Постанова

від 20.11.2024 по справі 140/1274/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1274/24 пров. № А/857/15123/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Волдінер Ф.А.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьку 17 травня 2024 року у справі № 140/1274/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМФОРТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

02.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМФОРТ» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Волинської митниці, просило визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000540/2 від 03.08.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Суд першої інстанції вказав, що на момент митного оформлення (03.08.2023) строк оплати за товар не закінчився. Суд першої інстанції зазначив, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати та зауважив, що саме по собі помилкове зазначення перевізником маршруту «Україна-Польща» не спростовує інформацію, підтверджену іншими документами про те, що товар фактично перевозився за маршрутом Іспанія місто Луцьк (Україна). Суд першої інстанції дійшов висновку, що самі лише припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Суд першої інстанції вказав також, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Скаржник вказує, що розбіжності у числових показниках в рахунку-фактурі та експортній декларації можуть призводити до сумнівів щодо вартості товару. Скаржник зазначає, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребовування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість. Скаржник вказує, що обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача, а тому вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000540/2 від 03.08.2023 року є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу вказавши, що аргументи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване. Товариство наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2022 між ТОВ «Темфорт» (Покупець) та компанією Biuro Handlowe «Hand Food» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №14/01/2022, за змістом пункту 1 якого продавець зобов`язується продати м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті.

На виконання умов вказаного договору за митною декларацією №23UA205140061960U3 від 03.08.2023 здійснювалось митне оформлення партії товару, що надійшла згідно інвойсу №423/EX/2023 від 01.08.2023, а саме 6306 кг замороженого серця свійських свиней, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в полі блоках - Товар-1 та 13820 кг замороженого язику свійських свиней, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване в полі блоках Товар-2 та була поставлена в ході виконання Контракту №14/01/2022 від 14.01.2022, укладеного між BIURO Handlowe «Hand Food» (далі Продавець) та Товариством.

В ході контролю правильності визначення митної вартості Волинська митниця 03.08.2023 надіслала повідомлення щодо необхідності надання в 10-ти денний термін згідно з статтями 53 та 54 МКУ додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями прайс-лист виробника товару для загального кола покупців відповідно до VII статті ГАТТ, транспортні документи (договір, рахунки, акт виконаних робіт тощо) та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

На зазначену вимогу митниці Товариство надало повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 03.08.2023 №03/08-1, в якому викладено позицію щодо подання додаткових документів, що запитувались відповідачем та витяг щодо конвертації валюти та рахунок на оплату транспортних послуг №3455 від 30.07.2023.

Втім, митним органом за результатами розгляду поданого повідомлення з документами, в ході здійснення контролю правильності визначення митної вартості вказаного товару надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів № UA205140/2023/005967, в якій зазначено, що митна вартість товару 1,2 не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом , згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України. Митну вартість скориговано. Прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000540/2 від 03.08.2023 відповідно до вимог Розділу ІІІ (статті 49-66) Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI від 13.03.12). Підстава: Розділ ІІІ (статті 49-66), статті 256, 257 Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI) від 13.03.12.

Прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205140/2023/000540/2 від 03.08.2023, відповідно до пункту 33 якого митна вартість товару 1, 2, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно з ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №UA205140/2023/ 061960 документи містять розбіжності, зокрема:

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23PL301010E0699746 від 26.05.2023-62542 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку - фактурі від 01.08.2023 №423/EX/2023 - 13956,76 євро.

Згідно з декларацією країни відправлення №23PL301010E0699746 від 26.05.2023 країною відправлення є Польща, декларація країни відправлення Іспанія не подана до митного оформлення;

- згідно з п 2.2.2 контракту №14/01/2022 від 14.01.2022 продавець оформляє проформу- інвойс, однак він не поданий до митного оформлення;

- прайс-лист від 24.07.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53 та ст.54 МКУ декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) декларація країни відправлення Іспанія.

Також у рішенні зазначено, що відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларант надав додаткові документи: рахунок про надання транспортно-експедиційних витрат №3455 від 30.07.2023. Даний рахунок містить інформацію щодо експедиторських витрат у сумі 300 грн, однак вони не були включені до митної вартості. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих товарів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в т.ч. надання послуг на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів; конвертацію валют станом на 02.08.2023, однак не надано числовий розрахунок, який би дав можливість пересвідчитись в достовірності наданої інформації. лист №03/08-1 від 03.08.2023 ТзОВ «ТЕМФОРТ» щодо поданих до митного оформлення документів. Декларант не надав додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що повідомив листом №03/08-1 від 03.08.2023.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно з ст.53 МКУ документів, Витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. Митну вартість визначено відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу про вартість ідентичних товарів для застосування методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 59 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні - товар №1 на рівні - №1 - 0,81 Дол.США/кг за МД №UA205140/2023/033160 в ід 27.04.2023, - товар №2- на рівні 1,97 дол.США/кг за МД №UA205140/2023/008830 від 03.02.2023.

Вважаючи вказане рішення протиправним, таким, що прийнято без наявності підстав передбачених Митним кодексом України та без врахування документів наданих на підтвердження митної вартості, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа № 809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Як це зазначає скаржник, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме:

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23PL301010E0699746 від 26.05.2023 62542 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 01.08.2023 №423/EX/2023 13956,76 євро;

- згідно з декларацією країни відправлення №23PL301010E0699746 від 26.05.2023 країною відправлення є Польща, декларація країни відправлення Іспанія не подана до митного оформлення;

- згідно з п 2.2.2 контракту №14/01/2022 від 14.01.2022 продавець оформляє проформу-інвойс, однак він не поданий до митного оформлення;

- прайс-лист від 24.07.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Вказані розбіжності, на переконання митного органу, слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули.

Так, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що до митної декларації для підтвердження митної вартості додано: сертифікат якості б/н від 28.07.2023; рахунок-фактура №423/EX/2023 від 01.08.2023; CMR №б/н від 02.08.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат ES5023006875 від 28.07.2023; сертифікат походження товару PL/MF/AT 0082381 від 02.08.2023; довідка про транспортні витрати №б/н від 28.07.2023; прайс-лист від 24.07.2023; ЗЕД Контракт №14/01/2022 від 14.01.2022; додаткова угода №1 від 02.01.2023; додаткова угода №1 від 02.01.2023 до ЗЕД Контракту №14/01/2022 від 14.01.2022; договір про надання послуг митного брокера №4 від 02.01.2023; договір-заявка на перевезення №1 від 30.07.2023; договір-заявка на перевезення №4 від 29.08.2022; договір про перевезення Р-2478 від 19.07.2023; копія митної декларації країни відправлення №23PL301010E1057028 від 02.08.2023.

В подальшому Товариство надало додаткові пояснення, інформацію про конвертацію валют від 30.07.2023.

Товариство вказало, що поставка за рахунком-фактурою № 423/EX/2023 відбувалась на підставі зовнішньоекономічного контракту №14/01/2022, укладеного між компанією-експортером BIURO HANDLOWE «HAND-FOOD» та ТОВ «ТЕМФОРТ», Чинність контракту підтверджується додатковою угодою №1 від 02.01.2023 року. Умови контракту дотримано сторонами в повній мірі. У рахунку-фактурі № 423/EX/2023 зроблено примітку про форму оплати, зокрема, вказується, «przelew 14 dni» що означає, «перерахунок протягом 14-ти днів», оскільки рахунок-фактура виставлений 01 серпня 2023 року, а митне оформлення проводиться 03 серпня 2023 року, то немає необхідності долучати документи про оплату, адже застосовується після оплата.

Товариство пояснило, що зазначення у експортній митній декларації № 23PL301010E1057028 числового показника 62542 польських злотих, є конвертованою інвойсовою вартість у польський злотий з врахуванням курсу валют що існував на день заповнення експортної митної декларації, тобто станом на 02 серпня 2023 року. Будь-яка курсова різниця в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням декларантом ціни товару згідно з документами, виданими йому продавцем.

Задля уникнення всякого роду сумнівів Товариство долучило витяг із проведеною конвертацією, де відображається, що вартість 13956,76 євро примірно становить 62699 польських злотих. Показник є примірним, адже при конвертації валют припри оформленні експортної митної декларації застосовуються правила конвертації, що діють на території Європейського Союзу, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що рахунок-фактура - це комерційний документ, який відображає продаж товару або надання певної послуги. Рахунок-фактура є підтвердженням будь-якої комерційної операції.

Наданий позивачем рахунок-фактура вказує вартість ввезеного товару та дозволяє такий ідентифікувати, містить інформацію про дату продажу, назву ввезених товарів, назви та реквізити фірм продавця і покупця. Такий є доказом операцій купівлі-продажу товарів та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

При цьому, відповідна дата конвертації - дата перерахунку коштів через фінансову установу або дата подання митної декларації країни відправлення і саме він з врахуванням даних банківської системи ЄС здійснює конвертацію. Конвертацію проведено експортером, використовуючи офіційний міжбанківський курс, встановлений Центральним Банком у країні експорту. Оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС то Держмитслужба не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 140/6689/20.

Щодо сумнівів митного органу про долученння Товариством прайс-листа, то такий сформований безпосередньо компанією-експортером продукції BIURO Handlowe «Hand Food» з якою ТзОВ «Темфорт» укладено зовнішньоекономічний контракт №14/01/2022 від 14.01.2022. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, у повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів, натомість відомості щодо торговельних марок та артикулів товару містяться у графі 31 митних декларацій.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 815/3451/16, від 28 лютого 2024 року у справі № 815/1460/18.

Таким чином, вказані аргументи скаржника є безпідставними та не можуть впливати на митну вартість товару, господарські операції позивач здійснював саме з продавцем товару, а тому відсутність документів про ціну продукції від виробника товару, не може бути правовою підставою для коригування митної вартості.

Щодо неподання до митного оформлення проформи-інвойс, то суд апеляційної інстанції вважає такі також безпідставними, оскільки рахунок-проформа за своїм змістом є комерційним документом, який містить відомості про кількість, ціну та вартість товару, але не є розрахунковим документом, бо не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми, тому не виступає платіжним документом.

Так, у міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму, відповідно і той, хто його складає, нічого не отримує. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Якщо товар є об`єктом купівлі-продажу, то митному органу надається рахунок-фактура (інвойс).

Отже, з огляду на вказане та те, що задекларований товар є об`єктом купівлі-продажу, тому вимога митного органу щодо подання рахунку-проформи є неправомірною та суперечить положенням статті 53 МК України. Проформа інвойс не є тим обов`язковим документом, який надається для підтвердження митної вартості товару.

Щодо не подачі до митного оформлення декларації країни відправлення Іспанія, то в заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.07.2023 №1 визначено місце завантаження (склад) - Іспанія, що відповідає місцю завантаження, вказаному в міжнародній транспортній накладній (CMR) пунктом призначення є місто Луцьк.

Відповідно до інвойсу №423/EX/2023 від 28.07.2023, продавцем товару є резидент Республіки Польща BIURO Handlowe «Hand Food», а Товар постачався на умовах FCA ZARAGOZA (ІСПАНІЯ), країна походження Іспанія, країна відправки (відвантаження) Іспанія.

Як вбачається із копії декларації країни відправлення №23PL301010E1057028 від 02.08.2023, така складена власне Продавцем в Республіці Польща (PL).

Таким чином, декларація країни відправлення (Іспанія) не подана Товариством, оскільки її не існувало апріорі, адже митне оформлення Товару в режимі експорту відбувалось в Республіці Польща (країні резиденства безпосереднього продавця товару) за правилами, що встановлені відповідним національним законодавством та міжнародними документами Європейського союзу, про що свідчить декларація країни відправлення №23PL301010E1057028 від 02.08.2023, яка була подана позивачем до митного оформлення.

Вказане у своїй сукупності дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що позивач надав митному органу належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, тоді як відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Митним органом вказано, що митна вартість ввезеного Товариством товару визначна на підставі цінової інформації, наявної в митного органу про вартість ідентичних товарів для застосування методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 59 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні - товар №1 на рівні - №1 - 0,81 Дол.США/кг за МД №UA205140/2023/033160 в ід 27.04.2023, - товар №2- на рівні 1,97 дол.США/кг за МД №UA205140/2023/008830 від 03.02.2023.

Відповідно до статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Так, митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортований товар.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що митний орган, визначаючи необхідним до застосування другорядного методу визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.

За умови не підтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товару документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий товар, суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване Товариством рішення, діяв не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу, не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство надало відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В свою чергу, неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товару призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товару. Як наслідок, відповідачем порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 140/1274/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко