Ухвала

від 21.11.2024 по справі зд/460/22/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

21 листопада 2024 року м. Рівне№ЗД/460/22/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Д.П. Зозуля, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання адміністративного позову до суду, -

В С Т А Н О В И В :

20.11.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 до подання позовної заяви про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просить суд: зупинити дію постанови військово - лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 МОУ, прийнятої у вигляді довідки № 1936/7374 від 31.10.2024, якою гр. ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби - до набрання законної сили рішення у даній справі.

Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 повідомив, що з 12.08.2024 по 20.08.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні з палатами інтенсивної терапії у Клінічній лікарні з невідкладних станів та екстреної медичної допомоги у м. Ужгороді. За результатами проведеного обстеження у мене встановлено діагнози: постінфаркний та атеросклеротичний кардіосклероз; гіпертензивне серце; гіпертонічний криз; гіпертонічна хвороба ІІІ ст. З стадії з коефіцієнтом високого ризику; гіпертонічна енцефалопатія; субарахноїдальна киста правої скроневої ділянки головного мозку; ознаки церебрального атеросклерозу з явищами ангіопатії; множинні астенічні розлади з правобічною гіпестензією; загальна слабкість. Пройшов медикаментозний курс відповідного лікування, після якого виписаний з направленням під диспансерний нагляд кардіолога та невролога. За період з 11.09.2024 по 23.09.2024 проходив обстеження та лікування у ІНФОРМАЦІЯ_1 за діагнозами: стенокардія напруження, гіпертонічна хвороба високого ризику. 3 23.09.2024 по 26.09.2024 перебував на лікуванні у стаціонарному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5302 від 26.09.2024). За результатами обстеження встановлено підвищений артеріальний тиск (260/120); головні болі; задишка при помірному навантаженні, давлячий дискомфорт за грудиною та було підтверджено наступні діагнози: гіпокінез задньо-бокової зони лівого шлуночка серця. Було призначено відповідний курс лікування. Виписано під диспансерний нагляд кардіолога за місцем проживання. Направлено на консультацію в Інститут серцево - судинної хірургії ім. Амосова з метою вирішення питання оперативного лікування. 23.10.2024р., - у зв`язку з триваючим погіршенням стану здоров`я (скарги на головні болі, загальну слабкість, запаморочення, стенокардія напруги ІІІ ФК, стенозуючий атеросклероз), - був направлений командиром в/ч НОМЕР_2 на проходження ВЛК до в/ч НОМЕР_1 . 31.10.2024 була видана постанова Військово - лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка оформлена Довідкою за № 1936/7374, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний "придатним до військової служби". 01.11.2024 отримав вищеназвану Довідку ВЛК, на якій зазначив , що не згідний з висновком спірної постанови і не згідний з процедурами її прийняття. Вказує, що постанови ВЛК є обов`язковими до виконання, що зобов`язує його до належного виконання обов`язків військовослужбовця, тоді як він не в змозі витримати великі фізичні навантаження, через поганий стан здоров`я, що загрожує життю ОСОБА_1 . Станом на 16.11.2024 перебуває на стаціонарному лікуванні. Тому вважає, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті судом до ухвалення рішення у справі.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для його розгляду, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

За правилами частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В силу вимог ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З системного аналізу вказаної норми права судом встановлено, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю; 3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; 4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист; 5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. При чому, кожна з наведених обставин є самостійною.

Приписом п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України встановлено види забезпечення позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Згідно із абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності труднощів виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглянувши вказану заяву разом із доданими до неї документами, суд вказує таке.

Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

31.10.2024 видана Довідка військово-лікарської комісії за № 1936/7374, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний "Придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку оперативного забезпечення, охорони, такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення на підводних човнах, наводних кораблях, у спецспорудах".

Відповідно до відмітки зробленої на Довідці військово-лікарської комісії за № 1936/7374, ОСОБА_1 її отримав 01.11.2024, вказав "З висновком ВЛК не згоден в повному обсязі".

У спірних правовідносинах заявником оскаржується постанова Військово-лікарської комісії, яка оформлена у вигляді довідки №1936/7374, прийнятої 31.10.2024, якою заявник визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку оперативного забезпечення, охорони, такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення на підводних човнах, наводних кораблях, у спецспорудах.

Суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу " (далі - Закон № 2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII регламентовано поняття військового обов`язку.

Відповідно зі статтею 1 частинами 1, 2 та 3 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Крім того, статтею 1 частинами 5 та 7 вищевказаного Закону передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно зі статтею 4 частиною 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" встановлено, що комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.

Верховний Суд у постановах від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Отже, вирішення спору в межах даної справи здійснюється судом з урахуванням вищезазначених висновків.

Забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має інші цілі, а все обґрунтування заяви позивача зводиться до незаконності спірної постанови (довідки).

Позаяк, заявник визначив, що позовна заява буде стосуватися скасування постанови ВЛК , оформленої довідкою за №1936/7374, прийнятою 31.10.2024.

Поміж тим, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує на очевидні ознаки протиправності оскаржуваної постанови, прийнятої у вигляді довідки № 1936/7374 від 31.10.2024, а саме зазначає що незгідний із висновком цієї постанови та процедурою її прийняття. Разом з тим, надання оцінки оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень на стадії вирішення заяви про забезпечення позову без розгляду справи по суті - є фактичним вирішенням позовних вимог наперед, що є неможливим до розгляду справи по суті, так як предметом спору є власне прийняття вказаного рішення.

Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування. Водночас, стверджувати про очевидність протиправності постанови, прийнятої у вигляді довідки № 1936/7374 від 31.10.2024, - на даній стадії процесу у суду немає підстав.

Юридичний критерій правомірності прийняття спірної постанови (довідки), в тому числі вмотивованість і обґрунтованість такої постанови (довідки), ще підлягає дослідженню судом під час розгляду справи у позовному провадженні.

Окрім того, суд вважає, що заявником не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин. Позиція ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови військово - лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 МОУ, прийнятої у вигляді довідки № 1936/7374 від 31.10.2024, якою гр. ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби - до набрання законної сили рішення у даній справі, є необґрунтованими, а тому заява про забезпечення адміністративного позову в цій частині не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.

Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має на меті звернутися до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 21 листопада 2024 року.

Суддя Д.П. Зозуля