Постанова

від 20.11.2024 по справі 400/3876/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3876/24Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Дата і місце ухвалення 24.07.2024р., м. Миколав

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 р. у справі №400/3876/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік з урахуванням базового місяця «січень 2008 року»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік з урахуванням базового місяця «січень 2008 року»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у незастосуванні пункту 4 та решти положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-Х1І «Про соціальний І правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з 29 січня 2020 року по 19 червня 2020 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення із застосуванням пункту 4 та решти положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІ1 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» за період з 29 січня 2020 року по 19 червня 2020 року, з урахуванням проведених раніше виплат посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу за період з 29 січня 2020 року по 19 червня 2020 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024р. позов частково задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.

Визнано протиправними дії Військової частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020-19.06.2020 рр. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 р. з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених законом на 1 січня 2020 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 р. по 19.06.2020 р., та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 р. шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, із урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції не врахував те, що в оскаржуваній позивачем період нараховування та виплата грошового забезпечення, а також додаткових виплат здійснювалося у відповідності до вимог чинного на у цей час законодавства, а саме з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року (далі Постанова №704).

Зауважив, що незважаючи на скасування з 29.01.2020р. в судовому порядку п.6 постанови КМУ №103 від 21.02.2018р., яким було внесено зміни до п.4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017р., сама Постанова №704 досі викладена у редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 2015року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини від 18.06.2020р. №26-РС позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу.

На думку позивача бездіяльність військової частини щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік, а також незастосуванні при визначенні розміру грошового забезпечення, а також інших додаткових виплат розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року є протиправною, що стало підставою його звернення до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов визнав право позивача на індексацію грошового забезпечення, а також дійшов висновку, що виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020р. по 19.06.2020р., а також інші додаткові виплати розраховані відповідачем з порушенням вимог чинного законодавча, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та належать частковому задоволенню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

30 серпня 2017р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення Військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за Військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Станом на час прийняття Постанови №704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24 лютого 2018р. набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»

Отже, з 24.02.2018р. змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за Військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови №704.

Побідні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 виснував таке:

а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за Військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за Військовим (спеціальним) званням.

Зазначений правовий висновок застосовний до цієї справи, обставини якої тотожні справі №440/6017/21.

Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (Військовим) званням, як складових грошового забезпечення Військовослужбовців, що проходять Військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11 лютого 2021 року у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18 лютого 2021 у справі №200/3775/20-а.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 р. становить 1762,00 грн., з 1 січня 2020р. - 2102 грн.

Приписами ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у період з 29.01.2020 р. по 19.06.2020р., грошове забезпечення позивача та додаткові виплати мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.02.2020 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Отже обчислення у 2020р. грошового забезпечення позивача, та додаткових виплат визначених шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018р. не відповідає жодному діючому нормативно-правовому акту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №160/2775/22 від 06 лютого 2023 року.

Інші неведені апелянтом доводи не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки останні суперечать сформованій правовій позиції Верховного Суду щодо спірних правовідносин.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 р. - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді А.Г. Федусик О.А. Шевчук