Постанова

від 19.11.2024 по справі 580/4811/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4811/24 Головуючий у 1 інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Головне управління ДПС у Черкаській області звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) податковий борг в сумі 1 526 208,08 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг до бюджету у сумі 1526208 (один мільйон п`ятсот двадцять шість тисяч двісті вісім) гривень 08 копійок.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та позовну заяву залишити без розгляду повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що її підприємницька діяльність припинена у 28.01.2019, а тому, дана обставина свідчить про відсутність податкового боргу перед бюджетом. Також, апелянт посилається на пропуск Головним управлінням ДПС у Черкаській області 1095 денного строку на стягнення податкового боргу. Крім того, апелянт зазначає, що до неї не надходили ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви, судові повістки, що позбавило її конституційного права на судовий захист та права на доступ до правосуддя.

09 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Головного управління ДПС у Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

10 жовтня 2024 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі апелянта.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.07.2007 по 28.01.2019 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, ОСОБА_1 має непогашений борг перед бюджетом у сумі 1 526 208,08 грн., що виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення №0003591702 від 10.02.2016 у сумі 1220567,47 грн. зі строком сплати 27.10.2023. З урахуванням сплати у сумі 11,26 грн., залишок непогашеного зобов`язання у сумі 1220556,21 грн;

- податкового повідомлення-рішення №0003591702 від 10.02.2016 у сумі 305141,87 грн. зі строком сплати 27.10.2023;

- податкового повідомлення-рішення №0003641702 від 10.02.2016 у сумі 510,00 грн. зі строком сплати 30.10.2023.

24 листопада 2023 року Головним управлінням ДПС у Черкаській області була сформована податкова вимога (форма Ф) № 0009308-1305-2300, якою визначено суму податкового боргу платника податків станом на 23.11.2023 у сумі 1527594,12 грн.

Податкова вимога від 24.11.2023 (форма Ф) № 0009308-1305-2300 направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (ідентифікатор 0690024115786) та вручена 12.12.2023.

Позивач, вважаючи, що узгоджена сума грошового зобов`язання відповідачем вчасно не погашена, звернувся до суду з вищевказаним позовом про стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку податкової заборгованості, ОСОБА_1 має непогашений борг перед бюджетом у сумі 1 526 208,08 грн., що виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 10.02.2016 №0003591702 та №0003641702.

Пунктами 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

24 листопада 2023 року Головним управлінням ДПС у Черкаській області була сформована податкова вимога (форма Ф) № 0009308-1305-2300, якою визначено суму податкового боргу платника податків станом на 23.11.2023 у сумі 1527594,12 грн.

Податкова вимога від 24.11.2023 (форма Ф) № 0009308-1305-2300 направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (ідентифікатор 0690024115786) та вручена 12.12.2023.

Згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Положеннями п. 95.1 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В силу пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Колегія суддів зазначає, що докази, які б підтверджували сплату ОСОБА_1 спірної суми податкового боргу на момент вирішення спору у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судового порядку.

З приводу посилання апелянта на те, що її підприємницька діяльність припинена 28.01.2019, а тому, дана обставина свідчить про відсутність податкового боргу перед бюджетом, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як було вищезазначено, податковий борг ОСОБА_1 виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0003591702 від 10.02.2016 на загальну суму 1525709,34 грн. та №0003641702 від 10.02.2016 у сумі 510,00 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались ОСОБА_1 у судовому порядку та стали узгодженими 12.01.2021 після набрання законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі №823/439/16.

Отже, на час припинення ОСОБА_1 28.01.2019 підприємницької діяльності грошове зобов`язання по податкових повідомленнях-рішеннях від 10.02.2016 №000359170 та №0003641702 не було узгоджене та не становило податкового боргу.

Разом з тим, це не спростовує факту наявності у ОСОБА_1 податкового боргу станом на час звернення Головного управління ДПС у Черкаській області до суду з даним позовом.

Щодо посилання апелянта на пропуск Головним управлінням ДПС у Черкаській області 1095 денного строку на стягнення податкового боргу, слід зазначити наступне.

Пунктом 102.1. статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4. цієї статті у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 910/8428/18 підтримав вказану позицію та наголосив, що Податковим кодексом України встановлений граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню.

Як було вищевказано, податкові повідомлення-рішення від 10.02.2016 №000359170 та №0003641702 вважаються узгодженими 12 січня 2021 року після набрання законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі №823/439/16 та з цієї дати почався відлік 1095 денного строку, в межах якого податковим органом можуть бути вжиті заходи щодо стягнення податкового боргу.

Разом з тим, Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 18 березня 2020 року) підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, яким, серед іншого, встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

В подальшому процитована норма пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України змінена Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX, а саме, слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами «по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 3 березня 2022 року №2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, зокрема, підпунктом 69.9 установлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон № 2260-IX, набрав чинності 27 травня 2022 року), який зупинив дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнив статтю 102 пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» (набрав чинності 25 листопада 2022 року) пункт 69.9 доповнено абзацом п`ятим, за змістом якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема, строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.

В подальшому Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01 серпня 2023 року) пункт 102.9 статті 102 виключено.

Отже, враховуючи наведене правове регулювання, перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (в тому числі й щодо строків здійснення заходів з погашення податкового боргу) зупинявся:

- з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року - з виключеннями щодо випадків, передбачених ПК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 160/1315/24.

Беручи до уваги викладене, з 18 березня 2020 року має місце зупинення перебігу строків для стягнення грошових зобов`язань податковими органами у зв`язку з поширенням на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а подальше зупинення мало місце у зв`язку із запровадженням воєнного стану, відтак, на момент звернення податкового органу з позовом щодо стягнення податкового боргу строк 1095 днів не сплинув.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 та від 18.05.2022 у справі 640/26239/20 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дані судові рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в них висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.

Дослідивши зазначені судові рішення Верховного Суду, колегія суддів встановила, що у них спір виник до внесення змін до Податкового кодексу України шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 52-2.

Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області при зверненні до суду пропущено 1095 денний строк, в межах якого податковим органом можуть бути вжиті заходи щодо стягнення податкового боргу, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції невірно вказано РНОКПП ОСОБА_1 , слід зазначити, що відповідач вправі звернутися до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки у судовому рішенні.

Також, апелянт вказує, що резолютивна частина ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 не містить висновку про відкриття провадження у справі, в цій ухвалі суду вказано про прийняття позовної заяви, а тому, на переконання апелянта, суд першої інстанції ухвалив судове рішення без відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 171 КАС України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження в адміністративній справі, номер справи; 2) найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); 3) предмет та підстави позову; 4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; 5) дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; 6) дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; 7) результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику (повідомлення) сторін; 8) строк для подання відповідачем відзиву на позов; 9) строки для подання відповіді на відзив та заперечення, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження; 10) строк подання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі; 11) веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається; 12) у разі розгляду справи за місцезнаходженням суб`єкта владних повноважень - повідомлення про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб`єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

Колегія суддів зазначає, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справ від 14 травня 2024 року, якою суд першої інстанції вирішив прийняти позовну заяву за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), відповідає вимогам частини 9 статті 171 КАС України.

Крім того, в оскаржуваному рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 зазначено, що 13.05.2024 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у адміністративній справі.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без відкриття провадження у справі є безпідставними.

З приводу доводів апелянта про те, що до неї не надходили ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви, судові повістки, що позбавило її конституційного права на судовий захист та права на доступ до правосуддя, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, отже особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

При вирішенні цієї справи колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 у справі «Созонов та інші проти України», в якому Суд зазначив про те, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання. Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Право учасників справи, зокрема, бути належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання та на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

Отже, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки або будь-яких інших доказів на підтвердження обізнаності про дату, час і місце судового засідання, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справ від 14 травня 2024 року не була вручена ОСОБА_1 , що свідчить про те, що суд першої інстанції не повідомив її належним чином про розгляд справи.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 належним чином про розгляд справи, це порушення норми процесуального права, в силу вимог п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року з прийняттям нового судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 1 526 208,08 грн., а тому, адміністративний позов Головного управління ДПС у Черкаській області слід задовольнити.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у Черкаській області, однак, через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року слід скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, однак, є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в сумі 1 526 208 (один мільйон п`ятсот двадцять шість тисяч двісті вісім) гривень 08 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 20.11.2024 р.