Постанова

від 21.11.2024 по справі 140/5454/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/5454/24 пров. № А/857/23538/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Денисюк Р.С. у м. Луцьк) у справі № 140/5454/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тір Маркет» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2024/000008/2 від 16.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень ст. 55 Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. При цьому застосоване у рішенні формулювання щодо розбіжностей у документах є надуманими. Позивач зазначав, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та витрат на транспортування.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205030/2024/000008/2 від 16.02.2024.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої митної вартості декларантом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, оскільки згідно платіжного доручення №240117/001195613 від 17.01.2024 передоплата 12951,6 дол. США та оплата 50 дол. США, загальна сума 13001,60 дол. США, що не відповідає розрахунку згідно поданої МД; в інвойсі №AKA2024000001142 від 01.02.2024 вказано рахунок-проформу №2023-0906, про що в митного органу відсутня інформація.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Тір Маркет» укладено договір від 10.07.2023 №AKISTM1 з компанією AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка) (а.с. 15-17), предметом якого є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару.

Згідно з умовами договору за спільною домовленістю сторін, ціна, кількість та асортимент товару визначається на кожну окрему партію товару та вказані у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору. Ціни на товар встановлені у валюті долар США. Загальна вартість договору складає суму всіх поставок орієнтовно 5000000 доларів (п. 2.1-2.2, 2.4 договору).

За цим договором продавець робить відвантаження товару за адресою: Конья, Туреччина, або будь-яке інше місто Туреччини за вибором покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010 (п. 3.1 договору).

Датою відвантаження товару вважається дата зазначена на печатці продавця в міжнародній накладній (СMR). Товар поставляється партіями, узгодженими сторонами (п. 3.2 договору).

Оплата за товар проводиться у доларах США у формі 100% предоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу (п. 5.1 договору). Датою оплати вважається дата списання коштів банківською установою з валютного рахунку покупця (п. 5.3. договору).

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: по якості згідно пункту 4.1. договору, по кількості згідно з кількістю, поданою у товарно-супровідних документах. Разом з товаром покупцеві передаються супровідні документи: рахунок-фактура у 2 екземплярах; специфікація у двох екземплярах; пакувальний лист у 2 екземплярах та міжнародна товарно-транспортна накладній (СMR) (п. 6.1 6.2. договору).

На виконання умов договору, 01.02.2023 компанія AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI виставила позивачу комерційний інвойс №АКА2024000001142, згідно з яким вартість товару гальмівні диски, гальмівний барабан в кількості 288 шт становить 12951,60 дол. США (а.с. 20, 21 переклад).

15.02.2024 декларантом подано Волинській митниці МД №UA2050300001566U0 (а.с. 61-62) для митного оформлення імпортованого товару 1: запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: гальмівний диск арт. 13 10130 - 84 шт; диск гальмівний арт. 63 12050 - 28 шт; гальмівний диск арт. 4210010 - 16 шт; диск гальмівний арт. 6310480 -10 шт; гальмівний диск арт. 5610140 - 6 шт; диск гальмівний арт. 68 10100 - 10 шт; гальмівний диск арт. 3910110 - 6 шт. Торговельна марка FRENBU. Виробник AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR; товару 2: частини до автомобільних напівпричепів, що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т: гальмівний диск арт. 6311980 -6 шт.; гальмівний диск арт. 630070 - 54 шт.; гальмівний диск арт. 6310051 -20 шт.; гальмівний диск арт. 6311960 - 30 шт.; гальмівний диск арт. 6310190 - 4 шт.; гальмівний барабан арт. 6324210 - 14 шт. Торговельна марка FRENBU. Виробник AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR. У графі 42 митної декларації зазначено фактурну вартість товару 12951,06 дол. США. Митну вартість визначено за першим методом (графа 43) товару № 1 на рівні 7180,78 дол.США, товару № 2 на рівні 5770,82 дол.США, з врахуванням витрат на транспортування (еквівалентно 299512,57 грн та 242699,14 грн відповідно) (а.с. 61-62).

До митної декларації додано: пакувальний лист б/н від 18.01.2024; рахунок-фактура № AKA2024000001142 від 01.02.2024; автотранспортна накладна № 327757 від 09.02.2024; сертифікат про походження товару форми № A 1342673 від 08.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № ЗВ-0000024 від 14.02.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № AKISTM1 від 10.07.2023; договір про надання послуг митного брокера № 02/19 від 02.01.2019; договір (контракт) про перевезення № 838 від 31.01.2024 року; договір (контракт) про перевезення № TM-T/310723 від 31.07.2023; копія митної декларації країни відправлення № 24341300EX00105636 від 09.02.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту по МД від 15.02.20242 МД №UA2050300001566U0 було запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

При цьому, вимога митного органу про надання документів обґрунтована виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах.

23.04.2024 позивачем, з врахуванням частини 8 статті 55 МК України, митному органу були направлені додаткові документи, які підтверджували вартість товару, а саме: рахунок-проформа №2023-0906 від 16.01.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті №531 від 17.01.2024; картки рахунку 632 та 3712 по AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STL; відомість по взаєморозрахунках з AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. за період з 29.09.2023 по 16.02.2024 та просив прийняти рішення без врахування 10-денного терміну на основі наданих електронних документів, долучених до митної декларації (а.с. 37).

16.02.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2024/000008/2 (а.с. 11), а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA205030/2024/000029 (а.с. 12).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: згідно платіжного доручення №240117/001195613 від 17.01.2024 передоплата 12951,60 дол. США та оплата 50 дол. США, загальна сума 13001,60 дол.США, що не відповідає розрахунку згідно поданої МД; в інвойсі №AKA2024000001142 від 01.02.2024 вказано рахунок-проформу №2023-0906, про що в митного органу відсутня інформація.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: товару № 1 визначено на рівні 4,23 дол. США/кг за МД від 29.11.2023 №UA100390/23/718176; товару № 2 - на рівні 1,79 дол. США/кг за МД від 20.12.2023 №UA500500/23/45242.

Також в оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205030001588U8 від 16.02.2024 (а.с. 13-14) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Позивач вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6, 7 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 4 ст. 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.

Разом з цим, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митною декларацією, а також додатково подані документи, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Разом з цим, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що сумніви митного органу про достовірність заявленої митної вартості товару № 1, № 2 за МД від 15.02.2024 МД №UA2050300001566U0 виникли у зв`язку з тим, що згідно платіжного доручення №240117/001195613 від 17.01.2024 передоплата 12 951,60 дол. США та оплата 50 дол. США, загальна сума 13 001,60 дол.США, що не відповідає розрахунку згідно поданої МД.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу, що згідно з умовами договору № AKISTM1 від 10.07.2023, оплата за товар здійснюється у доларах США у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами.

Пунктом 5.3. договору визначено, що датою оплати вважається дата списання коштів банківською установою з валютного рахунку покупця.

За змістом пункту 3.1 контракту товар поставляється на умовах EXW, в редакції Інкотермс 2010. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Як вбачається з комерційного інвойсу від 01.02.2024 №АКА2024000001142, компанія AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STL продала TOB «Tір Маркет» товар, згідно з Контрактом №AKISTM1 від 10.07.2023 гальмівні диски та гальмівний барабан в кількості 288 шт на загальну суму 12951,60 дол.США (а.с. 20-21 переклад). В інвойсі зазначені умови оплати: 100% передоплати.

Фактична оплата за товар була здійснена позивачем на суму 13001,60 дол.США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №531 від 17.01.2024. З платіжної інструкції в іноземній валюті №531 від 17.01.2024 вбачається, що в графі «призначення платежу» зазначено «згідно Контракту №AKISTM 1 від 10.07.2023».

Водночас, у платіжній інструкції №531 від 17.01.2024, а саме в графі «призначення платежу» зазначено, про здійснену передоплату в сумі 12951,60 дол. США та оплату боргу в сумі 50,00 дол. США за попередню партію товару по контракту №AKISTM1 від 10.07.2023.

Вказані обставини підтверджуються також і картками рахунку 632 та 3712 за вересень 2023 - лютий 2024 року по AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI., відомістю по взаєморозрахунках з AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI з 29.09.2023 по 16.02.2024 (а.с. 23-25).

Відтак, зі змісту платіжного доручення слідує, що вказані кошти сплачені саме в якості передоплати за товар в повній сумі та оплату боргу в сумі 50,00 дол. США за попередню партію товару по контракту №AKISTM1 від 10.07.2023. Також можливо ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товарів за рахунком-фактурою.

Проаналізувавши вказані документи, апеляційний суд поділяє висновок суду першої інстанції, що такі підтверджують вартість оцінюваного товару в повному обсязі, який сплачено позивачем.

Щодо розбіжності, якою митний орган обґрунтовує оскаржуване рішення стало те, що в інвойсі №AKA2024000001142 від 01.02.2024 вказано рахунок-проформу №2023-0906, однак у митного органу відсутня така інформація.

Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення товару за МД 24UA205030001566U0 від 15.02.2024 подавався один з обов`язкових документів комерційний інвойс від 01.02.2024 №АКА2024000001142, яким підтверджено рівень митної вартості задекларованих товарів. Більше того, позивачем додатково на вимогу митного органу було надано ще й рахунок-проформу №2023-0906 від 16.01.2024 (а.с.37, 18), а тому такі твердження митного органу є безпідставними та необґрунтованими.

Крім цього суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару в загальній сумі 1252,31 дол. США, що еквівалентно 47805,10 грн. Ці витрати підтверджуються договором транспортного експедирування № ТМ-Т310723 від 31.007.2023; заявою на перевезення вантажу № 1 від 31.01.2024; міжнародною товарно-транспортною накладною СMR 327757; рахунком-фактурою № ЗВ-0000024 від 16.02.2024; актом здачі-прийняття робіт (послуг) № РН-0000019 від 16.02.2024; платіжною інструкцією № 30861032 від 23.02.2024 (а.с. 28-36).

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Крім цього, згідно з оскаржуваного рішення підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.

Щодо таких доводів, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відтак, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним, що має наслідком визнання його протиправним та скасування.

Крім цього, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 12000 грн до 2500 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 140/5454/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар