Рішення

від 21.11.2024 по справі 520/28919/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 р. Справа № 520/28919/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Другого апеляційного адміністративного суду, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо ненадання довідки про суддівську винагороду судді ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року, обраховану, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, який був визначений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028 грн 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень)

- зобов`язати Другий апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, обраховану, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, який був визначений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет У країни на 2024 рік» в розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не видано довідку про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, обраховану, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, який був визначений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет У країни на 2024 рік» в розмірі 3028,00 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Через систему "Електронний суд" представником відповідача надіслано відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що штатним розписом суду на 2024 рік затверджено посадовий оклад судді у розмірі 131 375 грн., який розраховано з 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, з урахуванням регіонального коефіцієнта - 1,25, що встановлено частиною 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 13.08.2002 року Указом Президента України №712/2002 призначено суддею Валківського районного суду Харківської області строком на п`ять років.

На підставі постанови Верховної Ради України №1237-У від 27.06.2007 року позивача зараховано до штату Харківського окружного адміністративного суду суддею безстроково.

Постановою Верховної Ради України №2679-УІ від 04.11.2010 «Про обрання суддів» позивача обрано суддею Харківського апеляційного адміністративного суду безстроково.

30.01.2024 Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 263/0/15-24 про відрядження позивача з Харківського апеляційного адміністративного суду до Другого апеляційного адміністративного суду для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 31 січня 2024 року.

Відповідно до наказу голови Другого апеляційного адміністративного суду №2.2-05/146 від 30.01.2024 позивача зараховано до штату Другого апеляційного адміністративного суду для здійснення правосуддя шляхом відрядження за переведенням з Харківського апеляційного адміністративного суду строком на 1 рік із 31.01.2024 до 30.01.2025 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 30.01.2024 № 263/0/15-24.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3149/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного адміністративного суду (відряджена до Другого апеляційного адміністративного суду) звільнено ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного адміністративного суду (відряджена до Другого апеляційного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Позивач звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024, обраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був визначений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет У країни на 2024 рік» в розмірі 3028,00 грн.

Листом Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 року №2.1-28/50657/24 повідомлено позивача, що штатним розписом суду на 2024 рік затверджено посадовий оклад судді у розмірі 131375 грн., який розраховано з 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, з урахуванням регіонального коефіцієнта - 1,25, що встановлено частиною 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, відсутні підстави для видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року, обраховану, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, у розмірі 3028 грн.

Не погоджуючись із відмовою у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, з визначенням суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Спір у цій справі виник у зв`язку з обчисленням суддівської винагороди позивача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2 102,00 грн.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 2 частини 3 та частиною 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн. був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Так, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3 028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.) на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1928-ІХ є неправомірною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22 та від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 13 вересня 2023 року у справі № 240/44080/21.

Отже, відмова відповідача в наданні позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., є протиправною.

З метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Другого апеляційного адміністративного суду щодо відмови в наданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. та зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, визначеною Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 станом на 01.01.2024 із зазначенням базового розміру посадового окладу прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні, який визначений статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого апеляційного адміністративного суду (майдан Театральний, буд. 1, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61057, код ЄДРПОУ 42256976) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо відмови в наданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Другий апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, визначеною Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 станом на 01.01.2024 із зазначенням базового розміру посадового окладу прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні, який визначений статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Другого апеляційного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 42256976).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.