Рішення

від 21.11.2024 по справі 380/12045/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 рокусправа № 380/12045/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Україна» (далі - відповідач), в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Україна» 104128,21 грн. адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання в 2023 році нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач не виконав передбачений частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2023 рік у кількості 1 робочого місця. Тому на підставі статті 20 Закону № 875-ХІІ відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 104128,21 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Вказав, що ним дотримано вимог, встановлених частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а на підприємстві протягом 2023 року працювала особа з інвалідністю, що зазначено у звітності, поданої до Пенсійного фонду України. Тому відповідач сприяв працевлаштуванню осіб з інвалідністю та виконав вимоги законодавства щодо забезпечення прав означених осіб на працевлаштування у повному обсязі, а отже відсутні правові підстави для притягнення відповідача до відповідальності на підставі частини 2 статті 218 Господарського кодексу України.

Суд вивчив аргументи учасників справи, викладені в заявах по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:

товариство з обмеженою відповідальністю «Монітор-Україна» є суб`єктом господарювання, якому відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII встановлюється норматив робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформувало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік та розмістило в електронному кабінеті ТОВ «Монітор-Україна» на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024. Відповідно до даних цього розрахунку:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 13 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цього значення) 1 особа;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 204092,77 грн.;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 102046,39 грн.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за несвоєчасну сплату ТОВ «Монітор-Україна» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, нарахувало пеню у розмірі 2081,82 грн. Оскільки відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції у встановлений законом строк, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

ТОВ «Монітор-Україна» надало суду докази того, що протягом 2023 року на підприємстві працювала ОСОБА_1 (основне місце праці), особа з інвалідністю ІІІ групи (з 2015 року встановлена безстроково), що підтверджується такими доказами:

- наказ № 2/03к від 03.02.2003 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду електромеханіка 1-го розряду з 3.02.2003 (форма працевлаштування основне місце праці);

- трудова книжка НОМЕР_1 (а.с. 43-47);

- індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-7) (а.с. 50-51), якими підтверджується виплата доходу та сплата роботодавцем страхових внесків впродовж 12 послідовних місяців 2023 року;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та за І-IV квартали звітного 2023 року (а.с. 17-24);

- пенсійними посвідченнями серії НОМЕР_2 (а.с. 52);

- довідкою до акта огляду МСЕК № 873805 (а.с. 48-49).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування до спірних правовідносин:

основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Мінсоцполітики у листах від 26.03.2017 № 1/6-172, від 27.01.2009 № 1/6-30/06 зазначило, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

Адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є різновидом господарських санкцій, що застосовуються як захід впливу на правопорушників у сфері господарювання.

Позивач стверджує, що ТОВ «Монітор-Україна» не забезпечив виконання у 2023 році нормативу робочих місць 1 особи з інвалідністю, у зв`язку із чим у відповідача виникло зобов`язання зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 104128,21 грн., яке добровільно виконано не було. Так, відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за 2023 рік склала 13 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ ТОВ «Монітор-Україна» повинна складати 1 особу.

Суд на підставі зібраних у справі доказів, що на ТОВ «Монітор-Україна» протягом усіх дванадцяти місяців 2023 року працювала одна особа з інвалідністю ОСОБА_1 (ІІІ група інвалідності), що підтверджується переліченими вище належними та достатніми доказами (а.с. 17-24, 43-51). Тому суд дійшов висновку, що ТОВ «Монітор-Україна» в 2023 році виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки при штатній чисельності 13 працівників працевлаштувало на постійній основі 1 особу з інвалідністю (для підприємств з штатною чисельністю працівників від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця).

Враховуючи цей висновок позовні вимоги Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Враховуючи висновки суду по суті спору, понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору покладаються на нього. Сторони не надали суду доказів понесення ними інших судових витрат, що підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович