Постанова

від 20.11.2024 по справі 260/123/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/123/24 пров. № А/857/23275/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Кулабухової М.,

представника позивача Ракушинця А.А.,

представника відповідача Терзи А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції Ващилін Р.О.,

час ухвалення рішення 06.08.2024 року, 15:26 год.,

місце ухвалення рішення м.Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 12.08.2024 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року позов задоволено частково Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.05.2023 року №0315575-2414-0715, винесене ГУ ДПС у Закарпатській області. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки позивачем не було надано жодного доказу використання таких об`єктів нерухомості у промисловому виробництві, то податкові зобов`язання були нараховані правомірно. В свою чергу надані позивачем документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій саме на спірних об`єктах нерухомого майна.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Основний вид економічної діяльності: 02.20 Лісозаготівлі.

Окрім того, згідно з відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ОСОБА_1 згідно з КВЕД відносяться: 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 01.49 Розведення інших тварин; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

У власності ОСОБА_1 перебуває наступне нерухоме майно:

виробничий будинок побутовий будинок деревообробного цеху, Ц, загальною площею 700 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

виробничий будинок побутовий будинок деревообробного цеху, Х, загальною площею 110,60 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

комплекс будівель та споруд «гараж-кузня», загальною площею 495,8 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

02 травня 2023 року Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі ГУ ДПС у Закарпатській області) прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0315574-2414-0715, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України нарахувало ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 5751,20 грн;

- №0315575-2414-0715, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України нарахувало ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 36400,00 грн;

- №0315576-2414-0715, яким на підставі пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України нарахувало ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 25781,60 грн.

Такі податкові повідомлення-рішення були вручені ОСОБА_1 особисто 21 липня 2023 року, що підтверджується підписами позивача на наявних в матеріалах справи податкових повідомленнях-рішеннях.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI 02.12.2010 (далі ПК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні норм п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Згідно пп. 266.1.1. п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування в розумінні пп. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з приписами пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, станом на час спірних правовідносин) у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

У розумінні п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Вказане кореспондується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 17.02.2020 року по справі №820/3556/17.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці.

Вказане у повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 11.05.2023 року по справі №440/359/20.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Так, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у власності ОСОБА_1 перебувають три об`єкти нерухомого майна, а саме: побутовий будинок деревообробного цеху, площею 700 кв. м, 110,6 кв. м та комплекс будівель та споруд «гараж-кузня», площею 495,80 кв. м.

Згідно технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними будівлями та спорудами), за адресою: АДРЕСА_1 . У складі технічного паспорту міститься план виробничого будинку будинку деревообробного цеху, літера «Ц», загальна площа такого становить 700,00 кв. м;

Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними будівлями та спорудами), за адресою: АДРЕСА_1 . У складі технічного паспорту міститься план виробничого будинку побутового будинку деревообробного цеху, літера «Х», загальна площа такого становить 110,60 кв. м;

Як вбачається з технічного паспортуна виробничий будинок - комплекс будівель та споруд«гараж-кузня», за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до експлікації приміщень до плану поверхів виробничого будинку, загальна площа такого становить 495,8 кв. м.

Відповідно до ДК 018-2000, будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості віднесено до класу будівель промисловості за кодом класифікатора 1251.7. Отже, на думку суду, виробничий будинок деревообробного цеху, площею 700,00 кв. м за своїм функціональним призначенням відноситься до класу будівель промисловості.

Так, основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 , згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є лісозаготівельна діяльність.

Підтвердженням використання будівель протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності є первинні документи бухгалтерського обліку. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинними документами, серед інших, можуть виступати: акт введення будівлі промисловості в експлуатацію; акт введення в експлуатацію основних засобів (обладнання), яке використовується у процесі промислового виробництва; акт приймання-передачі; розрахунки амортизації; товарно-транспортна накладна; касовий чек: накладна; платіжне доручення; внутрішні акти на переміщення сировини/товару між цехами (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV). Зазначеними документами, за умови ідентифікації їх з будівлею, підтверджується процес промислового виробництва у ній.

На підтвердження використання наявного у власності виробничого комплексу будинку деревообробного цеху у своїй господарській діяльності позивач надав суду наступні докази:

податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (щодо підтвердження отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності);

договір №3 про надання послуг, пов`язаних з лісівництвом від 11.01.2022, укладений з Державним підприємством «Тульчинське лісомисливське господарство», відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги по лісозаготівлі та трелювані деревини на рубках догляду Кирнасівського лісництва;

акти приймання-передачі робіт по заготівлі деревини від 31 березня 2022 року;

договір №26/10-ПМ від 26.10.2020, укладений з Дочірнім підприємством "Ламелла", та додаток №3 до нього від 04.01.2021;

видаткову накладну №1 від 10.01.2022 щодо реалізації пиломатеріалів Дочірньому підприємству «Ламелла»;

товарно-транспортну накладну №Р1 від 10.01.2022, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 доставив Дочірньому підприємству «Ламелла» пиломатеріали. Як вбачається з такої товарно-транспортної накладноїпунктом навантаження є смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область;

договір про постачання електричної енергії та обсяги постачання електричної енергії;

дозвіл Управління Держпраці у Закарпатській області, наданий ФОП ОСОБА_1 на експлуатацію устаткування деревообробної промисловості за адресою виробництва, розташування устаткування: АДРЕСА_3 .

Колегія суддів зазначає, що жодних доказів на спростування використання будівлі деревообробного цеху у господарській діяльності позивача у 2022 році (за оподатковуваний період) відповідач, як суб`єкт владних повноважень, суду не надав. Натомість із аналізу долучених ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи доказів у їх сукупності можна зробити висновок, що такий об`єкт нерухомості дійсно використовувався позивачем в 2022 році у його господарській діяльності.

З огляду на що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, щодо такого нерухомого об`єкту, а тому податкове повідомлення-рішення від 02.05.2023 року №0315575-2414-0715, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на неподання ФОП ОСОБА_1 повідомлення №20-ОПП, оскільки законодавець не пов`язує право платника податків на отримання податкової пільги, передбаченої пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, з обов`язком подавати таке повідомлення.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 260/123/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 20 листопада 2024 року.