Постанова

від 19.11.2024 по справі 140/1086/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1086/24 пров. № А/857/15461/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року (суддя Сорока Ю.Ю., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м.Луцьк, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №140/1086/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат, відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ) за період в межах 6 місячного строку звернення до суду; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу за період в межах 6 місячного строку звернення до суду підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 26 липня 2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року, до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що будуть застосовані судом під час вирішення спору. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 гривні.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважаючи його незаконним і необґрунтованим, оскільки суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, яке підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивач є працюючим пенсіонером, а згідно норм статті 39 Закону №796-ХІІ виплату підвищення до пенсії органом ПФУ не передбачено.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 04.06.2024 і ухвалити нове законне та обґрунтоване рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 19).

Позивач проживає: с. Грудки, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н., яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (а.с. 20).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсія призначена з 13.07.2021 (а.с. 32).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати спірного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку в межах доводів і вимог апеляційної скарги обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Стаття 39 Закону №796-XIIу редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена так:

«1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».

28 грудня 2014 року прийнятоЗакон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII(даліЗакон №76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни доЗакону №796-XIIшляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04 лютого 2016 року прийнято Закон України "Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №987-VIII (далі Закон №987-VIII), який згідно з розділом II "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включив доЗакону №796-XIIстаттю 39 такого змісту:

«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4розділу І Закону №76-VIII. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4розділу І Закону №76-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 17 липня 2018 року відновила дію редакціястатті 39 Закону №796-XII, яка була чинною до 01 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакціїЗакону №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включеннямстатті 39 Законом №987-VIII.

Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01 січня 2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта -статті 39 Закону №796-XII до внесення змінЗаконом №76-VIIIспричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 рокустатті 39 Закону №796-XIIу редакціїЗакону №987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті3,8 Конституції Українитастаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Таким чином, з моментуухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018відновлено право відповідної категорії осіб на отримання підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставістатті 39 Закону №796-XII.

У розглядуваній справі судом встановлено, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року витребовувалися від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області належні та допустимі докази, які вказують перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах (з 26.01.2024 року по 11.03.2024 року), а також витребовувалися від позивача ОСОБА_1 докази щодо перебування в трудових відносинах станом на час розгляду справи. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області та ОСОБА_1 строк для подання доказів - 10 днів з дня вручення ухвали.

На виконання цієї ухвали суду від 11 березня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було долучено копії документів, а саме: 1) протокол перерахунку пенсії; 2) заява за призначенням/перерахунком пенсії; 3) розписка-повідомлення; 4) указ керуючого Волинською епархією; 5) витяг ЄДРПОУ; 6) трудова книжка.

Так, згідно протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформленого рішенням №03295000554 від 28.02.2024, значиться в графі ознака роботи працює.

Подаючи 13.08.2021 до пенсійного органу заяву про призначення пенсії, ОСОБА_1 вказав, що працює (а.с. 33).

Згідно указу керуючого Волинською єпархією Української православної церкви московського патріархату від 17.07.1991 року №1015 ОСОБА_1 призначений настоятелем Свято-Параскевинської церкви с. Осівці з одночасним обслуговуванням Свято-Михайлівської церкви с. Грудки Камінь-Каширського району Волинської області (а.с. 36).

Відповідно до витягу ЄДРПОУ ОСОБА_1 із 17.07.1991 року по даний час є керівником Свято-Михайлівської релігійної громади Української православної церкви с. Грудки Камінь-Каширського району Волинської області (код юридичної особи 21741953).

У свою чергу позивач ОСОБА_1 не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду жодних доказів того, що він є (був) не працюючою особою (непрацюючим пенсіонером) в межах 6 місячного строку з часу звернення до суду з цим позовом.

Також матеріали справи не місять доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплатити підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, та доказів відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії, передбаченого положеннями статті 39 Закону №796-ХІІ.

Тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про передчасність звернення позивача до суду з цим позовом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, та підтверджує обґрунтованість доводів апелянта у відповідній частині.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому таке рішення суду слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з наведених вище підстав.

З огляду на результат апеляційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задоволити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року в адміністративній справі №140/1086/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль