Рішення

від 19.11.2024 по справі 380/16200/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 рокусправа № 380/16200/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань - Мудрик Б.П.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача Симиренка П.Я.

представника відповідача Стужук О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом Приватної Агрофірми «Дністер» (81600, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Володимира Великого, 4, ЄДРПОУ 03762064) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватної Агрофірми «Дністер» до Державної податкової служби України, у якій просить суд визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних №131 від 08.02.2024, №178 від 12.02.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли було надіслано засобами електронного зв`язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватної Агрофірми «Дністер» № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками господарської діяльності по операціях з Приватним підприємством «Центр Будівельний» згідно першої події - відвантаження Товару - ПАФ «Дністер» складені податкові накладні: № 131 від 08.02.2024 на суму 4 953,60 грн, сума ПДВ -825,60 грн; № 178 від 12.02.2024 на суму 4 723,20 грн, сума ПДВ - 787,20 грн. У позивача у зв`язку із смертю попереднього директора ОСОБА_1 (10 лютого 2024 року), на підставі Протоколу загальних зборів учасників ПАФ «Дністер» від 13.02.2024 № 13/02/2024 відбулася зміна керівника. Згідно з п.п. 2, 3 Протоколу загальних зборів учасників ПАФ «Дністер» від 13.02.2024 року № 13/02/2024 ОСОБА_1 у зв`язку із смертю був звільнений з посади директора підприємства з 13 лютого 2024 року, натомість ОСОБА_2 призначена на посаду директора підприємства з 14 лютого 2024 року. Позивач видав наказ № 18-к від 14.02.2024 про призначення ОСОБА_2 директором ПАФ «Дністер». 14 лютого 2020 року на нового директора позивача ОСОБА_2 створений кваліфікований електронний підпис. 26.02.2024 та 27.02.2024 на виконання вимог ст. 201 ПК України позивачем за електронним підписом уповноваженої особи позивача (директор ОСОБА_2 ) вказані податкові накладні подані на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. У позивача, як платника податків, момент виникнення обов`язку скласти податкову накладну та її зареєструвати не збігається в часі. Перший виникає за датою настання першої події відповідно до статті 187 ПК України, а другий - протягом часу, зазначеного в абзацах 14-18 пункту 201.10. статті 201 ПК України. Враховуючи, що між цими моментами у підприємства змінився директор, та відповідно було змінено і кваліфікований електронний підпис директора, останнім було подано податкові накладні для реєстрації в межах граничних строків та межах чинності підпису нового директора. На дату реєстрації податкових накладних, директором ПАФ «Дністер» була ОСОБА_2 , яка мала повноваження щодо реєстрації документів та електронний підпис якої був чинним. ДПС було не вірно здійснено перевірку відповідності електронного підпису, адже жодної інформації на підтвердження або спростування наявності чинного кваліфікованого електронного підпису директора на момент складання документів, надано не було, з чого можливо зробити висновок, що така перевірка взагалі не проводилась. У зв`язку з чим, відповідачем неправомірно видано квитанції про відхилення накладних, що є очевидним перевищенням повноважень, адже жодних належних причин, що заважали ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не було виявлено. Контролюючий орган здійснив формальний підхід до перевірки інформації в поданих для реєстрації податкових накладних, що порушує право позивача і перешкоджає виконанню його обов`язку, встановленого пункту 201.1 статті 201 ПК України. Крім того, діючий порядок не передбачає такої підстави для відхилення реєстрації податкової накладної як відміну посадової особи, що склала податкову накладну та посадової особи, що подала її для реєстрації. В даному випадку складання та реєстрація податкових накладних здійснена директором підприємства, що мав відповідні повноваження. Стверджує, що жодних порушень вимог законодавства зі сторони позивача допущено не було, так як ПАФ «Дністер» діяла в межах своїх повноважень. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що за інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 14.02.2024 ОСОБА_2 є керівником Приватної Агрофірми «Дністер». Приватною Агрофірмою «Дністер» набуто статусу суб`єкта документообігу 15.02.2024 відповідно до першого надісланого документа. Податкові накладні, надіслані на реєстрацію Приватною Агрофірмою «Дністер», складені 08.02.2024 та 12.02.2024, до набуття права підпису електронних документів ОСОБА_2 . Після надходження податкової накладної до ДПС в автоматизованому режимі проводяться перевірки, у тому числі чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податків такої податкової накладної (пункт 12 Порядку № 1246). За результатами перевірки, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, по спірним податковим накладним, що надійшли на реєстрацію в ЄРПН, сформовано та надіслано відповідні квитанції, в якій зазначено причину неприйняття. Документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (2286518869 ОСОБА_3 ). У разі зміни керівника на підприємстві (автора, який набуває статусу СЕД шляхом приєднання до Договору та надає право підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису), електронний документ, який був створений на дату дії повноважень попереднього керівника, але не підписаний чинним КЕП, вважається не завершеним (створеним) згідно вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», якими зазначено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Отже, новий керівник не може підписати такий документ, оскільки діє в рамках іншого Договору, дата набрання чинності якого відрізняється від дати створення електронного документу. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі, скріпити її електронним цифровим підписом посадової особи платника податку (з дотриманням умови щодо електронного підпису уповноваженої платником особи), зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Саме накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. На етапі реєстрації податкової накладної податковим органом перевіряється, в тому числі, чинність електронного цифрового підпису, порядок його накладення та наявність права підписання посадовою особою платника податку такої податкової накладної та формується відповідна квитанція. Встановлений чинним законодавством України алгоритм контролю реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних не дає можливості вчинення з боку ДПС України дій у їх прийнятті у разі не дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Вважає, що посадові особи ДПС України діяли у спосіб та згідно чинного законодавства, а зазначені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 31 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 5 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.10.2024 суд перейшов до розгляду справи № 380/16184/24 за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання на 31 жовтня 2024 року о 09:45 год.

Протокольною ухвалою від 14.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Приватна Агрофірма «Дністер» створена 23.07.1998, код ЄДРПОУ 03762064, платник податку на прибуток на загальних підставах, є платником ПДВ (індивідуальний податковий номер 037620613215).

Основним видом діяльності Підприємства є добування піску, гравію, глин і каоліну (код КВЕД: 08.12). До інших видів діяльності підприємства відносяться: Змішане сільське господарство, Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, Вантажний автомобільний транспорт, Надання в оренду вантажних автомобілів.

Статутний капітал підприємства становить 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень, штатна чисельність працівників станом на 01.12.2023 року складає 38 працівників.

У своїй господарській діяльності позивач використовує належну йому на праві власності господарські й допоміжні приміщення, власні й орендовані вантажні автомобілі, бульдозери, екскаватори, фронтальні навантажувачі та інші механізми та устаткування.

Підприємство є надрокористувачем та здійснює на підставі отриманого спеціального дозволу в межах території піщаного кар`єру, який знаходиться на околицях міста Миколаєва Стрийського району Львівської області, видобування піску, глини та інших супутніх корисних копалин.

08.02.2024 позивач уклав з Приватним підприємством «Центр Будівельний» (код ЄДРПОУ 43596858) договір поставки № 23.

Відповідно до умов вказаного договору поставки ПАФ «Дністер» (Постачальник) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність, а Приватне підприємство «Центр Будівельний» (Покупець) прийняти та оплатити Товар (пісок сіяний). Найменування, кількість та асортимент Товару вказані у видаткових накладних Постачальника або у специфікаціях, що при потребі додаються до Договору. Покупець проводить розрахунки за придбаний Товар шляхом сплати коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору поставки Позивач поставив Приватному підприємству «Центр Будівельний» пісок сіяний згідно з підписаними сторонами договору видатковими накладними: № 8020000026 від 08.02.2024 на суму 4 953,60 грн, у т.ч. ПДВ -825,60 грн; № 12020000088 від 12.02.2024 на суму 4 723,20 грн, у т.ч. ПДВ - 787,20 грн.

За наслідками господарської діяльності по операціях з Приватним підприємством «Центр Будівельний» відповідно до першої події - відвантаження товару - ПАФ «Дністер» склало податкові накладні: № 131 від 08.02.2024 на суму 4 953,60 грн, сума ПДВ -825,60 грн; № 178 від 12.02.2024 на суму 4 723,20 грн, сума ПДВ - 787,20 грн.

У позивача у зв`язку із смертю попереднього директора ОСОБА_1 (10 лютого 2024 року), на підставі Протоколу загальних зборів учасників ПАФ «Дністер» від 13.02.2024 року № 13/02/2024 відбулася зміна керівника.

Згідно п.п. 2, 3 Протоколу загальних зборів учасників ПАФ «Дністер» від 13.02.2024 №13/02/2024 ОСОБА_1 у зв`язку із смертю був звільнений з посади директора підприємства з 13 лютого 2024 року, а ОСОБА_2 призначена на посаду директора підприємства з 14 лютого 2024 року.

На виконання протоколу загальних зборів учасників підприємства позивач видав наказ № 18-к від 14.02.2024 про призначення ОСОБА_2 директором ПАФ «Дністер».

14 лютого 2020 року на нового директора позивача ОСОБА_2 створений кваліфікований електронний підпис.

26.02.2024 та 27.02.2024 на виконання вимог ст. 201 ПК України позивач за електронним підписом уповноваженої особи позивача (директор ОСОБА_2 ) податкові накладні №131 від 08.02.2024 та № 178 від 12.02.2024 подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Квитанції) документ не може бути прийнятий, виявленні помилки/зауваження: порушено вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (2286518869 ОСОБА_3 ). Зареєстровані підписи особи: директор з 14.02.2024 по 26.02.2024, директор з 15.02.2024 по 23.10.2024.

Позивач не погоджується з діями податкового органу щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних №131 від 08.02.2024, №178 від 12.02.2024, вважає їх такими, що не відповідають законодавству України та не ґрунтуються на обставинах справи, у зв`язку з чим звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних регулюються Податковим кодексом України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (зі змінами) (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) - електронний документ, який складається платником податку до податкової накладної відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Податкові накладні/розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної приймаються до Єдиного реєстру податкових накладних (далі- ЄРПН) у разі дотримання вимог пункту 192.1 статті 192, пунктів 2001.3, 2001.9 статті 2001 та пунктів 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.08.2017 за № 959/30827 (зі змінами) (далі-Порядок №557).

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що після надходження податкової накладної та / або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та / або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та / або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та / або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації /зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та / або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктами 13-15 Порядку №1246 передбачено, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Згідно з п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (зі змінами), усі податкові накладні скріплюються електронними підписами посадових осіб платника податку та електронним підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця).

Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до Кодексу, Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа використовується електронний підпис, накладанням якого завершується створення такого електронного документа.

Суд встановив, що позивач подав на реєстрацію податкові накладні: №131 від 08.02.2024, №178 від 12.02.2024.

ДПС України за результатами перевірки, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, по спірних податкових накладних, що надійшли на реєстрацію в ЄРПН, сформовано та надіслано відповідні квитанції, в якій зазначено причину неприйняття.

Відповідно до вказаних квитанцій: документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (2286518869 ОСОБА_3 ).

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно з статтею 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» суб`єктами електронного документообігу є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.

Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року №557 затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, який визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби- України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (надалі Порядок №557).

Пунктом 2 розділу II Порядку №557 передбачено, що автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами). Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого електронного підпису підписувана (підписувачів) та печатки (за наявності).

Після накладання кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки, автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням засобів електронного зв`язку до адресата протягом операційного дня (Пункт 3 розділу II Порядку №557).

Пунктом 4 розділу II Порядку №557 встановлено, що Електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на офіційному вебпорталі ДПС.

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку №557 у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку №557 автоматизована перевірка електронного документа включає: підтвердження дійсності кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки за умов, встановлених Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»; перевірку обов`язковості та послідовності накладання на електронний документ кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки підписувачів у встановленому порядку; перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перевірку обов`язкових реквізитів; перевірку права підпису електронного документа підписувачем.

Згідно з пунктом 8 розділу II Порядку №557 перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Отже, вищевказаними положеннями законодавства встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені Податковим кодексом України терміни платник податку здійснює реєстрацію відповідної податкової накладної, підписану кваліфікованим електронним підписом уповноваженої таким платником податків особи.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1246, після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера). Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає органу ДФС за основним місцем обліку (або за неосновним місцем обліку - для платників податку, які змінили місцезнаходження та для яких сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду) посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки платника податку (у разі наявності).

Враховуючи викладене, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком платника податків, який кореспондується з обов`язком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами фінансово-господарської діяльності, у позивача виникло податкове зобов`язання по ПДВ та на вимогу законодавства, були складені податкові накладні № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що у позивача, як платника податків, момент виникнення обов`язку скласти податкову накладну та її зареєструвати не збігається в часі. Перший виникає за датою настання першої події у відповідності до статті 187 ПК України, а другий - протягом часу, зазначеного в абзацах 14-18 пункту 201.10. статті 201 ПК України.

Суд зазначає, що податкові накладні № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024 були складені чинним на той час керівником товариства ОСОБА_1 , за його волі та з його відома, а вже 26.02.2024 та 27.02.2024 позивач за електронним підписом уповноваженої особи (нового директора ОСОБА_2 ) вказані податкові накладні подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд вказував, що згідно з п. 12 Порядку №1246 до Єдиного реєстру податкових накладних приймаються податкові накладні після перевірки, зокрема, чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Суд встановив, що фактичною підставою для вчинення відмови у прийнятті вказаних податкових накладних до Реєстру було те, що контролюючий орган визначив неналежність підписанта податкової накладної електронним цифровим підписом.

У лютому 2024 року відбулася зміна директора ПАФ «Дністер» з ОСОБА_1 (у зв`язку з його смертю) на ОСОБА_2 , а тому було зареєстровано новий сертифікат (ключ) на ОСОБА_2 .

Також суд встановив, що позивач повідомив податковий орган про зміну керівника Товариства та надання повноважень ОСОБА_2 , як уповноваженій платником податків особі, щодо кваліфікованого електронного підпису та реєстрації відповідних податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У вказаному конкретному випадку має місце випадок вчинення контролюючим органом відмови у прийнятті податкових накладних заявника до Реєстру.

Суд зазначає, що відсутні об`єктивні дані про те, що ці податкові накладні у якості електронних документів залишились у фізичному розпорядженні контролюючого органу та існує реальна можливість продовження процедури реєстрації податкової накладної у Реєстрі.

Однак, така ситуація склалася виключно з волі ДПС України, котрою було розроблено саме такий технічний порядок функціонування Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд вважає, що такий порядок функціонування Реєстру у випадку зміни керівника платника ПДВ (чи працівника, уповноваженого на складання податкових накладних шляхом підписання електронним цифровим підписом) взагалі унеможливлює виправлення платником податків помилки у справлянні ПДВ у минулих відносинах попередніх звітних податкових періодів за правилами ст.50 та ст. 201 Податкового кодексу України (недоплата грошових зобов`язань/заниження грошових зобов`язань), адже податкова накладна за подією виникнення податкового зобов`язання з ПДВ протягом 1095 днів у зворотньому часовому вимірі завжди буде складена календарною датою виникнення податкового зобов`язання з ПДВ (тобто складена календарною датою, коли підписантом податкової накладної за допомогою електронного цифрового підпису за відомостями баз даних органів системи ДФС України значилась одна особа) і подана до Реєстру не раніше від календарної дати створення згаданої податкової накладної у якості електронного документу (тобто календарною датою, коли підписантом податкової накладної за допомогою електронного цифрового підпису за відомостями баз даних органів системи ДФС України може значитись інша особа).

Суд зазначає, що реально вчинена відмова у прийнятті податкових накладних до Реєстру не відповідає вимозі юридичної визначеності як невід`ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб`єкта до платника податків.

При цьому, можливість підписання електронних документів від імені автора ОСОБА_1 іншою особою ОСОБА_2 , у вказаному випадку податкових накладних № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024 узгоджується з вищевказаними положеннями законодавства.

Суд дійшов висновку, що податковим органом протиправно не прийнято складені та направлені на реєстрацію податкові накладні № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024.

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Квитанції) складені та направлені на реєстрацію податкові накладні № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024 не прийняті.

Оскільки відповідач не протиправно не прийняв на реєстрацію податкові накладні № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024, то такі дії суд кваліфікує як протиправні .

Щодо позовної вимоги: зобов`язати Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли було надіслано засобами електронного зв`язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватної Агрофірми «Дністер» № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024 суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на поняття дискреційних повноважень, яке наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яку прийняв Комітет Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019 у справі № 826/521/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Варто наголосити, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

З врахуванням того, що суд не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту буде зобов`язати Державну податкову службу України прийняти на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватної Агрофірми «Дністер» № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024, а також вважати такі податкові накладні доставленими протягом того операційного дня, коли вони були одержані ДПС України.

Суд зазначає, що предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути лише фактично вчинені дії суб`єкта владних повноважень або відповідна бездіяльність.

Предметом оскарження є дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних №131 від 08.02.2024, №178 від 12.02.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що Державна податкова служба України не приймала рішень про відмову у реєстрації податкових накладних №131 від 08.02.2024, №178 від 12.02.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також відповідач відповідно до пункту 12 Порядку № 1246 не проводив перевірки: відповідності податкової накладної та / або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та / або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та / або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації /зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та / або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Враховуючи вищенаведене, не підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних -- податкові накладні № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 520/11516/21.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, дії відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд дійшов висновку, що позов до підлягає до часткового задоволення.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України прийняти до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватної Агрофірми «Дністер» № 131 від 08.02.2024, № 178 від 12.02.2024 датою подання їх на реєстрацію.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватної Агрофірми «Дністер» (81600, Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Володимира Великого, 4, ЄДРПОУ 03762064) 6056,00 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2024.

СуддяБрильовський Роман Михайлович