Постанова

від 20.11.2024 по справі 460/2108/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/2108/23 пров. № А/857/24565/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 460/2108/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року в справі № 460/2108/23, не у розмірі, визначеному статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що має становити 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 19.07.2022 року;

- зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, при виконання судового рішення.

02 вересня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, залишив без задоволення.

Приймаючи цю ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вчинив всі належні та можливі дії для виконання судового рішення. Перерахунокщомісячної грошової допомоги, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченоїстаттею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач провів відповідно до судового рішення. Невиконання ж судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності необхідного фінансового забезпечення, на думку суду, є невиконанням судового рішення з незалежних від суб`єкта владних повноважень причин.

Не погодившись із цією ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просить цю ухвалу скасувати та задовольнити заяву, яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 року, зокрема, зобов`язано відповідача, починаючи з 19.07.2022 і до зміни законодавства або зміни правового статусу, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , як особі, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченустаттею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року. Рішення набрало законної сили 17.04.2023 року, а тому, на думку позивачки, має бути виконане у спосіб, який визначений резолютивною частиною рішення, яке є обов`язкове до виконання. В цьому випадку відповідач не може посилатися на відсутність бюджетного фінансування, як на підставу для невиконання судового рішення.

Таким чином, позивачка вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив їй у задоволенні цієї заяви.

Перевіривши матеріали справи, доводи заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Апеляційний суд встановив те, що 17 березня 2023 року Рівненький окружний адміністративний суд прийняв у цій справі рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сарненськоїрайонної державної адміністрації щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченоїстаттею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язав Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації починаючи з 19.07.2022 і до зміни законодавства або зміни правового статусу нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , як особі, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченустаттею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

Рішення набрало законної сили 17.04.2023 року.

На виконання цього рішення, суд першої інстанції 06.06.2023 року видав виконавчий лист.

09.02.2024 року відкрито виконавче провадження № 73876880 щодо виконання вказаного вище виконавчого листа.

Частиною 1статті 383 КАС Українипередбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зі змісту цієї статті випливає, що, як крайній захід, для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

У рішенні від 09.12.2021 року в справі № 9901/235/20 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що перед тим як подати таку заяву в порядку статті 383 КАС України, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимогЗакону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядкустатті 383 КАС України.

Отже, звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України можливе після примусового виконання рішення суду та якщо заходи вжиті виконавчою службою не принесли бажаного результату.

Водночас, апеляційний суд встановив те, що примусове виконання рішення у цій справі, в рамках виконавчого провадження № 73876880, яке відкрите 09.02.2024 року, триває.

У контексті викладеного, можна узагальнити, що звернення позивачки до суду із заявою в порядкустатті 383 КАС України, у той час, коли позивачка не використала можливість виконання рішення суду на підставіЗакону України «Про виконавче провадження», є передчасним.

Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, яка подана в порядку статті 383 КАС України, виходив з тих мотивів, що відповідач вчинив всі належні та можливі дії для виконання судового рішення. Перерахунокщомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченоїстаттею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач провів у відповідності до судового рішення. Невиконання ж судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності необхідного фінансового забезпечення, на думку суду, є невиконанням судового рішення з незалежних від суб`єкта владних повноважень причин.

Суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, зробив вірний висновок про відмову в задоволенні заяви позивачки, яка подана в порядку статті 383 КАС України, однак виходив з помилкових мотивів.

Суд першої інстанції не врахував, що перед тим, як розглядати заяву, яка подана в порядку статті 383 КАС України, по суті, необхідно переконатися в тому, що заявник використав передбачені процесуальним законодавством заходи щодо примусового виконання рішення суду, однак, вони не принесли результату.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції виходив з помилкових мотивів, при прийнятті ухвали про відмову в задоволенні заяви позивачки, яка подана в порядку статті 383 КАС України, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно змінити, в частині мотивів відмови в задоволенні заяви.

Отже, апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 460/2108/23, змінити в частині мотивів відмови в задоволенні заяви.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовити з мотивів, які наведені у мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель