Постанова

від 21.11.2024 по справі 420/3094/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3094/24Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , Одеського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2024р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Об`єднаної житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , Одеського квартирно-експлуатаційного управління, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 6.02.2008р., оформленого протоколом №1 від 6.02.2008р. в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 , який перебував на обліку (черзі) осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (перебування у списках військовослужбовців, що потребують покращення житлових умов на загальних підставах) з 3.08.1992р.;

- зобов`язати Об`єднану житлову комісію ВЧ НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 , на квартирному обліку військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 зі складом сім`ї 2 особи: ОСОБА_1 , 1974р.н., син - ОСОБА_2 , 1998р.н., який перебував на обліку (черзі) осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (перебування у списках військовослужбовців, що потребують покращення житлових умов на загальних підставах) з 3.08.1992р., з залишенням на квартирному обліку;

- зобов`язати Одеське квартирно-експлуатаційне Управління внести ОСОБА_1 в узагальнені списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (перебування у списках військовослужбовців, що потребують покращення житлових умов на загальних підставах) з 03.08.1992 року зі складом сім`ї 2 особи: ОСОБА_1 , 1974р.н., син ОСОБА_2 , 1998р.н.. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з серпня 1987р. по грудень 2007р. він проходив військову службу у Збройних силах України.

Позивач зазначив, що з 1992р. він був поставлений на квартирний облік у ВЧ НОМЕР_2 .

В подальшому, згідно листа №02/ЖК від 15.01.2024р. житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , позивачу стало відомо про те, що 6.02.2008р. рішенням засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування, відповідно до протоколу №1 від 6.02.2008р. ОСОБА_1 знято з квартирного обліку. Так, відповідно до протоколу №1 від 6.02.2008р. було постановлено, що військовослужбовців, які на даний момент перебувають на квартирному обліку при житловій комісії штабу та управління Південного оперативного командування та не підтвердили поліпшення житлових умов згідно вимог керівних документів, тимчасово до підтвердження потреби в поліпшенні житлових умов зняті з квартирного обліку. При цьому, позивач зазначає, що всі документи, необхідні для комісії ним завжди своєчасно надавались за вимогою комісії, у разі належного повідомлення про це, у відповідності до діючого законодавства, всі контакти, номера телефонів надавались, будь-яких вимог щодо надання додаткових документів він не отримував перед засіданням комісії 6.02.2008р.. Також позивача не повідомили про зняття з обліку у 15-денний строк у письмовій формі із зазначенням підстав зняття з обліку. Таким чином, позивач вважає, що рішення засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 6.02.2008р., оформлене протоколом №1 від 6.02.2008р., є незаконним та необґрунтованим, та що ОСОБА_1 безпідставно було знято з квартирного обліку.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 6.02.2008р., оформленого протоколом №1 від 6.02.2008р., в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 , який перебував на обліку (черзі) осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (перебування у списках військовослужбовців, що потребують покращення житлових умов на загальних підставах) з 3.08.1992р..

Зобов`язано Об`єднану житлову комісію ВЧ НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 зі складом сім`ї 2 особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на обліку (черзі) осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (перебування у списках військовослужбовців, що потребують покращення житлових умов на загальних підставах) з 3.08.1992р..

Зобов`язано Одеське квартирно-експлуатаційне управління внести ОСОБА_1 в узагальнені списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (перебування у списках військовослужбовців, що потребують покращення житлових умов на загальних підставах) з 03.08.1992 року зі складом сім`ї 2 особи: ОСОБА_1 , 1974р.н., син ОСОБА_2 , 1998р.н..

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Під час апеляційного розгляду справи, для всебічного повного та об`єктивного розгляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребувати від ОСОБА_1 , ВЧ НОМЕР_1 , Об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , Одеського квартирно-експлуатаційного управління відповідних пояснень та належних доказів на їх підтвердження. Так, ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7.10.2024р. та від 21.10.2024р. було витребувано відповідні пояснення та належні докази на їх підтвердження у сторін по справі.

На підставі вказаного та з необхідністю додаткового з`ясування обставин по справі, колегією суддів прийнято ухвалу від 7.10.2024р., якою було продовжено строк розгляду апеляційної скарги Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024р. по даній справі.

Так, у жовтні 2024р., на виконання ухвал П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7.10.2024р. та від 21.10.2024р. сторонами по справі були надані витребувані пояснення та належні докази на їх підтвердження.

Отже, розглянувши матеріали справи, дослідивши витребувані документи та надані пояснення сторін по справі, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування, оформлене протоколом №1 від 6.02.2008р. в частині тимчасового зняття (до усунення недоліків по квартирній справі) ОСОБА_1 та членів його сім`ї з квартирного обліку штабу та управління Південного оперативного командування, як такого що в період з травня 2007р. по лютий 2008р. не оновив документи, які підтверджують потребу в поліпшенні житлових умов, є протиправним, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач запрошувався на засідання житлової комісії, коли вирішувалось питання про зняття його з квартирного обліку. Також відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 повідомлявся у письмовій формі із зазначенням підстав зняття з обліку (виключення із списку) про прийняте житловою комісією штабу та управління Південного оперативного командування рішення від 6.02.2008р., оформлене протоколом від 6.02.2008р. №1, про зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, перевірки доказів, у зв`язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України з 1.08.1987р. по 26.12.2007р..

В подальшому, наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України за №586 від 26.12.2007р. ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас у зв`язку зі скороченням штатів.

При цьому, судовою колегією встановлено, що 3 серпня 1992р. ОСОБА_1 було надано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 з проханням поставити його на квартирний облік.

Згідно з протоколом №6 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 4 серпня 1992р. було прийнято рішення поставити ОСОБА_1 на квартирний облік в військову частину НОМЕР_2 з моменту написання рапорту.

Відповідно до Витягу з протоколу №5 засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 12 березня 2004р. на підставі рапорту підполковника ОСОБА_1 щодо зміни складу сім`ї на квартирному обліку з 1-го до 3-ох чоловік було вирішено змінити квартирний облік по сім`ї підполковника ОСОБА_1 з однієї особи до 3-х осіб, включивши в список дружину ОСОБА_3 , 1974р.н. та сина ОСОБА_2 , 1998р.н.

В подальшому, рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 18 лютого 2013р. шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано.

Також, рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 вересня 2013р. визначено місце проживання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 та залишено на його утриманні.

Згідно із Довідкою, виданою начальником управління по персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 , на утриманні ОСОБА_1 знаходиться сім`я у складі сина ОСОБА_2 , 1998р.н.

З листа №02/ЖК від 15.01.2024р. житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , позивачу стало відомо про те, що ще 6.02.2008р. рішенням засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування, відповідно до протоколу №1 від 6.02.2008р. його, ОСОБА_1 , знято з квартирного обліку.

Так, відповідно до витягу з протоколу №1 від 6.02.2008р. було постановлено, що військовослужбовців, які на даний момент перебувають на квартирному обліку при житловій комісії штабу та управління Південного оперативного командування та не підтвердили поліпшення житлових умов згідно вимог керівних документів, тимчасово до підтвердження потреби в поліпшенні житлових умов зняті з квартирного обліку (576 осіб згідно списку, додаток №1 до протоколу).

У відповідному списку значиться позивач ОСОБА_1 ..

Позивач, вважаючи вищевказане рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про зняття ОСОБА_1 та членів його сім`ї з квартирної черги, що оформлено протоколом №1 від 6.02.2008р. засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування незаконним та таким, що порушує його конституційне право на житло, звернувся в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт просить визнати його протиправним та скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до ст.31 Житлового кодексу України (найменування кодексу згідно ЗУ «Про дерадянізацію законодавства України»), що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (ч.1 ст.37 ЖК України).

У відповідності до ст.39 ЖК України, громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншого громадського об`єднання і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ради Міністрів УРСР і Укрпрофради за №470 від 11.12.1984р. (надалі - Правила №470).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за №2011-XII, відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Приписами ст.1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За правилами ст.1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст.2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Положеннями п.1 ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами абз.4 п.1 ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Абзацом 1 п.9 ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Як передбачено ч.1 ст.9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

У відповідності до положень ст.43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Згідно із ст.48,49 ЖК України, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Відповідно до п.11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23.12.1992р. за №220 та в подальшому викладеного в новій редакції на підставі наказу Міністра оборони України від 3.12.1995р. №20 (надалі - Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України), військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. В рішенні вказується дата прийняття на облік, склад сім`ї, підстави для прийняття на облік, вид черги надання житлових приміщень (загальна черга, в першу чергу), а у випадку відмови в прийнятті на облік підстави відмови з посиланням на відповідну норму житлового законодавства. Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.

Приписами п.12,13,34 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України визначено, що на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, який підписується членами сім`ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання житла та бажають разом з ним стати на облік; довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку; довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад). Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій.

Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.

Отже, усі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.

Положенням, чітко визначено, що датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесено рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік, а всі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, мають вирішуватися за місцем проходження ними служби. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформляється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку, довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи. Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій. Аналогічні положення містяться й у Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984р. №470.

Наказом Міністра оборони України від 6.10.2006р. за №577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. На підставі даного наказу №577 наказ Міністра оборони України від 3.02.1995р. №20 втратив чинність.

Надалі, наказ Міністра оборони України №577 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 30.11.2011р. №737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».

Наказ Міністерства оборони України від 30.11.2011р. №737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018р. №380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (надалі - Інструкція №380).

Відповідно ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 3.08.2006р. за №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (надалі - Порядок №1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно з п.3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до п.4 Порядку №1081 центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.

Порядком №1081 визначено чіткий алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Приписи п.23 Порядку №1081 визначають, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника).

Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.

Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Положеннями п.29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктом 32 Порядку №1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення).

Порядок передбачає також і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 30 Порядку).

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, судова колегія зазначає, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020р. у справі №487/5835/17, від 1 квітня 2020р. у справі №638/5769/18, від 8 квітня 2020р. у справі №683/2197/18, від 19 травня 2020р. у справі №683/2198/18 та від 24 вересня 2021р. у справі №748/303/20.

При цьому, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України за №380 від 31.07.2018р. затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (надалі - Інструкція №380).

Так, Інструкція №380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Приписами п.1 р.VІ Інструкції №380 визначено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Положеннями п.6 р.І Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей до одержання ними жилого приміщення для постійного проживання мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням.

Пунктом 1 р. ІІ Інструкції №380 визначено що, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії.

Основною формою роботи житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є засідання (збори). Засідання (збори) є правочинними, якщо на них присутні більше ніж 2/3 членів комісії. Рішення приймається відкритим голосуванням за умови 50 % загальної кількості членів житлової комісії плюс 1 голос. (п.4 Розділу ІІ Інструкції № 380).

У відповідності до п.7,8 р.ІІ Інструкції №380, житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення, серед іншого, щодо зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Згідно п.16 р.VI Інструкції №380, житлові комісії військових частин (об`єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, судова колегія зазначає, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Підпунктом 1 пункту 15 розділу II Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984р. №470 (надалі - Правила) передбачено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті.

Пунктом 20 розділу II Правил громадяни беруться на квартирний облік:

- за місцем проживання - рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної у місті, селищної, сільської Ради народних депутатів;

- за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу.

Рішення щодо взяття на квартирний облік повинно бути винесене у місячний строк з дня подання громадянином необхідних документів.

Якщо на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету буде внесено пропозицію про відмову у взятті на облік, на засідання вказаних органів запрошується заявник.

Положеннями п.21 розділу II Правил, передбачено, що у рішенні виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або у спільному рішенні адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету, які розглядали заяви громадян, вказуються дата взяття на облік, склад сім`ї, підстава для взяття на облік, вид черговості надання жилих приміщень (загальна черга, в першу чергу), а при відмові у взятті на облік - підстава відмови.

Рішення про взяття громадян на квартирний облік за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

Про прийняте рішення виконавчий комітет місцевої Ради, адміністрація підприємства, установи, організації направляють заявникові письмову відповідь з повідомленням відповідно дати взяття на облік, виду і номера черги або підстави відмови у задоволенні заяви.

Положеннями п.25 розділу II Правил передбачено, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації щороку в період з 1 жовтня по 31 грудня проводять перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Виявлені зміни вносяться в облікові справи громадян і книгу обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. Зміни з питань, що належать до компетенції виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, адміністрації підприємства, установи, організації (органу громадської організації) і профспілкового комітету, провадяться після прийняття рішень цими органами. Про внесені зміни заінтересованим особам направляється письмове повідомлення.

Приписами п.28 розділу II Правил визначено, що зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку).

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 6.02.2008р., оформленого протоколом №1 від 6.02.2008р. в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 , який перебував на обліку (черзі) осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (перебування у списках військовослужбовців, що потребують покращення житлових умов на загальних підставах) з 3.08.1992р..

Як вже зазначалось вище, що для всебічного повного та об`єктивного розгляду даної справи, судовою колегією ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7.10.2024р. та від 21.10.2024р. витребовувались від ОСОБА_1 , ВЧ НОМЕР_1 , Об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , Одеського квартирно-експлуатаційного управління відповідні пояснення та належні докази на їх підтвердження. Разом з цим, судова колегія витребувала у Одеського квартирно-експлуатаційного управління квартирну справу позивача.

Так, Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням на ухвалу суду було надано копію Облікової справи за № НОМЕР_3 Одеського гарнізону, ВЧ НОМЕР_1 п/п-к зап. ОСОБА_1 .. Також, сторонами по справі були надані відповідні пояснення та належні документи на підтвердження пояснень.

Дослідивши копію Облікової справи за № НОМЕР_3 Одеського гарнізону, ВЧ НОМЕР_1 п/п-к зап. ОСОБА_1 , судовою колегією встановлено, що дійсно оскаржуваним рішенням засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 6.02.2008р., оформленого протоколом №1 від 6.02.2008р., позивача тимчасово було знято з квартирного обліку до підтвердження потреби в поліпшенні житлових умов.

При цьому, згідно матеріалів квартирної справи позивача, а саме згідно Витягу з протоколу засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування за №8 від 30.04.2004р., ОСОБА_1 було видано службову квартиру загальною площею 32,6кв.м, в якій він і на даний час проживає.

Крім того, судовою колегією встановлено, що ОСОБА_1 звертався із рапортом до Голови Житлової комісії штабу Південного оперативного командування про постановку його до позачергової черги квартирного обліку. Вказаний рапорт був розглянутий на засіданні житлової комісії управління Південного оперативного командування, що підтверджується Витягом з протоколу №9 від 21.12.2010р. засіданні житлової комісії управління Південного оперативного командування, та було постановлено про включення ОСОБА_1 разом зі складом його сім`ї 3 особи (він, син, дружина) до позачергової черги на квартирний облік.

Разом з цим, як вбачається із матеріалів Облікової справи за № НОМЕР_3 Одеського гарнізону, ВЧ НОМЕР_1 п/п-к зап. ОСОБА_1 , що згідно Витягу з протоколу засідання житлової комісії управління Південного оперативного командування за №8 від 30.10.2013р. ОСОБА_1 , комісією було вирішено тимчасово, до подачі військовослужбовцями і особами, звільненим з військової служби у запас або у відпустку, документів, необхідних для відпрацювання Форм подання інформації до Єдиного реєстру, зокрема, ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку в управлінні Південного оперативного командування.

Аналізуючи вищевстановлені обставини, судова колегія зазначає, що положеннями ст.55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, ч.1 та 3 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (ст.2 КАС України).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011р. за №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Вказане означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018р. у справі за №826/4406/16 та від 29 червня 2021р. у справі за №1.380.2019.000578 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване у даній справі рішення засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 6.02.2008р., оформленого протоколом №1 від 6.02.2008р. є нормативно-правовим актом.

Так, за змістом ст.264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності, особами, щодо яких його застосовано, а також особами, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, усі зацікавлені особи, права та інтереси яких порушуються зазначеним рішенням відповідача, в змозі подати вмотивований позов та оскаржити зазначене рішення відповідача безвідносно до висновків, сформованих судом у цій справі.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.Як було встановлено при дослідженні Облікової справи за № НОМЕР_3 Одеського гарнізону, ВЧ НОМЕР_1 п/п-к зап. ОСОБА_1 , після оскаржуваного рішення засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 6.02.2008р., оформленого протоколом №1 від 6.02.2008р., позивача було поновлено на квартирному обліку, а в подальшому рішенням засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 30.10.2013р., яке оформлено Витягом з протоколу за №8 від 30.10.2013р., ОСОБА_1 було тимчасово до подачі документів, необхідних для відпрацювання Форм подання інформації до Єдиного реєстру, знято з квартирного обліку в управлінні Південного оперативного командування.

Отже, аналізуючи вказане, судова колегія вважає, що в даному випадку оскаржуване рішення не порушує прав позивача, безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки наявне більш нове рішення (від 30.10.2013р.), яким ОСОБА_1 знято з квартирного обліку в управлінні Південного оперативного командування.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України наведені вище висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, судова колегія вважає, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Також, судова колегія бере до уваги висновки Верховного Суду про те, що суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача.

Тому суд не надає оцінки решті доводів учасників справи через відсутність порушеного права позивача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р., заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.Окрім того, апеляційний суд вважає, що особа, яка знаходиться на квартирному обліку, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися про свою черговість на квартиру та стан документів у квартирній справі. При цьому, добросовісно користуватися належними їй правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія вважає, що байдужа поведінка особи, яка знаходиться на квартирному обліку, що виявляється, зокрема, у не заінтересованості отримання інформації щодо своєї черговості на квартирному обліку, не повинна схвалюватися судовою практикою.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024р. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , Одеського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко