Постанова

від 21.11.2024 по справі 580/3463/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3463/24 Головуючий у І інстанції - Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайм`ясо» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорнобайм`ясо» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року № 3312/23-00-07-04-01, яким встановлено завищення та зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за платежем податок на додану вартість на суму 671 941,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року № 3315/23-00-07-03-01, яким встановлено заниження та донараховано суму грошового зобов`язання (суми податкового зобов`язання, штрафних (фінансових) санкцій, штрафів) за платежем податок на додану вартість на суму загальну 1 426 529,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на те, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з контрагентами є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.03.2024 № 3312/23-00-07-04-01.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.03.2024 року № 3315/23-00-07-03-01.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким y задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Черкаській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що порушення податкового законодавства які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень викладені службовими особами податкової служби в акті перевірки та підтверджуються відповідними доказами.

Крім того, Відповідач звернув увагу, що штучна видимість здійснення господарських операцій з контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій між Позивачем та контрагентами призвела до порушення вимог п.198.1, 198.3 ст.198, 201.1, 201.10, ст. 201 Податкового кодексу, завищення податкового кредиту.

На підставі наведеного Відповідач вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайм`ясо» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ромни КХП» (код ЄДРПОУ 42940323) за січень, лютий, березень 2021 року, ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПН НОМЕР_1 ) за вересень, жовтень 2020 року, ТОВ «Екосойпродакшн» (код ЄДРПОУ 43392027) за березень, квітень 2021 року, ТОВ «Юнікс ТрейдГруп» (код ЄДРПОУ 42826895) за травень 2021 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2024 № 2097/23-00-07-04-01/34639487, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайм`ясо»:

- п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 141 223 грн, в тому числі: за вересень 2020 року на суму 110 297 грн, за жовтень 2020 року на суму 689 587 грн, за лютий 2021 року на суму 341 339 грн;

- п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) на загальну суму 1 693 572 грн, в тому числі: за січень 2021 року в сумі 213 888 грн, за березень 2021 року в сумі 243 064 грн, за квітень 2021 року в сумі 564 679 грн, за травень 2021 року в сумі 671 941 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року:

- № 3312/23-00-07-04-01, яким встановлено завищення та зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на суму 671 941,00 грн;

- № 3315/23-00-07-04-01, яким встановлено заниження та донараховано суму грошового зобов`язання (суми податкового зобов`язання, штрафних (фінансових) санкцій, штрафів) за платежем податок на додану вартість на суму загальну 1 426 529,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між Позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромни КХП», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосойпродакшн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнікс ТрейдГруп» (Постачальники) укладено Договори купівлі-продажу від 29 вересня 2020 року № 2909-20Р (т. 2 а.с. 89-90), від 28 квітня 2020 року № 2804-20Р (т. 1 а.с. 105-107), від 17 січня 2021 року № 1701-20Р (т. 1 а.с. 77-79), від 18 травня 2021 року № 1805-21Р (т. 1 а.с. 58-60), за умовами яких Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (сільськогосподарську продукцію), (далі - «Товар»), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого зазначається у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даних Договорів.

За наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромни КХП» Позивачем було надано наступні первинні документи: видаткові накладні № 7 від 12.01.2021, № 15 від 15.01.2021, № 20 від 18.01.2021, № 25 від 20.01.2021, № 31 від 21.01.2021, № 40 від 27.01.2021, № 53 від 29.01.2021, № 58 від 01.02.2021, № 65 від 04.02.2021, № 70 від 09.02.2021, № 75 від 16.02.2021, № 101 від 22.02.2021, № 120 від 02.03.2021, № 130 від 05.03.2021, № 140 від 12.03.2021, № 150 від 19.03.2021, № 166 від 26.03.2021, Специфікації до Договору від 29.09.2020 № 2909-20Р, посвідчення про якість висівок № № 000479, 000480, 000484, 000482, 000529, 000264, 000579, 007430 та 007435, Сертифікати якості, в яких містяться всі необхідні реквізити, які визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Розрахунки проведені із поточних рахунків Позивача, про що до перевірки були надані банківські виписки, та бухгалтерські проводки Дт 201/Кт 631, Дт 6442/ Кт 631, Дт631/Кт311.

Також, на підтвердження перевезення Товару Позивачем було надано товарно-транспортні накладні від 12.01.2021 № 7, від 15.01.2021 № 15, від 18.01.2021 № 20, від 20.01.2021 № 25, від 21.01.2021 № 31, від 27.01.2021 № 40, від 29.01.2021 № 53, від 01.02.2021 № 58, від 04.02.2021 № 65, від 09.02.2021 № 70, від 16.02.2021 № 75, від 22.02.2021 № 101, від 02.03.2021 № 120, 05.03.2021 № 130, від 12.03.2021 № 140, від 19.03.2021 № 150, від 26.03.2021 № 166, посвідчення водіїв-перевізників.

Крім того, за наслідками господарських операцій з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Позивачем було надано наступні первинні документи: видаткові накладні № 2 від 28.09.2020, № 1 від 05.10.2020, № 2 та № 3 від 08.10.2020, № 4 від 16.10.2020, № 5 від 22.10.2020/

Hозрахунки за отримані ТМЦ проведені із поточних рахунків Gозивача, про що під час перевірки надавалися банківські виписки на оплату, та бухгалтерські проводки Дт 201/Кт 631, Дт 6442/ Кт 631, Дт631/Кт311, посвідчення про якість товару № 8 від 05.10.2020, № 9, № 10 від 08.10.2020, № 11 та № 12 від 16.10.2020, № 13 та № 14 від 22.10.2020, № 5 від 28.09.2020, № 6 від 28.09.2020, № 12-с від 22.10.2020, № 11-с від 16.10.2020, № 10-с від 08.10.2020, № 9-с від 08.10.2020, № 8-с від 05.10.2020, № 7-б від 28.09.2020, № 7 від 05.10.2020.

Також, на підтвердження перевезення Товару Позивачем було надано товарно-транспортні накладні № 2/1, №2/ від 28.09.2020, № 3/2, № 3/1 від 05.10.2020, № 2 від 08.10.2020, № 4/2, № 4/1 від 16.10.2020, № 5/1, № 5/2 від 22.10.2020, посвідчення водіїв-перевізників.

Крім того, за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосойпродакшн» Позивачем було надано наступні первинні документи: видаткові накладні № 36 від 26.03.2021, № 58 від 30.04.2021, № 53 від 23.04.2021, № 40 від 02.04.2021.

Розрахунки за отримані ТМЦ проведені із поточних рахунків Позивача, про що під час перевірки надавалися банківські виписки, та бухгалтерські проводки Дт 201/Кт 631, Дт 6442/ Кт 631, Дт631/Кт311.

Також, на підтвердження перевезення Товару Позивачем було надано товарно-транспортні накладні № Е037 від 26.03.2021, № Е059 від 30.04.2021, № Е054 від 23.04.2021, № Е041 від 02.04.2021, сертифікати якості № 4 від 26.03.2021, № 5 від 23.04.2021, № 6 від 30.04.2021, посвідчення водіїв перевізників.

Крім того, за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнікс ТрейдГруп» Позивачем було надано наступні первинні документи: специфікацію № 1 від 18.05.2021, видаткову накладну № 1 від 18.05.2021.

Розрахунки за отримані ТМЦ проведені із поточних рахунків Позивача, про що під час перевірки надавалися банківські виписки, та бухгалтерські проводки Дт 201/Кт 631, Дт 6442/ Кт 631, Дт631/Кт311.

Також, на підтвердження перевезення Товару Позивачем було надано товарно-транспортну накладну № Ю011 від 18.05.2021, посвідчення водія-перевізника.

Вищезазначені документи містять дані щодо початку та завершення кожної окремої господарської операції, чітке місце їх виконання, вид та об`єм виконаних робіт.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та встановлені судом першої інстанції відомості щодо операцій Позивача з його контрагентами, погоджується з висновками суду першої інстанції, та приходить до переконання щодо належного відображення останнім спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, та що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.

Щодо посилання Відповідача в апеляційній скарзі на відсутність трудових ресурсів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромни КХП», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосойпродакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікс ТрейдГруп», колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 доводи Відповідача щодо відсутності в контрагентів Позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим Відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з Позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки Позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається Відповідач.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Відповідач обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України, не виконав, безтоварність спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень не довів.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника отримати певний результат від здійснення господарської операції.

Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто Позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі № 803/1198/16 та від 05 жовтня 2022 року у справі № 826/9671/18, від 09 серпня 2023 року у справі № 640/2168/20.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які правомірно враховано на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між Позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 73 - 76 КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та задоволення позовних вимог.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Черкаській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Я.М. Василенко

Повний текст складено 21.11.2024 року.