Рішення

від 21.11.2024 по справі 320/14934/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м. Київ № 320/14934/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агада Пауер»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агада Пауер» (далі позивач/ТОВ «Агада Пауер») звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач/ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2023 року №0376280403.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з прийнятим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням від 12 грудня 2023 року №0376280403 та вважає, що останнє підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі №320/14934/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 08 квітня 2024 року у справі №320/14934/24 доставлено до електронного кабінету ТОВ «Агада Пауер» та ГУ ДПС у Дніпропетровській області 10 квітня 2024 року.

13 травня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню оскільки відсутні підстави для задоволення позову.

21 травня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ТОВ «Агада Пауер» надійшла відповідь на відзив.

Позивач в своїй відповіді на відзив зазначає, що доводи відповідача не заслуговує на увагу суду та не спростовує доводів позивача.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агада Пауер» (код ЄДРПОУ 38151856) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі суми заявленої суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків та неповним з`ясуванням під час перевірки (акт від 02.12.2022 №43937/26-15-07-04-05/38151856) питань, що мали бути перевірені під час її проведення для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 28 червня 2023 року №2408/04-36-07-03/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (показник рядка 16 Декларації) та відповідно, до завищення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню (рядок 20.2 Декларації) за червень 2022 року у розмірі 1 030 646грн.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №00244820703 від 29 серпня 2023 року.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням №00244820703 від 29 серпня 2023 року, ТОВ «Агада Пауер» було подано відповідну скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 07 грудня 2023 року №36207/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ТОВ «Агада Пауер» задоволено частково та було скасовано податкове повідомлення-рішення №00244820703 від 29 серпня 2023 року в частині 829 079 грн бюджетного відшкодування ПДВ і застосованих 207 269,75 грн штрафних санкцій, що загалом складає 1 036 348,75 грн.

На підставі акта перевірки від 28 червня 2023 року №2408/04-36-07-03/38151856 та рішення ДПС України від 07 грудня 2023 року №36207/6/99-00-06-01-01-06, ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0376280403 від 12 грудня 2023 року, яким ТОВ «Агада Пауер» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованому на рахунок платника податків у сумі 201 567 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 50 391,75 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0376280403 від 12 грудня 2023 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що підприємством документально не підтверджено необхідність збільшення кількості матеріалів, що зазначені в Акті приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2021 року ф.КБ-2В від 02.12.2021 та які відсутні в проектній документації..

Аналізуючи такі доводи контролюючого органу у контексті наявних у справі матеріалів суд звертає увагу на таке.

ТОВ «Агада Пауер» (Замовник), та ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ», (Генпідрядник) уклали Договір генерального підряду від 24 червня 2021 року 24/06/2021-01ГП щодо нового будівництва наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Агада Пауер» на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.

Предмет договору - сукупність робіт або окремі роботи, виконання яких доручається Генеральному підряднику у відповідності з умовами цього договору.

Будівельний майданчик - земельна ділянка площею 1,5 га, що відведена у встановленому порядку для проведення робіт на об`єкті. Кадастровий номер земельної ділянки: 3523687700:51:000:0712.

Генпідрядник в межах даного Договору, виконує на свій ризик, власними і залученими силами із власних матеріалів, будівництво Об`єкта та передає Замовнику збудований Об`єкт (п.2.1 Договору).

Замовник зобов`язується прийняти належним чином збудований Генпідрядником Об`єкт та оплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (п.2.2 Договору).

В рамках даного договору Генпідрядник бере на себе зобов`язання: контроль та технічний нагляд за виконанням окремих видів робіт на об`єкті третіми особами - Субпідрядниками; оформлення всіх необхідних дозвільних документів (ліцензія, зелений тариф, договір на розподіл е/е, відповідних кодів ЕІС, відповідні договори з НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець» з усіма необхідними додатками);організація комерційного запуску(п.2.3 Договору).

Детальний опис всіх доручених Генпідряднику цим Договором робіт передбачений погодженою проектно-кошторисною документацією, що після її підписання обома сторонами становитиме невід`ємну частину цього договору(п. 2.4Договору).

Сторони можуть домовитись про надання інших, не передбачених цим договором послуг та виконання робіт...( 2.5 Договору)

Ціна Договору включає в себе вартість робіт, які передбачені в Додатку №1 «Договірна ціна»( 3.1 Договору).

Загальна вартість робіт по даному договору визначається виходячи із фактичного об`єму виконаних робіт та розцінок на виконання таких робіт... (п.3.2 Договору).

Так, до перевірки надано акт №1 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2021 року (форма КБ-2в), підписаний 02.12.2021 директором ТОВ «Агада Пауер» ОСОБА_1 та директором ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» ОСОБА_2 на загальну суму 21 839 676,50 грн.

Примітка в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (форми КБ-2в): Вартість ресурсів визначена за фактичними витратами...».

На адвокатський запит представника позивача ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» було надано копії дозвільних документів, копії документів щодо наявної матеріально-технічної бази ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ», копію журналу авторського нагляду, копії журналів загальних робіт, копії дипломів, наказів та сертифікатів, копії виконавчих креслень; копії товарно-транспортних накладних щодо транспортування матеріалів на будівельний майданчик - Голованівський район, Новоархангельська селищна рада Додаток 10.7), та інш.

Договірні відносини за договором будівельного підряду регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. №668 (далі Загальні умови). Приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду (п. 88 Загальних умов). Такі зразкові форми первинних облікових документів у будівництві залишилися складовою частиною Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013).

Отже, у первинних документах, що оформлюються для закриття актів виконаних робіт, слід зазначати фактично здійснені витрати, які замовник повинен відшкодувати підряднику. Нормативи, закладені до проектної документації, не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку фактично понесених витрат. Отже, підрядник має право відобразити всі витрати в форми №КБ-2в та №КБ-3. Так як будівництво наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Агада Пауер» проводилося на місці зруйнованих сільськогосподарських об`єктів та будівель, в ґрунтах було виявлено залишки фундаментів та будівельного сміття. Це призвело до часткового пошкодження стійок в процесі забивання та збільшення кількості фактично витрачених. Так як збільшення фактично використаних вищезгаданих елементів не зумовило змін в архітектурно-будівельному рішенні, то і підстав для оформлення додаткових угод немає.

Таким чином, для забезпечення вимог ДБН В.1.2-14:2018, п.5 ДБН В.2.6-198:2014, ДБН В.2.1-10:2018, а також умов договору генерального підряду №24/06/2021-01ГП від 24.06.2021 та гарантії працездатності СЕС протягом заявленого строку експлуатації, в ході будівництва було прийнято рішення щодо підсилення конструкцій столів шляхом встановлення додаткових балок Бн-1 СІ20x50x15x2/4680 та Бн-1 С120х50х15х2/5250 по 130 шт, влаштування та підсилення фундаментів шляхом додаткового армування у вигляді встановлення з`єднувальних елементів СЕ-3 120 та СЕ-4 70, з`єднувальних елементів СЕ-3 120 і СЕ-4 70, заготівок 10мм 200x200, болтів М8х30-8х16, притиски 35/40 мм, кутники 70x70x4x600 та 40x40x4x6000 та інш.

Підсилення конструкцій столів, влаштування та підсилення фундаментів оформлено у вигляді виконавчих креслень до проектної документації у відповідності до вимог п.4.8 ДБН А.3.1-5:2016 (Додаток 10.6).

Саме тому змін у проектних рішень не відбувалося і додаткові договори з цих питань не укладалися, тому що збільшення фактично використаних елементів не зумовило змін в архітектурно-будівельному рішенні, не змінило форму та розташування панелей або елементів конструкцій, та не впливає на подальшу працездатність СЕС та гарантійні умови виконання договору, то і підстави для оформлення додаткових угод були відсутні.

Вказане свідчить про безпідставність висновків податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованому на рахунок платника податків на суму 168 967 грн.

Щодо включенння до складу податкового кредиту ТОВ «Агада Пауер» у грудні 2021 року податкової накладної на проектні роботи по договору на проведення робіт з проектування №24/06/2021-01ПР від 24.06.2021, суд зазначає наступне.

ТОВ «Агада Пауер» до складу податкового кредиту за грудень 2021 року включено податкову накладну від 02.12.2021 №10 на загальну суму 195 601,80 грн, у т.ч. ПДВ 32 600,30 грн з вартості розробки та оформлення комплекту креслень робочої документації РП «Нове будівництво сонячної електростанції «Агада Пауер» на території Новоархангельської селищної ради, Голованівського району, Кіровоградської області», оформлену ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 38677882).

В наданому до перевірки ТОВ «Агада Пауер» договорі №24/06/2021-01ПР на проведення робіт з проектування від 24.06.2021, зазначено наступне:

«...2.1. Виконавець приймає на себе зобов`язання за завданням Замовника належним чином виконати наступні роботи:

2.1.1. Забезпечити власними або залученими силами розробку та оформлення комплекту креслень робочої документації розділу РП для нового будівництва наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Агада Пауер» на території Новоархангельської селищної ради, Голованівського району, Кіровоградської області.

2.1.2. Результат виконання робіт по даному пункту оформляється підписанням акту прийому-передачі виконаних робіт.

2.2. Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані Виконавцем Роботи та оплатити їх вартість на умовах, передбачених цим Договором...

9.5. Замовник може не приймати виконані Роботи, що потребують узгодження або затвердження в держаних органах управління та нагляду, до усунення недоліків або дефектів по цих Роботах, або в разі відсутності підтвердженого факту узгодження проектної документації в держаних органах управління та нагляду та/або завершення будівництва...».

Пункт 3 акта №1 від 20.07.2021 року (Додаток 12) прийому-передачі проектної документації «Нове будівництво наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Агада Пауер» на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області» передбачає, що фактичне приймання-передача виконаних Робіт та їх оплата Замовником здійснюється, після узгодження або затвердження Проектної документації в держаних органах управління та нагляду, і усунення недоліків або дефектів виявлених в Проектній документації, якщо такі будуть виявлені в процесі будівництва. Прийняття виконаних робіт здійснюється після реєстрації повідомлення про готовність об`єкта до експлуатації та/або завершення будівництва.

Також первинний документ - це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарська операція це факт підприємницької та іншої діяльності, що впливає на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів, та може спричинити зміну у структурі активів підприємства та появу нових чи погашення існуючих зобов`язань. Він повинен містити такі обов`язкові реквізити (ч. 2 ст. 9 Закону № 996): назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тощо.

Тоді як в акту №1 від 20.07.2021 прийому-передачі проектної документації «Нове будівництво наземної фотоелектричної сонячної електростанції «Агада Пауер» на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області» відсутня інформація стосовно обсягу господарської операції і відповідно до вимого чинного законодавства він не є документом первинного бухгалтерського обліку.

Саме тому податкова накладна № 10 була зареєстрована 02.12.2021 року (додаток 14) після реєстрації повідомлення про готовність об`єкта до експлуатації та підписання акта приймання виконаних робіт за №1219 від 02 грудня 2021 року на суму 195 601,80 грн, в т.ч. ПДВ 32 600,30 грн.

Відповідно Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних від 29 січня 2024 року вище зазначена податкова накладна за грудень 2021 року наявна в реєстрі та має статус - «зареєстрована».

Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових не тільки не позбавляє ТОВ «Агада Пауер» права на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді, а зобов`язує та надає таке право.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункту 187.8 статті 187 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

При цьому згідно пункту 206.1 статті 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Отже, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту звітного періоду, в якому відбулося оформлення відповідної митної декларації.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до статті 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базується на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим видом обліку, що ведеться підприємством (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХГУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями (далі Закон № 996).

Статтею 1 Закону №996 визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №996, метою ведення бухгалтерського облік) і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Зазначені в акті перевірки, але не взяти до уваги належним чином і не досліджені, первинні бухгалтерські документи ТОВ «Агада Пауер», відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і тому є належними доказами виконання господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

В п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Стаття 42 Конституції України встановлює право кожного на підприємницьку діяльність. Згідно ст.24 Господарського кодексу України «...підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на свій власний ризик діяльність, яка здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів і отримання прибутку».

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльністю суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва-підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005р. №375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

З огляду на що суд виснує про помилковість висновків викладених в акті перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28 червня 2023 року №2408/04-36-07-03/38151856, з огляду на що спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги викладене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивач у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 779,38рн.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №01/12/01-24 від 12.01.2024; рахунок від 31.01.2024 на сплату послуг за договором про надання правової допомоги №01/12/01-24 від 12.01.2024 на суму 20 000грн; платіжна інструкція від 31.01.2024 №772 на суму 20 000грн.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з пунктом 2 частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

Дослідивши надані позивачем документи, беручи до уваги предмет спору та, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в цьому випадку, не є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову.

Ураховуючи вищевикладене та проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт за договором №01/12/01-24 від 12.01.2024, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, є пропорційним до предмету спору та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 7 000 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 3 779,38 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжною інструкцією №773 від 31 січня 2024 року, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агада Пауер» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12 грудня 2023 року №0376280703 форми «В1», яким товариству з обмеженою відповідальністю «Агада Пауер» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованому на рахунок платника податків у сумі 201 567 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 50 391,75 гривень.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агада Пауер» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 779(три тисячі сімсот сімдесят дев`ять) гривень 38 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агада Пауер» судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 7 000 (сім тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.