Ухвала

від 20.11.2024 по справі 420/35670/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35670/24

УХВАЛА

20 листопада 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частии НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу,

встановив:

До суду з позовом звернувся адвокат Петряєв Володимир Вікторович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач), у якому, просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на начальника медичної служби-начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - сувора догана", встановлення капітану медичної служби ОСОБА_1 виплати у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії, стягнення з начальника медичної служби-начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби, ОСОБА_1 , нібито заподіяну матеріальну шкоду державі у розмірі 157 206,46 гривень;

- скасувати Наказ Військової частини НОМЕР_1 № 94 від 27.07.2024 року Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 ;

Одночасно із поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію пункту 4 резолютивної частини Наказу № 94 від 27.07.2024 року Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 .

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2024 № 94 «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 » прийнятий з порушенням як процедурних норм (порядок проведення та притягнення), так і норм законодавства, що регулюють питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям. Наразі на підставі вказаного наказу з грошового забезпечення позивача стягується премія та інші види грошового забезпечення, а тому є очевидним необхідність зупинення таких протиправних дій з боку Відповідача. Даний вид забезпечення позову знаходиться в прямому зв`язку із предметом позову та невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, призведе до порушення інтересів Позивача.

Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд вважає за можливим розглянути її в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.( частина 2 статі 150 КАС України).

При цьому, за приписами пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, необхідність вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову позивачка пов`язує в першу чергу з протиправністю наказу Військової частини НОМЕР_1 № 94 від 27.07.2024 року в частині стягнення з її місячного грошового забезпечення заподіяної державі матеріальної шкоди у сумі 157 206,46 гривень, стверджуючи про порушення відповідачем як процедурних норм (порядок проведення та притягнення), так і норм законодавства, що регулюють питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій/бездіяльності та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) поза обґрунтованим сумнівом.

Сама ж лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Як встановлено судом, то цій частині обґрунтування заяви зводяться до незгоди з спірним наказом та невідповідності його вимогам Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений Наказом Міністерства Оборони України від 21.11.2017 № 608, нормам законодавства, що регулюють питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям.

Однак, суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів у разі задоволення позовним вимог, то позивачка покликається на те, що фінансування відповідача здійснюється за бюджетним асигнуванням, а самі кошти є спеціального призначення, що на її переконання може позбавити можливості повернути стягнуті з неї кошти.

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, позивачкою не надано доказів того, що на підставі оскаржуваного наказу з її грошового забезпечення утримуються кошти на погашення заподіяній державі матеріальній шкоді у сумі 157 206,46 гривень, про що зазначено в заяві, як підстава для зупинення таких протиправних дій з боку Відповідача. При цьому, надана до заяви виписка з банківської картки ОСОБА_1 за період з 13.09.2024 року по 26.10.2024 року не є таким доказом, оскільки містить лише суму отриманого грошового забезпечення.

За правилами частини першої статті 77 КАС України обов`язок доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, які ініціюють відповідне клопотання.

З огляду на вищенаведені нормативно-правові акти та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею

Суддя В.А. Дубровна