водночас, реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення Департаментом змісту таких умов та обмежень.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №522/6069/14-а, неодноразово з правовою позицією Верховного Суду у справі 640/23893/19, у справі № 420/14913/21.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати позивачу містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 на об`єкт будівництва «Нове будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 », згідно із заявою ОСОБА_1 від 02.08.2024 року.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, з приводу якого подано позов.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, Код ЄДРПОУ 26345558) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:0947-1013-9827-1036, затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, Код ЄДРПОУ 26345558) від 14.08.2024р. №798.

3. Зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, Код ЄДРПОУ 26345558) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) містобудівні умови та обмеження для забудови земельних ділянок в АДРЕСА_1 на об`єкт будівництва «Нове будівництво житлового будинку», згідно із заявою ОСОБА_1 від 02.08.2024р.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, Код ЄДРПОУ 26345558).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.