Постанова
від 20.11.2024 по справі 320/48251/23
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/48251/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

представника позивача - Гордійчука Ю.В.

представника відповідача - Норець В.М.

представника відповідача - Познякової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - відповідач 1, апелянт 1), Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач 2, апелянт 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року № 1124/Ж10/3100041 та Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 08 вересня 2023 року № 167680705.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими відповідачами на підставі висновків актів планової перевірки та вважає їх протиправними, оскільки позивачем було заявлено суми на бюджетне відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість за різні періоди: за грудень 2022 року (за який було винесено податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2022 року) та за лютий 2023 року, з урахуванням збільшеної суми за попередній період, за результатами перевірки якого складений акт, з яким позивач не погоджується.

Позивач вважає, що його рішення повторно подати суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування з урахуванням суми, у якій відмовлено при наданні бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки контролюючого органу за попередній звітний (податковий) період, врахувавши недоліки та виправивши помилки, ніяким чином не може слугувати підставою для тлумачення таких дій як згоди на відмову у відшкодування всієї суми ПДВ, та є лише врахуванням попередньої суми ПДВ шляхом її збільшення у наступному періоді, що не заборонено законом.

Враховуючи вищевикладене, позивач, діючи у рамках законодавчо встановлених норм, скористався своїм правом на подання заяви на бюджетне відшкодування ПДВ з урахуванням суми, у якій було відмовлено при наданні бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки контролюючого органу за попередній звітний (податковий) період.

Позивач зазначає, що законодавством не встановлено жодної заборони ані щодо кількості подання таких заяв щодо бюджетного відшкодування ПДВ, ані щодо заборони по включенню таких сум за попередні періоди, відносно яких було відмовлено раніше.

Позивач повідомляє, що не здійснював придбання товару, товар було виготовлено на виробничих потужностях підприємства, та як наслідок, сума втраченого (знищеного) товару не включалась позивачем до суми бюджетного відшкодування; відповідно до пункту 32.1. п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України не здійснював нарахування податку на додану вартість на втрачений (знищений) товар, а тому й не міг включати ці суми до бюджетного відшкодування.

Отже, висновки відповідачів у актах перевірки від 01 листопада 2022 року №1080/Ж5/31-00-04-01-04/33894121 та від 25 липня 2023 року №15811/10-36-07-05/33894121 є такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

29 лютого 2024 року від представника Головного управління Державної податкової служби у Київської області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у задоволенні клопотання Головному управлінню Державної податкової служби у Київської області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» про залучення співвідповідача у справі задоволено та залучено співвідповідачем у даній справі Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145).

22 лютого 2024 року та 29 березня 2024 року представником Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року № 1124/Ж10/3100041.

11 квітня 2024 року судом першої інстанції зареєстровано клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» про поновлення строку звернення до суду у справі №320/48251/23 задоволено та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року № 1124/Ж10/3100041.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» до Головного управління ДПС у Київській області, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08 вересня 2023 року №167680705.

Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС у Київській області солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» судові витрати у розмірі 53 680 грн 00 коп.

Позиція суду мотивована тим, що висновки акту перевірки від 01 листопада 2022 року №1080/Ж5/31-00-04-01-04/33894121 не підтверджені, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104 підлягає скасуванню як протиправне; висновки акту перевірки від 25 липня 2023 року №15811/10-36-07-05/33894121 не підтверджені, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08 вересня 2023 року №167680705 підлягає скасуванню як протиправне.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 06 серпня 2024 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2022 №1124/Ж10/3100040104 відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з пропуском строку звернення останнього до суду, обґрунтування позивачем поважних причин пропуску вказаного строку не наведено, а процесуальний строк поновлено судом ухвалою від 25 квітня 2024 року безпідставно та необґрунтовано за відсутності належних та допустимих доказів.

Відповідач 2 наполягає на тому, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з цим позовом, тому Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 25 квітня 2024 року дійшов необґрунтованого висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» про поновлення строку звернення до суду у справі №320/48251/23, замість залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, відповідач 2 зазначає про те, що за наслідками податкової перевірки, ним встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме:

- включення до Розрахунку суми бюджетного відшкодування митних декларацій, які не були відображені при формуванні від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 15 094 607,31 грн;

- порушення пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: включення до бюджетного відшкодування взаємовідносин з контрагентами і митні декларації, які вже враховані в розрахунку суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 26 982 556,98 грн.

Апелянт 2 наголошує на тому, що проведеною документальною виїзною перевіркою не підтверджено інформацію про фактичну наявність активів та повноту відображення зобов`язань, залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського (податкового) обліку за періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ, не можливо підтвердити у зв`язку з відсутністю належним чином документально оформлених матеріалів проведеної інвентаризації; сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2022 року сформована за рахунок придбаних активів (газу, електроенергії, тощо) з метою подальшого використання в господарській діяльності, але згідно з наданими матеріалами інвентаризації не можливо підтвердження вибуття запасів та наявних залишків позивача.

Надалі, 08 серпня 2024 року Головним управлінням Державної податкової служби України у Київській області подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача 1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби України у Київській області мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам законодавства.

Апелянт 1 зазначає про те, що на момент реєстрації результатів перевірки, тобто станом на 11 травня 2023 року, була відсутня інформація про оскарження позивачем висновків акту перевірки та податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року № 1124/Ж10/3100041 у судовому порядку, що в свою чергу стало підставою для врахування висновків такого акту при проведенні перевірки Головним управлінням Державної податкової служби України у Київській області.

Відповідач 1 наголошує на тому, що проведеною документальною виїзною перевіркою не підтверджено інформацію про фактичну наявність активів та повноту відображення зобов`язань, залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського (податкового) обліку за періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ, не можливо підтвердити у зв`язку з відсутністю належним чином документально оформлених матеріалів проведеної інвентаризації. Також зазначає, що неможливо фізично підтвердити відсоток знищеної електроенергії чи газу, оскільки станом на момент реєстрації матеріалів перевірки витратні матеріали (енерговитрати) не зберігаються і обрахувати їх неможливо.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

20 серпня 2024 року представником позивача подано відзиви на апеляційні скарги, за змістом яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін; підтримує висновок суду першої інстанції про поважність пропуску ним строку звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року призначено справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 жовтня 2024 року о 11:30 годин.

У судовому засіданні 02 жовтня 2024 року, колегія судів, заслухавши думку учасників процесу, порадившись на місці ухвалила продовжити строк розгляду справи на розумний термін, надати можливість сторонам подати додаткові письмові пояснення та оголосити перерву до наступного судового засідання об 12:00 год. 23 жовтня 2024 року.

11 жовтня 2024 року від представника Головного управління Державної податкової служби України у Київській області надійшли додаткові пояснення, за змістом яких останній зазначає, що твердження представника позивача про те, що в податкових деклараціях за травень 2022 року та лютий 2023 року до бюджетного відшкодування включено суми податку (фактично сплачені) за різні податкові періоди, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наявним у справі письмовим доказам. При цьому наголошує, що жодною нормою податкового законодавства не передбачено право платника податку на повторне заявлення до бюджетного відшкодування суми податку, яка була зменшена контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення за формою «В3».

14 жовтня 2024 року від представника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшли додаткові пояснення, за змістом яких останній зазначає, що проведеною документальною виїзною перевіркою не підтверджено інформацію про фактичну наявність активів та повноту відображення зобов`язань, залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського (податкового) обліку за періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ, не можливо підтвердити у зв`язку з відсутністю належним чином документально оформлених матеріалів проведеної інвентаризації та встановлено порушення пункту198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 69.29 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, а саме: включення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, у розмірі 22 223 366,32 грн.

Апелянт 2 наголосив на тому, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2022 року сформована за рахунок придбаних активів (газу, електроенергії, тощо) з метою подальшого використання в господарській діяльності, але згідно з наданими матеріалами інвентаризації не можливо підтвердження вибуття запасів та наявних залишків позивача.

Надалі, у судовому засіданні від 23 жовтня 2024 року, колегія судів, порадившись на місці ухвалила задовольнити клопотання представника позивача, відкласти розгляд справи на 20 листопада 2024 року об 12:00 год. та продовжити строк розгляду справи на розумний термін.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до фактичних обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (код ЄДРПОУ: 33894121) зареєстровано 02 лютого 2006 року, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, Бородянська державна податкова інспекція.

Видами діяльності за КВЕД є: 23.13 Виробництво порожнистого скла (основний); 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі наказів від 19 вересня 2022 року №58/Ж1 та від 11 жовтня 2022 року №87/Ж1, виданих на підставі пп. 19-1.6 п.19-1.1 статті 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 статті 78, п. 82.2 статті 82, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» (ЄДРПОУ: 33894121) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого бюджетного відшкодування з бюджету.

З метою дослідження показників фінансово-господарської діяльності в ході документальної позапланової перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків до позивача були направлені запити щодо надання пояснень та документального підтвердження з питань, які виникли в ході перевірки, зокрема:

- надати розшифровку суми від`ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту р. 16.1 «Значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» до Декларації за травень 2022 року;

- надати баланс бухгалтерських рахунків за травень 2022 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення;

- аналіз в розгорнутому вигляді рахунку 643 за травень 2022 року з усіма наявними субрахунками;

- аналіз собівартості продукції;

- дані останньої інвентаризації готової продукції та акти списання пошкодженої продукції за результатами бойових дій;

- дані останньої інвентаризації готової продукції;

- акти списання продукції, яка пошкоджена за результатами бойових дій, за перевіряємий період;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 90 з зазначенням статей витрат за травень 2022 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення, з наданням первинних документів на підставі яких підприємством вносяться дані в зазначену відомість;

- надати інформацію, щодо причин втрати запасів, зазначених в інвентаризаційних описах на складах Борекс та Кухарі (копія заяви до правоохоронних органів, копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інш.);

- надати накази на проведення інвентаризації, накази на визначення складу інвентаризаційних комісій, місцезнаходження членів інвентаризаційної комісії, протоколи інвентаризаційних комісій;

- відображення в бухгалтерському обліку втрачених запасів, виявлених під час проведення інвентаризації;

- надати калькуляцію собівартості готової продукції;

- надати інформацію щодо розшифровки витрат (в тому числі на придбання активної електричної енергії та природного газу), які були понесені для виробництва готової продукції, яка була втрачена в наслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану та відображена в інвентаризаційних описах запасів на складах Борекс та Кухарі;

- надати протоколи інвентаризаційних комісій, затверджених керівником підприємства відповідно до розділу IV Положення №879;

- надати інформацію по рахунку 947 у розрізі кількості, вартості списаної готової продукції;

- надати сертифікати, які засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видані Торгово-промисловоою палатою України;

- надати інші наявні документи, що підтверджують факт знищення, пошкодження готової продукції внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану.

Згідно з інформацією, наданою позивачем у листі від 13 вересня 2022 року № 19:

«Внаслідок військових дій підприємство припинило виробництво продукції з 27 лютого 2022 року. З метою запобігання техногенної катастрофи (витік розплавлено скла при температурі вище 1000 °С) було прийнято рішення про зупинку печей. Наслідок охолодження печей - зупинка виробництва на значний термін.

Стосовно пошкоджень майна, яке зазнало ТОВ «Пісківський завод скловиробів»:

1. Пошкодження будівель та споруд підприємства - внаслідок обстрілів пошкоджено покрівлі над скловарними цехами №1 та №2; за фактом руйнувань до правоохоронних органів подано заяву про пошкодження майна з реєстраційним номером 2307 від 10 травня 2022 року; надано Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню 12022111050001560 з реєстрацією 12 травня 2022 року; зазнали пошкодження будівлі депо (пошкоджено дах та вибито ударною хвилею вікна), будівля відділу збуту (вибито вікна) та матеріального складу; за фактом руйнувань подано заяву про пошкодження майна з реєстраційним номером 3263 від 27 червня 2022 року (надано Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню 12022111050002074 з реєстрацією 27.06.2022).

2. Пошкодження готової продукції - наприкінці березня 2022 року - початок квітня 2022 року завод відновив відвантаження готової продукції зі складів, до яких мав доступ, адже склади в смт. Бородянка були не доступні (проводилось розмінування територій); після отримання дозволів на доступ до територій відвантаження відновилось з усіх складів; враховуючи значні залишки готової продукції на складах, наказ про призупинення дії трудового договору, адже підприємство фактично зупинене та, як наслідок, значне скорочення персоналу (більшість людей звільнилось протягом березня - квітня 2022 року) проведення повних інвентаризацій з переміщенням продукції та перерахунком по датам виготовлення було неможливе; на підставі цього прийнято рішення проведення інвентаризацій тільки на складах, де візуально фіксувалося пошкодження або знищення продукції, та тільки після приїзду оперативної групи та фіксації наслідків; продукція на складах зберігається секторами по дві-три піддона в висоту (залежить від упаковки) та секторами з під`їздом до продукції; більшість складів знаходиться на відкритій території; побачити стан продукції, що знаходиться в середині сектора без його розбирання не можливо, тому після результатів інвентаризації під час підготовки продукції до реалізації/перевезення встановлюються додаткові факти пошкодження продукції - тому загальна сума збитків по складах не є остаточною; остаточна інформація буде надана тільки після повного розвантаження віддалених складів (складів за територією заводу), адже постійно встановлюються факти пошкоджень, навіть на складах де первинно не було зафіксовано пошкоджень.

3. Ситуація на складах після припинення військових дій па території Київської області та доступу до територій та проведення інвентаризацій наступна:

1) Склад в АДРЕСА_1 .

Склад відкритий, розташований недалеко від ангару (не в оренді), який був знищений в наслідок ведення бойових дій; як наслідок - частина складу постраждала - один вид продукції, що розташований в безпосередній близькості до ангару зазнав значних пошкоджень.

За фактом руйнувань подано заяву про пошкодження майна (надано Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню 42022112330000301 з датою реєстрації 10.04.2022).

В результаті знищена продукція: Пляшка 251П-КПНн-450 "Білий Ведмідь" в кількості 1 316 250 шт. на суму 5 176 021,54 грн (з ПДВ по ціні реалізації) (товар знаходився на відповідальному зберіганні та обліковувався на за балансовому рахунку (за балансовий рахунок 023).

Крім товару знищено упаковку (піддони, листі поліпропіленові, рамки та мішки), що обліковується на рахунках ТМЦ (204 - Тара та 201 - основна сировина (група Пакувальні матеріали), а також па рахунку 204К «Поворотна тара» (тара передана Покупцю, що належить до повернення (під товаром на відповідальному зберіганні).

2) Склад в смт. Біла криниця, вул. Центральна буд. 59 та вул. Центральна буд.56 (дві ділянки розташовані поряд та в обліку враховувались як один склад) - пошкоджень не зафіксовано; на теперішній час оренда припинена та залишки товару вивезені.

3) Склад в смт. Бородянка, вул. Привокзальна буд. 1/1 - пошкоджень візуально не зафіксовано; інвентаризація не проводилась.

4) Склад в смт. Бородянка, вул. Центральна буд. 28/В - пошкоджень візуально не зафіксовано; інвентаризація не проводилась.

5) Склад в смт. Бородянка, вул. Індустріальна 2 та Індустріальна 2Е ( в обліку один склад, що орендується у різних Орендодавців) - склад розміновувався, продукція зазнала значних пошкоджень; за фактом руйнувань подано заяву про пошкодження майна з реєстраційним номером 2836 від 12 травня 2022 року (надано Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню 12022111050001560 від 19 серпня 2022 року).

Збитки зафіксовані в акті інвентаризації: знищення готової продукції (рахунок 26 «Готова продукція») в кількості 10 653 751 одиниць різної номенклатури банки та пляшки балансовою вартістю 28 451 053,88 грн, знищено пакувальний матеріал (Рахунок 201 «Сировина та основні матеріали») та тару, в яку було упаковано готову продукцію балансовою вартістю 2 469 360,46 грн (Рахунок 204 «Тара та гарні матеріали») та сировина балансовою вартістю 34 906 044,07 грн (рахунок 201 «Сировина та основні матеріали»).

Крім того пошкоджено товар, що знаходиться на відповідальному зберіганні (забалансовий рахунок 023) в кількості 12 215 084 шт. на суму 75 366 438,32 грн (з ПДВ) по ціні продажу.

Також продукція зберігається за договором зберігання з ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 - візуально пошкодження не було виявлено, проте в ході розчищення території було виявлено повалену продукцію.

17 серпня 2022 року було подано заяву про пошкодження майна на начальника поліції №2 Бучапського РУН ГУНП в Київській області, проте по теперішній час оперативна група не здійснила виїзд та документування факту пошкодження. Інвентаризацію не проводили, поки не буде належного фіксування факту пошкодження та можливості розібрати завал».

Згідно з інформацією, наданою позивачем у листі від 18 жовтня 2022 року № 49:

« 1. Відносно відображення в обліку результатів інвентаризацій продукції, знищеної в наслідок російської агресії:

1) нестачі по складу Кухарі - це товари на відповідальному зберіганні, що належали компанії ПрАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС Україна», та рахувалися на забалансовому обліку. Тільки після узгодження дій відносно пошкодженого майна з власником товару в липні 2022 року було документально оформлено повернення товару з відповідального зберігання та повернення товару від Покупця до Постачальника з наступним списанням повернутого товару на 947 рахунок «Нестачі та втрати від псування цінностей»;

2) нестачі по складу Борекс - списані в липні 2022 року на 947 рахунок «Нестачі та втрати від псування цінностей».

2. Відносно надання калькуляції собівартості готової продукції:

На підприємстві працювало 2 печі та декілька машиноліній до кожної печі. Одночасно випускалося декілька видів продукції, при цьому зміна асортименту мала змогу проводитись на окремих машинолініях по декілька разів за місяць, тож асортимент випуску готової продукції значний. Особливо якщо враховувати спосіб пакування (по деяких номенклатурах це більше 2-х десятків варіацій (варіант піддону, пакет/ не пакет, метод пакування...), а це тільки прямі матеріальні витрати, що відносяться на собівартість на підставі первинних документів.

Крім того, аналітичний облік готової продукції ведеться по декількох параметрах: номенклатура ( найменування продукції)+ характеристика ( вид пакування)+ дата випуску, при тому що синтетичний- тільки по номенклатурі. На кожному піддоні готової продукції є етикетка, що містить усі ці параметри. В обліку кожна номенклатура обліковується за датами випуску, адже службами ВТК кожну годину робляться контрольні заміри ваги кожного виду готової продукції, що виходить на конвейєрі (адже це витрати скломаси) та вносяться в систему.

На підставі таких замірів за сутки формується фактична вага одиниці виробленої продукції, що є підставою для складання виробничих звітів та контролю балансу скломаси в печі. Крім того, дані такого аналітичного обліку використовуються при реалізації продукції, адже на підставі дати випуску автоматично формуються документи на відвантаження готової продукції, в тому числі і вага піддону, адже вага формується з ваги банки (дата виробництва)+ваги упаковки (при формуванні нової характеристики (способу пакування) вноситься вага матеріалів, що потрібно використати при такому способі упаковки на підставі нормативно-перевіреної ваги піддона, листів, та інших матеріалів.

Разом зі створенням характеристик створюється специфікація для виробництва для контролю ваги, видута кількості використання матеріалів, що контролюється системою автоматично). Фактична собівартість формувалася на підставі первинних документів та виробничих звітів про втрати прямих матеріалів (в тому числі і вартості упаковки тільки без піддону та листів поліпропіленових), а розподіл загально-виробничих витрат здійснювався автоматично пропорційно випущеної номенклатури+ характеристика +дата випуску при закритті собівартості в обліковій системі на весь обсяг фактичного випуску.

Враховуючи той факт, що калькуляція собівартості не є первинним документом, формування її в умовах великої кількості однакової продукції, що розрізняється тільки за характеристикою та датою випуску не створювалась в паперовому варіанті.

Для планування використовувався інший різновид управлінської калькуляції, також укрупнений по виду продукції (банка/пляшка), проте на обмежений перелік витрат (без оплати праці та амортизації).

3. Відносно надання розшифровки витрат (в тому числі на придбання активної електричної енергії та природного газу), які були понесені для виробництва готової продукції, яка була втрачена в наслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного ману та відображена в інвентаризаційних описах запасів на складах Борекс та Кухарі:

Облік спожитої електроенергії на підприємстві ведеться щоденно, комерційний облік активної і реактивної електроенергії проводиться Автоматичною системою обліку і контролю електроенергії(АСКОЕ) в режимі онлайн з автоматичною відправкою щоденних макетів споживання всім зацікавленим організаціям, споживання по виробничих підрозділах визначається щоденним візуальним зняттям показників черговим електротехнічним персоналом на аналізаторах мережі, які мають функцію обліку об`єму фактично спожитої електричної енергії, отримані дані зберігаються на паперових носіях в ВГЕ в Журналі обліку спожитої електроенергії та в електронному вигляді.

Енергія розподіляється на декілька підрозділів, що є в процесі виготовлення готової продукції та мають або залишки (полуфабрикати) - підготовлена сировина та безпосередньо скло, що постійно знаходиться в печах. Природний газ використовується також і на виробництво і на постійний підігрів скла в печі ( в тому числі незавершене виробництво)

В наданих поясненнях позивача щодо формування собівартості готової продукції вказано, що окремо сформованого звіту про калькуляцію готової продукції по кожному об`єкту аналітичного обліку підприємство не формує. Собівартість кожної зв`язки номенклатура+характеристика+дати випуску відрізняються, адже складаються з прямих витрат (вони різні в залежності від ваги та упаковки) та розподілених. Аналітичний облік ведеться додатково, тому при відображенні інвентаризації проходить списання не тільки номенклатури+ характеристики, а й дати випуску готової продукції.

Позивач зазначив, що теоретично можливо виконати такий розрахунок, проте він буде доволі приблизний та на його виконання потрібно витратити не один день, оскільки згідно даних обліку нестачі склали: на складі Кухарі - 1 316 250 одиниць; на складі Борекс - 10 699 160 одиниць.

Результати перевірки оформлено актом від 01 листопада 2022 року №1080/Ж5/31-00-04-01-04/33894121.

11 листопада 2022 року позивачем подані заперечення на акт перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем 2, винесено податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2022 року:

- №1124/Ж10/3100040104, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р.20.2.1) у розмірі 110 000 000 грн;

- №1125/ж10/3100040104, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 234 165 гривень.

Предметом судового оскарження в межах даної справи є податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104.

Перевіркою ТОВ «Пісківський завод скловиробів» з питань правильності формування від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.16.1 Декларації) та правомірності перенесення та врахування при розрахунку показника суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2 Декларації) встановлено наступне:

- ТОВ «Пісківський завод скловиробів» порушено пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та вимоги Розділу V Порядку №21, а саме: відсутнє від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню у травні 2022 року у розмірі 45 699 469,39 грн.

Перевіркою з питань правильності і правомірності визначення та врахування при розрахунку показника суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2 Декларації) встановлено наступне:

- відповідно до наданих до перевірки ТОВ «Пісківський завод скловиробів» розшифровки р.16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» та інформації, щодо податкових накладних та факту оплати товарів/послуг, які включені до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (Додаток 3) встановлено включення до Розрахунку суми бюджетного відшкодування митних декларацій, які не були відображені в р.16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду»: за квітень 2021 року - січень 2022 року на суму ПДВ - 15 094 607,31 грн (таким чином, апелянтом 2 встановлено порушення п.198.6 ст. 198 та п.200.4 ст.200 ПК України, а саме: включення до Розрахунку суми бюджетного відшкодування митних декларацій, які не були відображені при формуванні від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 15 094 607,31 грн);

- відповідно до наданих до перевірки ТОВ «Пісківський завод скловиробів» розшифровки р.21 «Сума від`ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного місяця» (Додаток 2) до Декларації за травень 2022 року та інформації, щодо податкових накладних та факту оплати товарів/послуг, які включені до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (Додаток 3) встановлено включення до Розрахунку суми бюджетного відшкодування податкових накладних та митних декларацій, які одночасно віднесені й до р.21 «Сума від`ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного місяця» (Додаток 2), а саме, сума ПДВ складає - 26 982 556,98 грн (таким чином, апелянтом 2 встановлено порушення п.198.6 ст. 198 та п.200.4 ст.200 ПК України, а саме: включення до бюджетного відшкодування взаємовідносин з контрагентами і митні декларації, які вже враховані в розрахунку суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 26 982 556,98 грн).

Перевіркою з питань правильності і правомірності визначення та врахування при розрахунку показника суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд.20.2 Декларації) встановлено наступне:

- проведеною документальною виїзною перевіркою не підтверджено інформацію про фактичну наявність активів та повноту відображення зобов`язань, залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського (податкового) обліку за періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ, не можливо підтвердити у зв`язку з відсутністю належним чином документально оформлених матеріалів проведеної інвентаризації;

- сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2022 року сформована за рахунок придбаних активів (газу, електроенергії, тощо) з метою подальшого використання в господарській діяльності, але згідно з наданими матеріалами інвентаризації не можливо підтвердження вибуття запасів та наявних залишків ТОВ «ПЗС» (таким чином, апелянтом 2 встановлено порушення п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст.200 ПК України, п.п. 69.29 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, а саме: включення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, у розмірі 22 223 366,32 грн).

Дані податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків отримані позивачем 15 грудня 2022 року, що підтверджується копією доданого до позову ТОВ «Пісківський завод скловиробів» податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104.

Надалі, в квітні 2023 року позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2022 року №1125/ж10/3100040104 в судовому порядку в адміністративній справі №320/13876/23, що сторонами не заперечується.

В подальшому, частково визнаючи висновки податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1124/Ж10/3100040104 від 08.12.2022, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р.20.2.1) у розмірі 110 000 000 грн та частково усунувши недоліки, встановлені таким податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Пісківський завод скловиробів» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2023 року, в якій визначено (р. 20.2.1 декларації) суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 100 767 524,00 грн.

Позивачем було заявлено наступні суми до бюджетного відшкодування, які складаються з:

- суми сплаченого ПДВ при імпорті сировини, запасних частин для іноземного обладнання, встановленого на заводі та формокомплектів;

- витрати на електроенергію та природний газ, необхідні для виробництва продукції відповідно до статутної діяльності товариства.

В таблиці 2 Додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» платником вказано від`ємне значення, яке виникло, у тому числі, у таких звітних періодах:

- у графі 10 у розмірі 14 686 193 грн, період виникнення грудень 2022 року, податковий кредит сформовано від постачальника ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32110446), податок фактично сплачений у січні-листопаді 2021, січні 2022 року, заявлено до бюджетного відшкодування в травні 2022 року, що підтверджується відомостями в таблиці 2 Додатку 3 податкової декларації за травень 2022 року;

- у графі 11 у розмірі 38 935 159 грн, період виникнення грудень 2022 року, сформована за рахунок постачання імпортованого товару (що підтверджено ВМД в СЕА ПДВ), яка попередньо була заявлена до бюджетного відшкодування в декларації за травень 2022 року;

- у графі 12 у розмірі 39 746 471 грн, період виникнення грудень 2022 року, податковий кредит сформовано від постачальника ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРИНГ» (код ЄДРПОУ 38203132), податок фактично сплачений у лютому-листопаді 2021, січні 2022 року, заявлено до бюджетного відшкодування в травні 2022 року, що підтверджується відомостями в таблиці 2 Додатку 3 податкової декларації за травень 2022 року.

В подальшому, Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі наказу від 29 червня 2023 року №1214-п, виданого відповідно до пп. 19-1.6 п.19-1.1 статті 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, пп. 78.1.5, 78.1.8 п.78.1 статті 78, п. 82.2 статті 82, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІСКІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ» (ЄДРПОУ 33894121) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 10 березня 2023 року №9045779569 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Результати перевірки оформлено актом від 25 липня 2023 року №15811/10-36-07- 05/33894121.

Як зазначено в акті перевірки від 25 липня 2023 року №15811/10-36-07-05/33894121 в ході проведення перевірки безпосередньо використовувалися матеріали попередньої перевірки Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (акт №1080/5/31-00-04-01-04/33894121 від 01 листопада 2022 року), оскільки від`ємне значення за грудень 2022 року, яке становить 93% заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2023 року, та становить 93 367 823 грн, сформовано за рахунок відображення податкового повідомлення-рішення на 110 000 000 грн, яке винесене на підставі висновків акту Центрального міжрегіонального управління ДІС по роботі з великими платниками податків (акт №1080/Ж5/31-00-04-01-04/33894121 від 01 листопада 2022 року).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, ТОВ «Пісківський завод скловиробів» порушено пп. «б» п. 200.4, п.200.7, п. 200.8, п. 200.9, пп. «б» п. 200.14, пп. 69.29 п. 69 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме:

- завищено суму бюджетного відшкодування, податку на додану вартість (рядок 20.2.1) по декларації з податку на додану вартість з додатками за лютий 2023 року у розмірі 1 523 683,00 грн;

- відмовлено в отриманні суми бюджетного відшкодування, податку на додану вартість (рядок 20.2.1) по декларації з податку на додану вартість з додатками за лютий 2023 року у розмірі 94 886 280,00 грн.

Підтверджено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2023 року у сумі 4 357 561 грн.

18 серпня 2023 року позивачем подані заперечення на акт перевірки.

На підставі акту перевірки від 25 липня 2023 року №15811/10-36-07-05/33894121 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2023 року:

- №167680705 про відмову в бюджетному відшкодування за лютий 2023 року в сумі 94 886 280 грн;

- № 167670705 про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2023 року в розмірі 1 523 683,00 грн та застосування штрафної санкції 380 921,00 грн.

Предметом судового оскарження в межах даної справи є податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2023 року №167680705.

За висновками спірного податкового повідомлення-рішення апелянт 1 зазначив про те, що неможливо фізично підтвердити відсоток знищеної електроенергії чи газу, оскільки станом на момент реєстрації матеріалів перевірки витратні матеріали (енерговитрати) не зберігаються і обрахувати їх неможливо. Тому, подані позивачем заперечення на акт перевірку від 11 травня 2023 року №9189/10-36-07-05/33894121 - №34920/6 від 12 червня 2023 року та обрахунки калькуляції виробленої готової продукції щодо вартості витрат на енергоресурси (газ та електроенергія) використані на виготовлення знищеної продукції не вплинули на результат перевірки.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 08 вересня 2023 року №167680705, позивач оскаржив його в адміністративному порядку шляхом звернення зі скаргою до Державної податкової служби України, рішенням якої від 14 листопада 2023 року №33999/6/99-00-06-01-04-01 податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2023 року №167680705 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в частині пропуску позивачем строку звернення до суду з оскарженням податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року № 1124/Ж10/3100041, колегія суддів враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.

За змістом частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Отже, з урахуванням зміни судової практики, платник податків може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104 отримано позивачем 15 грудня 2022 року, що ним не заперечується.

Таким чином, строк звернення до суду завершився 16 червня 2023 року.

Проте, з адміністративним позовом до суду позивач звернувся 20 грудня 2023 року, тобто зі значним пропуском шестимісячного строку.

11 квітня 2024 року судом першої інстанції зареєстровано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що позивач не оскаржував податкове повідомленням-рішення від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104 до отримання податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2023 року №167680705, оскільки він вважав, що після врахування недоліків та виправлення помилок у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року зможе повторно подати суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування з урахуванням суми, у якій відмовлено податковим повідомленням-рішенням при наданні бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки контролюючого органу за попередній звітний (податковий) період.

Позивач вважав, що його рішення повторно подати суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування з урахуванням суми, у якій йому податковим повідомленням-рішенням від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104 було відмовлено при наданні бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки контролюючого органу за попередній звітний (податковий) період, врахувавши недоліки та виправивши помилки, ніяким чином не може слугувати підставою для тлумачення таких дій як згоди на відмову у відшкодування всієї суми ПДВ, та є лише врахуванням попередньої суми ПДВ шляхом її збільшення у наступному періоді, що не заборонено законом.

Відповідно до змісту вищенаведеної ухвали, мотиви суду наступні: пропущений позивачем строк звернення до суду в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року № 1124/Ж10/3100041 підлягає поновленню.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, представник позивача адвокат Станько В.І. стверджує про те, що до 08 вересня 2023 року він не вбачав потреби в оскарженні податкового повідомленням-рішення від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104. Надалі частково його визнавши та усунувши недоліки, встановлені відповідачем 2, позивач повторно подав податкову декларацію та включив суму до бюджетного відшкодування з урахуванням сум, які визначені завищеними згідно податкового повідомленням-рішення від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104.

Такі доводи представника позивача адвоката Станько В.І. колегія суддів оцінює критично, позаяк Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною. Такі висновки наведені в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 757/45756/21-ц.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Обставин, що знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з пропуском процесуального строку, позивачем не повідомлено; позивач не обґрунтував та не довів наявність такого причинного зв`язку.

Крім того, колегія суддів зауважує, що твердження позивача про поважність пропуску ним строку звернення до суду, з огляду на винесення відповідачем 1 податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2023 року №167680705, спростовуються тим, що строк оскарження податкового повідомленням-рішення від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104 до вказаної дати (08 вересня 2023 року) уже завершився (16 червня 2023 року).

Надаючи оцінку темпоральним межам оскарження податкового повідомленням-рішення від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104, колегія суддів зауважує, що поважних причин пропуску процесуального строку звернення до суду від 16 червня 2023 року до 20 грудня 2023 року, позивачем не наведено.

Таким чином позивач не довів наявність жодних обставин (причин), які не залежали від його волевиявлення та фактично унеможливили його своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а наведені ним причини не є об`єктивними та поважними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 серпня 2024 року справа № 560/17663/23.

Крім того, відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Відповідно до частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Приписи пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Виходячи з наведеного, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та не наведенням поважних причин пропуску такого строку, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для залишення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року № 1124/Ж10/3100041 без розгляду.

Відповідно, підстави для надання оцінки по суті податковому повідомленню-рішенню Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2022 року № 1124/Ж10/3100041 у колегії суддів відсутні.

Надаючи оцінку доводам та вимогам апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, колегія суддів враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України) від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Статтею 14 ПК України надано визначення наступних понять:

- господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до фактичних обставин справи, підставою відмови апелянта 1 в отриманні позивачем суми бюджетного відшкодування, податку на додану вартість (рядок 20.2.1) по декларації з податку на додану вартість з додатками за лютий 2023 року у розмірі 94 886 280,00 грн слугували наступні обставини:

- проведеною документальною виїзною перевіркою не підтверджено інформацію про фактичну наявність активів та повного відображення зобов`язань, залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку за періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ, не можливо підтвердити у зв`язку з відсутністю належним чином документально оформлених матеріалів проведеної інвентаризації;

- неможливо фізично підтвердити відсоток знищеної електроенергії чи газу, адже станом на момент реєстрації матеріалів перевірки витратні матеріали (енерговитрати) не зберігаються і обрахувати їх неможливо;

- сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2022 року сформована за рахунок придбаних активів (газу, електроенергії тощо) з метою подальшого використання в господарській діяльності, але згідно з наданими матеріалами інвентаризації неможливо підтвердити вибуття запасів та наявних залишків ТОВ «ПЗС».

- при врахуванні військових дій на території виробництва, проведеною попередньою документальною виїзною перевіркою не підтверджено інформацію про фактичну наявність активів, та згідно з наданими матеріалами інвентаризації не можливо підтвердити вибуття запасів та наявних залишків, та відповідно, відсутність права у платника на формування бюджетного відшкодування суми ПДВ із сум податкового кредиту, придбання товарі в яких у подальшому були знищені внаслідок воєнного стану), та з урахуванням п. 69.29 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідних положень" Кодексу - не можливо підтвердити достовірність формування бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, апелянт 1 дійшов висновку про порушення позивачем пп. «б» п.200.4, п200.7, п200.8, п.200.9, пп. «б» п. 200.14 Податкового кодексу України, п.п. 69.29 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Кодексу, завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за лютий 2023 року в сумі 1 523 683 грн, та відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2023 року на 94 886 280 грн.

Позивачем було заявлено наступні суми до бюджетного відшкодування, які складаються з:

- у графі у розмірі 39 746 471 грн, період виникнення грудень 2022 року, податковий кредит сформовано від постачальника ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРИНГ» (код ЄДРПОУ 38203132), податок фактично сплачений у лютому-листопаді 2021, січні 2022 року, заявлено до бюджетного відшкодування в травні 2022 року, що підтверджується відомостями в таблиці 2 Додатку 3 податкової декларації за травень 2022 року.

Надаючи оцінку доводам апелянта 1 про порушення позивачем п.п. 69.29 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, колегія суддів враховує наступне.

Законом України №2173-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» (законопроект №7234) внесені зміни до податкового законодавства, що встановлюють спеціальні правила підтвердження даних податкової звітності для платників податків, які провадили свою діяльність на територіях, де ведуться/велися бойові дії, і на тимчасово окупованих територіях, та не можуть пред`явити первинні документи (далі - спеціальні правила). Такі спеціальні правила діють з 16 квітня 2022 року та мають наступне формулювання.

Підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 Податкового кодексу України застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, бойових дій, не надає права платнику податків застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків, який безпідставно застосував положення цього, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену Податкового кодексу України та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов`язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 затверджено перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), відповідно до якого смт. Бородянка Бородянської селищної територіальної громади віднесена до територій, на якій велися бойові дії з 26 лютого 2022 року до 01 квітня 2022 року.

Підпунктом 69.29 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, не включаються до обрахунку суми бюджетного відшкодування та зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач із заявою щодо застосування до нього спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, до податкових органів не звертався.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач наполягає на тому, що він не здійснював придбання товару, оскільки товар було виготовлено на виробничих потужностях підприємства, та як наслідок, сума втраченого (знищеного) товару не включалась ним до суми бюджетного відшкодування; позивач не здійснював нарахування ПДВ на втрачений (знищений товар), а тому і не міг включати ці суми до бюджетного відшкодування.

Так, позивачем було заявлено наступні суми до бюджетного відшкодування, які складаються з:

- суми сплаченого ПДВ при імпорті сировини, запасних частин для іноземного обладнання, встановленого на заводі та формокомплектів (у розмірі 38 935 159 грн, період виникнення грудень 2022 року, сформована за рахунок постачання імпортованого товару (що підтверджено ВМД в СЕА ПДВ), яка попередньо була заявлена до бюджетного відшкодування в декларації за травень 2022 року;

- витрати на електроенергію та природний газ, необхідні для виробництва продукції відповідно до статутної діяльності товариства (у розмірі 14 686 193 грн, період виникнення грудень 2022 року, податковий кредит сформовано від постачальника ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32110446), податок фактично сплачений у січні-листопаді 2021, заявлено до бюджетного відшкодування в травні 2022 року, що підтверджується відомостями в таблиці 2 Додатку 3 податкової декларації за травень 2022 року; у розмірі 39 746 471 грн, період виникнення грудень 2022 року, податковий кредит сформовано від постачальника ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРИНГ» (код ЄДРПОУ 38203132), податок фактично сплачений у лютому-листопаді 2021, заявлено до бюджетного відшкодування в травні 2022 року, що підтверджується відомостями в таблиці 2 Додатку 3 податкової декларації за травень 2022 року).

З вищенаведеного вбачається, що сума втраченого (знищеного) товару у період проведення бойових дій (зокрема, але не виключно з 26 лютого 2022 року до 01 квітня 2022 року у смт.Бородянка), не включалась позивачем до суми бюджетного відшкодування.

Натомість, зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не встановлено доказів того, що товари, від яких позивачем були розраховані суми бюджетного відшкодування (суми сплаченого ПДВ при імпорті сировини, запасних частин для іноземного обладнання, встановленого на заводі та формокомплектів та витрати на електроенергію та природний газ, необхідні для виробництва продукції, що сплачені у січні-листопаді 2021) були втрачені чи пошкоджені внаслідок бойових дій.

Крім того, з буквального тлумачення змісту підпункту 69.29 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України вбачається, що суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, не включаються до обрахунку суми бюджетного відшкодування, натомість в межах спірних правовідносин позивач не повідомляє про обставини придбання таких товарів.

За змістом апеляційної скарги, апелянтом 1 вищенаведені твердження позивача не спростовано.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів визнає безпідставним застосування відповідачем у межах спірних правовідносин приписів підпункту 69.29 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

В частині висновків апелянта 1 про те, що проведеною документальною виїзною перевіркою не підтверджено інформацію про фактичну наявність активів та повному відображення зобов`язань, залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку за періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ, не можливо підтвердити у зв`язку з відсутністю належним чином документально оформлених матеріалів проведеної інвентаризації, судом враховано наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перевірка інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей проводилась апелянтом 1 лише за даними бухгалтерського обліку без фізичного виїзду на склади.

Враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 320/5867/23, суд зауважує, що відповідач не надав суду ґрунтовних пояснень з яких саме підстав він вважає, що факти встановлені інвентаризацією є обов`язковими та необхідними для проведення перевірки.

Враховуючи зазначене, враховано, що відповідно до пункту 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджене наказом Мінфіну від 02 вересня 2014 року №879, згідно якого підприємства, які з дати початку тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та підприємства, які мали (мають) місцезнаходження в районах проведення воєнних (бойових) дій у період дії воєнного стану, або підприємства, структурні підрозділи (відокремлене майно) яких розташовані на (в) таких територіях (районах), проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал підприємств.

Так, відповідно до пункту 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджене наказом Мінфіну від 02 вересня 2014 року №879 проведення інвентаризації є обов`язковим: перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу; у разі передачі майна державного підприємства або бюджетної установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства, передачі державного підприємства (його структурних підрозділів) або бюджетної установи до сфери управління іншого органу управління (на дату передачі), крім передачі в межах одного органу управління, в інших випадках, визначених законодавством; у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні; у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства; за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа; у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства; у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу; у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу); в інших випадках, передбачених законодавством.

За матеріалами справи, обставин, що зумовлюють обов`язкове проведення позивачем інвентаризації апелянтом 1 не наведено та відповідно колегією суддів не встановлено.

Таким чином, проведення інвентаризації є правом суб`єкта господарювання відповідно до пункту 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджене наказом Мінфіну від 02 вересня 2014 року №879 та проводиться ним у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал підприємств.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 08 вересня 2023 року № 167680705, апелянтом 1 розглядались пояснення позивача від 18 жовтня 2022 року № 49 та від 13 вересня 2022 року № 19, надані на вимогу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Зокрема, позивач, у своїх поясненнях звертав увагу на те, що проведення повних інвентаризацій з переміщенням продукції та перерахунком по датам виготовлення внаслідок воєнних дій було неможливе; на підставі цього прийнято рішення проведення інвентаризацій тільки на складах, де візуально фіксувалося пошкодження або знищення продукції, та тільки після приїзду оперативної групи та фіксації наслідків; побачити стан продукції, що знаходиться в середині сектора без його розбирання не можливо, тому після результатів інвентаризації під час підготовки продукції до реалізації/перевезення встановлюються додаткові факти пошкодження продукції - тому загальна сума збитків по складах не є остаточною; остаточна інформація буде надана тільки після повного розвантаження віддалених складів (складів за територією заводу), адже постійно встановлюються факти пошкоджень, навіть на складах де первинно не було зафіксовано пошкоджень.

Надалі, згідно з інформацією, наданою позивачем у листі від 18 жовтня 2022 року № 49 відносно відображення в обліку результатів інвентаризацій продукції, знищеної в наслідок російської агресії зазначено наступне:

2) нестачі по складу Борекс - списані в липні 2022 року на 947 рахунок «Нестачі та втрати від псування цінностей».

Відповідно до змісту податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 08 вересня 2023 року № 167680705 вбачається, що оцінки усім вищенаведеним обставинам в розрізі кожного складу, періодів та результатів інвентаризацій продукції, відповідачем не надано; аргументованого відхилення пояснень позивача не зазначено, зокрема щодо проведеної позивачем інвентаризацій тільки на складах, де візуально фіксувалося пошкодження або знищення продукції, та тільки після приїзду оперативної групи та фіксації наслідків.

Крім того, позивач повідомив про збитки зафіксовані в акті інвентаризації: знищення готової продукції (рахунок 26 «Готова продукція») в кількості 10 653 751 одиниць різної номенклатури банки та пляшки балансовою вартістю 28 451 053,88 грн, знищено пакувальний матеріал (Рахунок 201 «Сировина та основні матеріали») та тару, в яку було упаковано готову продукцію балансовою вартістю 2 469 360,46 грн (Рахунок 204 «Тара та гарні матеріали») та сировина балансовою вартістю 34 906 044,07 грн (рахунок 201 «Сировина та основні матеріали»).

Однак, як уже встановлено вище, сума втраченого (знищеного) товару у період проведення бойових дій, не включалась позивачем до суми бюджетного відшкодування, що відповідно спростовує висновки апелянта 1 про те, що проведеною попередньою документальною виїзною перевіркою, при врахуванні військових дій на території виробництва, не підтверджено інформацію про фактичну наявність активів, та згідно з наданими матеріалами інвентаризації не можливо підтвердити вибуття запасів та наявних залишків.

За доводами Головного управління Державної податкової служби України у Київській області у позивача в цілому відсутні документально оформлені матеріали проведеної інвентаризації, що відповідно за наслідками дослідження матеріалів справи апеляційним судом спростовується.

В частині висновків податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 08 вересня 2023 року № 167680705 про те, що неможливо фізично підтвердити відсоток знищеної електроенергії чи газу, адже станом на момент реєстрації матеріалів перевірки витратні матеріали (енерговитрати) не зберігаються і обрахувати їх неможливо, колегія суддів зазначає, що обставини знищення електроенергії чи газу позивачем не повідомлялись, до актів інвентаризації не включались, оскільки заявлені до бюджетного відшкодування суми на оплату витрат за постачання електроенергії необхідні для виробництва продукції відповідно до статутної діяльності товариства (у розмірі 14 686 193 грн, податковий кредит сформовано від постачальника ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32110446)), сплачені у січні-листопаді 2021; за поставку природного газ (у розмірі 36 746 471 грн) сплачені у січні-листопаді 2021, тобто до початку воєнних дій 24 лютого 2022 року, відповідно не могли бути знищені внаслідок таких дій.

Разом з тим, суд враховує, що такі енергоресурси могли бути використані позивачем при виробництві товарів, які в подальшому були знищені та пошкоджені внаслідок бойових дій (зокрема на території смт. Бородянка), однак як уже встановлено, сума втраченого (знищеного) товару у період проведення бойових дій, не включалась позивачем до суми бюджетного відшкодування. Доказів зворотного Головним управлінням Державної податкової служби України у Київській області не доведено.

Більше того, апелянтом 1 в ході проведення перевірки не вимагались від позивача документи, які могли б фізично підтвердити відсоток знищеної електроенергії чи газу.

Також, апелянт 1 не зазначає, яким чином такі енергоресурси як електроенергія та газ можуть бути знищені внаслідок бойових дій, фізично зберігатись і обрахуватись та відповідно якими документами позивач міг довести або спростувати такі обставини.

Натомість, позивачем надано пояснення у листі від 18 жовтня 2022 року № 49 відносно надання розшифровки витрат (в тому числі на придбання активної електричної енергії та природного газу), які були понесені для виробництва готової продукції, яка була втрачена в наслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану та відображена в інвентаризаційних описах запасів на складах Борекс та Кухарі та зазначено, що облік спожитої електроенергії на підприємстві ведеться щоденно, комерційний облік активної і реактивної електроенергії проводиться Автоматичною системою обліку і контролю електроенергії(АСКОЕ) в режимі онлайн з автоматичною відправкою щоденних макетів споживання всім зацікавленим організаціям, споживання по виробничих підрозділах визначається щоденним візуальним зняттям показників черговим електротехнічним персоналом на аналізаторах мережі, які мають функцію обліку об`єму фактично спожитої електричної енергії, отримані дані зберігаються на паперових носіях в ВГЕ в Журналі обліку спожитої електроенергії та в електронному вигляді.

В наданих поясненнях позивача від 18 жовтня 2022 року № 49 щодо формування собівартості готової продукції вказано, що окремо сформованого звіту про калькуляцію готової продукції по кожному об`єкту аналітичного обліку підприємство не формує. Собівартість кожної зв`язки номенклатура+характеристика+дати випуску відрізняються, адже складаються з прямих витрат (вони різні в залежності від ваги та упаковки) та розподілених. Аналітичний облік ведеться додатково, тому при відображенні інвентаризації проходить списання не тільки номенклатури+ характеристики, а й дати випуску готової продукції.

Доказів врахування вищенаведеної інформації та надання їй оцінки, матеріали податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 08 вересня 2023 року № 167680705 не містять.

Доводи апелянта 1 в частині того, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2022 року сформована за рахунок придбаних активів (газу, електроенергії тощо) з метою подальшого використання в господарській діяльності, але згідно з наданими матеріалами інвентаризації неможливо підтвердити вибуття запасів та наявних залишків у позивача свідчать про неврахування апелянтом 1 пояснень позивача у листі від 18 жовтня 2022 року № 49 відносно надання розшифровки витрат (в тому числі на придбання активної електричної енергії та природного газу), які були понесені для виробництва готової продукції, яка була втрачена в наслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану та відображена в інвентаризаційних описах запасів, зокрема в розрізі кожного складу, періоду та обставин складення інвентаризаційних актів.

З наведеного вбачається, що апелянт 1 робить узагальнюючий висновок про неможливість підтвердження вибуття запасів та наявних залишків (електричної енергії та природного газу) у позивача, що як встановлено колегією суддів, суперечить обставинам справи.

Доводів щодо неврахування суми у розмірі 38 935 159 грн за поставку (імпорт товару) протягом січня-травня 2021 року, липня-листопада 2021 року, матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби України у Київській області не містять.

В частині тверджень апелянта 1 про те, що жодною нормою податкового законодавства не передбачено право платника податку на повторне заявленя до бюджетного відшкодування суми податку, яка була зменшена контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення за формою «В3» колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача, що чинні законодавчі норми відповідних дій не забороняють, крім того наведені дії не стали підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні за спірні періоди, оскільки апелянт 1 надав оцінку всім обставинам по суті.

Разом з тим, судом визнаються спроможними посилання позивача на правову позицію Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 640/9/20 та листи Державної фіскальної служби України від 09 лютого 2016 року № 336/0/17-00-15-01-09, від 07 липня 2015 року №24403/7/99-99-15-01-01-17, оскільки заперечення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області щодо врахування судом першої інстанції таких листів Державної фіскальної служби України та висновків касаційного суду, за змістом апеляційної скарги відсутні.

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що висновки Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про порушення позивачем вимог законодавства є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08 вересня 2023 року №167680705 не відповідає приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Керуючись частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас, доводи апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків частково знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З огляду на результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення наявні підстави для зміни розподілу судових витрат та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" судових витрат зі сплати судового збору у суді першої інстанції у розмірі 26 840,00 грн.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №320/48251/23 - скасувати в частині задоволених позовних вимог до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" - задовольнити частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2022 року №1124/Ж10/3100040104 - залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №320/48251/23 - залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ: 44096797, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (ЄДРПОУ: 33894121, 07820, Київcька обл., Бучанський район. смт. Пісківка, вул. Тетерівська, 1) судові витрати зі сплати судового збору у суді першої інстанції у розмірі 26 840, грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2024 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан


Суд	Шостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	20.11.2024
Оприлюднено	25.11.2024
Номер документу	123209007
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Парненко В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 20.11.2024 по справі 320/48251/23ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/48251/23

Постанова від 20.11.2024

Постанова
від 20.11.2024 по справі 320/48251/23
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД