Рішення

від 21.11.2024 по справі 500/5915/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5915/24

21 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №191950026953 від 11.09.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 період навчання в Тернопільському професійно-технічному училищі №2 за професією ткаля з 01.09.1984 по 15.07.1987 та період роботи у ВАТ "ТО "Текстерно" з 22.07.1987 по 02.09.2014 на посаді ткалі ткацьких верстатів за фактичною тривалістю та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 04.09.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.09.2024 позивач звернулась із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.6 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №191950026953 від 11.09.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж. Однак до пільгового стажу відповідачем не зарахований весь період роботи з 22.07.1987 по 02.09.2014 у ВАТ "ТО "Текстерно", та період навчання у Тернопільському професійно-технічному училищі №2 з 01.09.1984 по 15.07.1987. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день протягом 27 років на посаді ткача, ВАТ "ТО "Текстерно" у довідці №04/435 від 23.07.2021 зазначило, що до трудового стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, їй зараховано лише 10 років 8 місяців 10 днів.

Беручи до уваги те, що необхідний пільговий стаж підтверджується відомостями трудової книжки, позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 04.09.2024 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії згідно з п.6 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №191950026953 від 11.09.2024. Вік позивачки на момент звернення становить 55 років, страховий стаж 36 років 05 місяців 02 дні, пільговий стаж 10 років 08 місяців 10 днів. До страхового стажу позивача враховано всі періоди. До пільгового стажу позивачки враховано всі періоди. Отже, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.6 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній пільговий стаж.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення від 11.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.6 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. На момент звернення за призначенням пенсії позивач досяг віку 55 років, страховий стаж склав 36 років 05 місяці 02 днів, пільговий стаж 10 років 08 місяців 10 днів. Подана для призначення пенсії позивачем трудова книжка, не містить інформації про характер виконуваної роботи у спірному періоді. Тому, для підтвердження пільгового періоду роботи позивачкою було подано уточнюючу довіку, згідно якої пільговий стаж позивача становить 10 років 08 місяців 10 днів. Враховуючи викладене, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, правові підстави для призначення пільгової пенсії позивачу відсутні.

У відповіді на відзив позивач відзначив, що не врахування при винесенні оскаржуваного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області до пільгового страхового стажу періодів перебування ОСОБА_1 на лікарняних, декретних та чергових відпустках, відпустках по догляду за дітьми до 3 років, періоду навчання в Тернопільському професійно-технічному училищі №2 за професією ткалі є грубим порушенням норм чинного законодавства України.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно записів у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 22.07.1987, в період з 01.09.1984 по 15.07.1987 навчалася в Тернопільському середньому професійно-технічному училищі №2 за професією ткаля, про що свідчать і відомості диплому № 030249 від 15.07.1987. По завершенню навчання ОСОБА_1 22.07.1987 була прийнята на роботу у ВАТ "ТО "Текстерно" на посаду ткалі 5 розряду на якій пропрацювала до 02.09.2014, з якої була переведена на посаду інструктора виробничого навчання в ткацький цех, що підтверджується довідкою №06/423 від 26.08.2024 виданою ВАТ "ТО "Текстерно".

З довідки №04/435 від 23.07.2021, виданої ВАТ "ТО "Текстерно", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записі у ній слідує, що за період з 22.07.1987 по 02.09.2013, спеціальний стаж роботи позивача становить 10 років 8 місяців 11 днів.

За час роботи у ВАТ "ТО "Текстерно" у позивача народилися дві дитини: 24.03.1989 ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 08.04.1989 та 18.10.1993 ОСОБА_3 згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 26.10.1993.

04.09.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.6 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №191950026953 від 11.09.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, довідки про навчання та роботу), страховий стаж складає 36 років 5 місяців 2 дні; пільговий стаж 10 років 8 місяців 10 днів.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В силі приписів п.6 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.

Професія "ткач" внесена до Списку текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583.

Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Водночас, п."д" і "ж" ч.3 вказаної статті передбачено, що до стажу роботи зараховується також:

навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

З матеріалів справи вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1 за професією ткач в період з 22.07.1987 по 02.09.2014 підтверджено трудовою книжкою № НОМЕР_4 від 24.12.2001 та довідкою ВАТ "ТО "Текстерно" №06/423 від 26.08.2024.

Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній 04/435 від 23.07.2021, виданою ВАТ "ТО "Текстерно", стверджується, що сумарна тривалість стажу роботи позивача за професією ткач за період з 22.07.1987 по 02.09.2013 становить 10 років 8 місяців 11 днів.

Відмовляючи в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області в рішенні №191950026953 від 11.09.2024 послалось на відсутній необхідний пільговий стаж, що згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній 04/435 від 23.07.2021 складає 10 років 8 місяців 11 днів.

Однак суд критично оцінює таку позицію відповідача та звертає увагу на те, що органом, який наділений правом визначати наявність стажу для призначення відповідної пенсії, є органи Пенсійного фонду України, а не ВАТ "ТО "Текстерно".

Поряд із цим, згідно із ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Водночас, за час роботи у ВАТ "ТО "Текстерно" у позивача народилися дві дитини: 24.03.1989 ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 08.04.1989 та 18.10.1993 ОСОБА_3 згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 26.10.1993.

За змістом ст.181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Отже, до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Таким чином, час зазначеної відпустки в повному обсязі зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах, а також до загального стажу роботи. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №607/6447/17-а, 16.05.2019 у справі № 607/15077/16-а, від 19.02.2020 у справі №607/19152/15-а.

Серед іншого, роботі позивача в ВАТ "ТО "Текстерно" передувало навчання у період з 01.09.1984 по 15.07.1987 в Тернопільському середньому професійно-технічному училищі №2 за професією ткач 5-го розряду, про що свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 22.07.1987 і відомості диплому № 030249 від 15.07.1987.

Приписами п.109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, передбачено, що крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також згідно п."з" навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та з перекваліфікації;

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по віку та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника членам їх сімей, а також пенсій по старості працівницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" і "л", прирівнюються за вибором яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що працевлаштування за професією особою після завершення навчання надає право для зарахування такого періоду навчання у професійно-технічних училищах до пільгового стажу.

Разом з тим, відповідно до розрахунку стажу позивача, слідує, що заявлені до зарахування до спеціального стажу в позовних вимогах періоди з 01.09.1984 по 15.07.1987 та з 22.07.1987 по 02.09.2014, частково зараховано відповідачем самостійно, а саме: з 22.07.1987 по 01.04.1998, а відтак не є спірними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період навчання в Тернопільському середньому професійно-технічному училищі №2 з 01.09.1984 по 15.07.1987 та період роботи у ВАТ "ТО "Текстерно" з 02.04.1998 по 02.09.2014 підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи позивача згідно з п.6 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки такі відповідають записам в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію, суд зазначає, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

У спірному рішенні відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного стажу та з цієї підстави відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Отже, з вказаного рішення слідує, що відповідач, отримавши заяву позивача про призначення пенсії та додані до неї документи надав оцінку лише одній з обов`язкових умов, необхідних для призначення зазначеної пенсії, а саме наявності спеціального стажу.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскаржуваного рішення щодо не зарахування до спеціального стажу позивачу періоду навчання в професійно-технічному училищі за професією ткалі та роботи на посаді ткалі у ВАТ "ТО "Текстерно".

При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.02.2018 у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 04.09.2024, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).

Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то до відшкодування позивачу підлягає сума судового збору у розмірі 800,00 грн., сплачена згідно квитанції на суму 1211,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №191950026953 від 11.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.6 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Тернопільському середньому професійно-технічному училищі №2 з 01.09.1984 по 15.07.1987 та період роботи в відкритому акціонерному товаристві "Тернопільське об`єднання "Текстерно" з 02.04.1998 по 02.09.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2024 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.6 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: майдан Київський майдан, 6, м.Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43027, код ЄДРПОУ: 13358826).

Головуючий суддяМандзій О.П.