Постанова

від 21.11.2024 по справі 320/3302/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3302/22 Суддя першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Костюк Л.О.,

суддів Бужак Н.П., Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Київської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області (далі - відповідач, Таращанська міськрада) про:

- визнання незаконним рішення Таращанської міськради від 20.12.2021 №3973-19-VIII щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення за межами м. Ківшовата;

- визнання протиправною бездіяльності Таращанської міськради, що полягає у несвоєчасності розгляду клопотання позивача;

- зобов`язання Таращанської міськради у встановленому законодавством порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та вирішити питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Таращанської міської ради Київської області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки неможливе, адже така ділянка є частиною вже зареєстрованої земельної ділянки, виділення частини якої можливе лише внаслідок поділу, а тому оскаржуване рішення відповідача є правомірним і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити:

- визнати протиправним та скасувати рішення №3979-19-VIII від 20.12.2021 Таращанської міськради VIII скликання VIII сесії від 19.08.2021 щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власністю площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення за межі села Ківшовата;

- зобов`язати Таращанську міськраду у встановленому законодавством порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та вирішити питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Таращанської міської ради Київської області.

Свою позицію обґрунтовує тим, що викладена у спірному рішенні відповідача відмова не узгоджується з приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, адже не відповідає вичерпному переліку підстав для відмови, окреслених в указаній нормі. Наголошує, що сам лише факт прийняття рішення про включення земельної ділянки до перелік земельних ділянко, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є самостійною підставою заборони їх відчуження чи надання у користування до фактичного початку процедури торгів. Підкреслює, що доказів розміщення інформації щодо земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером №3224481900:02:004:0004 відповідачем не надано. Поряд з іншим наголошує, що покладення на відповідача обов`язку з надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за встановлених обставин та чинного правового регулювання не є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування та спрямоване на захист прав та інтересів позивача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 05.09.2024.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Таращанської міськради із клопотанням від 01.11.2021, в якому просила надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Ківшоватської сільської ради в адміністративно-територіальних межах Таращанської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, за рахунок земель запасу (16.00 земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), згідно з наявною публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 8).

До цього клопотання позивачем додано, зокрема, графічний матеріал, на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 9).

Рішенням Таращанської міськради від 20.12.2021 №3973-19VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами села Ківшовата» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Таращанської міської ради за межами села Ківшовата Білоцерківського району Київської області (а.с. 10). Підставою прийняття такого рішення визначено те, що вказана позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги окремими лотам.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 79, 79-1, 81, 116, 118, 122, 123, 134, 136 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 5, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 1, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. 25 Закону України «Про землеустрій», суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване рішення міської ради про відмову у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняте наявних на те правових підстав, адже у випадку формування земельної ділянки виділення її можливе, зокрема, шляхом поділу.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення.

За правилами ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. ч. 3-4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, положення статті 118 ЗК України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі-Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 5 ст. 46 Закону сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилами частин 1-4 статті 136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель» у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель», крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї.

Площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, права оренди, емфітевзису якої виставляються на земельні торги, не може перевищувати 20 гектарів.

Ціною лота на земельних торгах є ціна продажу земельної ділянки, прав емфітевзису, суперфіцію та розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

При цьому частиною 5 статті 136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Таким чином, приписи статті 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Указані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17, від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 08.11.2019 у справі №420/914/19. Ця правова позиція була підтримана й в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.04.2021 у справі №818/1470/18, від 29.10.2021 у справі №340/1039/20, від 25.05.2022 у справі №620/1060/21, від 06.12.2023 у справі № 120/19320/21-а.

Як було зазначено вище, порядок дій осіб, які бажають отримати у межах норм безоплатної приватизації у власність земельну ділянку регламентовано ч. 6 ст. 118 ЗК України. У свою чергу, порядок дій уповноваженого органу, строк розгляду поданого клопотання та підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, окреслені у згаданій вище ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, рішенням Таращанської міськради від 20.12.2021 №3973-19-VIII ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у зв`язку із тим, що вказана у викопіюванні земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

При цьому, 27.08.2021 відповідачем прийнято рішення №1994-13-VIII «Про включення до переліку земельних ділянок з підготовки лотів для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким визначено та затверджено перелік земельних ділянок комунальної форми власності, права оренди на земельних торгах у формі аукціону на які виставляються на земельні торги окремими лотами, згідно з додатком (а.с. 51-52).

Із змісту додатку до вказаного рішення вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224481900:02:004:0004 площею 16,0318 га, цільове призначення - землі запасу (код КВЦПЗ 16.00) (а.с. 53-56). У свою чергу, із змісту доданого позивачем до клопотання від 01.11.2021 викопіювання вбачається, що останній бажав отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:02:004:0004 (а.с. 9).

Доказів визнання протиправним та скасування рішення Таращанської міськради від 27.08.2021 №1994-13-VIII «Про включення до переліку земельних ділянок з підготовки лотів для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не надано, а судовою колегією не встановлено.

Відтак, хоча включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, не передбачено серед підстав для відмови, визначених у ч. 7 ст. 118 ЗК України, проте така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність передбачена у ст. 136 ЗК України, на чому було наголошено вище.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом й у постанові від 13.03.2024 у справі №120/1282/22-а.

Отже, враховуючи, що на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання земельна ділянка, якої стосувалася заява ОСОБА_1 , була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в силу приписів ч. 5 ст. 136 ЗК України це є самостійною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

При цьому, всупереч доводів апелянта, включення відповідним рішенням органу місцевого самоврядування земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, є достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки безвідносно до того, на якій стадії перебувають земельні торги.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення Таращанською міською радою про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 , земельна ділянка, частину якої хотів отримати у власність позивач, була включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, що виключало можливість надати її в безоплатну приватизацію позивачу, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є законними і обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача вирішити питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Таращанської міської ради Київської області, то колегія суддів також не вбачає підстав для її задоволення, оскільки вона є похідною від іншої вимоги.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що, приймаючи рішення про відмову в позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Поміж іншим колегія суддів зауважує, що хоча матеріалами справи підтверджується розгляд відповідачем заяви позивача поза межами встановленого ч. 7 ст. 118 ЗК України місячного строку, однак така бездіяльність, які свідчать встановлені вище обставини, не зумовила прийняття органом місцевого самоврядування протиправного рішення по суті порушеного заявником питання.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Л.О. Костюк

Судді Н.П. Бужак

І.О. Грибан

Повний текст постанови складено 21 листопада 2024 року.