Рішення

від 21.11.2024 по справі 380/16649/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16649/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ» (далі позивач, ТзОВ «ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ»), в інтересах якого діє адвокат Завада Тарас Романович, звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2024/900090/2 від 02.02.2024; №UA209000/2024/900245/2 від 27.03.2024; №UA209000/2024/900328/2 від 23.04.2024 та №UA209000/2024/900470/2 від 29.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на митну територію України було ввезено товар. З метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Львівської митниці електронні митні декларації №24UA209170009455U9, №24UA209170024820U4, №24UA209170033504U8, №24UA209170044500U7 та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь на запит декларант надав усі наявні в нього документи. Однак відповідачем прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900090/2 від 02.02.2024, №UA209000/2024/900245/2 від 27.03.2024, №UA209000/2024/900328/2 від 23.04.2024 та № UA209000/2024/900470/2 від 29.05.2024 та відмовлено у митному оформлені товару згідно до карток відмови у зв`язку з прийняттям рішенням про коригування митної вартості. Вважає оскаржені рішення протиправними та просить такі скасувати.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару та наданих декларантом на запит митного органу, було встановлено, що такі не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Львівською митницею встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Подані до митного оформлення документи мали розбіжності та не містили складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо в кожному рішенні про коригування митної вартості. На вимогу митного органу декларантом не надано додаткових документів, які б спростували виявлені розбіжності. Вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.

Ухвалою від 05.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 19.08.2024 (вх. №62918) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 26.09.2024 (вх. №71767) подано відповідь на відзив.

Відповідачем 09.10.2024 (вх. №75206) подано заперечення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 25547113.

Між ТзОВ «ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ» (Покупець) та Компанією UNMAK ISTIMA SISTEMLERI MAKINA SAN. VE TIC. A.S. («Продавець») укладено контракт №25/08/2020 від 25.08.2020.

Відповідно до п. 1.1 Контракту, предметом даного контракту є поставка товару за ціною та в тих кількостях, які детально вказано в рахунках-фактурах (Invoices) окремо для кожної поставки.

Відповідно до п. 2.1 Контракту, з урахуванням Додатку №1 від 28.09.2020 до Контракту та Додатку №2 від 20.10.2020 до Контракту, Продавець продає Покупцеві товар за цінами, вказаними в фактурах до кожної поставки. Операції розрахунку за поставлений товар проводяться в доларах США. Оплата будь-якого мита та податків, що стосуються імпорту в Україні, лежить на Покупцеві. Вартість товару і умови поставки окреслюються у відповідності з торговою формулою EXW IZMIR у відповідності з «Incoterms 2010» згідно домовленостей. У вартість товару входить: тара, в якій поставляється товар, вартість сертифікату, митні і брокерські послуги в країні Продавця, а також завантажувальні роботи.

Згідно з п. 3.1 Контракту покупець оплачує товар на умовах, вказаних у рахунках-фактурах (інвойсах) кожної окремої поставки.

Для організації транспортування придбаного товару Товариство залучило експедитора, про що в усіх випадках укладало Договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг із ФОП ОСОБА_1 (№ КТ24-00105 від 30.01.2024; №КТ24-00429 від 26.03.2024; №KT24-00645 від 16.04.2024; №КТ24-00861 від 27.05.2024).

Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронні митні декларації №24UA209170009455U9, №24UA209170024820U4, №24UA209170033504U8, №24UA209170044500U7, в якій визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту).

Позивач разом з вищевказаними митними деклараціями надав до митного контролю зазначені у графі 44 митної декларації документи:

Пакувальні листи (Packing list) б/н від 24.01.2024, від 20.03.2024, від 17.04.2024 та від 22.05.2024;

Рахунки-фактури (iнвойс) (Commercial invoice) №UN02024000000023 від 24.01.2024; №UN02024000000072 від 20.03.2024, №UN02024000000106 від 17.04.2024; та №UN02024000000137 від 22.05.2024

Автотранспортні накладні (Road consignment note) №025011 від 24.01.2024, б/н від 21.03.2024, від 19.04.2024 та №310997 від 24.05.2024;

Сертифікати про походження товару (Certificate of origin) №A 1785685 від 25.01.2024, №Z 0986730 від 20.03.2024 та № A1795083 від 18.04.2024, №A1560922 від 23.05.2024;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №UA408050/2024/005218 від 22.04.2024;

Банківські платіжні документи, які стосуються товару №231207/002379616 від 07.12.2023, №240202/002425881 від 02.02.2024 та №240416/002488236 від 16.04.2024; №240129/002421340 від 29.01.2024 та №240322/002467488 від 22.03.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №КТ24-00105 від 30.01.2024, №КТ24-00429 від 26.03.2024, №KT24-00645 від 23.04.2024 та 24-00861

27.05.2024;

Документи, що підтверджують вартість перевезення товару;

Прейскуранти (прайс-лист) виробника товару;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.09.2020;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.10.2020;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 24.07.2023 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №25/08/2020 від 25.08.2020;

Договір про надання послуг митного брокера №3 від 29.09.2014;

Договори (контракти) про перевезення №КТ24-00105 від 22.01.2024, та №КТ24-00429 від 18.03.2024;

документи б/н від 29.01.2024;

накладні від 01.02.2024;

судове рішення у справі 380/1455/23 від 30.05.2023 та ухвала від 15.09.2023 у справі 380/1455/23.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення .

Підставою для відмови у митному оформленні булі прийняті митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/900090/2 від 02.02.2024, №UA209000/2024/900245/2 від 27.03.2024, №UA209000/2024/900328/2 від 23.04.2024 та № UA209000/2024/900470/2 від 29.05.2024, якими митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу), джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД №UA408020/2024/2464 від 15.01.2024, № UA805020/2024/1186 від 07.02.2024, № UA408020/2024/20427 від 15.04.2024 № UA408020/2024/20427 від 15.04.2024.

Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/900090/2 від 02.02.2024, №UA209000/2024/900245/2 від 27.03.2024, №UA209000/2024/900328/2 від 23.04.2024 та № UA209000/2024/900470/2 від 29.05.2024 є предметом оскарження.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Окрім цього, суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Судом при розгляді справи також взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Даючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Як вказано у всіх спірних рішеннях №UA209000/2024/900090/2 від 02.02.2024, №UA209000/2024/900245/2 від 27.03.2024, №UA209000/2024/900328/2 від 23.04.2024 та № UA209000/2024/900470/2 від 29.05.2024, відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар на підставі таких тверджень:

1. Згідно наданих документів поставка товару здійснювалась на умовах EXW згідно Incoterms, а отже позивач в повному обсязі несе витрати на транспортування товару, в тому числі щодо навантаження товару та митного очищення для експорту. Проте згідно з наданих документів такі витрати не підтверджені документально та не піддаються обчисленню.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Однак, такі витрати додаються до митної вартості лише в тому випадку, якщо ці витрати не входять в обсяг фактурної вартості товару (ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).

Як вбачається з матеріалів справи, продавець та покупець (позивач) 28.09.2020 уклали Додаткову угоду до Контакту, яка є додатком №1 до Контракту, в якій виклали п. 2.1 Контракту в новій редакції. В новій редакції вказаний пункт Контракту передбачає, що «в вартість товару входить: вартість тари в якій поставляється товар і палет, вартість сертифікату, митні і брокерські послуги в країні продавця, а також завантажувальні роботи».

Таким чином, приписи Контракту передбачали, що окремі витрати, пов`язані із навантаженням придбаного товару та його митним очищенням в країні продавця покладені на продавця товару.

2. Не подання договору перевезення із безпосереднім виконавцем послуг перевезення.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-2 статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

В силу вказаних приписів статті 932 Цивільного кодексу України ФОП ОСОБА_2 виступала в якості експедитора, яка мала право залучати інших осіб до здійснення транспортування товару. Жоден із приписів договорів-заявок не містив обов`язку Експедитора особисто здійснювати перевезення товару.

У Договорі-заявці №КТ24-00105 від 22.01.2024 значиться транспортний засіб із д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що відповідає відомостям про транспортний засіб у автотранспортній CMR №025011 від 24.01.2024;

У Договорі-заявці №КТ24-00429 від 18.03.2024 значиться транспортний засіб із д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , що відповідає відомостям про транспортний засіб у автотранспортній CMR б/н від 21.03.2024;

У Договорі-заявці №KT24-00645 від 16.04.2024 з значиться транспортний засіб із д.н.з. НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , що відповідає відомостям про транспортний засіб у автотранспортній CMR б/н від 19.04.2024;

У Договорі-заявці № КТ24-00861 від 21.05.2024 значиться транспортний засіб із д.н.з. НОМЕР_7 / НОМЕР_8 , що відповідає відомостям про транспортний засіб у автотранспортній CMR №310997 від 24.05.2024.

3. Відповідно до рахунку-фактури передбачена передоплата. Проте надані банківські платіжні документи є на меншу суму ніж рахунок-фактура.

З цього приводу суд зазначає, що в усіх випадках оплата вартості товарів здійснювалась в порядку, визначеному п. 3.1 Контракту, зокрема в проформах-інвойсах сторони визначали розмір передоплати товару та строк здійснення післяоплати товару. В подальшому позивач здійснював передоплату товару на підставі проформи-інвойсу, після чого сторони формували рахунок-фактуру (комерційний інвойс), в якому дублювали ті самі умови та порядок оплати партії товару що й у проформі-інвойсі. Насамкінець, позивач здійснював післяоплату товару.

Тобто, в усіх чотирьох випадках митного оформлення оплата фактурної вартості товару підтверджувалась належним чином сукупністю документів.

Для здійснення поставки товару за митною декларацією 24UA209170009455U9 між сторонами Контракту було оформлено проформи-інвойси UNM23-0386 від 06.12.2023 на суму 22 129,56 дол. США та UNM23-0386-2 від 11.12.2023 на суму 1 074,30 дол. США. На основі цих проформ-інвойсів було створено рахунок-фактуру (комерційний інвойс) UN02024000000023 від 24.01.2024 на суму 23 203,86 дол. США (22 129,56 + 1 074,30). 99.2.

Як за проформою-інвойсом UNM23-0386 від 06.12.2023, так і за комерційним інвойсом, позивач повинен був здійснити передоплату на суму 15 386,10 дол. США.

Для здійснення поставки товару за митною декларацією 24UA209170024820U4 між сторонами Контракту було оформлено проформу-інвойс UNM24-0017-49 від 20.03.2024 на суму 35 778,73 дол. США. На основі цієї проформи-інвойсу було створено рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № UN02024000000072 від 20.03.2024 на суму 35 778,73 дол. США.

Як за проформою-інвойсом UNM23-0386 від 06.12.2023, так і за комерційним інвойсом, позивач повинен був здійснити передоплату на суму 26 868,36 дол. США та післяоплату на суму 8 910,37 дол. США.

Для здійснення поставки товару за митною декларацією 24UA209170033504U8 між сторонами Контракту було оформлено проформу інвойс UNM24-0029 від 15.02.2024 на суму 13 456,72 дол. США та проформу інвойс UNM24-0062 від 18.03.2024 на суму 9 281,47. На основі цих проформ-інвойсів було створено рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № UN02024000000106 на суму 25 436,03 дол. США.

Позивач сплатив на користь продавця згідно з банківської SWIFT-платіжки №240219/002438943 - 9 419,70 дол. США; №240319/002464936 - 6 947,34 дол. США; №240429/002498153 - 7 630,81 дол. США; №240516/002514431 - 1 438,18 дол. США.

Загальна сума усіх проведених платежів згідно із згаданих банківських SWIFT-платіжок становила 25 436,03 дол. США (9 419,70 + 6 947,34 + 7 630,81 + 1 438,18), що відповідає фактурній вартості товару згідно з комерційним інвойсом №UN02024000000106.

Для здійснення поставки товару за митною декларацією 24UA209170044500U7 між сторонами Контракту було оформлено проформу інвойс UNM24-0146 від 15.04.2024 на суму 15 261,34 дол. США. На основі цієї проформи-інвойсу було створено рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № UN02024000000137 на суму 15 261,34 дол. США.

Як за проформою-інвойсом UNM23-0386 від 06.12.2023, так за комерційним інвойсом позивач повинен був здійснити передоплату на суму 10 204,84 дол. США та післяоплату на суму 5 056,50 дол. США.

4. В рахунках на оплату транспортних послуг вказана лише сума винагороди за транспортно-експедиційні послуги по Україні, а за межами України сума таких послуг не зазначена.

З цього приводу суд зазначає, що згідно до Рахунку на оплату № КТ24-00429 від 26.03.2024, який був виставлений на підставі Договору-заявки № КТ24-00429 від 18.03.2024, загальна сума витрат на транспортування товару становила 160 000 грн.

Згідно до частини 1 статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, розмір сплати експедиторові встановлювався у рахунках на оплату послуг, про що міститься вказівка у п. 2 договору-заявки.

Таким чином, у Рахунку на оплату № КТ24-00429 від 26.03.2024 встановлювався розмір оплати експедитору за надані ним послуги. Зміст цього рахунку складається з трьох пунктів, які обумовлюють оплату за різні надані послуги, а саме:

- послуги перевезення по маршруту: Ізмір, Туреччина - митний перехід Порубне на суму 125 000 грн;

- послуги перевезення по маршруту: митний перехід Порубне - Львів, Україна на суму 34 000 грн;

- транспортно-експедиційні послуги по території України на суму 1 000 грн;

Таким чином, витрати на транспортування товару за межами митного кордону України, які й становили, зокрема, оплату послуг експедитора складали 125 000 грн, що відповідає задекларованій сумі витрат на транспортування товару.

Отже, в наданому до митного оформлення рахунку на оплату перевезення товару передбачалася вартість послуг експедитора (сума винагороди) за межами України, тому подібне зауваження митниці є безпідставним й не відповідає дійсності.

З урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що зауваження відповідача до пред`явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.

Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Суд також зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вказує, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З огляду на викладене, суд виснує, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару на підставі наданих декларантом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Як вказано у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів №209000/2024/700011/2 від 11.03.2024 джерелом інформації для коригування митної вартості товару джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД №UA408020/2024/2464 від 15.01.2024, № UA805020/2024/1186 від 07.02.2024, № UA408020/2024/20427 від 15.04.2024 № UA408020/2024/20427 від 15.04.2024.

З цього приводу суд ураховує позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постановах від 08.02.2019 (справа № 825/648/17), від 09.09.2020 (справа №400/3133/18), відповідно до якої Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Спірне рішення відповідача таких пояснень не містить.

Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості товару.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900090/2 від 02.02.2024, №UA209000/2024/900245/2 від 27.03.2024, №UA209000/2024/900328/2 від 23.04.2024 та № UA209000/2024/900470/2 від 29.05.2024.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірним рішенням, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900090/2 від 02.02.2024, №UA209000/2024/900245/2 від 27.03.2024, №UA209000/2024/900328/2 від 23.04.2024 та № UA209000/2024/900470/2 від 29.05.2024 прийнято відповідачем без дотримання вимог, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України та Митним кодексом України, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і мотиви суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов підлягає до задоволення повністю.

Позивач також просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.

При вирішенні цього питання, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Завадою Т.Р. (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 27.03.2018 серія ЛВ №000922) на підставі договору про надання правової допомоги від 18.01.2023 №511 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25.01.2023 серії ВС №1182360, які наявні у матеріалах справи.

Вид наданих ТзОВ «ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ» послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом про надання правової допомоги №02 від 23.09.2024 та рахунком на оплату від 23.09.2024 №02.

Згідно з вказаним актом витрати на правничу допомогу адвоката становлять 26 000 грн та включають:

підготовка написання і подача позовної заяви 20 000 грн;

підготовка написання і подача відповіді на відзив 6 000 грн;

загальна кількість робочих годин згідно з вказаним актом становить 13 годин.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Завадою Т.Р. професійної правової допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 18.01.2023 №511 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25.01.2023 серії ВС №1182360, а акт надання послуг по договору про надання правової допомоги №02 від 23.09.2024 та рахунок на оплату від 23.09.2024 №02 підтверджує отримання позивачем правової допомоги.

Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відповідач, заперечуючи проти визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу, який вважає високим, вказує про те, що адвокат Завада Т.Р. здійснює правовий супровід у Львівському окружному адміністративному суді аналогічних справ, зокрема 380/1455/23 з аналогічним предметом позову та з участю тих самих сторін. Стверджує, що правова позиція адвоката у вказаних справах є аналогічною із даною справою, що не потребує додаткових зусиль та часу для виконання однотипних робіт по справі (підготовка позовної заяви, відповідь на відзив тощо). Просить зменшити суму понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Суд враховує вказані відповідачем обставини та розцінює подання таких на виконання передбаченого частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язку доведення митним органом неспівмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд виснує, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане зумовлює висновок суду про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 8 000 грн.

Відповідно до статті 139 КАС України також підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7 136 грн 56 к., сплаченого за платіжною інструкцією №584 від 01.08.2024.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ» (вул. Городоцька, буд. 282В, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 25547113) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900090/2 від 02.02.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900245/2 від 27.03.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900328/2 від 23.04.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900470/2 від 29.05.2024.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ» (вул. Городоцька, буд. 282В, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 25547113) 7 136 (сім тисяч сто тридцять шість) грн 56 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ» (вул. Городоцька, буд. 282В, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 25547113) 8 000 (вісім тисяч) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома