Постанова

від 20.11.2024 по справі 320/35790/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/35790/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Штульман І.В.

суддів: Заїки М.М.

Черпака Ю.К.

при секретарі судового засіданя Коренко Ю.В.,

за участю: Карпухіна Ярослава Володимировича - представника позивача; Федоренко Анастасії Олегівни - представника відповідача, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЗ СОЛЮШІОНС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

11 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ФЗ СОЛЮШІОНС" звернулося в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС) у м.Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0059955/0706 від 26 вересня 2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року адміністративний позов ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС" - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0059955/0706 від 26 вересня 2023 року, винесене ГУ ДПС у м. Києві. Стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 26840 гривень на користь ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у м. Києві.

Приймаючи рішення про задоволення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу не було підстав для нарахування ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС" у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме: з 11 березня 2020 року по 29 квітня 2020 року, - пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, ГУ ДПС у м. Києві (далі - апелянт) подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС" у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, позивачем порушено граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, за операціями з імпорту товарів за контрактами з нерезидентами REITZ INDIA LTD, LENSER FILTRATION GMBH. Відповідач вважає, що до даних правовідносин повинен застосовуватись Закон України "Про валюту та валютні операції", а сертифікат Торгово-промислової палати не є безумовним доказом неможливості виконання зобов`язань та повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС" заперечував проти апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві, мотивуючи це слідуючим.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що ТОВ "ФЗ СОЛЮШІІОНС" (код ЄДРПОУ 39802167) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", та перебуває на обліку у ГУ ДПС у м. Києві.

Співробітниками ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ФЗ СОЛЮШІІОНС" з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за імпортними контрактами №28/21 від 20 вересня 2021 року з нерезидентами REITZ INDIA LTD та контрактом №Н37548 від 16 вересня 2021 року з нерезидентом LENSER Filtration GmbH.

За результатами перевірки складено Акт від 26 червня 2023 року №46283/Ж5/26-15-07-06-03-19/39802167 (далі - Акт перевірки), з якого вбачається, що під час перевірки ГУ ДПС у м. Києві встановлено порушення ТОВ "ФЗ СОЛЮШІІОНС" частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21 червня 2018 року (далі - Закон №2473-VIII) та пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5: несвоєчасне надходження товару у сумі 275009,60 євро (еквівалент 8967014,58 гривень) за імпортним контрактом №Н37548 від 16 вересня 2021 року з нерезидентом LENSER Filtration GmbH (Німеччина); несвоєчасне надходження товару у сумі 65408,00 євро (еквівалент 2022552,72 гривень) за імпортним контрактом №Н37548 від 16 вересня 2021 року з нерезидентом LENSER Filtration GmbH (Індія).

За результатами Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0049327/0706 від 18 липня 2023 року, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства нарахована пеня у розмірі 3437562,11 гривні.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0049327/0706 від 18 липня 2023 року, ТОВ "ФЗ СОЛЮШІІОНС" звернулося зі скаргою №23к-451 від 25 липня 2023 року до ДПС України. За результатами розгляду скарги ДПС України 20 вересня 2023 року прийнято рішення №27851/6/99-00-06-01-02-06, яким скаргу ТОВ "ФЗ СОЛЮШІІОНС" - частково задоволено.

На підставі Акту перевірки та з урахуванням рішення ДПС №27851/6/99-00-06-01-02-06 від 20 вересня 2023 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0059955/0706 від 26 вересня 2023 року, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства нарахована пеня у розмірі 3420297,53 гривні.

Вважаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ " ФЗ СОЛЮШІІОНС " звернулося в суд за захистом своїх прав.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу (далі - ПК) України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

Згідно пунктів 6, 7 розділу ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Національного банку України від 02 січня 2019 року №7, банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за: 1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією; 2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією; 3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України. Банк перевіряє операції, не зазначені в підпунктах 1-3 пункту 6 розділу II цієї Інструкції, під час настання події (переказу резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента, отримання реєстру МД за відповідною операцією) і надалі банк не здійснює за ними валютний нагляд щодо дотримання резидентом граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів згідно з вимогами цієї Інструкції.

Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати: 1) оформлення МД типу ЕК-10 Експорт, ЕК-11 Реекспорт на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів; 2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів. Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків: 1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог); 2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному підпунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції; 3) у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 Імпорт, IM-41 Реімпорт, ІМ-51 Переробка на митній території, IM-72 Безмитна торгівля, IM-75 Відмова на користь держави, IM-76 Знищення або руйнування (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД); 4) у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі); 5) у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором; 6) у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

Вимоги підпункту 1 пункту 9 розділу III цієї Інструкції не застосовуються до операцій з експорту, імпорту товарів у разі дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій.

Згідно статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Національного Банку України від 02 січня 2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що між ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС" та REITZ INDIA LTD укладено контракт №28/21 від 20 вересня 2021 року та додаткові угоди до нього. Між ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС" та LENSER FILTRATION GMBH укладено контракт №Н37548 від 16 вересня 2021 року.

Відповідно до наданих контрактів REITZ INDIA LTD, LENSER FILTRATION GMBH мали поставити ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС" товар (обладнання). На виконання вимог контрактів позивачем здійснено передплату, що підтверджується платіжним дорученням, проте обладнання не було поставлено у визначений законодавством строк.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року по справі №904/3886/21 висловив правову позицію щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні": "ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката".

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" у разі, якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Судом першої інстанції зазначено, що в матеріалах справи наявні наступні сертифікати. Сертифікат Рівненської Торгово-промислової палати №5600-23-3496 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого засвідчено неможливість постачання товару на митну територію України продавцем REITZ INDIA LTD на адресу покупця - ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС", відповідно до контракту №28/21 від 20 вересня 2021 року у встановлені контрактом терміни у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації, введенням військового стану в Україні та масовими ракетними обстрілами об`єктів критичної інфраструктури, знеструмленням приміщень з виробничими потужностями, тимчасові зупинки роботи підприємств для збереження життя працівників, що фактично призвели до розірвання Контракту (додаткова угода №2 від 01 березня 2023 року) і повернення авансу позивачу 12 травня 2023 року. Період дії форс-мажорних обставин з 29 березня 2022 року по 12 травня 2023 року.

Сертифікат Рівненської Торгово-промислової палати №5600-23-3513 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого засвідчено неможливість постачання товару на митну територію України продавцем LENSER FILTRATION GMBH (Федеративна Республіка Німеччина) на адресу покупця - ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС", відповідно до контракту №Н37548 від 16 вересня 2021 року у встановлені контрактом терміни у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації, введенням військового стану в Україні та масовими ракетними обстрілами об`єктів критичної інфраструктури, знеструмленням приміщень з виробничими потужностями, тимчасові зупинки роботи підприємств для збереження життя працівників, що фактично призвело до перенесення термінів виконання контрактів та термін його дії (Додаткова угода №4 від 02 січня 2023 року). Період дії форс-мажорних обставин з 09 березня 2022 року по 30 січня 2023 року.

Відповідно до умов Контракту №28/21 від 20 вересня 2021 року вбачається, що продавець - REITZ INDIA LTD мав поставити товар за умовами DAT м. Запоріжжя (пункт 2.1, 3.6 Контракту). За загальним правилом DAT - означає, продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення.

Також з умов контракту вбачається, що поставка здійснюється морським сполученням, що підтверджується наявністю "коносаменту" (пункт 3.3, 5.1 Контракту).

З пункту 6.1 Контракту вбачається, що одним із видів форс-мажорних обставин є війна.

В матеріалах справи наявний лист №REF36173 від 14 березня 2022 року відповідно до якого REITZ INDIA LTD повідомляє, що не може доставити обладнання на умовах DAP-Україна у зв`язку з незаконним вторгненням Росії в Україну.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що загальновідомим фактом є ведення бойових дій в Запорізькій області та складність морського товаро-транспортного сполучення, що об`єктивно впливало на можливість виконання імпортних контрактів.

Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, вбачається, що Запорізька область є територією на якій ведуться бойові дії.

В подальшому передплата від REITZ INDIA LTD була повернута позивачу, що фактично призвело до розірвання контракту. Факт повернення коштів сторонами не заперечувався.

Відповідно до пункту 8.1 Контракту Н37548 передбачено, що однією з форс-мажорних обставин є війна. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з оголошенням воєнного стану в Україні, незаконного вторгнення Росії в Україну та відповідного Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 про введення воєнного стану на всій території Україні, та визнання форс-мажорних обставин в Україні, компанія LENSER FILTRATION GMBH бачить великі ризики виробництва та постачання продукції на користь ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС", в зв`язку з чим компанією прийнято рішення припинити виробництво та подальшу обробку замовлення (лист від 09 березня 2022 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновки суду першої інстанції про наявність форс-мажорних обставин, які зумовили невиконання вимог контрактів і дотримання строків поставки товару в Україну та підтвердженні Торгово-промисловою палатою.

Щодо посилання відповідача на те, що сертифікати Торгово-промислової палати були надані лише до суду першої інстанції, то в даному випадку право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженими поданням виключно тих доказів, які надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 15 червня 2022 року по справі №420/2808/20, від 19 жовтня 2022 року по справі №160/8762/21, від 05 квітня 2023 року по справі №460/3026/20.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №225, обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган. Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Рішення) за формою, що додається.

Тобто, відповідно до наведених норм права обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган.

Згідно із пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 112 ПК України встановлені загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Згідно із пунктом 112.1 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України визначено, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Дослідивши матеріали справи та норми права, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що контролюючим органом у даних правовідносинах жодними доказами не була доведена вина позивача у порушенні граничних строків розрахунків у іноземній валюті.

Щодо нарахування пені, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає слідуюче.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону №2473-VIIІ.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина восьма статті 16 Перехідні положення Закону №2473-VIII).

За правилами частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Приписами частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Контролюючим органом за порушення вищевказаного пункту Закону №2473-VIII нараховано позивачеві пеню у розмірі 9994245,84 грн.

Згідно абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України "Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року №466-IX підпункт 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: "пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

Таким чином, ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України "Про валюту і валютні операції", зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 28 березня 2024 року по справі №380/17879/22 сформулював висновок, відповідно до якого "пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню".

Застосовуючи такий висновок Верховного Суду до правовідносин, які виникли у цій справі, колегія суддів вказує на відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування Товариству у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 11 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, під час касаційного перегляду підтвердились доводи позивача про безпідставність нарахування йому в період дії карантину пені та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу ТОВ "ФЗ СОЛЮШІОНС" пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за зовнішньоекономічною угодою від 16 вересня 2021 року №H37548 з компанією LENCER Filration GmbH (Germany) за період з 12 жовтня 2022 року по 22 грудня 2022 року, з 15 липня 2022 року по 27 грудня 2022 року, з 28 грудня 2022 року по 30 січня 2023 року; від 20 вересня 2021 року №28/21 з компанією REITZ INDIA LTD (Індія) за період з 01 грудня 2022 року по 12 травня 2023 року, враховуючи висновки Верховного Суду, які підлягають застосуванню адміністративним судом у даних правовідносинах у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, на думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив оскаржуване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи висновки Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року не спростовують.

Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: М.М. Заїка

Ю.К. Черпак

Повний текст постанови складено 21 листопада 2024 року