Постанова

від 20.11.2024 по справі 440/1128/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 р.Справа № 440/1128/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник позивача Перепелюк О.В.

представник відповідача Блук К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава Хліб» на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/1128/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава Хліб»

до Головного управління ДПС у м. Києві , Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтава Хліб», звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.11.2023 №10041865/45075045;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.11.2023 №10041866/45075045;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.11.2023 №10041864/45075045;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.11.2023 №10055654/45075045;

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.11.2023 №10055653/45075045;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.11.2023 №10055652/45075045;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.11.2023 №10055651/45075045;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава Хліб" податкову накладну № 1 від 30.06.2023 датою її фактичного отримання.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава Хліб" податкову накладну № 4 від 31.07.2023 датою її фактичного отримання.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава Хліб" податкову накладну № 5 від 31.07.2023 датою її фактичного отримання.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава Хліб" податкову накладну № 10 від 31.08.2023 датою її фактичного отримання;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава Хліб" податкову накладну № 12 від 31.08.2023 датою її фактичного отримання;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава Хліб" податкову накладну № 6 від 30.09.2023 датою її фактичного отримання;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава Хліб" податкову накладну № 8 від 30.09.2023 датою її фактичного отримання.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 задоволено позов.

19.09.2024 від представника позивача через систему Електронний суд надійшла заява про ухвалення додаткового рішення від 18.09.2024 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 80 000,00 грн. та документи на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Хліб" про ухвалення додаткового рішення у справі №440/1128/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Хліб" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Приймаючи цю ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні судового рішення у справі №440/1128/24 судом вирішено питання про судові витрати та врахована відсутність доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та, як наслідок, такі витрати не включені до судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами у цій справі.

Не погодившись із цією ухвалою суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти рішення про задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач, користуючись свої правом, зробив заяву про стягнення судових витрат до закінчення судових дебатів та подав докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти рішення про задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).

Положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат (протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті), а саме докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення рішення.

Водночас, апеляційний суд встановив, що заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду лише після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення по справі.

Апеляційний суд зауважив, що у вимогах позовної заяви позивач зазначив, що "Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011), та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок їх бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ХЛІБ» (код ЄДРПОУ 45075045), понесені останнім судові витрати у формі судового збору та витрат на правничу допомогу".

Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року (справа № 160/16902/20, адміністративне провадження № К/9901/24445/21) вказав, що зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Однак, позовна заява не містила відповідного обґрунтування неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин, а зазначення у позовній заяві очікуваного розміру судових витрат на правову допомогу, не є належним клопотанням (заявою) в розумінні норм КАС України.

Колегія суддів вважає, що зазначення узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір. Станом на дату розгляду даної справи судом першої інстанції 13.09.2024, позивачем не подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та не долучено доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема у розмірі 80 000,00 грн.

Апеляційний суд звертає увагу, що особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати. Тому, аналізуючи положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення. Іншими словами, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава Хліб» залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі № 440/1128/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 21.11.2024 року