Постанова

від 21.11.2024 по справі 120/7580/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7580/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

21 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТРІМ" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Приватного пдприємства "ТРІМ" про зупинення видаткових операцій на рахунках,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "ТРІМ" про зупинення видаткових операцій на рахунках.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року позов задоволено.

Зупинено видаткові операції на рахунках/електронних гаманцях Приватного підприємства "ТРІМ" шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності Приватного підприємства "ТРІМ", що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, згідно вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Приватне підприємство "ТРІМ" перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.

Згідно інтегрованої картки платника податків за підприємством рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 934793,94 грн.

Податковий борг з податку на додану вартість підтверджується карткою особового рахунку, самостійно поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість від 20.10.2023 року, від 20.11.2023 року, від 19.12.2023 року, 19.01.2024 року, від 19.02.2024 року, від 19.03.2024 року, від 21.04.2024 року, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок 27.09.2023 року, податковими повідомленнями-рішеннями №0163070406 від 27.10.2023 року, №0225110701 від 19.12.2023 року, №0072610406 від 28.02.2024 року, №0111410406 від 29.03.2024 року, №0000456-1302-0232 від 04.04.2023 року.

З метою погашення грошового зобов`язання на адресу відповідача було направлено податкову вимогу №0000456-1302-0232 від 04.04.2023 року. Проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання.

У зв`язку з несплатою податкового боргу контролюючим органом 04 квітня 2023 року прийнято рішення про опис майна Приватного підприємства "ТРІМ" в податкову заставу.

Позивачем надіслано відповідачеві лист щодо виділення майна в податкову заставу, у якому просив надати баланс, перелік основних засобів та перелік ліквідного майна для складання опису майна в податкову заставу на суму податкового боргу.

20 травня 2024 року податковий керуючий Ігнатова Світлана Андріївна склала акт відмови Приватного підприємства "ТРІМ" від опису майна в податкову заставу №40 у зв`язку не наданням документів, необхідних для такого опису.

Вказані обставини слугували підставою для звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).

Пунктом 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 89.2 цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

При цьому, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу (пункт 89.4 статті 89 ПК України).

Водночас, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (підпункт 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Судом встановлено, що з метою виконання вимог податкового законодавства, позивачем надіслано відповідачеві лист від 26.04.2024 року щодо виділення майна в податкову заставу, у якому просив надати баланс, перелік основних засобів та перелік ліквідного майна для складання опису майна в податкову заставу на суму податкового боргу, що підтверджується рекомендованим повідомленням №2100404564953 із відміткою про вручення за довіреністю від 01.05.2024 року, яке міститься в матеріалах справи.

Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянта про ненадходження на адресу ПП "ТРІМ" повідомлення стосовно виділення майна в податкову заставу від 26.04.2024 року, як таке, що повністю спростовується наявними матеріалами справи.

20.05.2024 року податковим керуючим складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу №40, згідно із яким платник податків не надав документи, необхідні для такого опису.

При цьому, судова колегія зауважує, що відповідач в доводах апеляційної скарги не спростовує, як наявність у нього податкового боргу, так і факт складення акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

В даному випадку, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що акт №40 був протиправно складений податковим керуючим без виїзду за юридичною адресою товариства та без вжиття заходів щодо опису майна.

Судова колегія відхиляє вказану позицію апелянта, як таку, що не грунтується на нормах чинного податкового законодавства. Наразі вказане є виключно невірним та необ`єктивним тлумаченням податкового законодавства.

Пунктом 89.4 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Верховний суд, зокрема у постановах від 27.08.2019 року у справі №520/11050/18, від 27.08.2019 року у справі №520/9866/18, від 18.04.2019 року у справі №820/2522/17, від 12.11.2019 року у справі №813/8587/14 дійшов висновку, що поняття арешт коштів на рахунках та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків відповідно до норм ПК України за цілями регулювання податкових правовідносин є тотожними, адже спрямовані на забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань, зокрема щодо погашення податкового боргу.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України Про банки і банківську діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

За таких обставин, повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (пп. 20.1.33 п.20.1 ст. 20, пп 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами пп. 20.1.31, 20.1.32 п. 20.1 ст. 20, п. 89.4 ст. 89 ПК України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

В усіх випадках суд постановляє рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, або про накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, що є однаковим за своїми правовими наслідками. Ці наслідки полягають у виникненні арешту коштів і зупиненні через цю обставину видаткових операцій.

До подібних правових висновків дійшла колегія суддів Верховного суду України по справі №803/3853/15 у постанові від 14.04.2020 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не подано податковому керуючому документи, необхідні для опису майна в податкову заставу, тому контролюючий орган обґрунтовано звернувся до суду з позовом щодо зупинення видаткових операцій на рахунках позивача шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Всі інші доводи апеляційної скарги в повному обсязі дублюють доводи відзиву на позовну заяву, якому була надана повна оцінка судом першої інстанції, з якою судова колегія погоджується.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТРІМ" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.