Ухвала

від 21.11.2024 по справі 600/5308/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченіадміністративного позову

21 листопада 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/5308/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом приватної фірми "Труд" до Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватна фірма "Труд" звернулась до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) щодо скасування статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період приватної фірми "Труд".

Представником позивача адвокатом Поляк М.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) щодо скасування статусу критично важливого для фінансування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період приватної фірми "Труд".

В обґрунтування заяви адвокат посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, а також призвести до негативних наслідків для фірми. У заяві зазначено, що у такому випадку, навіть якщо рішення суду буде на користь позивача, відновлення порушених прав і відшкодування збитків буде ускладненим або неможливим, оскільки фінансові, людські та матеріальні втрати можуть бути незворотними.

Суд у відповідності до положень ч.1 ст.154 КАС України розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи заяви та вирішуючи її по суті, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст.150 КАС України.

Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Отже, при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховуватися предмет позову, підстави звернення до суду, співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи, а також забезпечення дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.

Водночас забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Предметом спору у позові приватної фірми "Труд" є визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) щодо скасування статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період приватної фірми "Труд".

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову приватна фірма "Труд" обґрунтовує можливістю ускладнення поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та не можливістю виконання рішення суду.

Невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, а також призвести до таких наслідків як:

-перешкода господарській діяльності позивача, яка пояснюється останнім тим, що скасування статусу критично важливого підприємства унеможливить подальшу діяльність фірми у сфері, що є життєво необхідною для забезпечення функціонування економіки регіону; ПФ "Труд" поставляє вироблену продукцію, в тому числі за межі Чернівецької області на власних вантажних транспортних засобах, водіями яких є військовозобов`язані чоловіки, які вже не зможуть вільно пересуватись та виконувати свої посадові обов`язки;

-загроза втрати кадрів, адже, на думку позивача, скасування статусу критично важливого підприємства призводить до звільнення працівників, які були заброньовані від мобілізації відповідно до законодавства. Станом на сьогодні, вже шість осіб подали заяви про звільнення (копії заяв про звільнення додаються). Разом з цим, інші працівники перебувають під загрозою мобілізації, а їх мобілізація навіть у випадку задоволення позову не буде підставою для звільнення таких з військової служби, що призведе до значних проблем з кадрами;

-економічні збитки, що пояснюється неможливістю належного виконання контрактів, зобов`язань перед контрагентами та державою. Станом на сьогодні у підприємства наявні невиконані зобов`язання на суму 7 601 514 грн., які позивач не може виконати за відсутності водіїв, які не є військовозобов`язані; невжиття заходів забезпечення позову може змусити позивача порушити умови договорів із контрагентами через неможливість виконання своїх зобов`язань, що призведе до втрати ділової репутації, санкцій за договорами та втрати партнерів. Крім того, у позивача наявний кредит в банку на суму 2 298 386, 72 грн., виконання якого станом на сьогодні під загрозою.

У випадку задоволення позову та відновлення статусу критично важливого підприємства відновлення його діяльності вимагатиме значних ресурсів для повернення звільнених працівників, відновлення перерваних контрактів та регулювання відносин із контрагентами.

Поряд із цим, оцінивши доводи заяви щодо очевидності негативних наслідків, які настануть у разі невжиття заходів забезпечення позову та ускладнення чи неможливість поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд приходить до висновку, що така підстава у заяві про забезпечення позову та як наслідок забезпечення позову у спосіб, який пропонує представник позивача в частині зупинення дії оскаржуваного рішення - фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.

Суд зазначає, що перевірка законності спірного рішення станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, є фактично вирішенням справи по суті, а ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Правомірність та оцінка оскаржуваного рішення відповідача, підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.

Так, суд зазначає, що більшість із перелічених наслідків, яких позивач має намір уникнути шляхом вжиття заходів забезпечення позову є по суті ризиками, які так чи інакше несе у більшій чи меншій мірі кожен суб`єкт господарювання, здійснюючи свою підприємницьку діяльність.

При цьому, аргументи заяви свідчать про те, що основним наслідком, який напряму пов`язаний із прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення, є відсутність правової можливості забронювати своїх працівників, а відповідно як наслідок їх мобілізація. Очевидним є те, що усі решта наведені наслідки є похідними від зазначеної обставини.

В цьому контексті слід зазначити, що відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" бронюванню підлягають, зокрема, військовозобов`язані, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу процитованих норм видно, що заброньовані військовозобов`язані під час мобілізації на особливий період не підлягають призову на військову службу, на строк дії такого бронювання.

З матеріалів заяви про забезпечення позову слідує, що позивач до прийняття оскаржуваного рішення, відносилось до підприємств, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. На думку позивача, скасування такого статусу призведе до звільнення працівників, які були заброньовані від мобілізації відповідно до законодавства. Повідомлено, що вже шість працівників подали заяви про звільнення, а інші працівники перебувають під загрозою мобілізації.

Поряд із зазначеним, матеріали заяви не містять жодного доказу, який би свідчив про вчинення щодо працівників фірми на теперішній час певних дій, спрямованих на мобілізацію його працівників, направлення для проходження військової служби до військової частини (навчального центру), що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання прийнятого за результатом розгляду справи рішення, якщо таке буде прийнято на користь заявника.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, передбачених частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви приватної фірми "Труд" про забезпечення позову - відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.О. Кушнір