Рішення

від 21.11.2024 по справі 640/10557/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м. Київ № 640/10557/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС»

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС» (далі позивач/ТОВ «УКРВІПСЕРВІС») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 15 лютого 2022 року № UA100180/2022/000003/2 про коригування митної вартості товарів.

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року (суддя Погрібніченко І.М.) відкрито провадження в адміністративній справі № 640/10557/22 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Зазначає, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-ІХ адміністративну справу №640/10557/22 надіслано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 30 жовтня 2023 року прийнято справу до провадження.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку на підставі Рішення Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» та відрахуванням зі штату Київського окружного адміністративного суду відповідно до наказу голови суду № 2-ктр/гс від 15 лютого 2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2024 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року справу №640/10557/22 прийнято до провадження судді Жукової Є.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтями 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРВІПСЕРВІС та DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED укладено контракт №1312/2018 від 13 грудня 2018 року у відповідності до якого продавець зобов`язується поставити товар, виготовлений на фабриці Meijing Lighting Factory Co., LTD, а покупець зобов`язаний прийняти і оплати товар по кількості та вартості узгодженої сторонами в інвойсах до даного контракту (далі контракт).

Пунктом 1.2 контракту передбачено, що умови поставки до даного контракту зазначаються в інвойсах (у відповідності до Інкотермс 2010).

Meijing Lighting Factory Co., LTD фабрика є підрозділом DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (пункт 1.3 контракту).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 контракту загальна вартість цього контракту складає 13 283,23 доларів США. Ціни на товар визначені в інвойсах.

У відповідності до пунктів 3.1, 3.2 контракту покупець здійснює оплату загальної вартості окремої поставки, узгодженій сторонами, після реалізації товару, в окремих випадках, обумовлених сторонами, можлива передоплата. Оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 90 банківських днів з дня поставки.

22 січня 2019 року між компанією DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (далі продавець) та ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» (далі покупець) укладено додаткову угоду №1 до контракту, якою пункти 2.1, 2.2, 2.3 викладено таким чином: «Асортимент, ціна, кількість, умови поставки конкретної партії товару встановлюються сторонами в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість його зберігання та погрузки, тари, упаковки та маркування. Загальна вартість цього контракту складає 1 500 000,00 доларів США».

При цьому, пункт 3.1 контратку викладено таким чином: «Покупець здійснює оплату загальної вартості кожної окремої партії товару, погодженої сторонами, на протязі 90 банківських днів після реалізації товару, якщо інше не визначено в інвойсі».

Додатковими угодами від 01 серпня 2019 року №2 та від 15 вересня 2019 року №3 до контракту сторонами внесено зміни до пункту 13 контракту «Юридичні адреси сторін».

14 лютого 2022 року позивачем було подано до митного оформлення ввезені товари та електронну митну декларацію, а Київською митницею було прийнято до митного оформлення та присвоєно електронній митній декларації (далі за текстом ЕМД) №UА100180/2022/011850.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом позивача Київській митниці Держмитслужби було подано наступні документи: разом із ЕМД № UА100180/2022/011850 від 14.02.2022; зовнішньоекономічний контракт №1312/2018 від 13.12.2018; додаткова угода №1 від 22.01.2019; додаткова угода №2 від 01.08.2019; додаткова угода №3 від 15.09.2019; інвойс-Специфікація №HКUА-3012/2021/116 від 30.12.2021; коносамент ВILL OF LADING №SZNLEG1906548 від 30.12.2021; автотрансопртна накладна СМR №2Е22 від 08.02.2022.

В подальшому, внаслідок надходження від відповідача повідомлення про надання додаткових документів ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» надано митному органу експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 14 лютого 2022 олку №б/н, прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED від 01.10.2021.

За наслідком розгляду вказаних документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UA100180/2022/000003/2 від 15.02.2022. Митна вартість за наведеною митною декларацією визначена із застосуванням резервного методу.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Між тим, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (далі МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частиною першою ст. 52 МК України).

Відповідно до частини другою статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями частини другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з цим, частиною четвертою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частиною п`ятою ст. 53 МК України).

У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною першої статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом першим частиною четвертою, частинами пятою-шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин 2-8 статті 57 МК України передбачено наступне.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Аналізуючи наведені положень суд приходить до висновку, що підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).

Перевіряючи правомірність спірного рішення суд зверне увагу на наступне.

Відповідно до додаткового договору від 22.01.2019 №1 до Контракту №1312/2018 пункт 2 розділу «Ціна та загальна вартість Контракту» викладено у наступній редакції:

2.1. Асортимент, ціна, кількість, умови поставки конкретної партії товару визначається сторонами в інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту.

2.2. Ціна товару включає вартість зберігання і навантаження, тари, упаковки та маркування.

2.3. загальна вартість контракту складає 1 500 000 доларів США.

Пункт 3 розділу «Оплата товарів і порядок розрахунків» викладно в наступній редакції:

3.1. покупець здійснює оплату загальної вартості кожної окремої поставки, погодженої сторонами протягом 90 банківських днів після реалізації товару, у разі якщо інше не вказано в інвойсі.

3.2. валюта платежу - долар США.

Згідно з Інкотермс 2010 термін CPT (Carriage Paid To (…named placе of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (… назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами CPT на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватись під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, виключаючи змішані перевезення. Отже, за правилами поставки на умовах СРТ, витрати на доставку товару покладаються на продавця товару, в даному випадку на Компанію Development Manufacturing Factory Limited.

З огляду на зазначене, суд вважає помилковими доводи відповідача про ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження понесених ним витрат на поставку товару та відсутності інформації щодо ціни яка сплачена, оскільки відповідно до умов контракту станом на час здійснення митного оформлення покупцем не було здійснено оплату поставленого товару.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б вказували на те, що у ціну контракту не включено витрати продавця на перевезення товару, а не зазначення таких витрат в контракті, інвойсі, на переконання суду, не є свідченням про їх не включення за умовами поставки CPT.

Також, не можуть бути взяті до уваги посилання митного органу в рішеннях про коригування митної вартості на ті обставини, що декларантом не надано інформації, яка підтверджує, що наданий зовнішньоекономічний контракт є контрактом з виробником, тому прайс-лист наданий не від виробника з огляду на таке.

Судом встановлено, що декларантом надано прайс-листи від 01.10.2021 Компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED. Пунктом 1.3 Контракту від 13.12.2018 №1312/2018 визначено, що Meijing Lighting Factory Co. LTD, фабрика є підрозділом DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED.

Таким чином, на думку суду, наведене спростовує доводи відповідача щодо надання позивачем цінового листка не від виробника.

Між тим, щодо відмінностей умов поставки згідно контракту - СРТ-Кіеv та умов поставки наведеної у прайс-листі - FOB, суд зазначить наступне.

Згідно із правилами Інкотермс 2010 ціна FOB передбачає, що продавець включає в ціну товару усі витрати з доставляння товару до порту відправлення і його навантаження на борт судна. Решту витрат і ризики щодо втрати чи ушкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB також застосовують тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Суд звертає увагу, що митним органом жодним чином не аргументовано, яким чином дана відмінність виплинула або могла вплинути на ціну товару за контрактом.

Суд наголошує, що як за умовами CPT, так і за умовами FOB витрати на перевезення товару здійснює продавець. Відмінним є застосування FOB тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Належних та достатніх доказів на підтвердження того, що такі відмінності виплинули на митну вартість товарів відповідачем до суду не надано.

Окрім цього, суд вказує, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною 2 статті 53 МК України, який має надати декларант під митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару. Прайс-лист це довідник цінг (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідними контрактами та/або інвойсами.

Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №825/15796/16.

Що ж стосується тверджень митного органу в частині відсутності в інвойсі умови оплати товару, у той час коли, умовами контракту такі умови визначені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.2 контракту ціна на товар визначена в інвойсах.

Пунктом 3.1 додаткової угоди №1 до контакту №1312/2018 від 22.01.2019 встановлено, що покупець здійснює оплату товару загальної вартості кожної окремої поставки, узгодженої сторонами, на протязі 90 банківських днів після реалізації товару, якщо інше не вказано в інвойсі.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що умови оплати товару за загальним правилом визначені додатковою угодою №1 до контакту №1312/2018 від 22.01.2019.

В той же час, такі умови можуть бути визначені в інвойсі, однак, у випадку їх не зазначення умови оплати товару застосовуються ті, які визначені додатковою угодою №1 до контакту №1312/2018 від 22.01.2019.

З урахуванням наведеного, на переконання суду, доводи митного органу в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.

З приводу наданих позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини суд зазначає про те, що останні не є обов`язковими документами в розумінні положень частини другої статті 53 МК України. Відповідачем не доведено, що відомості, які зазначені у відповідних висновках вказують на заниження ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» митної вартості товарів.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає доводи митного органу в цій частині, як підстави для коригування митної вартості товарів безпідставними.

На переконання суду, ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» під час митного оформлення товарів надано документи у відповідності до частини другої статті 53 МК України, які, в свою чергу, в повній мірі підтверджують заявлену ним митну вартість за ціною контракту (договору).

Окрім цього, не можуть бути взяті до уваги посилання митного органу на неможливість застосування попередніх методів і визначення митної вартості із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях за митними деклараціями, що наведені у спірних рішеннях, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15.

Разом з цим, суд при вирішенні спору по суті враховує, що здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товарів належить до повноважень митних органів, які були ним реалізовані, а також про те, що позивачем не надано всіх витребуваних у нього додаткових документів, суд зазначає, що митні органи дійсно можуть здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають реалізуватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що їх ненадання може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

При цьому, слід враховувати, що стаття 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 та від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

В той же час, суд вважає, що документами, наданими позивачем митному органу при здійсненні митного оформлення товарів, у їх сукупності підтверджують всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Частиною першою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями частини першої статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частии другої статті 77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про невідповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд встановив таке.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд встановив, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду такі документи:

- копію договора про надання правової допомоги від 05 травня 2022 року №003

- копію рахунку на оплату від 05 травня 2022 року №014;

- копію платіжного доручення від 23 травня 2022 року №4560;

- заключна виписка від 23.05.2022;

- акт виконаних робіт від 24 травня 2022 року.

З акта виконаних робіт від 24 травня 2022 року вбачається, що позивач поніс витрати, пов`язані із надання професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн.

Частинами п`ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оскільки позов задоволено, на користь ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» належить присудити судові витрати, пов`язані із отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 8 000 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача також належить стягнути судовий збір у розмірі 2 481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 15 лютого 2022 року №UA100180/2022/000003/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС» понесені ним витрати пов`язані із отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.